Постанова

від 04.04.2024 по справі 701/804/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 701/804/21

провадження № 61-334св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, товарна біржа «Універсальна», ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Лілія Ігорівна, на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву мотивовано тим, що на підставі дозволу на реалізацію активів державного підприємства «Рубін» (далі - ДП «Рубін»), які перебували у податковій заставі,

30 серпня 2010 року на Товарній біржі «Універсальна» (далі - ТБ «Універсальна») відбувся аукціон з продажу нерухомого майна - будівлі виробничої (підрозділ

№ 204) з прибудовами та ґанок (літ. В9, В1, XII), площею 10 860,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (лот № 41/а).

Продавцем товару боржника ДП «Рубін» було Головне управління ДПС у Черкаській області, учасниками даного аукціону були зареєстровані заявник та ОСОБА_2 .

Результати аукціону з продажу товару були оформлені протоколом від 30 серпня 2010 року № 032/а про проведення аукціону на ТБ «Універсальна».

Разом з тим, з поважних причин, насамперед пов`язаних з пожежею, яка сталася 20 вересня 2010 року у виробничій будівлі за вказаною адресою, де знаходився офіс заявника, були знищені документи, в тому числі пов`язані з проведенням зазначеного аукціону, а саме протокол від 30 серпня 2010 № 032/а про проведення аукціону на ТБ «Універсальна» та договір купівлі-продажу активів боржника ДП «Рубін» з аукціону від 30 серпня 2010 року.

Зазначає, що він як переможець аукціону та покупець товару з об`єктивних причин не в змозі зареєструвати за собою право власності та стати повноцінним власником придбаного ним майна, а тому просив встановити факт того, що 30 серпня 2010 року ТБ «Універсальна» був проведений аукціон з продажу нерухомого майна боржника ДП «Рубін» - вказаної вище будівлі виробничої, переможцем якого відповідно до протоколу про проведення аукціону на ТБ «Універсальна» від 30 серпня 2010 року № 032/а визнано ОСОБА_1 і з яким, як з покупцем, укладено договір купівлі-продажу активів боржника ДП «Рубін» з аукціону 30 серпня 2010 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт того, що 30 серпня 2010 року ТБ «Універсальна» був проведений аукціон з продажу нерухомого майна боржника ДП «Рубін» - будівлі виробничої (підрозділ № 204), з прибудовами та ґанок (літ. В9, В17, в7, XII), площею 10 860,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (лот № 41/а), переможцем якого відповідно до протоколу про проведення аукціону на ТБ «Універсальна» від 30 серпня 2010 року № 032/а визнано ОСОБА_1 і з яким, як з покупцем, укладено договір купівлі-продажу активів боржника ДП «Рубін» з аукціону

30 серпня 2010 року.

Задовольняючи заяву про встановлення юридичного факту, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявлені вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року за апеляційною скаргою ТОВ «РОСТ» рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2021 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного фактузалишено без розгляду.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заперечуючи щодо наведених у заяві ОСОБА_1 обставин, ТОВ «РОСТ» надано копію договору купівлі-продажу від 24 вересня 2010 року, який укладений

з ОСОБА_3 щодо спірного нерухомого майна, відповідно до змісту якого спірне нерухоме майно належало ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого Уманською міською державною нотаріальною конторою 22 квітня

2010 року. Також, матеріали справи містять свідоцтво від 12 квітня 2013 року про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до яких власником спірного нерухомого майна є ТОВ «РОСТ».

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, юридичний факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не може бути встановлений у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право між ним та

ТОВ «РОСТ» щодо права власності на спірне нерухоме майно, а отже вважав, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги посиланням на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, від 16 січня 2020 року у справі № 911/5186/14.

Посилається на те, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права та інтереси ТОВ «РОСТ», оскільки воно не було учасником аукціону, а власником спірного майна стало лише 24 вересня 2010 року, тобто вже після проведення торгів 30 серпня 2010 року, переможцем яких став заявник, а тому товариство не є особою, яка має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року від ТОВ «РОСТ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що товариство є власником спірного майна, а тому встановлення юридичного факту, про який просить заявник, безпосередньо стосується прав та інтересів товариства.

Також ТОВ «РОСТ» у відзиві просить стягнути із заявника витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, яку товариство понесло у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Встановлені судами фактичні обставини справи

Із заяви ОСОБА_1 слідує, що встановлення юридичного факту, що

30 серпня 2010 року ТБ «Універсальна» був проведений аукціон з продажу нерухомого майна боржника ДП «Рубін» - будівлі виробничої (підрозділ № 204), з прибудовами та ґанок (літ В9, В17, в7, XII), площею 10 860,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , переможцем якого відповідно до протоколу про проведення аукціону на ТБ «Універсальна»

від 30 серпня 2010 року № 032/а визнано ОСОБА_1 і з яким, як з покупцем укладено договір купівлі-продажу активів боржника ДП «Рубін» з аукціону 30 серпня 2010 року, йому необхідно для державної реєстрації права власності на спірне майно.

Заперечуючи щодо зазначених обставин справи, ТОВ «РОСТ» надано копію договору купівлі-продажу від 24 вересня 2010 року, який укладений

ОСОБА_3 щодо спірного нерухомого майна та посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицькою Л. Л., відповідно до змісту якого спірне нерухоме майно належало ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого Уманською міською державною нотаріальною конторою 22 квітня 2010 року за реєстром № 3-1704.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 квітня 2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 квітня 2013 року (індексний номер витягу 2358380), власником спірного нерухомого майна є ТОВ «РОСТ».

В зазначеному вище витягу від 12 квітня 2013 року підставою виникнення права власності є рішення суду серія та номер: б/н, виданий 24 грудня 2012 року, видавник: Господарський суд Черкаської області, рішення, серія та номер: 73, виданий 28 березня 2013 року, видавник: Голова Уманської міської ради

Ю. І. Бодров.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24 грудня 2012 року у справі № 11/5026/1738/2012, яке набрало законної сили, задоволено повністю позов ТОВ «РОСТ» про виділ спірного нерухомого майна зі спільної часткової власності та визнання права власності на нього.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19(провадження № 61-1128св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21).

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що встановлення факту проведення аукціону з продажу нерухомого майна необхідно заявнику для державної реєстрації права власності на спірне майно, однак зі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 22 квітня 2010 року, виданого Уманською міською державною нотаріальною конторою 22 квітня

2010 року за реєстром № 3-1704, зареєстрованого в БТІ м. Умані під № 547 вбачається, що інша фізична особа, а саме ОСОБА_3 придбав спірне нерухоме на підставі акта про проведені прилюдні торги, який затверджений відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області 11 січня 2010 року, та 24 вересня 2010 року уклав договір купівлі-продажу із ТОВ «РОСТ» щодо спірного нерухомого майна, що свідчить про наявність спору між ОСОБА_1 та ТОВ «РОСТ» стосовно спірного нерухомого майна.

Таким чином, виявивши спір про право, апеляційний суд відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України дійшов обґрунтованого та законного висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду.

Подібний висновок щодо застосування зазначеної норми процесуальногоправа викладений в постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі

№ 754/6885/22 (провадження № 61-6167св23), від 04 січня 2024 року у справі № 449/1108/21 (провадження № 61-9418св23).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про залишення заяви без розгляду та звертає увагу ОСОБА_1 на те, що він не позбавлений права звернутися з відповідним позовом у порядку позовного провадження.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у вказаних заявником постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини справи не є тотожними та ідентичними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права та інтереси ТОВ «РОСТ» є помилковими, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 квітня 2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 квітня 2013 року (індексний номер витягу 2358380), власником спірного нерухомого майна є ТОВ «РОСТ», отже рішенням суду першої інстанції, яким встановлено факт проведення аукціону з продажу цього майна та переможцем якого став заявник, безпосередньо було вирішено питання про права та інтереси товариства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі

№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «РОСТ» просить стягнути з ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «РОСТ» надало:

- договір про надання правової допомоги від 13 лютого 2024 року, укладений з адвокатом Білим М. М.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 листопада

2009 року;

- додаток № 1 до договору про надання правової допомоги, яким сторони визначили вартість наданих юридичних послуг у розмірі 15 000 грн із описом наданих послуг (вивчення матеріалів справи, вивчення законодавства із правового питання, підготовка відзиву на касаційну скаргу, представництво інтересів замовника у суді касаційної інстанції);

- рахунок для сплати коштів за надані послуги;

- платіжна інструкція № 5312 від 16 лютого 2024 року про сплату ТОВ «РОСТ» коштів за надання юридичних послуг на загальну суму 15 000 грн.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі

№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Білим М. М. послуг (зокрема безпідставного включення до складу витрат витрати на представництво інтересів замовника у суді касаційної інстанції, з огляду на розгляд касаційної скарги у порядкуписьмового провадження), виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь ТОВ «РОСТ» підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Лілія Ігорівна, залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ» витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі 5 000 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

Є. В. Синельников