Рішення

від 11.03.2024 по справі 908/2867/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/85/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024 Справа № 908/2867/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідача Фізичної особи-підприємця Гуліна Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джон Макс" (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, ідентифікаційний код юридичної особи 43970638)

про стягнення суми

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Гуліна Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про визнання припиненим договір оренди, стягнення суми та визнання укладеним договір оренди

представники сторін

від позивача за первісним позовом: не з`явився

від відповідача за первісним позовом: Панкратова Л.М., дог. № 15/09/2023 від 15.09.2023(в режимі відеоконференції)

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява (вх. № 3118/08-07/23 від 14.09.2023) Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича до Фізичної особи-підприємця Гуліна Сергія Володимировича про стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна від 02.06.2022 у розмірі 1 653 491,13 грн, а саме: 340 000,00 грн заборгованість з орендної плати, 170 000,00 грн штрафні санкції, 985 575,00 грн пені, 44 867,25 коп. 3 % річних, 108 134,40 грн заборгованість за спожиту електроенергію, 2 648,13 грн за спожиту гарячу воду, 2 266,35 грн за спожиту холодну воду.

Первісний позов мотивовано невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань в частині оплати орендних платежів та відшкодування комунальних витрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 14.09.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2867/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

14.09.2023 до Господарського суду Запорізької області від Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 19687/08-08/23).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2023 заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 18.09.2023 судом відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2867/23, присвоєно справі номер провадження 19/85/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2023.

05.10.2023 через підсистему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Гуліна Сергія Володимировича надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що Орендар у період з 02 червня 2022 року до 09 червня 2022 року не заїхав в приміщення, ФОП Гулін С.В. звернувся з вимогою переоформити договір на ТОВ «Джон Макс». ФОП Ярмолинський Ю.П. погодився на заміну особи орендаря, але від підписання відповідної угоди та акту приймання-передачі (повернення) приміщення ухилявся. Разом з тим, саме ТОВ «Джон Макс» фактично використовувало приміщення з 01.08.2022 по 30.04.2023 та сплачувало орендну плату. ФОП Гулін С.В. листом від 17.06.2022 повідомив відповідача про відмову від оренди приміщення з 17.06.2022. Укладений Договір оренди нерухомого майна між сторонами передбачав право кожної зі сторін на його дострокове одностороннє розірвання. Орендар скористався цим правом, направивши орендодавцеві повідомлення про відмову від договору, приміщення було вільне від речей відповідача ще з 02.06.2022, оскільки Орендар фактично не заїхав в орендоване приміщення. Але повернення об`єкта оренди не було оформлено письмовим актом приймання-передачі (повернення) по причині ігнорування позивачем звернень відповідача.

Також 05.10.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Джон Макс".

Ухвалою суду від 10.10.2023 підготовче засідання відкладено на 07.11.2023, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джон Макс".

05.10.2023 через підсистему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 3391/08-07/23 від 05.10.2023) Фізичної особи-підприємця Гуліна Сергія Володимировича до Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича про визнання припиненим Договір оренди від 02.06.2022, стягнення суми в розмірі 3 000 грн та визнання укладеним Договір оренди між ФОП Ярмолинський Ю.П. та ТОВ "Джон Макс".

Зустрічний позов мотивовано тим, що Договір оренди, за яким позивач за первісним позовом просить стягнути борг з орендних платежів, припинив свою дію, а спірним приміщенням користується третя особа.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.10.2023, зазначена зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Давиденко І.В. в провадженні якої перебуває справа № 908/2867/23.

Ухвалою суду від 10.10.2023 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гуліна Сергія Володимировича до Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича залишено без руху.

16.10.2023 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої останній сплатив 8 052,00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гуліна Сергія Володимировича до Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Юрія Петровича про визнання припиненим Договір оренди від 02.06.2022, стягнення суми в розмірі 3 000 грн та визнання укладеним Договір оренди між ФОП Ярмолинський Ю.П. та ТОВ "Джон Макс". Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/2867/23. Розгляд зустрічного позову призначено разом із первісним позовом на 07.11.2023.

31.10.2023 від третьої особи через підсистему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що ФОП Ярмолинський Ю.П. усно повідомив ТОВ «Джон Макс», що погоджується з пропозицією укласти Договір оренди і фактично передав спірне приміщення в оренду ТОВ «Джон Макс» і ключі від приміщення для подальшого розміщення кафе на умовах договору, про що свідчать здійснені ТОВ «Джон Макс» оплати та прийняття цих оплат ФОП Ярмолинським Ю.П. на загальну суму 141000,00 грн за період оренди з 01.08.2022 по 30.04.2023. Передача об`єкта оренди не була оформлена письмовим актом приймання-передачі по причині ігнорування ФОП Ярмолинським Ю.П. звернень ТОВ «Джон Макс». Договір в письмовій формі укладений також не був.

07.11.2023 від відповідача за первісним позовом через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення (витребування) доказів, в задоволенні якої судом відмовлено.

Ухвалою суду від 07.11.2023 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 05.12.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Давиденко І.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.12.2023 не відбулося.

Ухвалою суду від 07.12.2023 призначено підготовче засідання на 22.12.2023.

27.11.2023 від відповідача за первісним позовом через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № 25257/08-08/23) про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22.12.2023 витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві інформацію, стосовно особи (суб`єкта господарювання), що здійснює господарську діяльність у спірному нежитловому приміщенні та у ОСОБА_1 виписки за період з 01.05.2023 по 16.11.2023 по рахункам. Підготовче провадження закрито. Розгляд справи по суті призначено на 17.01.2024.

28.12.2022 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи, в якій викладені письмові пояснення щодо спору.

Ухвалою суду від 17.01.2024 відкладено розгляд по суті на 12.02.2024.

17.01.2024 від Головного управління Державної податкової служби надійшла відповідь (вх. 1180/08-08/24) про розгляд ухвали від 22.12.2023 та надання інформації щодо ідентифікаційних, реєстраційних даних, місцезнаходження та рахунків у фінансових установах ФОП Ярмолинського Юрія Петровича в додатках, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.02.2024 відкладено судове засідання на 11.03.2024.

Від відповідача за первісним позовом, на виконання ухвали суду від 12.02.2024 надійшли 04.03.2024 оригінали документів суду для огляду, копії який містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 11.03.2024 не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засідання 11.03.2024 заперечив проти задоволення первісного позову, просив суд зустрічний позов задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання 11.03.2024 не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що неявка представника позивача за первісним позовом не перешкоджала розгляду даної справи.

Заслухавши представника відповідача за первісним позовом, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

02.06.2022 між Фізичною особою-підприємцем Ярмолинським Юрієм Петровичем (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гуліним Сергієм Володимировичем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення загальною площею 70 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд.17, нежитлове приміщення № 198 (Об`єкт оренди).

Цільове призначення оренди - розміщення кафе (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Об`єктом оренди на підставі акта приймання-передачі, який підписують сторони.

02.06.2022 Орендарем та Орендодавцем підписано Акт приймання-передачі спірного приміщення, відповідно до якого Орендар прийняв Об`єкт оренди.

Орендна ставка становить 25 000,00 грн на місяць, які сплачуються щомісяця не пізніше 10-го числа місяця, за яким сплачується орендна плата. Сторони домовились, що орендна плата буде нараховуватись з 10 червня 2022 року, період з 09 червня 2022 надаються Орендаря для заїзду. Також сторони домовились про те, що перші три місяці ці оренди (червень, липень, серпень) орендна ставка буде 15 000,00 грн. Також при підписанні Договору Орендар сплачує депозитарну суму в розмірі 25 000,00 грн (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що орендна плата за користування Об`єктом оренди на місяць розраховується шляхом підсумовування орендної ставки плюс компенсація за комунальні послуги (електрика, водопостачання, водовідведення, опалення, експлуатаційно-амортизаційні відрахування, а також земельний податок).

Відповідно до п. 7.1 Договору оренди сторонами узгоджено, що строк оренди починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Об`єкту оренди і діє протягом 12 календарних місяців. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом строку оренди.

У разі дострокового розірвання даного Договору оренди з ініціативи Орендаря протягом перших 9 місяців оренди останній залишає Орендодавцю в якості штрафу 100 % депозитарної суми за порушення терміну дії даного Договору. У разі нанесення матеріального збитку майну Орендодавця або третім особам з вини Орендаря - Орендодавець не повертає депозитну суму до моменту узгодження нанесеного збитку (п. 7.2 Договору).

Позивачем за первісним позовом було надіслано 11.09.2023 на адресу відповідача за первісним позовом повідомлення б/н від 11.09.2023, відповідно до якого Орендодавець просив Орендаря сплатити заборгованість за Договором оренди нерухомого майна від 02.06.2022 у розмірі 1 540 442,25 грн, згідно наданого розрахунку.

12.09.2023 позивачем за первісним позовом було надіслано на адресу відповідача за первісним позовом повідомлення б/н від 12.09.2023, відповідно до якого Орендодавець просив Орендаря сплатити заборгованість за Договором оренди нерухомого майна від 02.06.2022 у розмірі 113 048,88 грн за спожиті комунальні послуги.

Матеріали справи не містять відповідачі відповідача за первісним позовом на вказані вище повідомлення.

Позивач за первісним позовом посилався на те, що відповідач за первісним позовом ігнорує виконання покладених на нього зобов`язань, за весь час дії Договору здійснив платежі лише на червень 2022 та за липень 2022, в зв`язку з чим, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом: 340 000,00 грн - основного боргу по орендній платі за період з серпня 2022 по вересень 2023, 113 048,88 витрат за спожиті комунальні послуги, 170 000,00 грн - штрафу за період з серпня 2022 по вересень 2023, 985 575,00 грн - пені за період з серпня 2022 по вересень 2023, 44 867,25 грн 3 % річних.

Невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язання щодо оплати заборгованості з оренди, відшкодуванні комунальних послуг, штрафу, пені, 3 % річних стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 цього Кодексу, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом посилався на те, що Орендарем починаючи з серпня 2022 по вересень 2023 не виконуються умови Договору оренди в частині оплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг, як то передбачено умовами Договору оренди.

На підтвердження своєї правової позиції позивач за первісним позовом надав укладений 02.06.2022 між Фізичною особою-підприємцем Ярмолинським Юрієм Петровичем та Фізичною особою-підприємцем Гуліним Сергієм Володимировичем Договір оренди нерухомого майна, Акт приймання-передачі до Договору оренди нерухомого майна, опис майна та обладнання, що передається та листи-повідомлення від 11.09.2023 та від 12.09.2023.

Судом вбачається, що відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення первісних позовних вимог та заперечує користування спірним приміщенням за вказаний позивачем за первісним позовом період, оскільки, даним приміщенням на підставі усних домовленостей з Орендодавцем починаючи з 01.08.2022 користувалось Товариство з обмеженою відповідальністю "Джон Макс".

Відповідно до п. 8.2. Договору, повернення об`єкта оренди орендарем та його передача орендодавцю здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який підписується сторонами.

Матеріали справи не містять акту приймання-передачі, укладеного сторонами про повернення Обєкту оренди.

На підтвердження своєї правової позиції відповідач за первісним позовом надав суду платіжні інструкції про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Джон Макс» на користь Фізичної особи-підприємця Ярмолинського Ю.П. 141 000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно Договору оренди, а саме: № 9277-9586-7314-3861 від 11.08.2022 на суму 9000,00 грн, № 9277-9590-3789-1437 від 11.08.2022 на суму 6000,00 грн, № 9281-0478-6189-6119 від 12.09.2022 на суму 7000,00 грн, № 9281-1676-6170-0957 від 12.09.2022 на суму 10000,00 грн, № 9281-1497-5371-8988 від 12.09.2022 на суму 8000,00 грн, № 9282-0381-2842-2429 від 21.09.2022 на суму 10000,00 грн, № 9288-2482-2468-3057 від 22.11.2022 на суму 15000,00 грн, № 9291-1552-8754-2870 від 21.12.2022 на суму 10000,00 грн, № 9295-0655-8146-1520 від 30.01.2023 на суму 15000,00 грн, № 9296-4460-7767-8479 від 13.02.2023 на суму 10000,00 грн, № 9303-1616-1647-5917 від 20.04.2023 на суму 41000,00 грн.

Пунктом 6.5 Договору встановлено, що в разі звільнення Орендарем Обєкта Оренди без письмового попередження, а також без складання акта про передачу Обєкта оренди в належному стані, вважається, що Орендар продовжує користуватись орендованим майном до моменту повернення цього майна Орендодавцю, що фіксується актом приймання-передачі Обєкта оренди, з відповідним нарахуванням орендної плати та комунальних платежів.

Відповідач за первісним позовом надав суду лист-звернення вих. № 17.06.2022 від 17.06.2022, який був надісланий ФОП Ярмолинському Ю.П. 17.06.2022, відповідно до якого Орендар таким зверненням повідомив Орендодавця про дострокове розірвання згідно п.7.2 Договору з 17.06.2022 за Договором оренди від 02.06.2022 по причинам:

- Орендодавець фізично не передав ключі від орендованого приміщення в день підписання договору Орендарю, про що свідчить відсутність фактичного заїзду у приміщення ФОП Гулін С.В. для розміщенням кафе та підтверджується відсутністю підписаного акту приймання передачі ключів від вхідної двері орендованого приміщення. Орендодавець не надав копії правовстановлюючого документу на орендоване приміщення Орендарю, який підтверджує, що саме ФОП Ярмолінський Ю.П. є дійсно власником приміщення та має право на передачу в оренду, на що посилається відповідно до п. 1.2. Договору - об`єкт оренди є власністю Орендодавця на підставі Свідоцтва про право власності. Також зроблений Запит на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за параметром коду Ярмолінського Ю.П. та адресою орендованого приміщення, в якому дані про саме це майно не знайдені, що свідчить про завідомо високі ризики подальшої господарської діяльності в даному орендованому приміщенні ФОП Гулін С.В. Правовстановлюючий документ у вигляді копій на орендоване приміщення необхідний Орендарю для подальшого отримання ліцензії на право роздрібного продажу алкогольних напоїв та реєстрації РРО/ПРРО в органах державної податкової служби в процесі здійснення підприємницької діяльності - а саме розміщення кафе в орендованому приміщенні;

- Орендар пропонує Орендодавцю з 17.06.2022 укласти договір оренди з іншою юридичною особою - ТОВ «Джон Макс», що готове прийняти ризики та здійснювати господарську діяльность без надання копій правовстановлюючих документів на орендоване приміщення де вказано що саме ФОП Ярмолинський Ю.П. є власником приміщення та запропоновано передати приміщення в користування оскільки фактично ключі вже передано в ТОВ «ДЖОН МАКС» 17.06.2023 для подальшого розміщення кафе і готування замовлень для ТОВ «ГЛОВОАПП Україна» під торговою маркою «Mister Cat» ті іншими торговими марками з якими укладено договори франчайзингу (ліцензійні договори) на використання торгової марки на тих самих умовах договору оренди що і в ФОП Гулін С.В.;

- Орендар пропонує Орендодавцю з 17.06.2022 припинити нараховувати орендну плату та призначити день з 17.06.2022 для проведення зустрічі і підписання документів на території орендованого приміщення що розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Миколи Краснова, 17, нежитлове приміщення №198, підготувати до зустрічі акт прийому-передачі повернення орендованого приміщення, підготувати до зустрічі додаткову угоду про розірвання договору оренди та зробити до зустрічі розрахунки орендної плати та комунальних послуг та підготувати документи перевірки розрахунків орендної плати та комунальних послуг у вигляді Акту звірки боргу (розписки) згідно з правилом ст. 545 Цивільного Кодексу України. В господарських взаємовідносинах первинні документи згідно ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» оформлюються в вигляді документу - акт звірки, акт надання послуг, рахунок на оплату, в тому числі на оплату комунальних послуг. Первинні документи від Орендодавця і Орендарю не було надано.

До вказаного вище листа-звернення було подано Проект Договору про розірвання Договору від 17.06.2022, Проект Акту звірки від 17.06.2022, Проект Акту приймання-передачі (повернення) від 17.06.2022.

Суд звертає увагу, що ФОП Гуліним С.В. на вимогу суду надано для огляду та в судовому засіданні 11.03.2024 було дослідженно оригінал даного звернення з додатками та доказами надсилання на адресу ФОП Ярмолинського Ю.П.

Матеріали справи не містять відповіді Орендодавця на вказаний вище лист-звернення Орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою ТОВ «Джон Макс» у даній справі подавались письмові пояснення, відповідно до яких третя особа підтвердила, що в червні між сторонами, відбулися перемовини, ФОП Гулін С.В. відмовився від оренди приміщення. ФОП Гулін С.В. було запропоновано це приміщення ТОВ «Джон Макс». В результаті перемовин між ТОВ «Джон Макс», ФОП Гулін С.В. та ФОП Ярмолинським Ю. П. останній дав згоду на оренду приміщення ТОВ «Джон Макс» і фактичну зміну особи Орендаря. ТОВ «Джон Макс» фактично використовувало приміщення з 01.08.2022 по 30.04.2023. За домовленістю сторін орендна плата встановлена на рівні 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень за один місяць оренди. ТОВ «Джон Макс» щомісячно сплачувало орендну плату безпосередньо Орендодавцю на банківський рахунок орендодавця (позивача) за послуги оренди. Орендодавець приймав гроші за оренду приміщення на свій банківський рахунок / IBAN без жодних заперечень протягом всього періоду з 01.08.2022 по 30.04.2023. Орендодавець усно повідомив ТОВ «Джон Макс», що погоджується з пропозицією укласти договір оренди і фактично передав приміщення в оренду ТОВ «Джон Макс» і ключі від приміщення для подальшого розміщення кафе на умовах договору, про що свідчать здійснені ТОВ «Джон Макс» оплати та прийняття цих оплат ФОП Ярмолинським Ю.П. Разом з цим, передача об`єкта оренди не була оформлена письмовим актом приймання-передачі по причині ігнорування позивачем звернень ТОВ «Джон Макс». Договір в письмовій формі укладений також не був. І в подальшому ОСОБА_1 почав заперечувати укладення договору між ТОВ «Джон Макс» і ФОП Ярмолинським Ю. П. Але, при цьому, кошти, отримані від ТОВ «Джон Макс» за оренду приміщення, ФОП Ярмолинський Ю. П. повертати відмовляється.

В підтвердження оплат за оренду спірним приміщенням подані платіжні інструкції про сплату ТОВ «Джон Макс» на користь ФОП Ярмолинського Ю.П. 141 000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно Договору оренди, а саме: № 9277-9586-7314-3861 від 11.08.2022 на суму 9000,00 грн, № 9277-9590-3789-1437 від 11.08.2022 на суму 6000,00 грн, № 9281-0478-6189-6119 від 12.09.2022 на суму 7000,00 грн, № 9281-1676-6170-0957 від 12.09.2022 на суму 10000,00 грн, № 9281-1497-5371-8988 від 12.09.2022 на суму 8000,00 грн, № 9282-0381-2842-2429 від 21.09.2022 на суму 10000,00 грн, № 9288-2482-2468-3057 від 22.11.2022 на суму 15000,00 грн, № 9291-1552-8754-2870 від 21.12.2022 на суму 10000,00 грн, № 9295-0655-8146-1520 від 30.01.2023 на суму 15000,00 грн, № 9296-4460-7767-8479 від 13.02.2023 на суму 10000,00 грн, № 9303-1616-1647-5917 від 20.04.2023 на суму 41000,00 грн.

Судом встановлено, що пояснення третьої особи підписані Охріменко Ольгою Володимірівною, яка відповідно до наказу ТОВ «Джон Макс» від 22.02.2021 № 1 є генеральним директором, а відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ «Джон Макс».

Згідно зі ст. 41, п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України, сторони зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 42 ГПК України).

Також на підтвердження своєї позиції, відповідачем за первісним позовом подано Довідку ТОВ «Джон Макс» № 25.09.2023 від 05.10.2023, підписану директором Охріменко О. наступного змісту: 01.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖОН МАКС», в`їхало до спірного приміщення за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Миколи Краснова, 17, нежитлове приміщення №198, кафе за погодженням з Орендодавцем, 01.08.2022 Орендодавець - Фізична особа - підприємець Ярмолинський Ю.П. передав ключі від приміщення ОСОБА_2 , представнику Товариства, і що з 01.08.2022 саме ТОВ «Джон Макс» фактично користувалось приміщення для мети розміщення кафе для виконання замовлень на доставку на підставі підписаних агентських договорів з ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА», під різними торговими марками, в тому числі під ТМ Mister Cat. Зареєстрований в ДПС фіскальний номер та РРО (касовий апарат) за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Миколи Краснова, 17, нежитлове приміщення №198, кафе. Товариство щомісячно сплачувало орендну плату безпосередньо орендодавцю на реквізити орендодавця (відповідача) за послуги оренди, Орендодавець приймав гроші за оренду приміщення на свій банківський рахунок / ІВАN без жодних заперечень протягом всього періоду. Але від підписання відповідної угоди (про заміну сторони у зобов`язання) та акту приймання-передачі приміщення Орендодавець - Фізична особа - підприємець Ярмолинський Ю.П. до ТОВ «Джон Макс» ухилявся. Таким чином, ТОВ «Джон Макс» орендував приміщення до 30.04.2023 і за весь період (з 01.08.2022 по 30.04.2023) сплачував орендну плату, напряму Орендодавцю. Жодної претензії за вказаний період від ФОП Ярмолинського Ю.П. до ФОП Гуліна С.В. та ТОВ «Джон Макс» не надходило. Підтверджую достовірність вказаної вище інформації станом.

Також разом з Довідкою подано:

- Угоду про використання платформи Bolt Food партнерами, відповідно до якої адреса закладу зазначена: м. Київ, вул. Краснова, 17, нежитлова приміщення № 198, підписантами є ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА» та ТОВ «Джон Макс»;

- Виписку з банківського рахунку ТОВ «Джон Макс» за період з 01.07.2022 по 22.09.2023, що містить інформацію про перерахунок коштів ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА»;

- Копію Z-звіту РРО нульового, де зазначена адреса діяльності: м. Київ, Святошинський район, вул. Миколи Краснова, 17, нежитлове приміщення № 198, кафе.

Таким чином, вищевикладені обставини та подані відповідачем за первісним позовом та третьою особою докази докази свідчать про те, що хоча сторонами Договору не укладено додаткову угоду про розірвання спірного Договору оренди або заміну сторони Договору, Обєктом оренди за спірний період користувалость ТОВ «Джон Макс» та здійснювало свою підприємницьку діяльність.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом на спростування вищевикладених обставин не подано жодного доказу та мотивованих пояснень.

Таким чином, відповідачем за первісним позовом доведено, що хоча Договір оренди нежитлового приміщення № 198 за адресою: м. Київ, вул. Миколи Краснова, 17, між ФОП Ярмолинським Ю.П. та ТОВ «Джон Макс» укладено не було, однак Орендодавець отримував кошти за оренду від ТОВ «Джон Макс», не надав заперечень стосовно користування даним майном іншою особою, про факт такого користування був повідомлений Орендарем в тому числі листом-зверненням від 17.06.2022.

За таких обставин, приймаючи дане рішення за наслідками оцінки в своїй сукупності перебігу спірних правовідносин сторін за Договором, їх поведінки, зібраних в матеріалах справ доказів та пояснень учасників справи суд виходить з наступного.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме: змінено назву статті 79 такого Кодексу з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно між сторонами склалися правовідносини із надання поворотної фінансової допомоги., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, в той час як недобросовісність відповідача полягає у неповерненні суми безвідсоткової фінансової допомоги.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених відповідачем за первісним позовом, позивач за первісним позовом суду не надав.

Наявності підстав для стягнення заявлених до стягнення сум, позивач за первісним позовом в ході розгляду справи не довів.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог.

Суд, розглянувши зустрічний позов, встановив наступне.

Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що Орендар у період з 02 червня 2022 року до 09 червня 2022 року не заїхав в приміщення, оскільки Орендодавець фізично не передав ключі від Орендованого приміщення в день підписання Договору.

Між сторонами, відбулися перемовини про те, що Орендар ФОП Гулін С.В. більше не зацікавлений в оренді приміщення, заїжджати до приміщення не буде, в результаті перемовин між ТОВ «Джон Макс», ФОП Гулін С.В. та ФОП Ярмолинським Ю. П. останній дав згоду на оренду приміщення ТОВ «Джон Макс» і фактичну зміну особи Орендаря.

Позивач за зустрічним позовом вказував, що ТОВ «Джон Макс» фактично використовувало приміщення з 01.08.2022 по 30.04.2023.

Відповідно до Довідки ТОВ «Джон Макс» № 25.09.2023 від 05.10.2023, яка міститься в матеріалах справи, останній підтверджує, що 01.08.2022 ТОВ «Джон Макс» в`їхало до спірного приміщення за погодженням з Орендодавцем, 01.08.2022 Орендодавець передав ключі від приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд.17, нежитлове приміщення № 198. З 01.08.2022 ТОВ «Джон Макс» фактично користувалось приміщення для мети розміщення кафе, щомісячно сплачувало орендну плату безпосередньо Орендодавцю на реквізити Орендодавця (відповідача) за послуги оренди, Орендодавець приймав гроші за оренду приміщення на свій банківський рахунок без заперечень протягом всього періоду. Але від підписання відповідної угоди про заміну сторони у зобов`язання та акту приймання-передачі приміщення до ТОВ «Джон Макс» ухилявся. ТОВ «Джон Макс» орендував приміщення до 30.04.2023 і за весь період з 01.08.2022 по 30.04.2023 сплачував орендну плату Орендодавцю. Претензій за вказаний період від ФОП Ярмолинський Ю.П. не надходило.

Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що відповідно до п. 2.3 Договору, гарантійний платіж становить 25 000 грн.

На виконання умов Договору щодо оплати гарантійної суми, позивач за зустрічним позовом оплатив відповідачу 28 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи, а саме: № 9272-2611-4351-3731 від 15.06.2022 та № 9275-5464-6474-4411 від 18.07.2022.

В зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом зазначив, що переплата Орендодавця, яка підлягає стягненню з Орендаря склала 3 000,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом листом-зверненням вих. № 17.06.2022 від 17.06.2022 повідомив відповідача за зустрічним позовом про розірвання Договору оренди від 02.06.2022, запропонував укласти Договір оренди з ТОВ «Джон Макс» та запропонував починаючи з 17.06.2022 не нараховувати орендну плату та призначити день для проведення зустрічі і підписання документів на території орендованого приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Миколи Краснова, 17, нежитлове приміщення №198, підготувати до зустрічі акт прийому-передачі (повернення) орендованого приміщення, додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди та зробити розрахунки комунальних послуг, підготувати документи для звіряння розрахунків орендної плати та комунальних послуг у вигляді Акту звірки.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача за зустрічним позовом на вказаний вище лист-зверненням вих. № 17.06.2022 від 17.06.2022.

Позивач за зустрічним позовом наполягав, що спірним приміщенням не користувався, але повернення Об`єкта оренди не було оформлено письмовим актом приймання-передачі по причині ігнорування відповідачем за зустрічним позовом звернень позивача за зустрічним позовом.

Натомість, позивач за зустрічним позовом зазначає, що нежитловим приміщенням за спірний період користувалось ТОВ ««Джон Макс» та здійснювала підприємницьку діяльність з розміщення кафе, яке здійснювало оплату за оренду спірного приміщення, що, на думку позивача за зустрічним позовом свідчить про те, що до ТОВ «Джон Макс» фактично перейшли всі права та обов`язки Орендаря за Договором.

Матеріали справи містять платіжні інструкції про сплату ТОВ «Джон Макс» на користь ФОП Ярмолинського Ю.П. 141 000,00 грн, з призначенням платежу: оплата згідно Договору оренди, а саме: № 9277-9586-7314-3861 від 11.08.2022 на суму 9000,00 грн, № 9277-9590-3789-1437 від 11.08.2022 на суму 6000,00 грн, № 9281-0478-6189-6119 від 12.09.2022 на суму 7000,00 грн, № 9281-1676-6170-0957 від 12.09.2022 на суму 10000,00 грн, № 9281-1497-5371-8988 від 12.09.2022 на суму 8000,00 грн, № 9282-0381-2842-2429 від 21.09.2022 на суму 10000,00 грн, № 9288-2482-2468-3057 від 22.11.2022 на суму 15000,00 грн, № 9291-1552-8754-2870 від 21.12.2022 на суму 10000,00 грн, № 9295-0655-8146-1520 від 30.01.2023 на суму 15000,00 грн, № 9296-4460-7767-8479 від 13.02.2023 на суму 10000,00 грн, № 9303-1616-1647-5917 від 20.04.2023 на суму 41000,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що вказані вище платіжні інструкції підтверджують оплату Орендодавцю за оренду ТОВ «Джон Макс» спірного приміщення за період з 01.08.2022 по 30.04.2023.

Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що Орендодавцем не заявлено жодної претензії до Орендаря стосовно оплати щомісячних платежів оренди та/або комунальних послуг протягом 14 місяців з моменту підписання Договору, Орендодавець погодився на дострокове розірвання Договору оренди і уклав договір з ТОВ «Джон Макс», в зв`язку з чим, Договір оренди, що укладений між сторонами, має бути визнаний припиненим.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач за зустрічним позовом прагне досягти правової визначеності, тобто підтвердження судом припинення прав Орендодавця на одержання орендної плати.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що його правовідносини з відповідачем за зустрічним позовом припинились у зв`язку з достроковим розірванням Договору, оскільки, з 01.08.2022 до 30.04.2023 спврним приміщенням користувалось ТОВ «Джон Макс» на підставі Договору оренди на тих самих умовах, що викладені в Договорі, який укладено між ФОП Гуліним С.В. та ФОП Ярмолинським Ю.П.

Визнання укладеним Договору між ФОП Ярмолинським Ю.П. та ТОВ «Джон Макс» виключає можливість стягнення з ФОП Гуліна С.В. суми боргу по орендним платежам за весь спірний період, а тому, на думку позивача за зустрічним позовом, є ефективним способом захисту прав позивача ФОП Гуліна С.В.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом просив суд визнати припиненим Договір оренди від 02.06.2022, укладений ФОП Гуліним С.В. та ФОП Ярмолинським Ю.П., стягнути з ФОП Ярмолинського Ю.П. грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн та визнати укладеним Договір оренди між ФОП Ярмолинським Ю.П. та ТОВ «Джон Макс» в запропонованій редакції, яка викладена у прохальній частині зустрічного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом звертаючись до суду стверджує, що Договір оренди від 02.06.2022 є припиненим з 09.06.2022, і просить суд визнати останній припиненим.

У цьому спорі позивач за зустрічним позовом, через обраний ним спосіб захисту намагається підтвердити правомірність припинення дії Договору оренди.

Частина 2 ст.16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлено договором аб законом чи судом у визначених законом випадках.

Під захистом права законодавець розглядає державно-примусову діяльність, спрямовану на встановлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способу захисту у формі визнання договору припиненим цивільне законодавство не передбачає, а встановлює в якості такого способу можливість зміни або припинення правовідношення судом ( а не визнання судом відсутність права, як помилково вважає позивач), який, зокрема, може бути шляхом розірвання договору в судовому порядку, що має інший правовий зміст.

Господарський суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.11.2018р. у справі №905/2260/17 про те, що у випадку, коли законом або договором не визначено ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи або інтересу особи, яка зверталася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захитсу, який не суперечить закону (ч.2 ст. 5 ГПК України).

У той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес можуть бути захищені судом у спосіб, що є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинене цими діями наслідкам.

Заявлений у даній справі зустрічний позов фактично містить у собі вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення (припинення договору в цьому значенні), та не стосується права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, яке вже захищено законом.

Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого лежить правова вимога - спір про право, що виникає з матеріального правовідношення. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.

Таким чином, результатом застосування такого способу захисту права як визнання припиненим договору є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.

Натомість, позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами під час розгляду даного спору у справі не доведена необхідність та подальший шлях реалізації такої вимоги як визнання договору припиненим в порядку, визначеному чинним законодавством.

Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав Орендаря на користування предметом оренди. Водночас, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/2260/17, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 20 Господарського кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Отже, суд доходить висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в частині визнання Договору припиненим, з підстави обрання позивачем за зустрічним позовом неналежного способу захисту своїх прав.

Обрання позивачем за зустрічним позовом неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача за зустрічним позовом.

В частині зустрічних позовних вимог позивача за зустрічним позовом про визнання укладеним Договір оренди між ФОП Ярмолинським Ю.П. та ТОВ «Джон Макс» в запропонованій редакції, яка викладена у прохальній частині зустрічного позову, суд зазначає наступне.

За змістом статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За змістом статей 180, 181 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не є стороною Договору, який просить суд визнати укладеним, дане свідчить про неефективність обраного позивачем за зустрічним позовом способу правового захисту.

Статтею 638 ГПК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Джон Макс» в письмових поясненнях підтвердило користування спірним приміщенням, однак матеріали справи не містять доказів, що у ТОВ «Джон Макс» був намір на укладення у письмовій формі Договору оренди з ФОП Ярмолинським Ю.П. та вчинення дій щодо укладення такого Договору, передбачених ст. 638 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, зустрічна позовна вимога про визнання укладеним Договір оренди між ФОП Ярмолинським Ю.П. та ТОВ «Джон Макс» в запропонованій редакції, яка викладена у прохальній частині зустрічного позову задоволенню не підлягає, в зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

Також позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 3 000,00 грн, зазначивши, що відповідно до п. 2.3 Договору, гарантійний платіж становить 25 000 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі дострокового розірвання даного Договору оренди з ініціативи Орендаря протягом перших 9 місяців оренди останній залишає Орендодавцю в якості штрафу 100 % депозитарної суми за порушення терміну дії даного Договору.

На виконання умов Договору щодо оплати гарантійної суми, позивач за зустрічним позовом оплатив відповідачу за зустрічним позовом 28 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи, а саме: № 9272-2611-4351-3731 від 15.06.2022 та № 9275-5464-6474-4411 від 18.07.2022.

В зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом зазначив, що переплата Орендодавця, яка підлягає стягненню з Орендаря склала 3 000,00 грн.

Натомість, суд зазначає, що п. 2.3 Договору викладений в наступній редакції: орендна ставка становить 25 000,00 грн на місяць, які сплачуються щомісяця не пізніше 10-го числа місяця, за яким сплачується орендна плата. Сторони домовились, що орендна плата буде нараховуватись з 10 червня 2022 року, період з 09 червня 2022 надаються Орендаря для заїзду. Також сторони домовились про те, що перші три місяці ці оренди (червень, липень, серпень) орендна ставка буде 15 000,00 грн. Також при підписанні Договору Орендар сплачує депозитарну суму в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій, на які посилається позивач за зустрічним позовом, як на здійснення гарантійної суми (відповідно до Договору - депозитна) в розмірі 28 000,00 грн, а саме: № 9272-2611-4351-3731 від 15.06.2022 та № 9275-5464-6474-4411 від 18.07.2022, призначення платежу в даний інструкціях є: оплата за оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Миколи Краснова, 17, згідно Договору від 02.06.2022, платник - ФОП Гулін С.В., та оплата за послуги оренди за липень 2022, згідно Договору оренди, платник - ФОП Гулін С.В. відповідно.

Таким чином, судом вбачається, що позивачем за зустрічним позовом було здійснено оренду плату по Договору, а не депозитну суму, яка передбачена п. 2.3 Договору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3 000,00 грн є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Це стосується позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, які мають довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову в задоволенні первісного позову та зустрічного позову, суд, відповідно до ст.129 ГПК України, не присуджує судові витрати з однієї сторони на користь іншої сторони.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 181, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 01.04.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.