Ухвала

від 01.04.2024 по справі 910/14483/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"01" квітня 2024 р. Справа№ 910/14483/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024, повний текст рішення складено 04.03.2024

у справі № 910/14483/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом заступника Генерального прокурора

в інтересах Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафтапром"

про визнання договорів частково недійсними, стягнення безпідставно одержаних коштів, ціна позову 23146703,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/14483/23 позов заступника Генерального прокурора задоволено частково. Визнано недійсними п.п. 1.1., 3.1. договору про постачання для державних потреб оливи моторної (09211100-2), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/63 від 28 вересня 2022 р. в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснафтапром". Визнано недійсними п.п. 1.1., 3.1. договору про постачання для державних потреб оливи моторної (09211100-2), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/68 від 4 жовтня 2022 р. в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснафтапром". Визнано недійсними п.п. 1.1., 3.1. договору про постачання для державних потреб оливи моторної (09211100-2), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/69 від 4 жовтня 2022 р. в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснафтапром". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафтапром" на користь Міністерства оборони України 21642807,40 грн безпідставно набутих коштів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафтапром" на користь Офісу Генерального прокурора 324642,11 грн витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/14483/23 Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 № 910/14483/23. Поновити Міністерству оборони України строк для подання до апеляційного суду додаткових доказів на стадії апеляційного провадження в господарській справі №910/14483/23 - копію листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики від 21.02.2024 № 20д9/7-2024/40553. Відстрочити Міністерству оборони України строк сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 № 910/14483/23 до моменту винесення постанови по даній справі. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 № 910/14483/23 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора.

Відповідно до протоколу передачі судової справи між суддями справу № 910/14483/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно із п. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, враховуючи прохальну частину апеляційної скарги, при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/14483/23 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 389 570,53 грн.

Натомість, скаржником при зверненні з апеляційною скаргою, в порушення вимог пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, не додано доказів сплати судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/14483/23.

Так, в апеляційній скарзі Міністерства оборони України просить відстрочити сплату судового збору, у зв`язку із тим, що Міністерство оборони є центральним органом виконавчої влади і військового управління. Відповідно до статті 10 Закону України "Про Збройні Сили України", Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеним Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України. Відповідно до статті 2 Закону України "Про оборону України" та статті 15 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування потреб національної оборони та Збройних Сил України здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України. Міністерство оборони України є бюджетною установою та сплата судового збору здійснюються структурним підрозділом - Департаментом фінансів Міністерства оборони України, через органи державного казначейства України, обслуговування платежів в якому є значно тривалим у часі в порівнянні зі звичайним банківським обслуговуванням. Разом з тим, Міністерством оборони України вживаються заходи спрямовані на оплату судового збору за подання даної апеляційної скарги, однак станом на момент подання скарги, надати суду платіжне доручення з відміткою органу Державної казначейської служби України в якості доказу сплати судового збору Міністерством оборони України не має можливості. Враховуючи зазначене, скаржнику необхідний додатковий час для оплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмір.

Щодо заяви скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" регулює відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Зокрема, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При здійсненні судочинства, апеляційний суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

У даному випадку, обов`язок учасника справи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, передбачений статтею 4 Закону України "Про судовий збір", і не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, особа, яка звертається до суду апеляційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Проаналізувавши викладене та зміст заяви про відстрочення сплати судового збору, суд вважає, що Міністерством оборони України не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Крім того, Міністерство оборони України не надало доказів на підтвердження того, що станом на момент винесення рішення судовий збір буде сплачено.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч. 2 ст. 260 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без руху, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 260 ГПК України, п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України та зазначає, що скаржник має право усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору.

При цьому колегія суддів зауважує скаржнику на тому, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/14483/23- залишити без руху.

2. Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 389 570,53 грн.;

3. Всі документи та письмові докази подаються через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 1а (І поверх).

Роз`яснити учасникам справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо) через систему "Електронний суд" із застосуванням кваліфікованого електронного підпису після реєстрації своїх офіційних електронних адрес в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Для осіб, які зареєстровані в системі "Електронний суд", повідомлення, повістки, судові рішення та інші процесуальні документи надсилаються в електронному вигляді автоматично.

4. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

5. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич