Рішення

від 04.03.2024 по справі 910/19131/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/19131/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Пауер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-»

про стягнення 363.780,03 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

15.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Пауер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» про стягнення 363.780,03 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО відповідач прийняв на умовах строковості, платності та поворотності приміщення № А6-02, загальною площею 220,7 кв. м, що розташоване на шостому поверсі нежитлової будівлі, за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А,А'). Відповідно до умов договору орендна плата сплачується у гривнях на авансовій основі з 1 по 6 число кожного поточного місяця, за який має здійснюватися оплата; компенсація за комунальні послуги здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунків. Позивачем були виставлені рахунки: № 630 від 31.01.2022 на суму 50.575,20 грн (відшкодування комунальних послуг), № 437 від 01.02.2022 на суму 78.501,61 грн (суборенда), № 1872 від 01.03.2022 на суму 96.848,35 грн (суборенда), № 1873 від 01.04.2022 на суму 96.848,35 грн (суборенда), № 946 від 30.04.2022 на суму 41.006,52 грн (відшкодування комунальних послуг), які відповідачем не сплачені. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 363.780,03 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19131/23 від 21.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

25.12.2023 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

27.12.2023 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/19131/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.01.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 03.01.2024 о 17:51 год. що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 19.01.2024 включно.

15.01.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що у зв`язку з початком повномаштабної збройної агресії росії проти України, у зв`язку із введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану в Україні та ведення активних бойових дій на території міста Києва та Київської області, у відповідача була відсутня можливість користуватися орендованим приміщенням, а тому, посилаючись на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, відповідач звільняється від сплати орендної сплати за період пред`явлений позивачем. Також відповідач вказує на те, що сплачений останнім гарантійний платіж не може бути зарахований позивачем у якості штрафу (п. 8.4 договору), оскільки розірвання договору відбулося через форс-мажорні обставини, настання яких, на думку відповідача, підтверджується листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2024, проте вказаний гарантійний платіж може бути зарахований позивачем в часткове погашення заборгованості по орендній платі за період до 24.02.2022, на підставі п. 8.2 договору. Щодо нарахованої позивачем компенсації комунальних витрат відповідач заперечує в повному обсязі з огляду на те, що позивачем не підтверджено обсяг та вартість поставлених та спожитих відповідачем таких комунальних послуг (електроенергії, води, водовідведення та теплопостачання).

15.01.2024 відповідачем подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів надіслання на адресу позивача копії відзиву з додатками до нього.

06.02.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що виставлені позивачем відповідачу рахунки № 630 від 31.01.2022 та № 946 від 30.04.2022 на компенсацію комунальних послуг відповідають вимогам розділу 6 договору, а тому такі рахунки підлягають сплаті, в підтвердження чого позивачем надані розшифровки споживання електроенергії, води (водопостачання та водовідведення), витяги з тарифів на теплову енергію КП «Київтеплоенерго» та акти приймання-передачі послуг центрального водопостачання та водовідведення, а також активної електроенергії. Також позивач заперечує проти застосування у даних правовідносинах ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, оскільки сам факт запровадження на території України воєнного стану не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна. Також позивач зазначає, що відповідачем не дотримано вимог п. 16.3 договору, які стосуються саме настання для сторони договору форс-мажорних обставин. Щодо заперечень відповідача в частині зарахування гарантійного платежу в якості штрафних санкцій, позивач відзначає, що оскільки листом від 12.08.2022 позивачем було повідомлено відповідача про розірвання договору, на підставі п. 14.1 та 14.2 договору, а тому законним є застосування п. 8.4 договору щодо зарахування гарантійного платежу в якості штрафних санкцій.

13.02.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів в підтвердження здійснення нарахування орендної плати за формулою визначеною в договорі, проте, якщо припустити правильність нарахувань позивача, то заборгованість відповідача по орендній платі становить 64.483,46 грн (за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 включно), які позивач має вирахувати з гарантійного платежу.

У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив міститься клопотання відповідача про залишення наданих позивачем разом з відповіддю на відзив доказів без розгляду, на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав

Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 166 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення (ч. 1 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України).

До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу (ч. 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті (ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/19131/23 та повідомлено сторонам, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача у строк до 06.02.2024.

Враховуючи надане ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України позивачу право надавати разом з відповіддю на відзив докази в підтвердження викладених обставин та те, що позивачем відповідь на відзив подано до суду 06.02.2024, тобто у встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 про відкриття провадження у справі № 910/19131/23 процесуальний строк, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення без розгляду поданих позивачем разом з відповіддю на відзив на позов доказів.

22.02.2024 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 22.02.2022 представник позивача ознайомився з матеріалом справи що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

26.02.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення з приводу заявленого відповідачем клопотання про залишення поданих позивачем разом з відповіддю на відзив доказів без розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Пауер» (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» (суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору орендар передає розташовані на території майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6 (літери А, А') нежилі приміщення площею 220,7 кв. м (далі - приміщення) у строкове платне користування суборендарю, а суборендар зобов`язаний прийняти приміщення та сплачувати орендну плату за їх користування, а також здійснювати інші платежі, передбачені договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем в порушення умов договору не сплачено орендну плату за період лютий - квітень 2022 року та комунальні послуги за січень - квітень 2022 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 272.198,31 грн та відповідно 91.581,72 грн, загалом 363.780,03 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщень, вказаного в додатку № 1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання.

Строк суборенди починається з моменту передачі приміщень суборендарю за актом приймання-передачі. Строк суборенди закінчується у дату, визначену додатком № 1 до договору, але в будь-якому випадку не раніше або не пізніше підписання обома сторонами акту повернення приміщень.

Згідно п. Е додатку № 1 до договору строк суборенди визначено з 01.12.2020 по 30.11.2021 (включно).

Додатковою угодою від 16.11.2021 сторони внесли зміни до п. Е додатку № 1 та визначили строк суборенди з 01.12.2020 по 30.11.2022 (включно).

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1 договору передача приміщень здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами не пізніше 01.12.2020.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 01.12.2020 вбачається, що орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування приміщення № А6-02 на 6-м поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6 (літери А,а') загальною площею 220,7 кв. м.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.2 договору плата за суборенду приміщень та інші, платежі нараховуються з дати передачі приміщення на підставі акту приймання-передачі приміщень, за винятком платежів, які сплачуються з моменту підписання договору і вказані оплати закінчують нараховуватись на підставі акту повернена приміщень.

Відповідно до п. 5.1 договору плата за суборенду приміщення складається з орендної плати (основна орендна плата).

Сума основної орендної плати за кожен оплачуваний місяць за приміщення буде визначатися в гривнях відповідно до такої формули:

(Постійна сума орендної плати х Коефіцієнт К), де:

Постійна сума орендної плати = загальна площа х основна сума,

загальна площа - площа приміщення згідно з договором суборенди,

основна сума - це орендна плата за один квадратний метр приміщення за один місяць. Коефіцієнт К застосовується для цілей індексації орендної плати та інших платежів за договором (крім компенсації комунальних послуг) і визначається за наступною формулою: К1/(поділити)К2,

де показник «К1» - офіційних курс гривні до долара США, встановлений НБУ на день виставлення рахунку орендарем;

показник «К2» - курс, що визначається додатком № 1 до договору.

Затримка у передачі суборендарю інформації про підвищену орендну плату та інші платежі не означає, що орендар відмовився від її впровадження.

Згідно з п. F додатку № 1 до договору визначено, що

у період з 01.12.2020 по 31.01.2021 за 1 кв. м приміщень основна сума складає 341,90 грн з урахуванням ПДВ, що на дату підписання договору становить еквівалент 12,14 доларів США;

у період з 01.02.2021 по 30.11.2021 за 1 кв. м. приміщень основна сума складає 426,91 грн з урахуванням ПДВ, що на дату підписання договору становить еквівалент 15,16 доларів США.

Додатковою угодою від 16.11.2021 сторони доповнили пункт F додатку № 1 до договору наступними абзацами:

у період з 01.12.2021 по 28.02.2022 орендна ставка за 1 кв. м приміщень складає 352,00 грн з урахуванням ПДВ, що на дату підписання договору становить еквівалент 12,50 доларів США;

у період з 01.03.2022 до закінчення строку суборенди орендна ставка за 1 кв. м приміщень складає 442,40 грн з урахуванням ПДВ, що на дату підписання договору становить еквівалент 15,00 доларів США.

Відповідно до п. 7.1 договору орендна плата сплачується суборендарем у гривнях на авансовій основі з 1 (першого) по 6 (шосте) число кожного поточного місяця, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються з 1 (першого) по 3 (третє) число поточного місяця, за який має здійснюватися оплата. Дострокова сплата за суборенду приміщень за майбутні періоди може здійснюватися виключно за взаємною згодою сторін, викладеною у формі додаткової угоди до цього договору або шляхом виставлення окремого рахунку на таку оплату.

Відповідно до п. 7.3 договору орендар щомісячно надає суборендарю акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Суборендар зобов`язаний підписати і повернути орендарю такий акт впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту його надання. Якщо протягом 7 (семи) календарних днів з моменту надання суборендарю акту здачі-приймання робіт орендар не одержить підписаний суборендарем акт, він вважається прийнятим, погодженим і підписаним, а послуги - такими, що надані належним чином.

Згідно з п. 7.5. договору сторони погодились, що при здійсненні платежів Суборендарем на користь Орендаря. Орендар матиме право здійснити наступні зарахування здійснених, платежів: окремі платежі будуть спочатку зараховуватись в рахунок відсотків та/або пені, нарахованої на даний платіж, після чого - в рахунок найдавнішого платежу даного виду, що вимагається.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що неотримання суборендарем рахунків, передбачених договором, не звільняє суборендаря від сплати відповідного платежу. У разі відсутності рахунка орендаря до 5-го числа поточного місяця, суборендар зобов`язаний негайно звернутися до орендаря з метою отримання рахунку і сплатити його у строки, вказані у пп. 7.1, 7.2 цього договору, або ж здійснити сплату у розмірі, визначеному додатком № 1.

Матеріали справи містять рахунки на оплату за суборенду приміщення за договором суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020 на загальну суму 272.198,31 грн, а саме:

рахунок на оплату № 437 від 01.02.2022 (за лютий 2022 року) на суму 78.501,61 грн;

рахунок на оплату № 1872 від 01.03.2022 (за березень 2022 року) на суму 96.848,35 грн;

рахунок на оплату № 1873 від 01.04.2022 (за квітень 2022 року) на суму 96.848,35 грн.

Вище згадані рахунки на оплату суборенду приміщення було направлено відповідачу разом з претензіями від 15.06.2024 та від 31.10.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (накладні та описи вкладення у лист).

Відповідач не заперечує отримання рахунків на оплату № 437 від 01.02.2022, № 1872 від 01.03.2022 та № 1873 від 01.04.2022.

Судом встановлено, що курс 1 долару США до гривні станом на виставлення рахунків становив: станом на 01.02.2022 - 28,4555 грн; станом на 01.03.2022 - 29,2549 грн; станом на 01.04.2022 - 29,2549 грн (докази наявні в матеріалах справи).

З наданого позивачем у відповіді на відзив розрахунку нарахування суборендної плати вбачається, що нарахування було здійснено відповідно до формули передбаченої п. 5.1 договору, а отже є обґрунтованими та такими, що здійснені відповідно до умов договору, а тому заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем здійснених ним розрахунків суд до розгляду не приймає.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суборендної плати відповідач зазначає про звільнення останнього від її сплати на підставі на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, у зв`язку з початком повномаштабної збройної агресії росії проти України, та у зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану в Україні та ведення активних бойових дій на території міста Києва та Київської області, що в свою чергу є форс-мажорними обставинами, через які у відповідача була відсутня можливість користуватися орендованим приміщенням у період з лютого по квітень 2022 року.

Суд не погоджується з наданими відповідачем запереченнями з огляду на наступне

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 910/17876/19, від 31.03.2021 року у справі № 910/17881/19, від 08.12.2021 року у справі № 910/5953/17, від 15.12.2021 року у справі № 910/4908/21).

Також одним із принципів цивільного права є принцип заборони суперечливої поведінки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 року у справі № 910/4224/21).

Добросовісність поведінки орендаря (суборендаря) визначається у виконанні обов`язку, передбаченого договором, у вигляді сплати суми орендної плати та інших платежів.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що настання форс-мажорних обставин унеможливило використання ним орендованого приміщення за визначеним в договорі цільовим призначенням, тому відповідач має бути звільнений від сплати орендної плати відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Пунктом 16.1 договору сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору суборенди у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на неможливість виконання умов договору суборенди.

Відповідно до п. 16.3 договору сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин протягом 3 (трьох) робочих днів з дня настання форс-мажорних обставин, повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин. Підтвердженням є довідка відповідної Торгово-промислової палати.

ТОВ «Аларіт Оренда-» посилається на настання для нього форс-мажорних обставин, які підтверджуються листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Цим листом Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020, який би підтверджував неможливість належного виконання відповідачем зобов`язань з оплати орендної плати.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, як того вимагає п. 16.1 договору.

Також відповідачем не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов`язання за договором суборенди.

Суд критично розцінює викладені у наданих запереченнях доводи відповідача та констатує, що у випадку неможливості відповідачем, через військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в державі, користуватися орендованим майном, останній не був позбавлений можливості звернутися до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду про зміну терміну виконання зобов`язань.

Поряд з цим, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Відтак, суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення відповідача проти позову із посиланням на неможливість використання орендованого приміщення через форс-мажорні обставини.

Відповідно до п. 14.1 договору орендар має право відмовитися від зобов`язання за договором (розірвати договір суборенди в односторонньому порядку) у випадку, якщо суборендар більше ніж на 10 календарних днів затримав оплату орендної плати, чи інших платежів, передбачених договором

Згідно з п. 14.2 договору у випадку відмови орендаря від договору (розірвати договір суборенди в односторонньому порядку), договір є розірваним на 7-й день з моменту надіслання суборендарю заяви орендаря повідомлення про розірвання договору.

Користуючись наданим позивачу п. 14.1 договору право на розірвання договору суборенди в односторонньому порядку, у зв`язку із несплатою відповідачем орендних платежів за лютий-квітень 2022 року, позивачем направлено на адресу відповідача лист від 12.08.2022 про розірвання (відмову) договору суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020 та про підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення.

Даний лист було 12.08.2022 направлено на адресу відповідача, що не оспорюється відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи накладною № 030571890809 та описом вкладення у цінний лист № 030571890809 від 12.08.2022.

Враховуючи умови договору та те, що лист з повідомленням про розірвання договору позивачем було направлено на адресу відповідача 12.08.2022, суд приходить до висновку, що договір суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020 є розірваним з 19.08.2022.

За умовами п. 8.1 договору виконання грошових зобов`язань суборендаря, що виникають з договору суборенди (в тому числі зобов`язань щодо сплати будь-яких санкцій), мають бути забезпечені гарантійним платежем (далі - гарантійний платіж).

Вказаний в цьому пункті гарантійний платіж сплачується суборендарем протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання договору суборенди. У разі пропущення строку сплати гарантійного платежу, договір може бути припинено (розірвано) орендарем в односторонньому порядку без застосування будь-яких штрафних санкції з боку суборендаря. В даному випадку договір є припиненим (розірваним), починаючи з 6-го (шостого) дня з моменту його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно платіжної інструкції № 3547 від 16.12.2022 перераховано позивачу гарантійний платіж за договором у розмірі 188.386,41 грн.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку невиконання (прострочення) суборендарем будь-якого із його зобов`язань за договором суборенди, пов`язаним, зі здійсненням на користь орендаря будь-яких платежів, орендар має право зарахувати в погашення такої заборгованості суборендаря частку гарантійного платежу. В такому випадку суборендар повинен протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту пред`явлення вимоги орендаря поповнити суму гарантійного платежу таким чином, щоб вона не була меншою за суму, визначену додатком № 1.

Сплачена сума гарантійного платежу зараховується як оплата основної орендної плати за два останніх місяці суборенди (п. 8.3 договору).

Відповідно до п. 8.4 договору, в редакції додаткової угоди від 12.11.2020, у разі дострокового розірвання орендарем договору у зв`язку з порушенням його умов суборендарем або у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи суборендаря, при недотриманні умов п. 14.6 договору, сума гарантійного платежу (або його фактично наявний залишок після використання орендарем частини гарантійного платежу) не підлягає поверненню суборендарю і зараховується орендарем у якості штрафу за дострокове розірвання договору.

Враховуючи встановлений судом факт, що договір суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020 є розірваним з 19.08.2022, на підставі листа від 12.08.2022, у зв`язку з наявною у відповідача заборгованістю за вказаним договором (п. 14.1 договору), суд приходить до висновку, що позивачем правомірно зараховано сплачений відповідачем гарантійний платіж у розмірі 188.386,41 грн у якості штрафу за дострокове розірвання договору (п. 8.4 договору), а тому посилання відповідача про необхідність зарахування цього гарантійного платежу в рахунок погашення заборгованості за орендну плату, на підставі п. 8.2 договору, є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті орендної плати за період з лютого по квітень 2022 року у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, що за обґрунтованими розрахунками складає 272.198,31 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті орендної плати не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 272.198,31 грн заборгованості.

Згідно з п. 6.1 договору суборендар зобов`язаний компенсувати орендарю витрати останнього на забезпечення приміщень комунальними послугами.

Компенсація за комунальні послуги (у т.ч. за електроенергію, водопостачання і водовідведення, теплопостачання) визначається на підставі показників лічильників і даних, отриманих орендарем від надавачів (постачальників) послуг, а у випадку відсутності лічильників - пропорційно площі приміщень по відношенню до суми загальної площі всіх приміщень майнового комплексу.

Додатковою угодою від 01.10.2021 сторонами доповнено договір пунктом 6.1.1 наступного змісту: Плата за спожиті комунальні послуги розраховується виходячи з чинних тарифів надавачів (постачальників) послуг. Теплопостачання та гаряче водозабезпечення може здійснюватися за допомогою виробничих потужностей власника приміщень та розраховуватися виходячи з чинних тарифів Київтеплоенерго за 1г/калорія або згідно тарифів постачальників природного газу за 1 м. куб. (залежно від того, який з цих показників є більшим).

Відповідно до п. 6.3 договору сторони дійшли згоди, що лічильники для обліку обсягів комунальних послуг (у разі їх відсутності) придбаваються та встановлюються орендарем, з компенсацією їх вартості суборендарем. Компенсація суборендарем орендарю вартості лічильників та їх встановлення (монтажу) здійснюється протягом п`яті днів з моменту направлення орендарем, рахунку-фактури.

Орендар може покласти обов`язок придбання та встановлення необхідних для суборендаря лічильників на суборендаря шляхом, направлення відповідної вимоги. В такому випадку суборендар зобов`язується погоджувати всі питання щодо їх придбання та встановлення з орендарем та докласти всіх зусиль задля якнайшвидшого становлення лічильників.

Матеріали справи не містять жодних доказів що б підтверджували встановлення (у разі їх відсутності) лічильників для обліку обсягів комунальних послуг.

Згідно з п. 7.2 договору компенсація за комунальні послуги здійснюється суборендарем протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Матеріали справи містять рахунки на оплату компенсації за комунальні послуги за договором суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020 на загальну суму 91.581,72 грн, а саме:

рахунок на оплату № 630 від 31.01.2022 на суму 50.575,20 грн;

рахунок на оплату № 946 від 30.04.2022 на суму 41.006,52 грн.

Вище згадані рахунки на оплату компенсації за комунальні послуги було направлено відповідачу разом з претензіями від 15.06.2024 та від 31.10.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи (накладні та описи вкладення у лист).

Відповідач не заперечує отримання рахунків на оплату № 630 від 31.01.2022 та № 946 від 30.04.2022.

В підтвердження здійснених позивачем розрахунків нарахування компенсації за комунальні послуги останнім було надано розшифровки споживання електроенергії, води (водопостачання та водовідведення), витяги з тарифів на теплову енергію КП «Київтеплоенерго» та акти приймання-передачі послуг центрального водопостачання та водовідведення, а також активної електроенегрії.

З наданих позивачем розшифровок споживання електроенергії та води (водопостачання та водовідведення) не є можливим встановити, що зазначені у них суми та обсяги спожитих послуг відносяться саме до приміщення орендованого згідно договору суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020 і що ці послуги було надано саме відповідачу, оскільки дані розшифровки надано позивачу від Cosmo Multimal із зазначенням номерів лічильників, які не вбачається можливим ідентифікувати як лічильники встановлені для обліку обсягів комунальних послуг за договором суборенди № 2020/КА/СО/А6-02-АО від 11.11.2020.

Щодо наданих позивачем актів приймання-передачі послуг центрального водопостачання та водовідведення, а також активної електроенегрії, підписаних між ТОВ «Космополіт 2016» та ПАТ «АК «Київводоканал», а також між ТОВ «Космополіт 2016» та ТОВ «Київські енергетичні послуги», то суд відзначає, що дані акти засвідчують надані ТОВ «Космополіт 2016» послуги з центрального водопостачання, водовідведення та активної електроенергії, проте з них не вбачається можливим відокремити надані послуги відповідачу саме за площею орендованого приміщення.

Також суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження понесених позивачем витрат по сплаті комунальних послуг, що в свою чергу забезпечувало б настання у відповідача обов`язку для компенсації витрат на такі комунальні послуги.

Дослідивши надані позивачем докази суд приходить до висновку, та погоджується з запереченнями відповідача, що позивачем не підтверджено та не доведено обсягу та вартості поставлених і використаних відповідачем електроенергії, води та водовідведення, тепла, а також механізму їх обрахування, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 91.581,72 грн компенсації за комунальні послуги задоволенню не підлягають.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період з лютого по квітень 2022 року.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Пауер» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10; код ЄДРПОУ 40393960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Пауер» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 1-А; код ЄДРПОУ 40154053) 272.198 (двісті сімдесят дві тисячі сто дев`яносто вісім) грн 31 коп. боргу по орендній платі та 4.082 (чотири тисячі вісімдесят дві) грн 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова