Постанова

від 28.03.2024 по справі 636/3265/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2024 року

м. Харків

справа № 636/3265/20

провадження № 22-ц/818/411/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп»,

треті особи: ОСОБА_2 , територіальний сервісний центр МВС № 6341, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» з ринку та заявою про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року у складі судді Золотоверхої О.О.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, та просив припинити зобов`язання його та поручителя ОСОБА_2 за кредитним договором «Автопакет» № 6/4/09/2007/840-КО44 від 17.08.2007, визнати договір про відступлення прав вимоги, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінанс проперті груп» недійсним в частині відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором, припинити обтяження у вигляді застави рухомого майна - автомобіля Geely MR7151, н.з. НОМЕР_1 , що належить йому, внесене до Державного реєстру заборон рухомого майна за записом № 13874271 від 29.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.08.2007 між позивачем та ВАТ «КБ «Надра» був укладений договір «Автопакет» №6/4/09/2007/840-КО44 на строк до 16.08.2012. ОСОБА_2 була поручителем за цим договором. Згідно договору банк надав позивачу кошти у сумі 7880 доларів США на придбання автотранспортного засобу. Позивачем придбано автомобіль Geelu CK 1.5 Impress д.н.з. НОМЕР_1 . Протягом 2007-2009 років позивачем сплачено за кредитом суму у розмірі 4180 доларів США, однак у зв`язку з втратою роботи у 2008 році позивач не мав можливості обслуговувати кредит, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08.06.2011 позов ПАТ КБ «Надра» задоволено та солідарно стягнуто з позивача та ОСОБА_2 на користь банку 45224,36 грн, 452,24 грн судовий збір та 120,00 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 12.10.2011 судом видано виконавчий лист за вказаним рішенням, за яким відкрито виконавчі провадження НОМЕР_8 та НОМЕР_9, однак 24.12.2012 виконавчі листи було повернуто стягувачу у зв`язку з не виявленням майна, що підлягає стягненню. 02.02.2016 позивач звернувся до банку особисто з питанням про встановлення порядку погашення заборгованості за договором та виконання рішення суду, про що написав типову заяву. В лютому 2016 року позивач отримав відповідь про відмову в реструктуризації кредитної заборгованості. 07.04.2016 позивачем в добровільному порядку виконано рішення суду від 08.06.2011 та повністю погашено заборгованість за кредитним договором. 13.04.2016 позивач звернувся до банку з метою отримання довідки про відсутність заборгованості, однак відповідь від банку не отримав. В серпні 2020 року позивач вирішив продати належний йому автомобіль, тому його представник повторно звернувся до банку з метою отримання довідки про відсутність заборгованості та надання дозволу на відчуження автомобілю. 27.08.2020 банк відповів, що стосовно позивача нараховано додаткові штрафні санкції за тривале невиконання рішення суду від 08.06.2011, які покриваються предметом застави, при цьому будь-яких посилань на пункт договору не зазначено. Також з цього листа позивач дізнався, що 07.05.2020 між відповідачами укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Також від свого представника позивач дізнався, що на автомобіль накладено обтяження, обтяжувачем є ТОВ «Фінанс проперті груп». Зазначені обставини свідчать про порушення прав позивача як споживача послуги, наданої банком, та порушують право позивача розпоряджатись своїм майно. Тому він вимушений звернутись до суду з позовом про захист своїх прав.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволені.

Припинено зобов`язання боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 за кредитним договором «Автопакет» №6/4/09/2007/840-КО44, укладеним 17 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» в особі начальника відділення №9 ВАТ КБ «Надра» Харківське Регіональне управління - Побєди Віталія Володимировича, у зв`язку з його повним виконанням.

Визнано договір GL2N714136ПВ294 про відступлення прав вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті груп» 07 травня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Наталією Василівною за реєстровим №643 недійсним в частині відступлення права вимоги за кредитним договором «Автопакет» №6/4/09/2007/840-КО44, укладеним 17 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» в особі начальника відділення №9 ВАТ КБ «Надра» Харківське Регіональне управління - Побєди Віталія Володимировича, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Припинено обтяження у вигляді застави рухомого майна - автомобіля GEELY MR7151 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрованого у територіальному сервісному центрі МВС №6341 (станом на 15.08.2007 - РЕВ МВ №1 ДАІ ГУМВС України в Харківській області) 15 серпня 2007 року, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 15 серпня 2007 року, внесене до Державного реєстру заборон рухомого майна за записом №13874271 від 29 серпня 2013 року.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «КБ «Надра» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп» у рівних частках на користь держави судовий збір у розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 40 (сорок) коп.

Рішення мотивовано тим, що оскільки 07.04.2016 позивачем заборгованість по кредитним зобов`язанням за договором «Автопакет» №6/4/09/2007/840-КО44 від 17.08.2007 погашено, зобов`язання за цим договором є припиненим, тому належить задовольнити вимогу позивача про припинення застави, автомобілю GEELY MR7151 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Також, судом зазначено, що ПАТ КБ «Надра» протиправно відступило ТОВ «Фінанс проперті груп» право вимоги за вже виконаним зобов`язанням. Наявна обставина позбавляє позивача права вільно володіти та розпоряджатись автомобілем, що є заставним майном. Тому договір про відступлення прав вимог № GL2N714136ПВ294 є недійсним в частині, що передбачає відступлення права вимоги за кредитним договором від 17 серпня 2007 року № 6/4/09/2007/840-КО44 , укладеним на строк до 16 серпня 2012 року.

Не погодившись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просило рішення скасувати, та ухвалити нове яким позовні вимоги залишити без задоволення.

До апеляційної скарги приєдналось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті груп».

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не повно встановлені обставини у справі та ухвалене незаконне та необґрунтоване рішення. Всі активи банку, які включені до ліквідаційної маси підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), зокрема і право вимоги. Тому висновок суду про відсутність у ПАТ «КБ Надра» права на відступлення права вимоги за кредитним договором та необхідності укладення додаткової угоди між позивачем та банком для можливості відступлення такого права вимоги, є таким що не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема ст.ст. 512-518 ЦК України. Укладенням зазначеного договору жодного права позивача внаслідок не порушено.

Обставина добровільної сплати позичальником ОСОБА_1 суми боргу за заочним рішенням від 08.06.2011 ТОВ «Фінанс проперті групп» не заперечуються, проте з огляду на тривалий строк невиконання позичальником рішення суду та умови договору про його дію до повного виконання зобов`язань за ним, сума кредитного зобов`язання істотно збільшилась та не вичерпується зазначеною в заочному рішенні від 08.06.2011.

Відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор вправі вимагати стягнення боргу та нарахувати 3% річних та інфляційні нарахування за весь час прострочення. З огляду на наведені умови кредитного договору, який є чинним та не був раніше визнаний недійсним, слід дійти висновку про те, що право нарахування кредитором зокрема пені на умовах кредитного договору діє до повного виконання зобов`язань за ним та не втрачається після ухвалення рішення, яким дострокове стягнута кредитна заборгованість.

Відповідно до укладеного між АТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінанс проперті групп» договору купівлі-продажу майнових прав GL2N714136nB294 від 07.05.2020, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мурською Н.В. за р. № 644 розмір відступленого права вимоги становить 285 397,28 гривень.

В той же час позивач не надав суду власного розрахунку та/або інших доказів припинення кредитного зобов`язання з урахуванням його розміру, що збільшився за 5-річний період прострочення.

Позов заснований на припущеннях та довільному трактуванні норм права, що регламентують спірні відносини.

Та обставина, що кредитор позивача ТОВ «Фінанс проперті групи» не заявляє грошових вимог до нього та/або поручителя, не свідчить про відсутність у позивача кредитної заборгованості, оскільки особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (чч. 1,2 ст. 12 ЦК України).

Сутність забезпечувальної функції застави полягає у встановленні обтяження прав власника предмета застави правами грошової вимоги іншої особи (кредитора- заставодержателя) і таке забезпечувальне обтяження діє до повного виконання забезпеченого ним грошового боргу. Часткове виконання забезпеченого заставою основного (кредитного) зобов`язання правовідносини застави не припиняє. З огляду на існування невиконаної частини грошового зобов`язання за кредитним договором, відсутності існування передбачених ст. 590 ЦК України підстав для припинення застави, забезпечене заставою автомобіля грошове зобов`язання позивача чинне та підлягає виконанню ним в добровільному або примусовому порядку, в тому числі за рахунок продажу заставного автомобіля.

Що ж до правовідносин поруки, то відповідно до ч. 1 ст. 555 ЦК України та п.п. 3.2.5. пункту 3.2. кредитного договору «Порука) підставою для виконання поручителем грошового зобов`язання позичальника є направлення йому вимоги кредитора.До цього моменту існування правовідносин поруки права та законні інтереси поручитель не зачіпає, тому припинення поруки не може бути предметом судового захисту.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає не в повній мірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 17.08.2007 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір «Автопакет» №6/4/09/2007/840-КО44 (копія т.1 а.с.12-17), за яким останні надали позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 7880,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу від 13,1% річних на строк до 16.08.2012. В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором, сплати відсотків та інших платежів, можливих штрафних санкцій, позичальник передає в заставу предмет застави.

Згідно копії видаткової накладної №ИП-1885 від 18.08.2007 (т.1 а.с.18) позивач придбав у ІП «АІС-ХАРКІВ» автомобіль GEELY CK 1.5i Impress № двиг. НОМЕР_5 № кузова НОМЕР_6 за 49744,00 грн з ПДВ.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (т.1 а.с.19) автомобіль марки GEELY моделі MR7151F, д.н.з. НОМЕР_1 , типу легковий седан-В, білого кольору, номер шасі НОМЕР_7 зареєстрований за позивачем.

24.11.2019 ВАТ КБ «Надра» складено вимогу на ім`я ОСОБА_2 (т.1 а.с.20) про виплату заборгованості за вищевказаним кредитом у розмірі 5644,86 доларів США.

Згідно копії розрахунку заборгованості станом на 04.11.2009 за вказаним договором (т.1 а.с.21-22, 23) сума боргу складає 5390,43 доларів США, по процентах - 245,90 доларів США, за пенею - 8,53 доларів США, загальна заборгованість - 5644,86 доларів США, що еквівалентно 45224,36грн. станом на 04.11.2009.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08.06.2011 (копія т.1 а.с.24-26) з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» солідарно стягнуто заборгованість за договором у розмірі 45224,36грн., а також судовий збір 452,24грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120.00грн. в дольовому порядку.

02.02.2016 позивач звернувся з заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» (т.1 а.с.27) про закриття кредитного договору шляхом внесення коштів та списання решти боргу. 17.02.2016 складено відповідь на вказану заяву (т.1 а.с.28) згідно якої у реструктуризації кредитної заборгованості позивачу відмовлено.

10.03.2016 позивачем складено заяву (т.1 а.с.29), в якій він просить банк повідомити реквізити для сплати стягнутої за рішенням суду від 08.06.2011 заборгованості. Аналогічну заяву 10.03.2016 складено ОСОБА_2 (т.1 а.с.32). 23.03.2016 банком надано відповіді на вказані заяви (т.1 а.с.31, 34) та надано реквізити. Згідно копії квитанції №00682635 від 07.04.2016 ОСОБА_1 на вказані у відповідях реквізити внесено грошові кошти у сумі 45796,60грн., тобто сума, стягнута за рішенням суду від 08.06.2011.

13.04.2016 позивачем направлено заяву до банку про отримання довідки про відсутність заборгованості у зв`язку з її погашенням (т.1 а.с.36, 37).

31.10.2016 ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області (т.1 а.с.38-39) ПАТ КБ «Надра» відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа, в т.ч. з тих підстав, що заборгованість погашена в добровільному порядку.

На запит адвоката Балон І.Д. від 21.08.2020 (т.1 а.с.40-41) про отримання довідки про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості та надання дозволу на відчуження автомобілю, банк надав відповідь від 27.08.2020 (т.1 а.с.42-43) згідно якої 08.04.2020 заборгованість за кредитом №6/4/09/2007/840-КО44 від 17.08.2007 реалізовано на електронних торгах. Переможцем визнано ТОВ «Фінанс проперті груп», з яким 07.05.2020 укладено договір GL2N714136ПВ294 про відступлення прав вимоги, в т.ч. з договором «Автопакет» №6/4/09/2007/840-КО44 від 17.08.2007, оскільки у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду від 08.06.2011 нараховані додаткові штрафні санкції, які покриваються предметом застави.

Судом встановлено, що зобов`язання за кредитним договором позивачем належним чином не виконувались. 18 грудня 2009 року ПАТ «КБ «Надра» реалізував своє право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсягу. Це право було захищено рішенням суду у справі 2-45/11 від 08 червня 2011 року. Вказане рішення суду в добровільному порядку виконано позивачем 07.04.2016.

Будь - які інші вимоги матеріального або нематеріального характеру ПАТ «КБ «Надра» до позивача не пред`являлись. Докази наявності у позивача перед банком будь - яких інших видів заборгованості, нарахування йому пені, відсотків, штрафів за договором відповідачами до суду не надані. Наявність «додаткових штрафних санкцій за тривалість невиконання судового рішення», про яку йдеться в листі за вих. № 03-4505 від 27 серпня 2020 року також не підтверджена належними та допустимими доказами. Новим кредитором ТОВ «Фінанс проперті груп» вимоги грошового характеру до позивача також не пред`являлися.

Згідно положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки 07.04.2016 позивачем заборгованість по кредитним зобов`язанням за договором «Автопакет» №6/4/09/2007/840-КО44 від 17.08.2007 погашено, зобов`язання є припиненим, тому вимогу позивача про припинення застави, накладеної на автомобіль GEELY MR7151 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , зареєстрованого у територіальному сервісному центі МВС № 6341 (станом на 15.08.2007 РЕВ МВ № 1 ДАІ ГУМВС України в Харківській області) 15 серпня 2007 року, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , виданого 15 серпня 2007 року визнано обгрунтованою.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції як таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Щодо задоволення вимоги про визнання протиправним відступлення ПАТ КБ «Надра» ТОВ «Фінанс проперті груп» право вимоги за вже виконаним зобов`язанням судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, згідно з якою відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Також колегією суддів враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 905/635/18, відповідно до якої у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Водночас не слід ототожнювати дійсність вимоги лише з розміром боргу за договором, відносно якого така вимога відступається, що є помилковим.

Насамперед при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

При укладенні договору «Автопакет» №6/4/09/2007/840-КО44 між позивачем та ВАТ «КБ «Надра» були погоджені всі його істотні умови, недійсним у встановленому порядку він не визнавався та не містить умов щодо заборони відступати право вимоги за ним без згоди будь-якої зі сторін цього договору.

У свою чергу, укладаючи оспорюваний позивачем договір про відступлення прав вимоги укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінанс проперті груп», за яким відступлено права вимоги за кредитним договором від 17 серпня 2007 року № 6/4/09/2007/840-КО44, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржників, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що позивач не спростував.

Враховуючи, що позивач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданої вимоги, в силу прямого припису статті 204 ЦК України її правомірність презюмується.

Наведене у сукупності надає підстави для висновку про помилковість доводів позивача та висновків судів попередніх інстанцій щодо недійсності договору про відступлення вимоги лише з огляду на розмір боргу за кредитним договором, право вимоги за яким відступається, оскільки визначення дійсності вимоги пов`язане з іншими критеріями, про що зазначалося вище.

В той же час необхідно зазначити, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на його зміст зобов`язального правовідношення, а відтак права боржника щодо нового кредитора залишаються такими, як і його права щодо первісного кредитора. У разі заміни кредитора законодавчо передбачено способи захисту інтересів як боржника (стаття 518 ЦК України), якому надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж самі заперечення, які він мав проти первісного кредитора (наприклад зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов`язані із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо), так і нового кредитора (стаття 519 ЦК України), перед яким старий кредитор буде відповідати у зобов`язанні за недійсність переданої йому вимоги. Тобто відповідальність старого кредитора може настати, якщо передана вимога є недійсною внаслідок припинення первісного зобов`язання (виконанням, неможливістю виконання тощо) або в разі визнання недійсним правочину, який був підставою виникнення первісного зобов`язання.

Отже, законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Сам по собі факт укладення договору про відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору, про що правильно наголошували скаржник у касаційній скарзі.

Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, у постанові від 19 лютого 2020 року № 639/4836/17.

Доводи позивача про те, що його права порушуються самим фактом існування договору відступлення, відхиляються колегією суддів, оскільки, як вже зазначалось, позивач (боржник) не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України, укладення відповідачами договору відступлення не створює для позивача обов`язку сплатити борг у вказаному в договорі розмірі за наявності у нього обґрунтованих заперечень проти відповідної вимоги.

Судом першої інстанції не встановлено будь-яких інших обставин, з якими чинне законодавство України пов`язує можливість визнання недійсним спірного правочину.

Отже, передана за оспорюваним договором вимога є дійсною, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про визнання недійсним договору GL2N714136ПВ294 про відступлення прав вимоги укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті груп» 07 травня 2020 року, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимог скасуватита ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову в цій частині відмовити.

Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до якої приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп - задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимог - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення права вимоги № GL2N714136ПВ294 від 07.05.20 частково недійним - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2024 року

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук