Ухвала

від 08.04.2024 по справі 683/1570/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 683/1570/20

провадження № 61-3698ск24

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Старокостянтинівської міської ради, виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_2 , обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Мирний-21», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство оборони України, про визнання незаконними та скасування рішень сесій Старокостянтинівської міської ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору про забудову земельної ділянки, визнання права постійного користування на земельну ділянку та її витребування із незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький звернувся до суду з позовом до Старокостянтинівської міської ради, виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_2 , обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Мирний-21», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство оборони України, про визнання незаконними та скасування рішень сесій Старокостянтинівської міської ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору про забудову земельної ділянки, визнання права постійного користування на земельну ділянку та її витребування із незаконного володіння.

Позивач просив:

- визнати незаконними та скасувати пункти 4, 5, 6 рішення Старокостянтинівської міської ради від 18 вересня 2015 року № 18 про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ;

- визнати незаконними та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ;

- визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок № 773, № 774, № 775 від 31 травня 2019 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради від 30 серпня 2019 року № 25 п.3/35/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення»;

- визнати недійсним договір про забудову земельної ділянки (договір суперфіцію), укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Міленіум Хілс» від 11 вересня 2019 року № 1;

- визнати за квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером - 6810800000:01:007:0052, площею 3000 кв. м;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку з кадастровим номером - 6810800000:01:007:0052, площею 3000 кв. м.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку з кадастровим номером - 6810800000:01:007:0052, площею 3 000 кв. м.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький судові витрати в розмірі 68 754,15 грн.

18 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексукасаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.

У касаційній скарзі заявник лише формально зазначає, що підставою подання касаційної скарги є порушення норм матеріального та процесуального права.

Однак саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без зазначення підстав касаційного оскарження та їх належного обґрунтування не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Тому, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням конкретної (конкретних) підстави (підстав) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та її (їх) належним обґрунтуванням.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав. У справі № 683/1570/20 ОСОБА_1 є відповідачем.

Предметом позову у цій справі є вимоги про: визнання незаконними та скасування рішень сесій Старокостянтинівської міської ради про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку з подальшим надання її у власність та затвердження цих проектів землеустрою; визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору про забудову земельної ділянки; визнання права постійного користування на земельну ділянку та її витребування із незаконного володіння,

Згідно із пунктом 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги - першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Однак, ОСОБА_1 не надав доказів того, що спірна земельна ділянка надавалась йому, як учаснику бойових дій з урахуванням статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Частино четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Заявник оскаржує постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову в частині вимоги майнового характеру - витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зробила висновок про те, що судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.

Проте, касаційна скарга не містить відомостей про вартість спірної земельної ділянки. Таким чином, суд касаційної інстанції позбавлений можливості визначити розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру, оскільки неможливо встановити вартість витребуваного майна.

Отже, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору в частині оскарження позовної вимоги майнового характеру, підтвердивши його розмір належними доказами (позовна заява із визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, інші дані щодо вартості майна тощо).

Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовується стаття 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Касаційну скаргу заявника необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Ігнатенко