Ухвала

від 29.04.2024 по справі 489/3392/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

"29" квітня 2024 р.

Справа № 489/3392/23

Провадження №4-с/489/13/24

У Х В А Л А

29 квітня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Войтенко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу Приватного підприємства «ТВС-Плюс» на рішення та дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

встановив.

Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою, якою просив: визнати протиправними дії державного виконавця про безспірне стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 3373,78 грн. на підставі платіжної інструкції № 20629 від 29 лютого 2024 щодо стягнення за виконавчим провадженням № 74304678 з виконання виконавчого документа: виконавчий лист № 2/489/1553/23 (489/3392/23) виданий 13.12.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва; зобов`язати державного виконавця повернути безпідставно стягнуті кошти у розмірі 3373,78 грн. Посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2023, стягнуто з Приватного підприємства «ТВС-Плюс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 по 01.04.2022 у розмірі 38252,40 грн. (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят дві гривні 40 коп.), без утримання податку та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Приватного підприємства «ТВС-Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. 10 січня 2024 боржником виконано рішення суду в добровільному порядку та сплачено на користь стягувача: середнього заробітку 30793,18 грн.; утримано податки та збори 573,79 грн. військового збору; 6885,43 грн. ПДФО; судові витрати 11329,25 грн.; утримано податки та збори 211,10 грн. військового збору; ПДФО 2533,25 грн. Не зважаючи на виконання рішення в добровільному порядку, за заявою стягувача від 15 лютого 2024 про стягнення в примусовому порядку суми у розмірі 2794,35 грн., державним виконавцем відкрито виконавче провадження від 29.02.2024 № 74304678. Також по вказаному виконавчому провадженні винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. Також, 29 лютого 2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено запит до ДФС щодо наявних рахунків боржника. 29 лютого 2024 від ДФС надано відповідь про наявність рахунку боржника в АТ КБ «Приватбанк». 29 лютого 2024 державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію № 20629 від 29.02.2024 щодо стягнення за ВП № 74304678 з виконання виконавчого листа по справі № 489/3392/23, грошових коштів у розмірі 3373,78 грн. 01 березня 2024 платіжною інструкцією № О31С09ІО4S списано з рахунку боржника грошові кошти у сумі 3373,78 грн. 05 березня 2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74304678. Не погоджуючись з діями та рішеннями державного виконавця щодо стягнення грошових коштів у сумі 3373,78 грн., боржником подано дійсну скаргу.

Від представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Вказує, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, державним виконавцем Шелегей Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74304678 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/1553/23 (489/3392/23). 05 березня 2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Стягувач у заяві про відкриття провадження просить стягнути з ПП «ТВС-Плюс» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму судового збору та витрат на професійну допомогу у розмірі 2794,35 грн. У резолютивній частині виконавчого документу зазначено «стягнути з ПП «ТВС-Плюс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 по 01.04.2022 у розмірі 38252,40 грн. без утримання податку та інших обов`язкових платежів. Стягнути з ПП «ТВС-Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. Скаржник надав платіжні документи, які підтверджують часткову сплату заборгованості, а саме 30793,18 грн., замість зазначених у виконавчому документі 38252,40 грн. обґрунтовуючи тим, що згідно положень Податкового кодексу України, як податковий агент стягувача податки та збори були утримані з виплачених стягувачеві кошти, і разом складають повну суму зазначену у виконавчому документі. Натомість, у резолютивній частині виконавчого документа чітко зазначено «стягнути … без утримання податку та інших обов`язкових платежів», таким чином, сума виплачених коштів стягувачу повинна рівнятися суми визначеної судом у виконавчому документі, а сплачені податки та збори зазначені скаржником в даному випадку, не можуть бути стягнуті за рахунок стягувача, так як суперечить резолютивній частині виконавчого документа. Посилання скаржника на положення Податкового кодексу України в даному випадку є помилковим, у звязку з тим, що судом для уникнення неоднозначного трактування рішення та враховуючи існуючу судову практику Верховоного Суду чітко зазначено «без утримання податку та інших обов`язкових платежів». Таким чином, сума стягнення зазначена у виконавчому документі є однозначною та не потребує додаткового підрахунку та обґрунтування нормами Податкового кодексу України. Скаржником не зазначено в чому полягає незаконність постанов винесених державним виконавцем та протиправність його дій, які саме положення закону були їм порушені.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що у червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі 6375,40 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38252,40 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2023, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «ТВС-Плюс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 по 01.04.2022 у розмірі 38252,40 грн., без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства «ТВС-Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн..

13 грудня 2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист по вказаній справі.

Як вбачається з платіжних інструкцій ПП «ТВС Плюс» сплатило:

- за квитанцією № 4191 від 11.01.2024 - на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 11329,25 грн.;

- за квитанцією № 4189 від 10.01.2024 УК в м. Миколаєві ПДФО 18 % з судового збору та витрат згідно рішення по справі № 489/3392/23 у розмірі 2533,25 грн.;

- за квитанцією № 4190 від 10.01.2024 - УК в м. Миколаєві військовий збір 1,5% з судового збору та витрат згідно рішення по справі № 489/3392/23 у розмірі 211,10 грн.;

- за квитанцією № 4184 від 10.01.2024 - УК в м. Миколаєві військовий збір 1,5% з судового збору та витрат згідно рішення по справі № 489/3392/23 у розмірі 573,79 грн.;

- за квитанцією № 4185 від 10.01.2024 - УК в м. Миколаєві ПДФО 18 % з судового збору та витрат згідно рішення по справі № 489/3392/23 у розмірі 6885,43 грн.;

- за квитанцією № 1 від 10.01.2024 ціл-ві зарах ПП «ТВС-Плюс» заборгованість за час затримки розрахунку при звільненні згідно рішення суду по справі № 489/3392/23 у розмірі 30793,18 грн.

15 лютого 2024 ОСОБА_1 звернувся до Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про прийняття виконавчого листа виданого 13.12.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва по справі № 489/3392/23 для примусового стягнення з ПП «ТВС-Плюс» на його користь невиплачену суму судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2794,35 грн.

29 лютого 2024 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегей Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74304678 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 489/3392/23.

29 лютого 2024 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегей Т.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 279,43 грн.

29 лютого 2024 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегей Т.В. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

29 лютого 2024 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегей Т.В. направлено запит до ДФС щодо наявних рахунків боржника.

29 лютого 2024 від ДФС надано відповідь про наявність рахунку боржника в АТ КБ «Приватбанк».

29 лютого 2024 державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію № 20629 від 29.02.2024 щодо стягнення за ВП № 74304678 з виконання виконавчого листа по справі № 489/3392/23, грошових коштів у розмірі 3373,78 грн.

01 березня 2024 платіжною інструкцією № О31С09ІО4S списано з рахунку боржника грошові кошти у сумі 3373,78 грн.

05 березня 2024 державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74304678.

У відповідності дост. 19 Конституції України, суд зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита Законами України.

Відповідно до ч.1ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1ст.447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1ст.448 ЦПК України).

Відповідно доКонституції Українита ч. 1ст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до пункту 9 частини другоїстатті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення є сферою регулювання статті 6 Конвенції. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань, та правомірне очікування на виконання ухваленого рішення.

Як встановлено судом, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2023, зокрема, стягнуто з Приватного підприємства «ТВС-Плюс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 по 01.04.2022 у розмірі 38252,40 грн., без утримання податку та інших обов`язкових платежів.; судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн..

Отже, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, обраховується без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику сума на підставі судового рішення зменшується на суму податків і зборів (Постанова ВСУ № 61-14794св18 від 18 липня 2018 року).

10 січня 2024 боржником виконано рішення суду в добровільному порядку та сплачено на користь стягувача: середнього заробітку 30793,18 грн.; утримано податки та збори 573,79 грн. військового збору; 6885,43 грн. ПДФО; судові витрати 11329,25 грн.; утримано податки та збори 211,10 грн. військового збору; ПДФО 2533,25 грн.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентуєтьсярозділом IV Податкового кодексу України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» із змінами та доповненнями (далі Закон № 3674).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3674 судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом № 3674. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з п. 1 ст. 133 гл. 8 розд. І Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV із змінами та доповненнями судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі ПКУ), згідно з п. 162.1 ст. 162 ПКУ якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ визначено, що об`єктом оподаткування фізичної особи резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 ПКУ встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються відповідно до закону за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розд. IV ПКУ (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об`єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку встановленому ст. 168 ПКУ. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 ПКУ та військовий збір за ставкою 1,5 відс., визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Тобто, сума судового збору, яка відшкодовується фізичній особі за рішенням суду юридичною особою або фізичною особою підприємцем, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

ПП «ТВС Плюс» сплатило за квитанцією № 4189 від 10.01.2024 УК в м. Миколаєві ПДФО 18 % з судового збору та витрат згідно рішення по справі № 489/3392/23 у розмірі 2533,25 грн. та за квитанцією № 4190 від 10.01.2024 - УК в м. Миколаєві та військовий збір 1,5% з судового збору та витрат згідно рішення по справі № 489/3392/23 у розмірі 211,10 грн.

Тобто, сума, у загальному розмірі 2744,35 грн. сплачена ПП «ТВС-Плюс» в рахунок податків за вимоги про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

01 березня 2024 платіжною інструкцією № О31С09ІО4S списано з рахунку ПП «ТВС-Плюс» грошові кошти у сумі 3373,78 грн., яка включає в себе суму заборгованості за судовим рішенням в частині судових витрат, витрати виконавчого провадження та витрати виконавчого збору.

Суд вважає що ПП «ТВС Плюс» безпідставно здійснило виплату боргу за виконавчим документом стягувачу, відрахувавши при цьому податки за рахунок стягувача.

У виконавчому листі, виданому на підставі рішення суду, чітко вказані суми до виплати з посиланням на те, чи визначені вони без урахування обов`язкових платежів та податків чи ні, зокрема сума понесених судових витрат визначена у конкретній грошовій сумі без зазначення, що ця сума підлягає додатковому оподатковуванню чи визначена без утримання обов`язкових платежів та податків на відміну від визначеної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, скаржник безпідставно занизив суму витрат понесених позивачем при розгляді справи у суді, відрахувавши з вартості сплачених за правову допомогу коштів, податки.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки державний виконавець діяв в межах повноважень та на підставі діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги Приватного підприємства «ТВС-Плюс» на рішення та дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст судового рішення складено «29» квітня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева