Ухвала

від 19.03.2024 по справі 489/3392/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

"19" березня 2024 р.

Справа № 489/3392/23

Провадження №4-с/489/13/24

У Х В А Л А

19 березня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районнийсуд містаМиколаєва ускладі головуючогосудді Рум`янцевоїН.О.,розглянувши матеріалискарги Приватногопідприємства «ТВС-Плюс» на рішення та дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

встановив.

Представник заявника звернувся до суду зі скаргою, якою просив: визнати незаконною та скасувати постанову від 29 лютого 2024 року винесену державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Шелегей Т.В. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з боржника суму в 300 грн.; визнати незаконною та скасувати постанову від 29 лютого 2024 винесену державним виконавцем Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Шелегей Т.В. про стягнення виконавчого збору у розмірі 279,43 грн.; визнати протиправними дії державного виконавця про безспірне стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 3373,78 грн. на підставі платіжної інструкції № 20629 від 29 лютого 2024 щодо стягнення за виконавчим провадженням № 74304678 з виконання виконавчого документа: виконавчий лист № 2/489/1553/23 (489/3392/23) виданий 13.12.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва; зобов`язати державного виконавця повернути безпідставно стягнуті кошти у розмірі 3373,78 грн.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост.447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаржник оскаржує дії державного виконавця щодо винесення постанов по виконавчому провадженню № 74304678, зокрема, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору.

У відповідності до ч.1ст. 19 ЦПК України,суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18),від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.

У пункті 7 частини першої статті 4КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі №823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21).

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За вимогами статей 447, 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Слід взяти до уваги, що в порядку судового контролю за виконанням судових рішень лише сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною ж першою статті 287КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 74Закону України«Про виконавчепровадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавцяпро стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особамидо відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за правилами адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку, ніж у суді адміністративної юрисдикції.

Частиною другою статті 74Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України«Про виконавчепровадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що скарга ПП «ТВС-Плюс» в частині визнання незаконною та скасування постанови від 29.02.2024 винесену державним виконавцемІнгульського ВДВСу м.Миколаєві ПМУМЮ(м.Одеса)Шелегей Т.В.про розмірмінімальних витратвиконавчого провадження,якою стягнутоз боржникасуму в300грн.та ічастині визнаннянезаконною таскасування постановивід 29лютого 2024винесену державнимвиконавцем Інгульського ВДВСу м.Миколаєві ПМУМЮ(м.Одеса)Шелегей Т.В.про стягненнявиконавчого зборуу розмірі279,43грн., підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до вимог п.1 ч.1ст.186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті скарги ПП «ТВС-Плюс» в частині визнання незаконною та скасування постанови від 29.02.2024 про розмірмінімальних витратвиконавчого провадження,якою стягнутоз боржникасуму в300грн.та вчастині визнаннянезаконною таскасування постановивід 29лютого 2024про стягненнявиконавчого зборуу розмірі279,43грн., підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо заявленої вимоги про визнання протиправними дії державного виконавця про безспірне стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 2794,35 грн. на підставі платіжної інструкції № 20629 від 29 лютого 2024 щодо стягнення за виконавчим провадженням № 74304678 з виконання виконавчого документа: виконавчий лист № 2/489/1553/23 (489/3392/23) виданий 13.12.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва; зобов`язати державного виконавця повернути безпідставно стягнуті кошти у розмірі 2794,35 грн., слід зазначити наступне.

Скарга подана з дотриманням вимог статей14,447,448 ЦПК України, перешкод для її розгляду судом не виявлено.

Разом з тим, з врахуванням недостатньої кількості суддів в Ленінському районному суді міста Миколаєва (з 14 посад суддів, згідно штатного розпису, фактично здійснюють судочинство 8 суддів, з яких спеціалізацію з розгляду цивільних справ встановлено - 5) щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, розгляд справи можливий з урахуванням раніше призначених справ.

Керуючись ст. ст.. 10, 186 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Скаргу Приватного підприємства«ТВС-Плюс» на рішення та дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині визнання протиправними дії державного виконавця про безспірне стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 2794,35 грн. та зобов`язання державного виконавця повернути безпідставно стягнуті кошти у розмірі 2794,35 грн., прийняти до розгляду.

Розгляд скарги призначити на 04 квітня 2024 року на 09 год. 30 хв., який провести в приміщенні Ленінського районного суду міста Миколаєва за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81, зал судового засідання № 11 (4-й поверх).

У прийняттіскарги Приватногопідприємства «ТВС-Плюс» на рішення та дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині визнання незаконною та скасування постанови від 29.02.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, та в частині визнання незаконною та скасування постанови від 29 лютого 2024 про стягнення виконавчого збору - відмовити.

Роз`яснити скаржнику право на звернення з адміністративними позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Роз`яснити, що відповідно частини другоїстатті 450 ЦПК Українинеявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Попередити учасників справи про недопустимість зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов`язків, внаслідок яких до учасника можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбаченіглавою 9 розділу І ЦПК України.

Апеляційна скарга на судове рішення, в частині відмови у прийнятті скарги до розгляду, може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено «19» березня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева