Ухвала

від 04.04.2024 по справі 464/2834/21

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/2834/21

пр № 2-ві/464/2/24

У Х В А Л А

04 квітня 2024 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,

у с т а н о в и л а :

У провадженні Сихівського районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа № 464/2834/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії державних виконавців Залізницького відділу ДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Сабара Л.В.

Заявником подано заяву про відвід судді Сабарі Л.В. у відповідності до п.п.3, 5 ч.1 ст.36 ЦПК України (суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи та є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді), покликаючись на ухвалення суддею за наслідками розгляду скарги судового рішення, з яким не погоджується.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід передано для розгляду судді Тімченко О.В.

Заява про відвід судді розглядається в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи у відповідності до вимог ч.8 ст.40 ЦПК України. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглядаючи заяву про відвід, суддя дійшов наступного висновку.

Перелік підстав відводу (самовідводу) судді визначено ст.36 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 2-5151/09 сформульовано правовий висновок про те, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Belukha v. Ukraine, № 33949/02, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року). У кожній окремій справі необхідно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (Pullar v. United Kingdom, № 22399/93, ЄСПЛ, від 10 червня 1996 року, § 38).

Надаючи оцінку заяві про відвід, суддя ураховує положення ч.4 ст.36 ЦПК України, за якими, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на викладене прийняття суддею будь-яких рішень при розгляді справи є його прямим обов`язком, а незгода заявника з такими не зумовлює відвід судді.

Саме по собі заявлення відводу без належного обґрунтування, яке зводиться до образ, не є безумовною підставою для його задоволення.

З урахуванням установленого у своїй сукупності та зважаючи на те, що наведені заявником аргументи є лише суб`єктивним вираженням ним наведених обставин, а також з огляду на відсутність будь-яких доказів, що вказували б на заінтересованість, упередженість та необ`єктивність судді при розгляді справи, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про відвід судді.

За відсутності підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, суд не вправі задовольняти необґрунтовану заяву про відвід, оскільки таке суперечитиме основним засадам цивільного процесуального законодавства, вимогам, встановленим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Кодексом суддівської етики.

Керуючись ст.ст.258-260 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у задоволенні заяви про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний судове рішення виготовлено 04.04.24.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО