Рішення

від 12.03.2024 по справі 335/11/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/11/24 2/335/911/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника Голіщева Володимира Юрійовича , до Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суми індексації заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Голіщевим В.Ю., сформовано, а 02.01.2024 року через підсистему «Електронний суд» подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву до Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради, відповідно до якої просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2022 року по 09.12.2023 року в розмірі 118944,00 грн.; суму індексації заробітної плати в розмірі 9376,50 грн.; моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та усі понесені ним судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що з 05.02.2020 року ОСОБА_1 працював на посаді сторожа в Комунальному підприємстві «Готель Україна» Запорізької обласної ради (далі відповідач-1).

06.05.2020 року позивач був звільнений із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу відповідача-1 «Про припинення трудового договору (контракту) № 6-к від 06.05.2020 року.

З 05.02.2020 року по 06.05.2020 року позивач жодного разу не отримував заробітну плату, розрахунок при звільненні з ним не проведено.

18.03.2022 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача-1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22 позов задоволено частково, ухвалено стягнути з відповідача-1 на користь позивача заборгованість із заробітної плати та компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14465,36 грн.; компенсацію моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. Рішення сторонами не оскаржувалося і набрало законної сили 07.07.2022 року.

Факт та дата прийняття на роботу, а також факт та дата звільнення позивача із займаної посади встановлені Ленінським районним судом м. Запоріжжя і закріплені у його рішенні від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22, де брали участь ті самі позивач та відповідач-1, а тому у розумінні приписів частини 4 статті 82 ЦПК України, не потребують доказування при розгляді іншої справи.

У подальшому ухвалою цього ж суду від 31.10.2023 року, у цій же справі боржника (відповідача-1) було замінено на нового боржника, правонаступника відповідача-1 - Комунальне підприємство «Універс» Запорізької обласної ради (далі відповідач-2).

Вищевказане судове рішення фактично було виконано лише 09.12.2023 року, коли на розрахунковий рахунок позивача надійшли усі присуджені судом суми, у тому числі заборгованість із заробітної плати та грошова компенсація за невикористану відпустку. Таким чином, повний розрахунок із позивачем здійснено роботодавцем лише 09.12.2023 року.

Враховуючи рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22), за яким стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.05.2020 року по 18.03.2022 (день звернення із позовом) вже вирішено, представник позивача вважає, що з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.03.2022 року по день фактичного розрахунку - 09.12.2023 року.

Оскільки позивач був звільнений із займаної посади 06.05.2020 року, в силу положень частини першої статті 58 та частини третьої статті 22 Конституції України, а тому у даному спорі слід застосувати норми законодавства, що були чинні станом на 06.05.2020 року.

Згідно з наказом про прийняття на роботу, тривалість роботи позивача протягом тижня становить 40 годин, тарифна ставка - 28,31 грн., надбавка за нічні години - 30%.

Згідно з розрахунковими листками підприємства, заробітна плата позивача по часовому тарифу у березні 2020 року становила 4583,39 грн. за 143 робочих днів (в тому числі з доплатою за 63 години у нічний час), у квітні 2020 року - 52228,86 грн. за 154 робочих днів (в тому числі з доплатою за 49 годин у нічний час, 16 - у святкові і вихідні дні). Таким чином, середньогодинна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням, з урахуванням надбавки за нічні години, складає 33,04 грн. ((4583,39+5228,86) / (143+154) = 33,04 грн.).

Вищевказаний розмір і розрахунок середньогодинної заробітної плати та тривалість роботи позивача встановлено Ленінським районним судом м. Запоріжжя і закріплено у його рішенні від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22, де брали участь ті самі позивач та відповідач-1, а тому, у розумінні приписів частини 4 статті 82 ЦПК України, не потребують доказуванню при розгляді справи.

Норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 19.03.2022 року по 09.12.2023 року становить (90 тижнів х 40 годин) 3600 годин. Отже, за період з 19.03.2022 року по день фактичного розрахунку, тобто по 09.12.2023 року середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 118944,00 грн. (3600 год. х 33,04 грн. = 118944,00 грн.). Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.03.2022 року 09.12.2023 року в розмірі 118944,00 грн.

Звернення позивача з відповідним позовом про стягнення компенсації в порядку статті 117 КЗпП України, пов`язано саме із бездіяльністю відповідачів, які станом на день звільнення позивача не виплатили позивачу нараховану заробітну плату, що відповідно спричинило виникнення відповідальності встановлені статтею 117 КЗпП України.

Протягом періоду затримки (прострочення) виплати заборгованості із заробітної плати, який тривав з дня звільнення позивача з роботи 06.05.2020 року по день фактичного розрахунку 09.12.2023 року (3 роки і 7 місяців), відповідач-1, а так само відповідач-2, умисно не здійснювали погашення заборгованості, а тому у даному спорі відсутні підстави для пропорційного зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник позивача звертає увагу на те, що наразі відповідач-1, який фактично є роботодавцем позивача, перебуває у стані припинення.

Відповідно до п. 2 рішення Запорізької обласної ради «Про припинення комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради від 15.02.2022 року № 10, відповідача-2 визначено правонаступником майна усіх прав та обов`язків відповідача-1.

Пунктом 3 вказаного рішення також встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача-1, а саме: 2 (два) місці з дня оприлюднення повідомлення в розділі «Оприлюднення інформації» в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців а громадських формувань.

Проте, станом на день звернення до суду із даною позовною заявою таке повідомлення не оприлюднене, юридичну особу відповідача-1 фактично не припинено і відповідачем-1 все ще перебуває на стадії припинення, що підтверджується відповідним записом у довідці ЄДРПОУ. Разом з тим, процес припинення відповідача-1 може завершитися у будь-який момент протягом найближчого часу і є ризик, що справа по даному позову ще буде розглядатися в суді, а юридичну особу відповідача-1 вже буде припинено. Тому, відповідач-2, як правонаступник за зобов`язаннями відповідача-1 у майбутньому, у солідарному порядку, і не зміг уникнути відповідальності по зобов`язаннях відповідача-1.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ, відповідач-1 з реєстру не виключений, перебуває у стані припинення.

Враховуючи вимоги законодавства та висновки викладені у постановах Верховного Суду, відповідач-2 є належним співвідповідачем у даній справі, тому що є правонаступником відповідача-1, юридичну особу якого ще не припинено.

Крім того, відповідачем-1 жодного разу не здійснювалася індексація заробітної плати позивача за період його роботи на підприємстві з 05.02.2020 року по день звільнення 06.05.2020 року. Не проведено індексацію і правонаступником відповідача-1 - відповідачем-2.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати відповідачем не здійснювалася з лютого 2020 року, базовим (відправним) місяцем використано лютий 2020 року.

Відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а тому подано розрахунок індексації заробітної плати без урахування 2023 року.

Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню сума індексації заробітної плати в розмірі 9376,50 грн.

Також, невиплатою заробітної плати у строки, передбачені законом, позивачеві була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, викликаних порушенням права на оплату праці, необхідністю додавання зусиль для організації свого життя в забезпеченні себе та членів своєї сім`ї, яка підлягає відшкодуванню. Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, розмір якої позивач оцінює у 5000,00 грн.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.01.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 177 ЦПК України, надано строк позивачеві для усунення недоліків шляхом надання суду відповідного платіжного документа про сплату судового збору розміром 1191,91 грн.

08.01.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Голішевим В.Ю., сформовано, а 09.01.2024 року, через підсистему «Електронний суд», подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2024 року, клопотання ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Голіщева В.Ю. про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору розміром 1191,91 грн. до ухвалення судового рішення у цій справі. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.

19.01.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Голішевим В.Ю., сформовано, та через підсистему «Електронний суд», подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя клопотання про долучення письмових доказів, зокрема: копії листа-відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 09.01.2024 року № 07.2-08.1-06/265 «Про надання інформації»; копії розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника Запорізької обласної військової адміністрації від 10.11.2023 року № 658 «Про перерозподіл видатків обласного бюджету»; копії рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2023 року у справі № 335/8316/23.

19.01.2024 року представником ОСОБА_1 , адвокатом Голішевим В.Ю., сформовано, та через підсистему «Електронний суд», подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя клопотання про долучення письмових доказів, зокрема: скріншоту зі сторінки електронної пошти представника позивача (yurich.vg@gmail) з інформацією про надсилання копій трьох доказів відповідачам.

12.03.2024 року представником Комунального підприємства «Універс Запорізької обласної ради Мазуренко С.І. сформовано, та через підсистему «Електронний суд», подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Вказує, що заперечує проти пред`явленого позову та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з підстав, зазначених нижче.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні:

06.05.2020 року на підставі наказу від 06.05.2020 року № 6 «Про припинення трудового договору (контракту) позивача було звільнено з займаної посади. У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про вирішення трудового спору.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22 з Комунального підприємства «Готель Україна» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07.05.2020 року по 06.06.2022 року та моральну шкоду. Вказане рішення суду набрало законної сили та виконано у повному обсязі.

Вказаним рішенням суду на користь позивача було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.05.2020 року (день, наступний за днем звільнення) по 06.06.2022 року (дата винесення рішення по суті). Суд розглядав позов саме з даним його предметом, в описовій частині рішення надав оцінку таким правовідносинам, однак застосувавши принцип пропорційності та з огляду на компенсаторний характер відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, зменшив суму середнього заробітку пропорційно розміру заборгованості із заробітної плати.

Однак у даному позові позивач вводить суд в оману щодо тієї обставини, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22 середній заробіток стягнуто за період з 07.05.2020 року по день звернення із позовом (18.03.2022 року). рішення суду не має подібного обґрунтування та взагалі не містить у своєму тексті такої дати - 18.03.2022 року.

Звертає увагу на те, що 01.07.2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ, яким передбачено внесення змін, зокрема у редакцію статей 117, 233 КЗпП України.

Вказаний закон, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень), опубліковано 18.07.2022 року в газеті «голос України» № 147. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але ні більше як за шість місяців (в редакцій чинній з 19.07.2022 року).

Тобто, обов`язок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки розрахунку передбачається включно до дня, що передує дню набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а починаючи з 19.07.2022 року період, за який з роботодавця може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, обмежений у строком шість місяців.

Представник відповідача зазначає, що у Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28.01.2016 року № 955-VІІІ зі змінами, від 12.11.2019 року № 5-р)І)2019 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акту законодавства і продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

У справі № 6-уп/98 Конституційний Суд України зазначає, що з прийняттям нормативно-правового акту в новій редакції втрачають чинність норми акту в попередній редакції.

Приписами ст. 58 Конституції України також визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянство, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац перший - другий пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа про податки) від 05.04.2001 року № 3-рп/2001.

Звертає увагу на те, що за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акту законодавства та не продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Закон не має зворотної дії в часі, таким чином спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у разі не проведення виплатити належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, обмежений часовими рамками (до фактичного розрахунку) в період до набрання чинності Згаданим Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022 року та викладу ст. 117 КЗпП у новій редакції. Оскільки, починаючи з 19.07.2022 року, чинною є імперативна норма закону, яка обмежує період такого нарахування шістьма місяцями.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованим є період затримки розрахунку із позивачем з 07.06.2022 року, тобто з наступного дня після ухвалення судового рішення у справі № 334/1246/22, яким встановлено факт не нарахування та не виплати належних позивачу сум заробітної плати, по 18.07.2022 року - день опублікування Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ, що становить 7929,60 грн. (264,32 грн. середньоденний заробіток х 30 кількість робочих днів.

Як зазначено вище позивач був звільнений із займаної посади 06.05.2020 року, таким чином рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22 охоплено, встановлений чиною нормою ст. 117 КЗпП України, максимальний період за який може бути нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Додатково до вказаного вище слід зазначити, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані на не покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтю 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас, при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною в постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Зокрема, Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що врахувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, стягнутий рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого дорівнює розмір належних позивачу при звільненні сум є достатньою компенсацією майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок та є співмірним із розміром основної заборгованості.

Щодо вимог про стягнення суми індексації заробітної плати:

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовим актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексація підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (горошкове забезпечення).

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знеціненням через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 638/9697/17, від 30.12.2020 року у справі № 359/8843/16-а, від 07.09.2023 року у справі № 620/1201/23.

Таким чином, грошове забезпечення (заробітна плата) є щомісячним періодичним платежем. Оскільки індексація входить до структури грошового забезпечення (заробітної плати), то вона також має періодичний характер.

Предметом спору у цій справі зокрема є стягнення з відповідача додаткової заробітної плати у вигляді її індексації, починаючи з березня 2021 року.

Зазначена компенсація підлягала нарахуванню та виплаті щомісячно, а тому про порушення свого права щодо неотримання додаткової винагороди за березень 2021 року (та кожен подальший календарний місяць) позивач повинен був дізнатися не пізніше моменту нарахування/отримання заробітної плати за відповідний місць.

Надалі, позивач не міг бути необізнаним кожного наступного місця, у якому не отримував спірну виплату.

Виплата вказаних сум індексації є зобов`язанням роботодавця під час перебування працівника у трудових відносинах, та не пов`язане з виплатою сум, належних позивачу при звільненні (тобто право на їх отримання не пов`язане з настанням події - звільнення). Отже, єдиною чинною процесуальною нормою, яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах, є ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк для звернення до суду за кожним періодичними платежами окремо.

Заявлена сума індексації заробітної плати нарахована за період з березня 2021 року по грудень 2022 року, а отже вимога щодо її стягнення подана з пропуском (понад рік) передбаченого законом строку.

Що стосується застосування положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України чинної саме на момент пред`явлення позовної заяви, сторона відповідача звертає увагу на вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України. Вказує, що КЗпП України містить не тільки матеріальні, а й процесуальні норми, що визначають особливості розгляду трудових справ. Стаття 233 КЗпП України встановлює строки звернення до суду за вирішенням трудових справ, тобто передбачає порядок (процедуру) реалізації прав на захист порушених трудових прав, а тому є процесуальною нормою. Таким чином, з огляду на приписи ст. 3 ЦПК України, застосуванню підлягає норма, чинна на момент реалізації особою права звернення до суду за захистом порушеного права, тобто на момент пред`явлення позовної заяви.

Вимоги про стягнення моральної шкоди вважає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказів на підтвердження її завдання. Питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті несвоєчасної виплати належних позивачу грошових коштів, було розглянуто у рішенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення суми індексації заробітної плати та моральної шкоди; позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розглядати з урахуванням позиції, зазначеної вище. Справу розглянути без участі представника КП «Універс» ЗОР на підставі наявних матеріалів та з урахуванням заперечень щодо заявлених вимог, викладених у даному відзиві.

Відповідач Комунальне підприємство «Готель України» відзив на позовну заяву не подав.

Позивач в особі представника надав суду відповідь на відзив, вважає, що поданий до суду відповідачем-2 відзив на позовну заяву 11.03.2024 року подано з порушенням 15-денного строку, у зв`язку із цим справа на його думку має розглядатися без врахування відзиву за наявними матеріалами. Тим не менш, ознайомившись зі змістом відзиву, позивач не погоджується із твердженнями викладеними у відзиві, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги.

Також, представником позивача було подано заяву про стягнення судових витрат.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. У вказаній заяві представник звертає увагу суду на те, відзив на позовну заяву що поданий відповідачем-2 було подано до суду 11.03.2024 року, тобто з пропущенням 15-денного строку, встановленого ухвалою суду у даній справі від 09.01.2024 року. За таких обставин вважає, що справа має розглядатися без урахування вказаного відзиву за наявними матеріалами. Крім того, відповідач-1 відзив на позовну заяву не подав, а тому вимоги, що викладені у позовній заяві сторона позивача підтримує повністю та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник КП «Готель Україна» у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Представник КП «Універс» ЗОР у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у письмовому відзиві представник просить розглядати справу без участі представника КП «Універс» ЗОР на підставі наявних матеріалів та з урахуванням заперечень щодо заявлених вимог, викладених у відзиві.

Судом ухвалено розглядати вказану справу без участі сторін, зважаючи на належне їх повідомлення про час та місце судового розгляду, на підставі наявних матеріалів справи, оскільки вони містять достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час, їх неявка не перешкоджає розгляду вказаного провадження. Суд вважає можливим розглянути справу без участі позивача та його представника, відповідно до поданої заяви представника позивача та без участі відповідача-2 який просив розглянути справу у його відсутність та відповідача-1, відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, оскільки неявка сторін не перешкоджає розгляду даного провадження, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судове засідання проводилося без технічної фіксації.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.02.2020 року по 06.05.2020 року працював на посаді сторожа в КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА», на підставі наказу про прийняття на роботу від 04.02.2020 року № 3-к, наказу № 6-к від 06.05.2020 про припинення трудового договору за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року, ухваленому у справі № 334/1246/22 позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 14465,36 грн. (без урахування податків та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі в розмірі 14465,36 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто Комунального підприємства «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» Запорізької обласної ради судовий збір на користь держави у сумі 992,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

У подальшому ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023 року, у справі № 334/1246/22 боржника (відповідача-1) замінено на нового боржника, правонаступника відповідача-1 Комунальне підприємство «УНІВЕРС» Запорізької обласної ради.

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 30.08.2023 року КП «Готель «Україна» ЗОР перебуває в процесі припинення з 06.05.2022 року.

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Універс» ЗОР є правонаступником КП «ВЕТПРЕПАРАТИ» ЗОР.

Згідно з п. 1.3 статуту, КП «Готель «Україна» ЗОР підпорядковане, підзвітне та підконтрольне ЗОР.

Відповідно до п. 4.1.статуту підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків згідно з чинним законодавством, може мати реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи, а також бланки з власними реквізитами.

Пункт 4.4. статуту передбачає, що підприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10.2. статуту, підприємство втрачає право юридичної особи і визнається таким, що припинилося, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про його припинення.

Запорізька обласна рада 15.02.2022 прийняла рішення № 10 про припинення КП «Готель Україна» ЗОР шляхом приєднання до КП «Універс» ЗОР.

Законодавцем 01.07.2022 року внесені зміни до КЗпП України, які набули чинності з 19.07.2022 року, якими словосполучення власник або уповноважений ним орган замінені на роботодавець.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) зроблено висновок, що «у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. З урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та не пов`язується з державною реєстрацією припинення ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» датою виникнення універсального правонаступництва Житомирського державного технологічного університету щодо ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 933 - 15 вересня 2015 року, з якої він є правонаступником ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з висновків Верховного Суду, КП «Універс» ЗОР є правонаступником КП «Готель «Україна» ЗОР з 15.02.2022 року і належним відповідачем.

Вирішуючи вимогу позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.03.2022 року по 09.12.2023 року суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаній у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України (в редакції чинній з 19.07.2022 року), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року, ухваленому у справі № 334/1246/22 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 14465,36 грн. (без урахування податків та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі в розмірі 14465,36 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто Комунального підприємства «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» Запорізької обласної ради судовий збір на користь держави у сумі 992,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

Отже, судом вже стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.03.2022 року по 09.12.2023 року.

Відповідно до ч. 1, та ч. 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно позовної заяви, позивач просить стягнути індексацію заробітної плати за період з лютого 2020 року по грудень 2022 року у розмірі 9376,50 грн.

Згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236 «з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наступними постановами КМУ з цього ж питання.

В подальшому Кабінет Міністрів України продовжував дію адаптивного карантину на території України та постановою № 383 від 27.04.2023 року продовжив його дію до 30.06.2023 року.

Тобто, строк звернення до суду з такою вимогою сплив 01 жовтня 2023 року.

Тому, суд вважає, що вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексації заробітної плати задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року, ухваленому у справі № 334/1246/22 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 14465,36 грн. (без урахування податків та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі в розмірі 14465,36 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. Як слушно зазначив представник відповідача, питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті несвоєчасної виплати належних позивачу грошових коштів було розглянуто Ленінським районним судом м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22, тобто така вимога позивача була вже предметом розгляду у вказаній справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, тому вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають залишенню без задоволення.

Ухвалою суду від 09.01.2024 року, відстрочено позивачу сплату судового збору розміром 1191,90 грн до ухвалення судового рішення у цій справі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника Голіщева Володимира Юрійовича , до Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради, Комунального підприємства «Універс» Запорізької обласної ради, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суми індексації заробітної плати та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 1191,90 грн.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1: Комунальне підприємство «Готель Україна», ЄДРПОУ 05907549, місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 162-А.

Відповідач-2: Комунальне підприємства «Універс» Запорізької обласної ради, ЄДРПОУ 3622246, місцезнаходження: 69107, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 164.

Суддя В.О. Макаров