Ухвала

від 01.04.2024 по справі 591/1815/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/1815/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/298/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - скасування арешту майна

УХВАЛА

Іменем України

01 квітня 2024 року суддя-доповідач Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.03.2024 про часткове скасування арешту майна,

установив:

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.03.2024 частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та частково скасовано арешт майна.

29.03.2024 до Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 на вказану вище ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.03.2024, в якій він просить скасувати це рішення слідчого судді.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.

Відповідно вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Разом із тим, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. При цьому право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Положеннями ст. 398 і 399 КПК регламентовано дії судді-доповідача в процесі вирішення питання про прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції та визначено підстави для постановлення ухвал про відкриття апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження.

Зокрема, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку (ч. 4 ст. 399 КПК), а згідно ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначені у ч. 1 ст. 309 КПК. Окрім того, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 2, 3 ст. 309 КПК).

Зокрема, відповідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна, або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку ст. 173 КПК. При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті в порядку ст. 174 КПК, зокрема про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.

За положеннями ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Виходячи з наведеного, арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Саме тому, при формулюванні в ст. 309 КПК переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець відніс до їх числа ухвали про арешт майна або відмову у ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.

Таким чином, в аспекті положень ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.

Крім того, слід враховувати, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за рішенням слідчого судді суду апеляційної інстанції належить керуватися загальними приписами кримінального провадження, визначеними ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 7, п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК, лише у тому разі, якщо слідчий суддя прийняв оскаржуване рішення, яке не передбачено КПК та не узгоджується з його повноваженнями, у решті ж випадків апеляційний суд повинен керуватися положеннями ч. 4 ст. 399 КПК.

У даному ж конкретному провадженні слідчий суддя ухвалив рішення, яке прямо передбачене ст. 174 КПК. При цьому, обмеження права на апеляційне оскарження рішення слідчого судді про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК встановлено безпосередньо на рівні кримінального процесуального закону, що узгоджується із висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2019 в справі № 569/17036/18.

Таким чином, оскільки ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.03.2024 про часткове скасування арешту майна винесена в межах повноважень, наданих слідчому судді (ст. 174 КПК), і щодо такого рішення слідчого судді КПК не передбачено процесуальної можливості оскарження в апеляційному порядку, тому на підставі ч. 4 ст. 399 КПК вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження.

Керуючись ст. 392, 399 КПК України, -

постановив:

Відмовити прокурору ОСОБА_7 у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26.03.2024 про часткове скасування арешту майна.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців безпосередньо до Верховного Суду.

СуддяОСОБА_2