Постанова

від 12.12.2024 по справі 335/11/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.12.2024 Справа № 335/11/24

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/11/24 Пр. № 22-ц/807/1106/24 Головуючий у 1-й інстанції Макаров В.О. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Онищенка Е.А.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (надалі КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР), КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УНІВЕРС» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (надалі КП «УНІВЕРС» ЗОР) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с.1-123), в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2022 року по 09.12.2023 року в розмірі 118944,00 грн.; суму індексації заробітної плати в розмірі 9376,50 грн.; моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та усі понесені ним судові витрати у справі.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що з 05.02.2020 року ОСОБА_1 працював на посаді сторожа в КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР. 06.05.2020 року позивач був звільнений із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу КП «ГОТЕЛЬ«УКРАЇНА» ЗОР «Про припинення трудового договору (контракту) № 6-к від 06.05.2020 року. З 05.02.2020 року по 06.05.2020 року позивач жодного разу не отримував заробітну плату, розрахунок при звільненні з ним не проведено.

18.03.2022 року позивач звернувся до суду із позовом до КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі №334/1246/22 позов задоволено частково, ухвалено стягнути з КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР на користь позивача заборгованість іззаробітної платита компенсаціюза часзатримки розрахункупри звільненні у розмірі 14465,36 грн.; компенсацію моральноїшкоди в розмірі 3000,00 грн. Рішення сторонами не оскаржувалося і набрало законної сили 07.07.2022 року.

Факт та дата прийняття на роботу, а також факт та дата звільнення позивача із займаної посади встановлені Ленінським районним судом м. Запоріжжя і закріплені у його рішенні від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22, де брали участь ті самі позивач та КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, а тому у розумінні приписів частини 4 статті 82 ЦПК України, не потребують доказування при розгляді іншої справи.

У подальшому ухвалою цього ж суду від 31.10.2023 року, у цій же справі боржника (КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА`ЗОР) було замінено на нового боржника, правонаступника КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» КП «УНІВЕРС» ЗОР.

Вищевказане судове рішення фактично було виконано лише 09.12.2023 року, коли на розрахунковий рахунок позивача надійшли усі присуджені судом суми, у тому числі заборгованість із заробітної плати та грошова компенсація за невикористану відпустку. Таким чином, повний розрахунок із позивачем здійснено роботодавцем лише 09.12.2023 року.

Враховуючи рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22), за яким стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.05.2020 року по 18.03.2022 (день звернення із позовом) вже вирішено, представник позивача вважає, що з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.03.2022 року по день фактичного розрахунку 09.12.2023 року.

Оскільки позивач був звільнений із займаної посади 06.05.2020 року, в силу положень частини першої статті 58 та частини третьої статті 22 Конституції України, а тому у даному спорі слід застосувати норми законодавства, що були чинні станом на 06.05.2020 року.

Згідно з наказом про прийняття на роботу, тривалість роботи позивача протягом тижня становить 40 годин, тарифна ставка 28,31 грн., надбавка за нічні години 30%.

Згідно з розрахунковими листками підприємства, заробітна плата позивача по часовому тарифу у березні 2020 року становила 4583,39 грн. за 143 робочих днів (в тому числі з доплатою за 63 години у нічний час), у квітні 2020 року 52228,86 грн. за 154 робочих днів (в тому числі з доплатою за 49 годин у нічний час, 16 у святкові і вихідні дні). Таким чином, середньогодинна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням, з урахуванням надбавки за нічні години, складає 33,04 грн. ((4583,39+5228,86) / (143+154) = 33,04 грн.).

Вищевказаний розмір і розрахунок середньогодинної заробітної плати та тривалість роботи позивача встановлено Ленінським районним судом м. Запоріжжя і закріплено у його рішенні від 06.06.2022 року у справі № 334/1246/22, де брали участь ті самі позивач та КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, а тому, у розумінні приписів частини 4 статті 82 ЦПК України, не потребують доказуванню при розгляді справи.

Норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 19.03.2022 року по 09.12.2023 року становить (90 тижнів х 40 годин) 3600 годин. Отже, за період з 19.03.2022 року по день фактичного розрахунку, тобто по 09.12.2023 року середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 118944,00 грн. (3600 год. х 33,04 грн. = 118944,00 грн.). Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.03.2022 року 09.12.2023 року в розмірі 118944,00 грн.

Звернення позивача з відповідним позовом про стягнення компенсації в порядку ст. 117 КЗпП України, пов`язано саме із бездіяльністю відповідачів, які станом на день звільнення позивача не виплатили позивачу нараховану заробітну плату, що відповідно спричинило виникнення відповідальності встановлені ст. 117 КЗпП України.

Протягом періоду затримки (прострочення) виплати заборгованості із заробітної плати, який тривав з дня звільнення позивача з роботи 06.05.2020 року по день фактичного розрахунку 09.12.2023 року (3 роки і 7 місяців), КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, а так само КП «УНІВЕРС» ЗОР, умисно не здійснювали погашення заборгованості, а тому у даному спорі відсутні підстави для пропорційного зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Наразі КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, який фактично є роботодавцем позивача, перебуває у стані припинення.

Відповідно до п. 2 рішення Запорізької обласної ради «Про припинення КП «ГОТЕЛЬ «Україна» ЗОР» шляхом приєднання до КП «УНІВЕРС» ЗОР від 15.02.2022 року № 10, відповідача-2 визначено правонаступником майна усіх прав та обов`язків відповідача-1.

П. 3 вказаного рішення також встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, а саме: 2 (два) місці з дня оприлюднення повідомлення в розділі «Оприлюднення інформації» в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців а громадських формувань.

Проте, станом на день звернення до суду із даною позовною заявою таке повідомлення не оприлюднене, юридичну особу КП «ГОТЕЛЬ«УКРАЇНА» ЗОР фактично не припинено і КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР все ще перебуває на стадії припинення, що підтверджується відповідним записом у довідці ЄДРПОУ. Разом з тим, процес припинення КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР може завершитися у будь-який момент протягом найближчого часу і є ризик, що справа по даному позову ще буде розглядатися в суді, а юридичну особу КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР вже буде припинено. Тому, КП «УНІВЕРС» ЗОР, як правонаступник за зобов`язаннями КП «ГОТЕЛЬ«УКРАЇНА» ЗОР у майбутньому, у солідарному порядку, і не зміг уникнути відповідальності по зобов`язаннях КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ, КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР з реєстру не виключений, перебуває у стані припинення.

Враховуючи вимоги законодавства та висновки викладені у постановах Верховного Суду, КП «УНІВЕРС» ЗОР є належним співвідповідачем у даній справі, тому що є правонаступником КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, юридичну особу якого ще не припинено.

Крім того, КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» жодного разу не здійснювалася індексація заробітної плати позивача за період його роботи на підприємстві з 05.02.2020 року по день звільнення 06.05.2020 року. Не проведено індексацію і правонаступником КП «ГОТЕЛЬ«УКРАЇНА» ЗОР КП «УНІВЕРС» ЗОР.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати відповідачем не здійснювалася з лютого 2020 року, базовим (відправним) місяцем використано лютий 2020 року.

Відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а тому подано розрахунок індексації заробітної плати без урахування 2023 року.

Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню сума індексації заробітноїплати в розмірі 9376,50 грн.

Також, невиплатою заробітної плати у строки, передбачені законом, позивачеві була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, викликаних порушенням права на оплату праці, необхідністю додавання зусиль для організації свого життя в забезпеченні себе та членів своєї сім`ї, яка підлягає відшкодуванню. Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, розмір якої позивач оцінює у 5000,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Макарова В.О. (т.с. 1 а.с.124). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с.132-133) провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від12березня 2024року (т.с. 1 а.с.190-195) у задоволенні позову позивача у цій справі відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 1191,90 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особіпредставника ГоліщеваВ.Ю. у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с.199-224) просив рішення суду першої інстанції скасувати; ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В автоматизованомупорядку 11.04.2024року длярозгляду цієїсправи визначеноколегію суддівЗапорізького апеляційногосуду:головуючого суддю(суддю-доповідача)Гончар М.С.,суддів КочетковуІ.В.та ПодліяновуГ.С.(т.с.1а.с.225).Ухвалою апеляційногосуду від11.04.2024року (т.с.1а.с.226-228)витребувано справуу судупершої інстанції,остання надійшладо апеляційногосуду 17.04.2024року (т.с.1а.с.229).Ухвало апеляційногосуду від18.04.2024року апеляційнускаргу залишенобез руху,надано строкстороні апелянтадля усуненняостанніх (т.с.1а.с.230-233),які усунутіу встановленийапеляційним судомстрок 30.04.2024року (т.с.1а.с.235-239).Проте,лише 03.05.2024року апеляційнимсудом отриманопідтвердження зарахуваннядо бюджетувідповідного судовогозбору апелянта(т.с.1а.с.240-241).Ухвалою апеляційногосуду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 03.05.2024 року (т.с. 1 а.с.242), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с. 1 а.с.243).

Оскільки, згідно зі ст. 368 ч. 1 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач КП «УНІВЕРС» ЗОР подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 1-12). Інший відповідач КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах.У зв`язкуіз чим,19.06.2024року ВерховнаРада Україниприйняла ЗУ«Про внесеннязмін доЦивільного процесуальногокодексу Українита Кодексуадміністративного судочинстваУкраїни щодогарантування правана судовийзахист умалозначних спорах»№3831-ІХ,яким внеславідповідні зміниу ціКодекси. Крім того, в силу вимог п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» № 3831-ІХ від 19.06.2024 року, якій набрав законної сили з 19.07.2024 року, установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що ця справа, хоча і має ціну позову 133320,50грн.(а.с.2-більше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн. станом на 19.07.2024 року), проте, апеляційний розгляд цієї справи апеляційним судом не було закінчено до набрання чинності вищезазначеним законом 19.07.2024 року, а тому апеляційний суд продовжує розгляд цієї справи у раніше визначеному порядку в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с. 1 а.с. 243).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів іздня постановленняухвали провідкриття апеляційногопровадження. Проте, у період з 01 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року включно суддя-доповідач перебувала у відпустці (довідка т.с. 2 а.с. 16). Також, має відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та загальний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі.

В автоматизованому порядку 07.10.2024 року суддею Онищенко Е.А. у цій справі було замінено суддю Подліняову Г.С. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 17-18). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скаргапозивача ОСОБА_1 в особів особіпредставника ГоліщеваВ.Ю. у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силувимог ст.367ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст.ст.2 -3,10-12,13,81 -82,141,263-265 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі, відсутності підстав для задоволення останніх.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 з 05.02.2020 року по 06.05.2020 року працював на посаді сторожа в КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР, на підставі наказу про прийняття на роботу від 04.02.2020 року № 3-к, наказу № 6-к від 06.05.2020 про припинення трудового договору за власнимбажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року, ухваленим у справі № 334/1246/22 т.с. 1 а.с. 20-25), позов ОСОБА_1 до КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задоволено частково; стягнуто з КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР на користь ОСОБА_1 заборгованість іззаробітної платита компенсаціюза невикористанувідпустку врозмірі 14465,36грн.(безурахування податківта іншихобов`язкових платежів),середній заробітокза часзатримки розрахункуу сумів розмірі14465,36грн.,компенсацію моральноїшкоди всумі 3000,00грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР судовий збір на користь держави у сумі 992,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

У подальшому ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023 року, у справі № 334/1246/22 боржника (відповідача-1) замінено на нового боржника, правонаступника відповідача-1КП «УНІВЕРС» ЗОР (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).

За інформацією,що міститьсяв Єдиномудержавному реєстріюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань,станом на30.08.2023року КП«ГОТЕЛЬ «УКРАІНА»ЗОР перебуваєв процесіприпинення з06.05.2022року (т.с. 1 а.с.32-35).

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «УНІВЕРС» ЗОР є правонаступником КП «ВЕТПРЕПАРАТИ» ЗОР (т.с.1 а.с. 36-39).

Згідно з п. 1.3 статуту, КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР (т.с. 1 а.с. 40-59) підпорядковане, підзвітне та підконтрольне ЗОР.

Відповідно до п. 4.1.статуту підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків згідно з чинним законодавством, може мати реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, круглу печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штампи, а також бланки з власними реквізитами.

Пункт 4.4. статуту передбачає, що підприємство несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 10.2. статуту, підприємство втрачає право юридичної особи і визнається таким, що припинилося, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про його припинення.

Запорізька обласна рада 15.02.2022 прийняла рішення № 10 про припинення КП «ГОТЕЛЬ» УКРАЇНА» ЗОР шляхом приєднання до КП «УНІВЕРС» ЗОР (т.с. 1 а.с. 60-63).

Законодавцем 01.07.2022 року внесені зміни доКЗпП України, які набули чинності з 19.07.2022 року, якими словосполучення власник або уповноважений ним орган замінені на роботодавець.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) зроблено висновок, що «устаттях 104 ЦКта 107ЦК Українине визначаєтьсямомент переходуправ таобов`язків відюридичної особи,яка припиняєтьсяшляхом приєднання.Такий моментне можепов`язуватися ізвнесення записудо державногореєстру проприпинення юридичноїособи,яка приєднується.При реорганізаціїшляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. З урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та не пов`язується з державною реєстрацією припинення ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» датою виникнення універсального правонаступництва Житомирського державного технологічного університету щодо ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 933 - 15 вересня 2015 року, з якої він є правонаступником ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій».

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з висновків Верховного Суду, суд першої інстанції правильно встановив у цій справі, що КП «УНІВЕРС» ЗОР є правонаступником КП «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР з 15.02.2022 року і належним відповідачем.

Вирішуючи позовну вимогу позову позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.03.2022 року по 09.12.2023 року, суд першої інстанції правильно виходив із такого.

Згідно зіст. 47 КЗпП України,роботодавець зобов`язаній у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.116,117 КЗпП України(в редакції чинній з 19.07.2022 року), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеніст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від06.06.2022року,ухваленим усправі №334/1246/22(т.с.1а.с.2025),стягнуто звідповідача накористь ОСОБА_1 заборгованість іззаробітної платита компенсаціюза невикористанувідпустку врозмірі 14465,36грн.(безурахування податківта іншихобов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі в розмірі 14465,36 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 3000,00 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто Комунального підприємства «ГОТЕЛЬ «УКРАЇНА» ЗОР судовий збір на користь держави у сумі 992,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

Отже, судом першої інстанції вже стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 1ст. 117 КЗпП України. Тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.03.2022 року по 09.12.2023 року.

Відповідно до ч. 1, та ч. 2ст. 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116).

Згідно позовної заяви, позивач просить стягнути індексацію заробітної плати за період з лютого 2020 року по грудень 2022 року у розмірі 9376,50 грн.

Згідно з пунктом 1глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236«з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленогопостановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»та наступними постановами КМУ з цього ж питання.

В подальшому Кабінет Міністрів України продовжував дію адаптивного карантину на території України та постановою № 383 від 27.04.2023 року продовжив його дію до 30.06.2023 року.

Тобто, строк звернення до суду з такою вимогою сплив 01 жовтня 2023 року. Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексації заробітної плати задоволенню у цій справі не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди у цій справі суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України,відшкодуваннявласником абоуповноваженим ниморганом моральноїшкоди працівникупровадиться уразі,якщо порушенняйого законнихправ призвелидо моральнихстраждань,втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2022 року, ухваленим у справі № 334/1246/22 (т.с. 1 а.с. 20-25), стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 14465,36 грн. (без урахування податків та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі в розмірі 14465,36 грн., компенсацію моральноїшкоди всумі 3000,00грн. Як слушно зазначив представник відповідача, питання щодо відшкодуванняморальної шкоди,завданої врезультаті несвоєчасноївиплати належних позивачу грошових коштів було розглянуто раніше Ленінським районним судом м. Запоріжжя від 06.06.2022 року в іншій справі № 334/1246/22, моральна шкода стягується один раз за одне те саме порушення, яке може бути триваючим, тому, суд першої інстанції у цій справі правильно залишив без задоволення у тому числі у цій справі вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, яку позивач мав правозаявити повторноза іншийперіод невиплати середньогозаробітку в силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України, тому підстави саме длязакриття провадженняу ційсправі зацією вимогою позивача у суду першої інстанції були відсутні, однак, й підстави для задоволення цієї позовної вимоги судом першої інстанції при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції обставинах цієї справи у цій справі також були відсутні.

Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_1 в осоібпредставника ОСОБА_2 дублюють доводи позовної заяви позивача у цій справі у суді першої інстанції (т.с. 1 а.с. 1-17), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним, а судова практика в інших справах не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частинівідмови узадоволенні йогопозовних вимог відсутні. Позивач та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі відсутні та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.

Не можуть вважатись доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі додані позивачем до його апеляційної скарги документи в обґрунтування його клопотання у п. 1 апеляційної скарги про звільнення від сплати судового збору при подачі ним вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі (т.с. 1 а.с. 213), а саме: дані ПФУ відносно позивача (т.с. 1 а.с. 215-219).

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони позивача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розміром цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. ст. 133, 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разівідмови позивачуу задоволеннійого вищезазначеноїапеляційної скаргиу ційсправі, позивач не має права на компенсацію за рахунок відповідачів у цій справі будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від12березня 2024року уцій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 12.12.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Онищенко Е.А.