Ухвала

від 05.04.2024 по справі 400/3069/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

05 квітня 2024 р. № 400/3069/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаЮжноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул.Європейська, 48, м. Южноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002,

треті особиОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

прозаява про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивачка) до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.02.2024 № 1655 «Про демонтаж тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, розміщення яких не передбачено планом території критого ринку, розташованого за адресою: вул. Європейська, 19-Б» (далі Рішення № 1655), в частині, що стосується пункту 4 «павільйон розміром 5,3 м х 6,1 м, власник ОСОБА_1 » додатку «Схема розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі ТС).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 03.07.2009 їй та ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проектної документації на реконструкцію торгівельних місць на ринку для торговельного павільйону. 16.06.2009 КП «Архітектурно-проектне бюро» на замовлення позивачки та ОСОБА_3 було розроблено Проект № ПР-037-06-08-ОПЗ реконструкція торгівельного місця під розміщення торгівельного павільйону «ТВОЕ» за адресою: АДРЕСА_3 . На виконання пункту 4 рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 12.10.2009 № 1104 «Про затвердження Концепції розвитку ринків м. Южноукраїнська» позивачкою і ОСОБА_3 було отримано дозволи на розміщення малої архітектурної форми (торгівельного павільйону) на території ринку відповідно до рішень виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 10.03.2010 № 87 і від 17.05.2010 № 186. Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 31.07.2014 № 1329 було затверджено план території вказаного критого ринку з урахуванням вже розміщених торгівельних павільйонів. Крім цього, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2009 у справі № 1/189/09, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Центральний міський ринок» до позивачки, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 , щодо звільнення торгівельних місць шляхом демонтажу торговельного павільйону «ТВОЕ». Однак, пунктами 1 і 4 Рішення № 1655 зобов`язано позивачку в строк 30 робочих днів добровільно демонтувати її тимчасову споруду. На переконання позивачки, Рішення № 1655 суперечить положенням статей 34, 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», наказа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, наказа Міністерства регіонального розвитку від 23.11.2020 № 284, рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 13.07.2014 № 1329 та від 28.01.2016 № 73.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити позов шляхом:

зупинення дії Рішення № 1655 в частині, що стосується пункту 4 «павільйон розміром 5,3 м х 6,1 м, власник ОСОБА_1 » додатку «Схема розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі ТС)»;

заборони комунальному підприємству «Критий ринок міста Южноукраїнська» вчиняти будь-які дії щодо демонтажу торгівельного павільйону, власником якого є позивач.

Заявниця умотивувала необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що пунктом 2 Рішення № 1655 встановлено, що у разі невиконання власниками пункту 1 цього рішення, доручено комунальному підприємству «Критий ринок міста Южноукраїнська» з можливістю залучення підрядних організацій демонтувати відповідні тимчасові споруди за рахунок бюджету громади з наступним відшкодуванням суб`єктами господарювання всіх видатків по демонтажу, транспортуванню та зберіганню ТС. На її думку, на час розгляду справи у суді є очевидна небезпека та вірогідність проведення КП «Критий ринок міста Южноукраїнська» демонтажу тимчасової споруди за рахунок бюджету громади з подальшим пред`явленням регресної вимоги понесених витрат з демонтажу, транспортування та зберігання до позивачки. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, повернення торговельного павільйону до його попереднього стану (при тому, що у оскаржуваному рішенні неправильно зазначена площа павільйона і тому демонтажу підлягає незрозуміло яка частина) буде ускладнено та потребує витрачання значних коштів, що з урахуванням припинення підприємницької діяльності (неотримання доходу) та розміру пенсії позивачки є практично нереальним.

Тому вона просить вжити відповідні заходи забезпечення позову.

Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову суд бере до уваги наступне.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.

Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.

Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».

Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення з таких підстав.

Предметом спору (тобто матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (пункт 5.16 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18) у цій справі є акт індивідуальної дії відповідача, а саме: його Рішення № 1655.

Пунктом 1 Рішення № 1655 власникам тимчасових споруд, у тому числі позивачці, встановлено строк для добровільного демонтажу їхніх споруд 30 робочих днів з моменту опублікування відповідного оголошення про демонтаж в газеті «Контакт» та на офіційному сайті міста Южноукраїнська.

Відповідно до пункту 2 Рішення № 1655 у разі невиконання власниками ТС п. 1 цього рішення, доручити комунальному підприємству «Критий ринок м. Южноукраїнська» ( ОСОБА_4 ), з можливістю залучення підрядних організацій, демонтувати відповідні ТС за рахунок бюджету громади з наступним відшкодуванням суб`єктами господарювання всіх видатків по демонтажу, транспортуванню та зберіганню ТС.

Отже, у період розгляду цієї справи може бути проведений демонтаж відповідної тимчасової споруди за рахунок бюджетних коштів Южноукраїнської міської територіальної громади з наступним відшкодуванням позивачкою всіх видатків з їх демонтажу, транспортуванню та зберіганню. Натомість у разі задоволення позову позивачка змушена буде знову встановлювати ці конструкції за власні кошти, тобто для відновлення порушеного права нею буде понесено додаткові витрати.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що такі заходи забезпечення позову, про які просить позивачка, є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами. Вони спрямований виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не має на меті вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову повністю.

2. Зупинити дію рішення Южноукраїнської міської ради від 29.02.2024 № 1655 «Про демонтаж тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, розміщення яких не передбачено планом території критого ринку, розташованого за адресою: вул. Європейська, 19-Б» в частині щодо павільйону розміром 5,3 м х 6,1 м, власницею якого є ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішення у справі № 400/3069/24.

3. Заборонити комунальному підприємству «Критий ринок м. Южноукраїнська» вчиняти будь-які дії щодо демонтажу павільйону розміром 5,3 м х 6,1 м, власницею якого є ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішення у справі № 400/3069/24.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

5. Ухвала є обов`язковою для виконання і набирає законної сили з 05.04.24.

6. Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

7. Примірники ухвали про забезпечення позову негайно направити учасникам справи.

8. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.Г.Ярощук