Ухвала

від 27.03.2024 по справі 760/8842/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 760/8842/21

провадження № 61-2044ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича, яка підписана представником ОСОБА_1 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича, Державного підприємства «Сетам», третя особа - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про визнання недійсними протоколів проведення електронних торгів та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський А. М. засобами поштового зв`язку 29 лютого 2024 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_1 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року.

На підставі касаційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А. М. не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що касаційна скарга та додані до неї матеріали, подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження.

Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 25 січня 2024 року. Відомості про складання повного тексту відсутні. Касаційна скарга Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А. М. здана до поштового відділення 29 лютого 2024 року, що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропуском, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 26 лютого 2024 року.

У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що повний текст оскарженої постанови апеляційного суду в день її проголошення приватному виконавцю не було вручено.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Однак вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не надано будь-яких належних доказів порушення апеляційним судом направлення/отримання оскаржуваної постанови (конверт, довідка суду, тощо).

На підставі викладеного згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу, має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку та подавши відповідні докази.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі особою, яка подала касаційну скаргу, підставою, на якій подається касаційна скарга, указує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановахВерховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 179/656/19, від 20 грудня 2023 року у справі №754/8630/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 14 лютого 2024 року у справі № 363/3873/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 904/853/23, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18, від 21 травня 2021 року у справі № 756/8056/19, від 12 червня 2019 року у справі № 914/2867/16 та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Разом з тим, на підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Посилаючись в касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження судового рішення на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Окрім цього, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 2021 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У частині третій статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

У частині четвертій статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський А. М. оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог, а саме: визнання недійсними електронних торгів щодо продажу двох земельних ділянок, стягнення 1 046 900 грн та 55 100 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги судовий збір за вимогами немайнового характеру становить 3 632 грн (908 грн * 200 % * 2 вимоги немайнового характеру), а за вимогою майнового характеру- 22 040 грн (11 020 грн * 200 %).

Таким чином, Приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Телявському А. М. за подання касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 25 672 грн (22 040 грн + 3 632 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт частини другої статті 392 ЦПК України).

18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-ІХ від 29 червня 2023 року, яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати,нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частини сьомої статті 14 ЦПК України).

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським А. М. та його представником адвокатом Коваль Р. О. також у касаційній скарзі не вказано відомості про наявність або відсутність у них електронного кабінету.

Особі, яка подала касаційну скаргу та його представнику слід звернути увагу, що без зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків у суду відсутня можливість перевірити наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС та вручити у відповідності до частини сьомої статті 14 ЦПК України будь-які документи у справі в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету.

Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича, яка підписана представником ОСОБА_1 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар