Постанова
від 29.03.2024 по справі 924/1080/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року Справа № 924/1080/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 вересня 2023 року, апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Холод" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року по справі №924/1080/21 (суддя - Субботіна Л.О.)

час та місце ухвалення рішення: 5 вересня 2023 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст рішення складено 15 вересня 2023 року

час та місце ухвалення додаткового рішення: 22 вересня 2023 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст додаткового рішення складено 28 вересня 2023 року

за позовом ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору

ОСОБА_2

до:

Відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Холод"

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля"

про визнання недійсними договорів купівлі - продажу від 29 січня 2021 року і 20 травня 2021 року, та застосування наслідків недійсності правочинів

за участю представників сторін:

від Позивача та Відповідача 2 - не з`явилися;

від Відповідача 1 - ОСОБА_3 ;

від Третьої особи - Ярош В.Ю..

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холод" (надалі Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" (надалі Відповідач 2) про визнання недійсними укладених між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 договорів купівлі-продажу від 29 січня 2021 року та від 20 травня 2021 року за якими було відчужено: комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом), загальною площею 2883,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34755968101; будівлю комплексу холодильного 1500т (з компресорним цехом) літ. «Б-2» загальною площею 2223,1 кв.м.; реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 2278506968101, застосувавши наслідки недійсності правочинів.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що він є акціонером Відповідача 1, якому належать 2000 акцій останнього, що підтверджується переліком акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах. 29 січня 2021 року та 20 травня 2021 року Відповідач 1 відчужив на користь Відповідача 2 на підставі двох нотаріально посвідчених договорів свій єдиний комплекс нерухомого майна: комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом), загальною площею 2 883,9 м. кв. за його балансовою вартістю - 172 861 грн 12 коп.; будівлю комплексу холодильного 1500т (з компресорним цехом) літ. "Б-2" загальною площею 2223,1 м. кв. за 178924 грн. Факт відчуження за вказаними договорами підтверджується також відповідною інформаційною довідкою від 13 жовтня 2021 року №279401076. Така вартість, на думку Позивача, є явно неспівставною дійсним ринковим цінам, що є на його думку загальновідомим і не потребує додаткового доведення, оскільки виходячи із математичного розрахунку, 1 м.кв. відчужуваного нерухомого майна коштував за спірними договорами всього 60 та 80 гривень відповідно, що за доводами Позивача очевидно значно занижено. Позивач вказує, що як опосередкований доказ заниження вартості можуть слугувати висновки про вартість майна від 28 жовтня 2021 року, зроблені на замовлення Позивача суб`єктом оціночної діяльності. Зазначене на переконання Позивача, вказує на те, що спірні договори є вчиненими для товариства на умовах, які є явно гіршими за звичайні ринкові умови. Позивач звертає увагу, що станом на дату укладання спірних правочинів і на дату подання позову єдиним власником Відповідача 2 є ОСОБА_4 , а керівником - його син ОСОБА_5 .. При цьому, як наголошує Позивач. зазначені особи є членами наглядової ради Відповідача 1: ОСОБА_4 - як акціонер, а ОСОБА_5 - як представник акціонера ТОВ "Технопарк Проскурів", кінцевим бенефіціарним власником якого є також ОСОБА_4 . Станом на момент укладення спірних правочинів ОСОБА_4 спільно із його афілійованою особою ТОВ "Технопарк Проскурів" належало понад 25% акцій Відповідача 1. На переконання Позивача, ОСОБА_4 є заінтересованою особою у вчинені вказаних договорів купівлі-продажу, оскільки він, будучи посадовою особою Відповідача 1 та володіючи спільно із своєю афілійованою особою ТОВ "Технопарк Проскурів" понад 25 % акцій, здійснює контроль над покупцем Відповідачем 2, керівником якого є також посадова особа Відповідача 1 - його син ОСОБА_5 .. Зазначені обставини, на думку Позивача, дають підстави для застосування судом приписів частини 12 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства". Зважаючи на ці обставини Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсними вказаних вище двох договорів купівлі-продажу із застосуванням наслідків недійсності правочинів, передбачених статтею 216 Цивільного кодексуУкраїни - двосторонньої реституції.

На адресу Господарського суду Хмельницької області 23 листопада 2021 року надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 (надалі Третя особа), який просив визнати недійсними оспорювані договори, застосувавши наслідки недійсності правочинів - повернути один одному все одержане за цими договорами. В обґрунтування позовної заяви Третя особа вказує, що є акціонером Відповідача 1, якому належать 34819 акцій, що підтверджується переліком акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах та випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 5 листопада 2021 року. Третій особі стало відомо, що 29 січня 2021 року та 20 травня 2021 року Відповідач 1 відчужив на користь Відповідача 2 на підставі договорів свій єдиний комплекс нерухомого майна: комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом), загальною площею 2 883,9 м. кв. за його балансовою вартістю - 172 861 грн 12 коп. та будівлю комплексу холодильного 1500т (з компресорним цехом) літ. "Б-2" загальною площею 2223,1 м. кв. за 178924,00 грн. Вказує, що вартість визначена в спірних договорах поза розумним сумнівом є неспівставною дійсним ринковим цінам, адже ціна за 1 кв.м. відчужуваного нерухомого майна за спірними договорами становить всього 60 та 80 гривень відповідно, що очевидно значно занижено. Як доказ явної заниженості ціни на переконання Третьої особи слугують надані Позивачем висновки про вартість майна від 28 жовтня 2021 року, що зроблені суб`єктом оціночної діяльності. Третя особа вказує, що зазначене вказує на те, що спірні договори є вчиненими для товариства на умовах, які є явно гіршими за звичайні ринкові умови. Третя особа зазначає, що станом на дату укладання спірних правочинів та дату подання позову єдиним власником покупця Відповідача 2 був ОСОБА_4 . Констатує, що ОСОБА_6 спільно із його афілійованою особою ТОВ "Технопарк Проскурів" на момент укладання спірних правочинів належало понад 25 % акцій Відповідача 1. З огляду на вищевикладене, третя особа вважає, що спірні договори підлягають визнанню недійсними на підставі частини 12 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" (том 1, а.с. 104-107).

Відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року суд прийняв до спільного розгляду з позовом Позивача позовну заяву Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, залучив третю особу до участі у справі №924/1080/21 як Третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вимоги за позовом Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, об`єднав в одне провадження з позовом Позивача до Відповідача 1 та Відповідача 2 про визнання недійсними Договорів купівлі - продажу від 29 січня 2021 року та 20 травня 2021 року та застосування наслідків недійсності правочинів у справі №924/1080/21.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 5 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 29 січня 2021 року, за яким відчужено комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом) загальною площею 2883,9 кв.м.. Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 20 травня 2021 року, за яким відчужено будівлю комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2", загальною площею 2223,1 кв.м. Застосувано наслідки недійсності правочину до договорів купівлі - продажу від 29 січня 2021 року та від 20 травня 2021 року, що укладені між Відповідачем 1 та Відповідачем 2. Також даним судовим рішенням, зобов`язано Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом) загальною площею 2883,9 кв.м. та будівлю комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2", загальною площею 2223,1 кв.м. (том 2, а.с. 164-170).

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу від 29 січня 2021 року майно - комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом) загальною площею 2883,9 кв.м., що розташований за адресою: Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Тупикова, 1, було відчужено за 172 861 грн 12 коп.; згідно з пунктом 4 договору купівлі-продажу від 20 травня 2021 року будівля комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2", загальною площею 2223,1 кв.м., що розташована за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тупикова, 1 реалізована за 178 924 грн 12 коп.. Суд вказав, що вартість майна, що є предметом оспорюваних правочинів, була визначена з врахуванням довідок, виданих Відповідачем 1 від 28 січня 2021 року за № 28/01 та від 20 травня 2021 року за № 20/05, в яких відображена балансова вартість зазначеного майна. Водночас, як вказано місцевим господарським судом, відповідно до висновку експерта №563/564/22-26 від 5 липня 2023 року, складеного за результатами проведення судової оціночно-будівельної експерти в ході судового розгляду даної справи, ринкова вартість станом на 29 січня 2021 року комплексу холодильного 1500 т. (з адмінкорпусом), загальною площею 2883,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:30:001:0035 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34755968101) становила 12 512161 грн. Ринкова вартість станом на 20 травня 2021 року будівлі комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ "Б-2, загальною площею 2223,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:30:001:0035 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278506968101) становила 9 379 952 грн. З даного судом першої інстанції зроблено висновок, що вищевказаними доказами підтверджується укладення договорів купівлі-продажу від 29 січня 2021 року та від 20 травня 2021 року на умовах, які є для Відповідача 1 гіршими за звичайні ринкові умови, оскільки спірне майно було відчужено за ціною, що є значно меншою, від ринкової. Дане, в свою чергу, стало підставою для задоволення позовних вимог про визнання оскаржуваних правочинів недійсними.

При цьому суд зауважив, що також не спростовують вищевикладених висновків та не можуть бути підставою для відмови у позові і доводи Відповідача 1 щодо схвалення оспорюваних правочинів загальними зборами акціонерів, оскільки зважаючи на положення статті 71 Закону вказані обставини жодним чином не впливають на право акціонера вимагати визнання недійсним договору, укладеного із заінтересованістю, у разі, якщо умови правочину є гіршими за звичайні ринкові. Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, місцевий господарський суд виснував, що позовні вимоги Позивача та Третьої особи про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 29 січня 2021 року та від 20 травня 2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочинів, то місцевий господарський суд зазначив, що зважаючи на встановлені судом обставини недійсності договорів купівлі-продажу, з метою забезпечення реального відновлення порушених прав Позивача та Третьої особи, суд вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів та зобов`язати Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом) загальною площею 2883,9 кв.м. та будівлю комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2", загальною площею 2223,1 кв.м., що розташовані за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул.Тупикова, 1, а також стягнути з Відповідача 1 на користь Відповідача 2 кошти в розмірі 351785 грн 12 коп. отриманих за договорами купівлі-продажу.

Додатковим рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року стягнуто з Відповідача 1 в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом Позивача до місцевого господарського суду по справі № 924/1080/21 у розмірі 164190 грн 85 коп.. Стягнуто з Відповідача 2 в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом Позивача до суду першої інстанції по справі № 924/1080/21 у розмірі 164190 грн 85 коп.. Стягнуто з Відповідача 1 в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом Третьої особи до Господарського суду Хмельницької області по справі № 924/1080/21 у розмірі 164190 грн 85 коп.. Стягнуто з Відповідача 2 в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом Третьої особи до місцевого господарського суду по справі №924/1080/21 в розмірі 164190 грн 85 коп.. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 4530 грн 48 коп. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. Стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача 4530 грн 48 коп. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Місцевий господарський суд вказав, що оскільки при винесенні рішення у даній справі суд не вирішив питання про розподіл вищевказаних судових витрат, то враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на задоволення позову та наявність вини у діях обох відповідачів, судовий збір в розмірі 328381 грн 69 коп. підлягає стягненню з останніх в рівних частинах (по 164190,85 грн з кожного) в дохід Державного бюджету України. Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. З даного суд першої інстанції зробив висновок, що розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання Третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, становив також 338198 грн 47 коп..

Відповідач 1 не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції додатковим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 206-212), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач 1 звертає увагу апеляційного суду на те, що судова оціночно-будівельна експертиза від 5 липня 2023 року №563/564/22-26 не відповідає вимогам, передбачених законодавством, оскільки є неповною, а відповідний висновок експерта викликає сумнів у його правильності. Констатує, що висновок судового експерта оцінюється судом поряд з іншими доказами та не мас заздалегідь встановленої сили та, що висновок судового експерта не мас більшої доказової сили, тому не превалює над іншими доказами у справі. За встановлених у справі обставин в їх сукупності, висновок проведеної в межах даної справи судової експертизи, на переконання Відповідача 1, не підтверджує дійсну ринкову вартість спірних об`єктів нерухомості.

Також, скаржник в своїй апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що місцевий господарський суд, задовольняючи вимогу про застосування наслідків недійсності правочинів вказав, що з метою забезпечення реального відновлення порушених прав Позивача та Третьої особи, вважає за необхідне задовольнити таку вимогу. Відповадч 1 при цьому вважає, що при задоволені вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів порушені права Позивача та Третьої особи жодним чином не відновились, оскільки останніми не було доведено таке порушення. Вважає, що навіть якщо товариству і було завдано збитків оспорюваними правочинами, то саме товариство має право звертатись з позовом про відшкодування збитків особою, заінтересованою у вчиненні товариством такого правочину. Окрім того, скаржник вказав, що а ні Позивач, а ні Третя особа не є власниками спірних приміщень та не є сторонами оспорюваних договорів. Враховуючи вищевикладене, скаржником заперечується можливість застосування наслідків недійсності правочинів, що є вимогою майнового характеру і відповідно до якої було стягнено судовий збір.

Відповідач 2 не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 4-14), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Третьої особи, повернути заявнику та в задоволені позову відмовити повному обсязі. Водночас, вважає, що у випадку, якщо суд не встановить підстав для повернення позовної заяви Третьої особи, то тоді Відповідач 2 просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач 2 звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідно до Закону № 2465-IX від 27 липня 2022 року, Закон України «Про акціонерні товариства» (Відомості Верховної Ради України, 2008 року, № 50-51, ст. 384 із наступними змінами) визнано таким, що втратив чинність. 1 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про акціонерні товариства» №2465-IX від 22 липня 2022 року у новій редакції, котра містить статтю 107 «Правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість» та статтю 108 «Вчинення значного правочину, правочину, щодо якого є заінтересованість, з порушенням порядку прийняття рішення про його вчинення або правочину, вчиненого на гірших умовах, ніж ринкові». Апелянт при цьому наголошує, що в новій редакції статей відсутня норма щодо можливості оскарження акціонером правочину із заінтересованістю. Враховуючи вищевикладене, Відповідач 2 зауважує, що станом на дату розгляду справи по суті законодавцем виключено можливість подання акціонером позовної заяви про визнання недійсним правочину із заінтересованістю.

Також скаржник зазначає, що якщо унаслідок вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, та який вчиненого на гірших умовах ніж ринкові, особа, яка була заінтересована у вчиненні правочину - несе відповідальність перед усім товариством, а не конкретно перед кожним акціонером окремо. На переконання апелянта укладення товариством правочину з відчуження належних йому на праві власності активів не є прямим порушенням прав та інтересів учасника товариства на участь у товаристві та управління ним, навіть якщо волевиявлення учасника на зборах учасників щодо можливості певного розпорядження активами товариства не збігається з колективним рішенням зборів учасників. Вказує, що рішення зборів учасників є результатом діяльності найвищого органу управління товариством, і навіть у випадку визнання його недійсним за рішенням суду - це не може бути безумовною підставою для визнання недійсним укладеного правочину в порядку статті 215 ЦК України. Окрім того, скаржник зауважив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення від 5 вересня 2023 року, взагалі не враховано наявність рішення позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів Відповідача 1, оформлених протоколом від 13 лютого 2021 року, про схвалення як значних правочинів.

Відповідач 2 в апеляційній скарзі також зазначив, що Третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, необхідно відрізняти від співвідповідача. Вимоги співпозивачів завжди адресовані до відповідача і не виключають одна одну. Позов третьої особи, на відміну від позову співучасників, не може бути заявлений спільно з первісним позовом: вимога первісного позивача і вимога третьої особи направлені на один і той же об`єкт спору, але вони виключають одна одну; ці особи, як претенденти на один і той же об`єкт спору, знаходяться в спорі між собою (спір претендентів). Апелянт при цьому акцентує увагу на те, що з прохальної частини позовної заяви Позивача та прохальної частини позовної заяви Третьої особи вбачається, що позовні вимоги Позивача (визнання недійсними укладені між Відповідачем 1, як продавцем, та Відповідачем 2, як покупцем, договорів купівлі-продажу від 29 січня 2021 року та від 20 травня 2021 року) та вимога Третьої особи (визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 січня 2021 року; визнання недійсним договору від 20 травня 2021 року) є ідентичними, тому Третя особа не заявляє самостійних вимог саме на предмет спору, що на думку апелянта не узгоджується з нормами статті 49 ГПК України. Також, Відповідач 2 вказує, що Третьою собою не обґрунтовано, як та яким чином порушуються її права оспорюваними договорами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду 20 листопада 2023 року по справі №924/1080/21 апеляційну скаргу Відповідача 2 залишено без руху. Встановлено десятиденний строк з моменту отримання відповідної ухвали задля усунення недоліків, а саме: надання доказів суду апеляційної інстанції щодо сплати 382 277 грн 88 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05 вересня 2023 року по справі №924/1080/21, а також доказів, які підтверджують надсилання копії апеляційної скарги разом з доданими додатками з листом опису вкладення Позивачу.

1 грудня 2023 року від Відповідача 2 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків. До зазначеної заяви Відповідач 2 надав докази, які підтверджують надсилання копії апеляційної скарги разом з доданими додатками з листом опису вкладення Позивачу, що є наслідком часткового виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2023 року по справі 924/1080/21. Також Відповідач 2 обґрунтував причини не усунення вказаних в ухвалі суду апеляційної інстанції від 20 листопада 2023 року недоліків в частині сплати судового збору в розмірі 382 277 грн 88 коп.. Із підстав висвітлених в поданій заяві, Відповідач 2 просив продовжити процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги Відповідача 2 на рішення від 5 вересня 2023 року по справі №924/1080/21 до 03 січня 2024 року включно.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 грудня 2023 року по справі №924/1080/21 заяву Відповідача 2 про продовження процесуального строку на усунення недоліків задоволено та продовжено Відповідачу 2 строк усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 вересня 2023 року по справі №924/1080/21 задля надання суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 382 277 грн 88 коп. до 3 січня 2024 року включно.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року (том 3, а.с. 40) відкрито апеляційне провадження у справі № 924/1080/21 за апеляційною скаргою Відповідача 1 на додаткове рішення від 22 вересня 2023 року. Запропоновано сторонам по справі протягом 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив.

3 січня 2024 року від Відповідача 2 до Північно-західного апеляційного суду надійшло повторне клопотання про продовження строку на усунення недоліків. Відповідач 2 просив продовжити процесуальний строк задля усунення недоліків на два тижні у зв`язку з майбутнім отриманням коштів, що як наслідок допоможе здійснити оплату іншої частини судового збору в розмірі 282 277 грн 88 коп.. Задля підтвердження наміру виконання вимог процесуального законодавства щодо сплати судового збору по справі №924/1080/21 Відповідач 2 надав доказ про часткове усунення недоліків, а саме платіжну інструкцію №2 від 03 січня 2024 року, яка підтверджує сплату Відповідачем 2 судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05 вересня 2023 року по справі №924/1080/21 в розмірі 100 000 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 січня 2024 року клопотання Відповідача 2 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05 вересня 2023 року по справі №924/1080/21 задоволено, надано строк для повної сплати судового збору до 22 січня 2024 року включно.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 січня 2024 року призначено розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення по справі № 924/1080/21 до розгляду на 31 січня 2024 року об 14:00 год. (том 3, а.с. 55).

23 січня 2024 року (датована 22 січня 2024 року) від Відповідача 2 через підсистему "Електронний Суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків. Надано платіжну інструкцію №10 від 22 січня 2024 року, яка підтверджує доплату судового збору в розмірі 282 277 грн 88 коп..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 січня 2024 року поновлено Відповідачу 2 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 вересня 2023 по справі №924/1080/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 вересня 2023 по справі №924/1080/21. Запропонувати учасникам по справі №924/1080/21 в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу Відповідача 2 з доказами його (доданих до нього документів) надсилання в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 січня 2024 року, з підстав, зазначених у даній ухвалі розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення відкладено на 13 березня 2024 року об 15:30 год.. Об`єднано апеляційні скарги Відповідача 1 на додаткове рішення від 22 лютого 2023 року та Відповідача 2 на рішення суду першої інстанції від 5 вересня 2022 року в справі №924/1080/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2024 року клопотання представника Відповідача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1080/21 задоволено. Забезпечено представнику Відповідача 1 участь в судовому засіданні у справі №924/1080/21 призначеному на 13 березня 2024 року о 15:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року клопотання представника Третьої особи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1080/21 задоволено. Забезпечено представнику Третьої особи участь в судовому засіданні у справі №924/1080/21 призначеному на 13 березня 2024 року о 15:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року, з підстав. вказаних в даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 29 березня 2024 року об 10:00 год. Забезпечено представникам Відповідача 1 та Третьої особи участь в судовому засіданні у справі №924/1080/21 призначеному на 29 березня 2024 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вирішено (з огляду на місце проживання Позивача) ухвалу на веб-сайті Судової влади України, та розмістити на нього відповідне оголошення з метою доведення до Позивача змісту даної ухвали суду.

29 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника Третьої особи надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки колегія ухвалою від 4 грудня 2023 року, з метою унеможливлення позбавлення скаржника доступу до суду, з огляду на воєнний стан, вважала за можливе одноразово задовольнити його заяву та продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги (сплати судового збору), що напряму процесуальним законом не передбачено, то на переконання Третьої особи, логічним і послідовним застосувати уже імперативний припис частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, залишивши без руху скаргу.

В судове засідання від 29 березня 2024 року представники Позивача, Відповідача 2 не з`явилися.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (13 березня 2024 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального України).

Окрім того, зважаючи на адресу Позивача (м. Сімферополь) не враховуючи того факту, що Позивачем в позовній заяві вказано адресу для листування: м. Хмельницький, вул. Свободи, 19, оф.2 (адреса представника Венгера Д.О.) колегією суду було вчинено дії визначені пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» щодо повідомлення Позивача про розгляд апеляційних скарг по справі №924/1080/21. А саме судом розміщенно оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (том 3, а.с. 161-162).

З опублікуванням такого оголошення Позивач вважається таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

З огляду на вказану норму процесу та описані вище обставини, апеляційний господарський суд розглядає справу без участі представників Позивача, та Відповідача 2 за наявними в справі матеріалами.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України: завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В судовому засіданні від 29 березня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача 1, просив суд додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати, також просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник Відповідача 1 звертає увагу апеляційного суду на те, що судова оціночно-будівельна експертиза від 5 липня 2023 року №563/564/22-26 не відповідає вимогам, передбачених законодавством, оскільки є неповною, а відповідний висновок експерта викликає сумнів у його правильності. Вказав, що висновок судового експерта оцінюється судом поряд з іншими доказами та не мас заздалегідь встановленої сили, а також те, що висновок судового експерта не мас більшої доказової сили, тому не превалює над іншими доказами у справі. Представник констатував, що за встановлених у справі обставин в їх сукупності, висновок проведеної в межах даної справи судової експертизи не підтверджує дійсну ринкову вартість спірних об`єктів нерухомості. Також, представник Відповідача 1 вказав, що навіть якщо товариству і було завдано збитків оспорюваними правочинами, то саме товариство має право звертатись з позовом про відшкодування збитків особою, заінтересованою у вчиненні товариством такого правочину. Окрім того, представник апелянта вказав, що а ні Позивач а ні Третя особа не є власниками спірних приміщень та не є сторонами оспорюваних договорів. Враховуючи вищевикладене, представник заперечив можливість застосування наслідків недійсності правочинів, що є вимогою майнового характеру і відповідно до якої було стягнено судовий збір.

В судовому засіданні від 29 березня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Третьої особи заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача 1 на додаткове рішення та апеляційної скарги Відповідача 2 на рішення суду та просив залишити рішення місцевого господарського суду, а також додаткове рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення, вказавши при цьому, що відповідно до висновку експерта №563/564/22-26 від 5 липня 2023 року, складеного за результатами проведення судової оціночно-будівельної експерти в ході судового розгляду даної справи, ринкова вартість станом на 29 січня 2021 року комплексу холодильного 1500 т. становила 12 512161 грн, а ринкова вартість станом на 20 травня 2021 року будівлі комплексу холодильного 1500 т. становила 9379952 грн. Представник наголосив, що вищевказаними доказами підтверджується укладення договорів купівлі-продажу від 29 січня 2021 року та від 20 травня 2021 року на умовах, які є для Відповідача 1 гіршими за звичайні ринкові умови, оскільки спірне майно було відчужено за ціною, що є значно меншою, від ринкової, дане стало підставою для задоволення позовних вимог про визнання оскаржуваних правочинів недійсними. При цьому представник Третьої особи вказав, що Третя особа звернулася до Відповідача 1 із повідомленнями про проведення загальних зборів, та вважає, що схвалення правочинів не спростовує вищевикладених висновків та не може бути підставою для відмови у позові. Також представник вказав, що доводи Відповідача 1 щодо схвалення оспорюваних правочинів загальними зборами акціонерів, жодним чином не впливають на право акціонера вимагати визнання недійсним договору, укладеного із заінтересованістю, у разі, якщо умови правочину є гіршими за звичайні ринкові. Також, представник вказав, що вважає, що апеляційні скарги слід залишити без руху з огляду на не направлення копії апеляційних скарг на адресу Позивача.

Колегія суду розглянувши клопотання Третьої особи про залишення апеляційних скарги без руху ухвалила відмовити в його задоволенні, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції констатує, що питання відкриття чи залишення апеляційної скарги без руху на стадії розгляду справи не вирішується, з огляду на те, що в силу дії статті 267 ГПК України, такі питання вирішувалися на стадії підготовки справи до розгляду. В той же час, відповідно до частини 2 статті 262 Господарського процесуального кодексу України, до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати свої заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Відтак, Третя особа не скористалася процесуальним правом наданим їй частиною 2 статті 262 Господарського процесуального кодексу України саме на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження. В той же час, колегія суду ще раз звертає увагу, що Позивачем в позовній заяві вказано адресу для листування: м. Хмельницький, вул. Свободи, 19, оф.2 (адреса представника Венгера Д.О.). При цьому, зважаючи на те, що дана особа є Позивачем по справі (зверталася в суд з даним позовом, брала участь в судових засіданнях, подавала клопотання по даній справі), то така сторона має проявляти розумну зацікавленість у розгляді своєї справи, перевіряти реєстр судових рішень, повідомляти суд про зміну своєї поштової адреси. Водночас зловживанням із боку сторони є ухилення від отримання повідомлень про час і місце розгляду справи з метою затягування строків розгляду справи. Враховуючи вищевказане та стадію розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд констатує факт відсутності у суду на даній стадії передбаченого діючим процесом права, про застосування котрого і просить Третя особа, а саме відсутнє право під час розгляду апеляційної скарги (після порушення провадження) залишити такі скарги без руху.

Відповідно суд відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

Заслухавши пояснення представників Відповідача 1 та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Відповідача 1 та Відповідача 2 слід задоволити, при цьому оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити; скасувати оскаржуване додаткове рішення слід скасувати та прийняти нове судове рішення в цій частині. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що загальними зборами акціонерів 24 грудня 2020 року затверджено Статут Відповідача 1.

Відповідно до пункту 4.2 Статуту Відповідача 1, акціонерами товариства є фізичні і юридичні особи (у тому числі і іноземні), а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном та/або корпоративними правами держави, які набули право власності на акції товариства. Товариство повинно забезпечувати захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від кількості акцій, якими володіє акціонер, та інших факторів.

Згідно з пунктом 8.2 Статуту Відповідача 1, вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів Відповідача 1.

За умовами пункту 8.5 Статуту Відповідача 1, до виключної компетенції Загальних зборів належать, зокрема: прийняття рішення щодо надання згоди на вчинення товариством значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом перевищує 25 % вартості активів товариства за даними останньої річної звітності товариства; прийняття рішень про надання згоди на вчинення товариством правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, якщо таке рішення не прийнято наглядовою радою.

Відповідно до супровідного листа від 28 квітня 2021 року, ПАТ "Національний депозитарій України" на виконання вимог ухвали Господарського суду Хмельницької області в межах справи №924/53/21 надав візуальне відтворення облікових даних депозитарної установи ТОВ "Фондова компанія "Центр-Інвест", які були включені Центральним депозитарієм до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Відповідача 1, складеному станом на 15 грудня 2020 року. Згідно з вказаними відомостями до переліку акціонерів включені, зокрема Позивач, загальна кількість цінних паперів 2000 акцій, відсоток у статутному капіталі - 0,516956; ОСОБА_4 - 9995 акцій (голосуючих), що становить 2,583488% в статутному капіталі; Третя особа - 34819 акцій (голосуючих), що становить 8,999948% в статутному капіталі; ТОВ "Технопарк Проскурів" - 96238 акцій (голосуючих), що становить 24,875413% в статутному капіталі.

Відомості щодо перебування у власності Позивача акцій ПрАТ "Холод" в кількості 2000 шт., що становить 0,516956% в статутному капіталі, відображені в переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Відповідача 1, складеному станом на 29 листопада 2021 року (том 1, а.с. 14-18).

Також матеріали справи містять виписку про стан рахунку в цінних паперах на 5 листопада 2021 року, згідно з якою Третя особа є власником 34819 акцій Відповідача 1, що становить 8,9999% в статутному капіталі товариства.

Між Відповідачем 1 в особі директора Копа В.І. та Відповідачем 2 в особі директора Будзінського В.В. був укладений договір купівлі - продажу від 29 січня 2021 року (надалі Договір 1; том 1, а.с. 23-24).

Згідно з пунктом 1 Договору 1, Відповідач 1 (в особі представника) зобов`язався передати майно, зазначене у пункті 2 цього Договору 1 у власність Відповідача 2, а Відповідач 2 (в особі представника) зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.

За умовами пункту 2 Договору 1, майно - комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом) загальною площею 2883,9 кв.м. (надалі - комплекс), що відчужується, розташований за адресою: Хмельницька область, м.Хмельницький, вул. Тупикова, 1 (один), на земельній ділянці комунальної власності площею 2,0533 га, кадастровий номер 6810100000:30:001:0035.

На земельній ділянці розташовано: Б-2 комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом).

Відповідно до пункту 4 Договору 1: продаж комплексу за домовленістю сторін вчиняється за 172 861 грн 12 коп., які Відповідач 2 зобов`язався сплатити Відповідачу 1 у безготівковій формі протягом одного року з дня посвідчення Договору 1; сторони домовились про реєстрацію права власності за Відповідачем 2 до повного розрахунку; факт повного розрахунку буде підтверджено актом приймання - передачі, або відповідним документом, що підтверджує оплату (платіжне доручення, квитанція, довідка банківської установи про внесення коштів на рахунок продавця тощо).

У пункті 5 Договору 1 обумовлено, що згідно довідки, виданої Відповідачем 1 від 28 січня 2021 року за № 28/01, балансова вартість належного Відповідачу 1 комплексу складає 172861 грн 12 коп. Вказана довідка міститься в матеріалах справи.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток сторін, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Клімчук А.В. та зареєстрований в реєстрі за №73.

Також між Відповідачем 1 в особі директора Копа В.І. та Відповідачем 2 в особі директора Будзінського В.В. укладений договір купівлі - продажу від 20 травня 2021 року (надалі Договір 2; том 1, а.с. 25-26).

Згідно з пунктом 1 Договору 2, Відповідач 1 (в особі представника) зобов`язався передати майно, зазначене у пункті 2 Договору 2 у власність Відповідача 2, а Відповідач 1 (в особі представника) зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.

У пункті 2 Договору 2 визначено майно - будівля комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2", загальною площею 2223,1 кв.м. (надалі - комплекс), що відчужується, розташований за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тупикова, 1 (один), на земельній ділянці комунальної власності площею 2,0533 га, кадастровий номер 6810100000:30:001:0035.

На земельній ділянці розташовано: Б-2 комплекс холодильний 1500 т. (з компресорним цехом).

Відповідно до пункту 4 Договору 2: продаж комплексу за домовленістю сторін вчиняється за 178 924 грн, які Відповідач 1 (в особі представника) зобов`язався сплатити Відповідачу 2 (в особі представника) у безготівковій формі протягом одного року з дня посвідчення цього Договору 2; Сторони домовились про реєстрацію права власності за Відповідачем 2 до повного розрахунку; факт повного розрахунку буде підтверджено актом приймання - передачі, або відповідним документом. що підтверджує оплату (платіжне доручення, квитанція, довідка банківської установи про внесення коштів на рахунок продавця тощо).

У пункті 5 Договору визначено, що згідно довідки, виданої Відповідачем 1 від 20 травня 2021 року за № 20/05, балансова вартість належного Відповідачу 1 комплексу складає 146 199 грн 50 коп.. Вказана довідка долучена Відповідачем 1 до матеріалів справи.

Згідно з інформаційною довідкою №279401076 від 13 жовтня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на підставі вищевказаних Договорів 1, 2 проведена державна реєстрація права власності Відповідача 2 на будівлю комплексу холодильного 1500т (з компресорним цехом) літ. "Б-2" загальною площею 2223,1 кв.м. та комплексу холодильного 1500 т. (з адмінкорпусом), загальною площею 2883,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку із укладенням вищевказаних Договорів 1, 2, а також у зв`язку з проведенням позачергових загальних зборів, Третя особа зверталося до Відповідача 1 з пропозиціями до порядку денного позачергових загальних зборів від 12 листопада 2021 року, в яких вимагала включити до порядку денного питання щодо схвалення, як значних правочинів, укладених між Відповідачем 1, як продавцем та Відповідачем 2 як покупцем, так і правочинів, щодо яких є заінтересованість (Договорів 1 та 2).

Також Позивач долучив висновки про вартість майна № ФГХНРЧ584133 від 28 жовтня 2021 року, складені ПП "Золотий-ключ", в яких зазначено, що станом на 29 січня 2021 року ринкова вартість нежитлової нерухомості "будівля комплексу холодильного" загальною площею 2883,9 м.кв., розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тупикова становила 11 535 600 грн без ПДВ, ринкова вартість нежитлової нерухомості "будівля комплексу холодильного" загальною площею 2223,1 м.кв., розташованої за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тупикова становила 8 892 400 грн без ПДВ.

Позивач покликаючись на те, що він станом на момент звернення до суду був акціонером Відповідача 1, так як і Третя особа, звернулися до суду за захистом, порушеного, на їхню думку права, як акціонерів Відповідача 1, з позовом про визнання недійсними Договорів 1 та 2 і застосування наслідків недійсності правочинів.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За визначенням статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

В силу дії частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтю 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Розглядаючи позовну вимогу Позивача та Третьої особи про визнання недійсними Договорів 1 та 2, колегія суддів досліджує спірні Договори з призми порушення такими договорами прав Позивача та Третьої особи, за захистом яких вони звернулися до суду. З огляду на зазначене суд зауважує наступне.

У даній справі Позивач та Третя особа звернулись до суду, як акціонери Відповідача 1, із позовами про визнання недійсними Договорів 1 та 2, пославшись на приписи частини 12 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI, а також із вимогами про застосування наслідків недійсності правочинів.

Колегією суду приймається до уваги, що на момент укладення оспорюваних Договорів 1 і 2, а також звернення до суду першої інстанції діяв Закон України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI, частиною 12 статті 71 якого було передбачено, що правочин із заінтересованістю, вчинений на умовах, які за висновком залученої відповідно до цієї статті особи (незалежного аудитора, суб`єкта оціночної діяльності або іншої особи, яка має відповідну кваліфікацію) є для товариства гіршими за звичайні ринкові умови, може бути визнаний судом недійсним за позовом акціонера товариства.

В подальшому був прийнятий новий Закон України "Про акціонерні товариства" від 27 липня 2022 року №2465-IX, що набрав чинності з 1 січня 2023 року, та котрий не містить норм про можливість визнання правочину судом недійсним за позовом акціонера з вищевикладених підстав.

Водночас, суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на Конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відтак, колегія суду розглядає дані позовні вимоги саме в правовому полі дії Закон України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI в редакції чинній на час звернення з позовами до суду першої інстанції.

Як зазначено вище в постанові, між Відповідачем 1 в особі директора Копа В.І. та Відповідачем 2 в особі директора Будзінського В.В. 29 січня 2021 року укладено Договір 1, за умовами пункту 2 якого, Відповідач 1 зобов`язався передати у власність Відповідача 2 майно - комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом) загальною площею 2883,9 кв.м. (надалі - комплекс), що відчужується, розташований за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тупикова, 1 (один), на земельній ділянці комунальної власності площею 2,0533 га, кадастровий номер 6810100000:30:001:0035.

Також між Відповідачем 1 в особі директора Копа В.І. та Відповідачем 2 в особі директора Будзінського В.В. 20 травня 2021 року укладено Договір 2 за умовами пункту 2 якого, Відповідач 1 зобов`язався передати у власність Відповідача 2 майно - будівлю комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2", загальною площею 2223,1 кв.м. (надалі - комплекс), що відчужується, розташований за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Тупикова, 1 (один), на земельній ділянці комунальної власності площею 2,0533 га, кадастровий номер 6810100000:30:001:0035.

В зв`язку із укладенням вищевказаних договорів та проведенням позачергових загальних зборів, Третя особа звернулася до Відповідача 1 з пропозиціями до порядку денного позачергових загальних зборів від 12 листопада 2021 року, в яких вимагала включити до порядку денного питання щодо схвалення, як значних правочинів, укладених між Відповідачем 1, як продавцем та Відповідачем 2 як покупцем, так і правочинів, як вказує Третя особа щодо яких є заінтересованість, Договорів 1 та 2 (том 1, а.с. 93).

На позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів Відповідача 1, які проведені 3 грудня 2021 року та оформлені протоколом від 13 грудня 2021 року, акціонерами прийняті рішення, зокрема по питанню 8 порядку денного - схвалити як значні правочини, укладені між Відповідачем 1 як продавцем, та Відповідачем 2, як покупцем, договори купівлі - продажу від 29 січня 2021 року та від 20 травня 2021 року, за якими було відчужено: комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом), загальною площею 2883,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 34755968101; будівлю комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2" загальною площею 2223,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2278506968101. Крім того, по питанню 9 порядку денного прийнято рішення: схвалити укладені між Відповідачем 1 як продавцем та Відповідачем 2 як покупцем, Договори 1 та 2, щодо яких є заінтересованість (том 1, а.с. 196-199).

Із протоколу вбачається, що під час голосування по вищевказаних питаннях Третя особа голосувала проти прийняття вказаних рішень, що підтверджується переліком акціонерів, які зареєструвалися для участі в позачергових дистанційних загальних зборах 3 грудня 2021 року та голосувала проти прийняття рішень з питань 8, 9 порядку денного (не зважаючи на таку позицію Третьої особи, рішення по порядку денному питань 8, 9 проголосовано та схвалено спірні правочини).

В зв`язку із вказаним, Відповідач 1 повідомив Третю особу листом № 2 від 20 грудня 2021 року про його право вимоги обов`язкового викупу акцій товариства, визначено ціну викупу акцій та встановлено строк подання письмової вимоги до товариства. Вказаний лист надіслано акціонеру Відповідача 1 - Третій особі, що підтверджується поштовим описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною №2900802352610 від 22 грудня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції констатує, що відповідно до статті 72 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чиній на момент звернення з позовом до суду) значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень, має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання.

Зі змісту частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі №910/18812/17, від 8 липня 2019 року №910/19776/17, від 4 березня 2021 року в справі №905/1132/20.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення, доказами такого схвалення можуть бути, зокрема, рішення установчих зборів, загальних зборів.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2021 року по справі № 924/658/20.

Протоколом позачергових дистанційних загальних зборів Відповідача 1 від 13 грудня 2021 року підтверджується факт схвалення акціонерами Відповідача 1 правочинів, які становлять предмет спору у цій справі, а саме Договорів 1 та 2.

При цьому факти здійснення вказаних дій не заперечуються, а ні Позивачем, а ні Третьою особою. В той же час пропозицію включити до порядку денного позачергових дистанційних загальних зборів Відповідача 1, які відбулися 3 грудня 2021 року, питання щодо схвалення оскаржуваних правочинів вчинено саме Третьою особою.

Зважаючи на подання позову особою, яка на момент подання позовної заяви була акціонером Відповідача 1 в розрізі усього встановленого вище, колегія суддів зазначає, що Товариство має бути застраховане від необґрунтованих ризиків, як із зовнішнього боку, так і у внутрішньокорпоративних відносинах у цілях збереження своєї економічної стабільності. Крім того, загальний корпоративний інтерес, що є проявом самостійності волі акціонерного товариства (як корпоративної організації) по відношенню до волі його окремих учасників, відбиває інтереси всієї сукупності учасників організації, а не окремих її членів. Таким чином, захист інтересів товариства має також велике юридичне і практичне значення для забезпечення прав і законних інтересів інших суб`єктів корпоративних відносин, а саме його акціонерів. Саме тому інтереси товариства не завжди можуть збігатися із інтересами акціонера, а інтереси акціонера з інтересами товариства, а відтак при розгляді даних позовних вимог колегією суду враховується баланс інтересів усіх акціонерів та самого товариства, з метою уникнення зайвого втручання в питання діяльності товариства, котрі вирішуються загальними зборами.

Окрім того, колегія суду звертає увагу, що в новій редакції Закону України «Про акціонерні товариства» (котрий уже був чинний на момент винесення оскаржуваного рішення і надалі є чиним) відсутня норма щодо можливості оскарження акціонером правочинів, в тому числі й із заінтересованістю.

Відтак, зважаючи на те, що звертаючись з позов в справі Позивач та Третя особа в матеріально-правове обгрунтування покликалася на статтю 71 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду першої інстанції) колегія суду розглядає позовні вимоги саме в правому полі цієї статті, та виснує, що 13 грудня 2021 року відбулося подальше схвалення оскаржуваних правочинів товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, що свідчить про створення, змінення цивільних прав та обов`язків для Відповідача 1 та Відповідача 2 з моменту вчинення цього правочину, та є підставою для відмови у визнання таких правочинів недійсними.

Поряд з тим, розглядаючи позовні вимоги Позивача та Третьої особи з призми з`ясування обставин чи існує у позивачів право або законний інтерес, якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Досліджуючи дане питання суд апеляційної інстанції констатує, що Позивач так як і Третя особа в позовних заявах не зазначають в чому ж полягає порушення їхніх прав, і яким чином задоволення позовних вимог призведе до відновлення цих порушених (оспорюваних) прав або інтересу. При цьому, в позовних заявах Позивач та Третя особа лише зазначають про те, що вони є акціонерами Відповідача 1 на момент звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до супровідного листа від 28 квітня 2021 року, ПАТ "Національний депозитарій України" на виконання вимог ухвали Господарського суду Хмельницької області в межах справи №924/53/21 надав візуальне відтворення облікових даних депозитарної установи ТОВ "Фондова компанія "Центр-Інвест", які були включені Центральним депозитарієм до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Відповідача 1, складеному станом на 15 грудня 2020 року. Згідно з вказаними відомостями до переліку акціонерів включені, зокрема Позивач, загальна кількість цінних паперів 2000 акцій, відсоток у статутному капіталі - 0,516956; ОСОБА_4 - 9995 акцій (голосуючих), що становить 2,583488% в статутному капіталі; Третьої особи - 34819 акцій (голосуючих), що становить 8,999948% в статутному капіталі; ТОВ "Технопарк Проскурів" - 96238 акцій (голосуючих), що становить 24,875413% в статутному капіталі.

В той же час, дослідивши інформацію із бази даних «SMSDA» (том 1, а.с. 54) вбачається, що станом на 2 квартал 2021 року та станом на 3 квартал 2023 року Позивач не є акціонером Відповідача 1.

В силу дії статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Разом і цим, за змістом статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 331/6927/16-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 14 червня 2019 року в справі №910/6642/18, від 21 січня 2020 року у справі №910/7815/18, від 11 лютого 2020 року в справі №922/1159/19.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У рішенні від 31 липня 2003 року в справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Порушення права (інтересу) пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2020 року в справі №903/225/19.

Суд апеляційної інстанції ще раз констатує, що Позивачем та Третьою особою не обгрунтовано у позовних заявах, яким чином при задоволені вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів та як будуть відновлені порушені права Позивача та Третьої особи. Разом з цим суди при розгляді спорів мають оцінювати та виходити з доводів таких позовів.

В той же час, як вказано вище у даній постанові (та вбачається з бази даних "SMIDA", з 2 кварталу 2021 року Позивач не є акціонером Відповідача 1, а отже задоволення поданого позову apriori не може призвести до захисту прав Позивача адже їх (в контексті подачі позову як акціонера) не існує, а отже вони і не можуть бути відновлені. Дане ж як вбачається з вищевказаних правових позицій Верховного Суду є окремою підставою для відмови в задоволенні позову Позивача.

Враховуючи усе описане вище в контексті схвалення оскаржуваних правочинів органом, уповноваженим відповідно до Закону та Установчих документів вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення, колегія суду зазначає, що Договори 1 та 2 не суперечить положенням статті 72 закону України «Про акціонерні товариства», а відтак відсутні правові підстави вважати, що оспорювані Договори 1 та 2 укладено з порушенням вимог Закону (що є обов`язковою умовою для визнання його недійсним у розумінні положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України та застосування наслідків недійсності такого правочину, пов`язаних із поверненням майна).

З урахуванням усього вищеописаного в даній постанові, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним Договорів 1 та 2, та також застосування наслідків недійсності правочинів - не підлягають до задоволення. Відповідно суд апеляційної інстанції повністю відмовляє в задоволенні позовів Позивача та Третьої особи.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує оспорюване рішення місцевого господарського суду.

Що ж стосується апеляційної скарги Відповідача 1 на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року, то колегія суду зазначає таке.

Мотиви з яких місцевий господарський суд виносив оскаржуване рішення були такі, що оскільки при винесенні рішення у даній справі суд не вирішив питання про розподіл вищевказаних судових витрат, то враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на задоволення позову та наявність вини у діях обох відповідачів, судовий збір в розмірі 328381 грн 69 коп. підлягає стягненню з останніх в рівних частинах (по 164190 грн 85 коп. з кожного) в дохід Державного бюджету України.

При цьому, колегія суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що позовна вимога про визнання недійсним договору є вимогою немайнового характеру, а позовні вимоги, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, є вимогами майнового характеру.

Отже, судовий збір за розгляд вимог про визнання недійсними Договорів 1 та 2 (дві вимоги немайнового характеру) на момент подання позовних заяв позивача та третьої особи становив 4540 грн (2270 грн х 2), судовий збір за розгляд вимог про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом повернення відповідачами один одному одержаного за недійсними правочинами становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 163 Господасрького процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

При цьому, місцевий господарський суд в оскаржуваному додатковому рішенні вказав, що за вимогами про застосування наслідків недійсності правочинів з Відповідача 1 підлягали стягненню на користь Відповідача 2 - 351785 грн 12 коп. отриманих коштів за Договорами 1 та 2.

Таким чином, ціна позову за вказаними вимогами визначається сумою коштів, яка підлягає стягненню з Відповідача 1 на користь Відповідача 2 (351785 грн 12 коп.), та вартістю майна, що підлягає поверненню Відповідачем 2 Відповідачу 1.

Так, відповідно до висновку експерта №563/564/22-26 від 5 липня 2023 року, складеного за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, ринкова вартість станом на 29 січня 2021 року комплексу холодильного 1500 т. (з адмінкорпусом), загальною площею 2883,9 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Тупикова, буд. 1 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:30:001:0035 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34755968101) становить 12512161 грн. Ринкова вартість станом на 20 травня 2021 року будівлі комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ "Б-2, загальною площею 2223,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Тупикова, буд. 1 та розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:30:001:0035 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2278506968101) становить 9379952 грн. Отже, загальна вартість майна, становить 21892113 грн.

За приписами частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Аналогічні вимоги містить і частина 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

З огляду на викладене, ціна позову за позовними вимогами про застосування наслідків недійсності Договорів 1 та 2 становить 22243898 грн 12 коп. (21892113 грн + 351785 грн 12 коп.).

Тому за подання зазначених позовних вимог відповідно підлягав до сплати судовий збір в розмірі 333658 грн 47 коп. (22243898 грн 12 коп. х 1,5%), отже, за позовними вимогами Позивача неоплаченим залишився судовий збір в сумі 328381 грн 69 коп. (338198,47 грн - 9816,78 грн) в дохід Державного бюджету України.

Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання Третьою особою становив також 338198 грн 47 коп..

Водночас суд апеляційної інстанції констатує, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені і у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 9 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 7 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування судового рішення від 5 вересня 2022 року в цій справі, виходячи з частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, то додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області також слід скасувати.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 904/8884/21 провадження № 12-39гс22 від 5 липня 2023 року.

Приймаючи таке рішення колегія суду відхиляє доводи апеляційної скарги Відповідача 1 щодо незаконності висновку проведеного в межах даної справи судової експертизи на підтвердження дійсної ринкової вартості спірних об`єктів нерухомості (адже інших висновків чи доказів апелянтом не подано).

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує додаткове рішення суду першої інстанції приймаючи нове рішення, яким стягує вказані суми судового збору з Позивача та Третьої особи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевказане та дію статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції констатує, що суми судового збору, котрі розприділив місцевий господарський суд в оспорюваному додатковому рішенні за наслідком відмови в задоволенні позовів Позивача та Третьої особи підлягають покладенню на Позивача та Третьої особи.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем 2 апеляційну скаргу на рішення підставною та обгрунтованою. Відповідно суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача та Третьої особи. В той же час, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу Відповідача 1 на додаткове рішення безпідставною.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 вересня 2023 року та Додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року, з підстав, вказаних вище у даній постанові.

Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд апеляційної скарги, суд покладає на Позивача та Третю особу.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 вересня 2023 року в справі 3924/1080/21 - задоволити.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холод" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року по справі №924/1080/21 - задоволити.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 5 вересня 2023 року в справі 3924/1080/21 - скасувати.

4. Додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2023 року по справі №924/1080/21 - скасувати.

5. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Хмел.обл/Хмельниц мтг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA878999980313191206083022775; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір за позовом ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 до Господарського суду Хмельницької області по справі № 924/1080/21 у розмірі 328381 грн 69 коп..

7. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Хмел.обл/Хмельниц мтг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA878999980313191206083022775; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір за позовом ОСОБА_2 , код НОМЕР_2 до Господарського суду Хмельницької області по справі № 924/1080/21 у розмірі 328381 грн 69 коп..

8. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" (м.Київ, вул.Григоренка Петра, буд. 39Б, код 43846362) 202918 грн 94 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" (м.Київ, вул.Григоренка Петра, буд. 39Б, код 43846362) 202918 грн 94 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

12. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

13. Справу №924/1080/21 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повий текст постанови виготовлено 5 квітня 2024 року включно.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.03.2024
Оприлюднено	08.04.2024
Номер документу	118162708
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу

Міщенко І.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.03.2024 по справі 924/1080/21ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/1080/21

Постанова
від 29.03.2024 по справі 924/1080/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД