Ухвала

від 15.04.2024 по справі 464/2834/21

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/2834/21

пр № 4-с/464/16/24

УХВАЛА

15 квітня 2024 року м. Львів

Суддя Сихівського районного суду м. Львова Сабара Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді з розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державних виконавців,

встановила:

04.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова зі скаргою на дії державних виконавців, в якій просить визнати оскаржувані рішення, дії суб`єктів оскарження неправомірними, зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а саме: визнати незаконними дії державних виконавців щодо стягнення податків з суми за постановою Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №464/2834/21, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №71615192, у зв`язку із невиконанням рішення суду, зобов`язати виконати постанову Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №464/2834/21 (пр. №61-8823св22) в повному обсязі відповідно до ст. 129-1 Конституції України.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 05.12.2023 вказану скаргу повернуто без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 05.12.2023 скасовано, а справу направлено до Сихівського районного суду м. Львова для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2024 матеріали справи передано судді Сабарі Л.В. для продовження розгляду.

02.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді, в якій просить відвести суддю ОСОБА_2 від розгляду справи №464/2834/21.

За результатами розгляду вказаної заяви ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова Сабари Л.В. від 03.04.2024 відвід визнано необґрунтованим та справу передано для визначення складу суду для вирішення питання про відвід згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м. Львова Тімченко О.В. від 04.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви про відвід.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 05.04.2024 скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 71615192 залишено без руху та надано заявнику п`ятиденний строк для усунення недоліків скарги, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

11.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді, в якій просить відвести суддю ОСОБА_2 від розгляду справи №464/2834/21.

Заяву обґрунтовує тим, що ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 05.12.2023, якою повернуто скаргу без розгляду. Вважає, що, постановою Львівського апеляційного суду від 19.12.2023 зазначено, що скарга не розглянута з формальних причин, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців, порядок подання позову та порядок подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця є різними за змістом та правовими наслідками стадіями цивільного судочинства, вирішуючи питання прийняття скарги заявника, суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, що призвело до постановлення помилкової ухвали, положеннями статті, якою врегульовано питання судового рішення за скаргою не передбачено можливості постановлення інших судових рішень, за виключенням як про задоволення чи відмову у задоволенні скарги, а тому суддя Сабара Л.В. вигадує власні закони, щоб не розглядати скаргу тривалий час. Вважає, що дії судді є незаконними, замовними та злочинними, оскільки така змовилася із рейдерами ДАП «Львівські авіалінії» щоб скарга була заблокована. Крім того зазначає, що оскільки апеляційним судом визнано дії судді Сабари Л.В. незаконними, Сихівським районним судом м. Львова підроблено протокол передачі судової справи, з метою створення умов для подальшого розгляду даної справи суддею Сабарою Л.В. Враховуючи неведене, для забезпечення умов, за яких у заявника не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, вважає, що суддя не може брати участь у розгляді даної справи та підлягає відводу.

Вивчивши доводи заяви, оглянувши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ст. 40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Частиною 1, 2 ст. 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у ст. ст. 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Вимогами ч. 3 ст. 39 ЦПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Суддею встановлено, що підставами постановлення ухвали від 05.12.2023 було те, що заявником до скарги не долучено доказів скерування скарги з додатками іншим учасникам виконавчого провадження, зокрема боржнику, у зв`язку із чим, з урахуванням положень ч.4 ст. 183 ЦПК України таку повернуто заявнику без розгляду.

При перегляді вказаного рішення суду, судом апеляційної інстанції, у постанові було звернуто увагу на те, що, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення. При цьому, апеляційний суд прийшов до переконання, що повертаючи скаргу без розгляду суд першої інстанції помилково застосував ст. 183 ЦПК України замість застосування загальних положень позовного провадження, у тому числі. Залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення. Справу направлено суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому вказаною постановою, дії судді не визнавалися незаконними.

Беручи до уваги, що на момент повернення скарги в провадження суду першої інстанції, заявником не долучено доказів скерування скарги з додатками іншим учасникам виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

При цьому, з урахуванням, посеред інших засад судочинства, що закріплені у положеннях ЦПК України, суд забезпечує змагальності сторін, оскільки державою гарантовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.2-4 ст. 12 ЦПК України).

З урахуванням висновків Львівського апеляційного суду, викладених у постанові від 21.03.2024 у вказаній справі, суд погоджується, що відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення прав усіх учасників судового провадження щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом, в тому числі можливості викладення своїх вимог, заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо предмета спору, суд призначенні справи до судового розгляду має переконатися, чи усі учасники отримали скаргу та додатки до неї.

Зважаючи на стислі строки вирішення скарги на дії виконавця, що підлягає розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, заявником до скарги не доказів скерування скарги з додатками іншим учасникам виконавчого провадження не долучено, тобто не усунуто недоліки встановлені судом при винесенні ухвали від 05.12.2023, суд, зважаючи на мотиви Львівського апеляційного суду, встановив підстави для залишення скарги без руху, про, що було винесено ухвалу від 05.04.2024.

Одночасно, будь-яких доказів про те, що суддя Сабара Л.В. змовилася із представниками ДАП «Львівські авіалінії», щодо котрого прийнято рішення про реорганізацію шляхом приєднання до ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» котрий, згідно наказу Міністерства інфраструктури України №562 від 19.07.2019 визнано правонаступником ДП «Львівські авіалінії» (ухвала від 07.09.2023 у вказаній справі), чи діє в інтересах посадових осіб боржника чи посадових осіб ДВС не надано, а тому такі твердження є голослівними.

Відповідно до частини 5 ст. 39 ЦПК України, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Однак, зважаючи на те, що суддею, після вирішення питання про відвід, прийнято ухвалу про залишення скарги без руху, тому заява про відвід від 11.04.2024 підлягає вирішенню по суті.

Таким чином, з доводів заяви, в такій не наведено обставин, які б викликали сумнів в безсторонності, об`єктивності та неупередженості судді, чи інших підстав для відводу, передбачених положеннями ЦПК України, оскільки доводи заявника є голослівними. Крім того, склад суду для розгляду цієї справи визначено в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, а твердження заявника фактично зводяться до його незгоди із прийнятим судом процесуальним рішенням, що не може стати підставою для відводу.

Беручи до уваги вищевикладене, приходжу до переконання, що заявлений відвід є необґрунтованим,

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а заява про відвід подана до відкриття провадження у справі, вирішення питання про відвід судді Сабари Л.В. слід передати на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 38-40, 182, 260-261 ЦПК України, суддя,

постановила:

відвід визнати необґрунтованим.

Передати справу для визначення складу суду для вирішення питання про відвід згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 15 квітня 2024 року.

Суддя Сабара Л.В.