Рішення

від 12.03.2024 по справі 568/1567/23

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1567/23

Провадження №2/568/35/24

12 березня 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючої судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Бернацького П.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідачів СФГ «Перемога» та ОСОБА_3 адвоката Пащука Т.С., представника відповідача ТОВ «Радивилів Бетон» адвоката Шаблій В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського Фермерського господарства «Перемога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилів Бетон», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дубенського нотаріального округу Рівненської області Гордійчук Вадим Іванович про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до СФГ «Перемога», ТОВ «Радивилів Бетон», ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та визнання права власності на його частки за ним.

В обґрунтування позову посилається на те, що він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 з 05.08.1994 р. Шлюб між ними було розірвано рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 26.10.2021р. За період шлюбу ними було придбано майно та майнові права, у т.ч. селянське (фермерське) господарство «Перемога», зокрема виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1195,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає дане майно є спільною сумісною власністю подружжя, так як створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа Селянське (фермерське) господарство «Перемога». Спірне майно обліковувалося на балансі СФГ «Перемога» з дати його реєстрації. Дане майно не можна вважати як приріст майна СФГ, що настав внаслідок здійснення СФГ господарської діяльності після розірвання шлюбу, а тому таке майно не є власністю СФГ. СФГ «Перемога» було засноване ним 11.01.2000р., під час шлюбу сторін. В період з 11.01.2000р. по 31.05.2006р. він був засновником та 100% власником корпоративних прав і керівником СФГ «Перемога». 31.05.2006р. за його ініціативи, у зв`язку із обранням його на посаду голови Радивилівської районної ради Рівненської області, ним було передано корпоративні права СФГ «Перемога» дружині ОСОБА_2 і остання була зареєстрована власником та керівником СФГ «Перемога». А тому майно господарства, яке було придбано у період з часу його заснування та до часу фактичного припинення шлюбних відносин сторін (з 11.01.2000р. до 26.10.2021р.) є спільною сумісною власністю подружжя. 28.06.2022р. СФГ «Перемога» в особі голови ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «Радивилів Бетон» в особі директора ОСОБА_4 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого предметом купівлі став виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1195,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі. Згоду на продаж зазначеного майна він не надавав. Оскільки зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, він має право на його частку. На підставі викладеного, вважає, що договір купівлі-продажу був укладений незаконно, без його згоди на розпорядження спільним сумісним майном подружжя, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду відзив, відповідно до якого позов не визнала, посилаючись на його безпідставність. Зазначила, що дійсно перебувала з позивачем у шлюбі з 05.08.1994р. по 26.10.2021р. 24.05.2006р. позивач подарував їй на підставі договору дарування 100% корпоративних прав СФГ «Перемога», а тому посилання позивача на те, що майно СФГ «Перемога» є спільною сумісною власністю подружжя не відповідає дійсності. Так, за змістом п.2 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Оскільки позивач подарував їй корпоративні права СФГ «Перемога», починаючи з 24.05.2006р. СФГ «Перемога» є її особистою власністю. Також зазначила, що ані вона, ані ОСОБА_1 не є (не були) власниками/співвласниками спірного майна, оскільки його власником було СФГ «Перемога», яке, володіючи дієздатністю юридичної особи, розпорядилося ним на свій розсуд. Позивач не зазначив жодних правових підстав, передбачених законом, для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідач ТОВ «Радивилів Бетон» також надав суду відзив. У відзиві посилається на те, що порушена юрисдикція розгляду справи, оскільки предметом спору є договір купівлі-продажу, укладений між двома юридичними особами, а тому спір повинен розглядатися господарським судом. Крім того, зазначив, що ТОВ «Радивилів Бетон» є добросовісним набувачем. Договір було посвідчено нотаріально і правомірність укладеного правочину було перевірено та підтверджено приватним нотаріусом Дубенського нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гордійчуком В.І. Також зазначив, що фермерське господарство є юридичною особою, розпоряджається та набуває майно самостійно. Член фермерського господарства має лише право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом. Отже, якщо один з подружжя є учасником фермерського господарства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги, сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Таким чином, вимоги позивача про визнання за ним право власності на майно СФГ є протиправними. Особа може лише вимагати виплату частини вартості такого внеску, при цьому це стосується лише учасника фермерського господарства, яким внесено до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, або власне майно. Однак позивач не був членом СФГ «Перемога» та жодних відомостей про те, що ним було внесено будь-яке майно в статутний капітал СФГ «Перемога», суду не надано. Безпідставні також посилання позивача на те, що на продаж спірного майна не була отримана його згода, оскільки діюче законодавство України не передбачає отримання керівником юридичної особи, від своєї дружини (чоловіка) згоди на продаж майна, яке належить юридичній особі. Просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бернацький П.В. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Суду пояснила, що позивач у 2006р. подарував їй корпоративні права СФГ «Перемога». З цього часу вона є засновником та керівником СФГ «Перемога». Жодного спільного майна в статутний капітал СФГ «Перемога» внесено не було. Спірне майно було набуто саме СФГ «Перемога» в процесі її діяльності за рахунок майнових сертифікатів членів колишнього колгоспу. Жодних прав на це майно позивач немає.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та СФГ «Перемога» адвокат Пащук Т.С. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю, посилаючись на те, що позивач жодних прав на спірне майно немає. Майно належить юридичній особі СФГ «Перемога», яке вправі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Жодних корпоративних прав у СФГ «Перемога», позивач немає, членом не являється, майно як своє, так і подружжя до статутного капіталу не надавав.

Представник відповідача ТОВ «Радивилів Бетон» адвокат Шаблій В.І. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Третя особа приватний нотаріус Гордійчук В.І. в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 05.08.1994р. Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 26.10.2021р. шлюб між ними було розірвано.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.01.2000р. було зареєстровано СФГ «Перемога». Засновником фермерського господарства був ОСОБА_1 . Він же був керівником. Розмір частки засновника та статутного капіталу господарства був 0,00 грн. (а.с. 19-20).

24.05.2006р. між ОСОБА_1 (даритель) та ОСОБА_2 (обдарований) було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 корпоративні права на селянське (фермерське) господарство «Перемога». Під корпоративними правами розуміється право управління та отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі його ліквідації відповідно до діючого законодавства (а.с. 66).

Зміни щодо засновника та керівника СФГ «Перемога» було внесено до Статуту та зареєстровано в реєстрі юридичних осіб.

Згідно Статуту СФГ «Перемога» зі змінами від 31.05.2006р. вбачається, що засновником, головою та членом СФГ «Перемога» є ОСОБА_2 . Розмір частки засновника та розмір статутного капіталу 0,00 грн. Інших членів немає.

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер НОМЕР_1 , виданого 17.11.2021р. Крупецькою сільською радою, СФГ «Перемога» набуло право власності на виробничий будинок, будівлю навісу, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 1195,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 84-85).

28.06.2022р. між СФГ «Перемога» (продавець) та ТОВ «Радивилів Бетон» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1195,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був нотаріально посвідчений. ТОВ «Радивилів Бетон» набуло право власності на зазначене майно (а.с. 76).

Позивач просить визнати зазначений договір недійсним та визнати за ним право власності на частку спірного майна, як такого, що набуте в період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя і його реалізація була здійснена за відсутності його згоди як співвласника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 372ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Ст.60СК Українивстановлено,що майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ч. 1ст. 61СК Українивстановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Ст. 63 СК Українивстановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 65 СК України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч.4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Для застосування зазначених вище норм, необхідно встановлення правового режиму спірного майна, чи відноситься воно до спільної власності подружжя.

Відповідно до приписівЗУ «Про фермерське господарство»фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство має найменування та може мати печатки.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно дост. 3 СК України.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Отже, фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

ЗУ «Про фермерське господарство»чітко визначено щодо вступу членів господарства.

Так відповідно до ст. 3 даного Закону, при створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.

Згідно ст.ст.19, 20 ЗУ «Про фермерське господарство»до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Відповідно до положень статті 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів;4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Згідно п.4.2 Статуту СФГ «Перемога» джерелами формування коштів і майна Господарства є: 1) гроші, майнові (матеріальні) внески членів господарства; 2) прибуток, отриманий від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності господарства; 3) прибуток від цінних паперів; 4) кредити банків та інших кредиторів; 5) доброчинні внески і пожертвування українських та іноземних юридичних і фізичних осіб; 6) придбане майно в інших юридичних і фізичних осіб; 7) інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Згідно п.4.3 Статуту СФГ «Перемога» господарство має право продавати і передавати Господарствам, установам, організаціям і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування належне йому майно.

Судом встановлено, що 11.01.2000р. ОСОБА_1 було одноосібно створено СФГ «Перемога». Головою та членом СФГ «Перемога» виступав лише ОСОБА_1 . Окрім того, розмір внеску до статутного фонду СФГ «Перемога» на час його заснування дорівнював 0,00 грн. Таким чином, на час заснування СФГ "Перемога» із спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_5 , жодних вкладень не здійснювалося.

24.05.2006р. за договором дарування ОСОБА_1 безоплатно у власність передав корпоративні права на СФГ «Перемога» своїй дружині ОСОБА_2 . Після чого були затверджені зміни в Статут СФГ «Перемога», відповідно до яких засновником, головою та членом господарства стала ОСОБА_2 . Змін в частині статутного фонду господарства внесено не було. Таким чином, статутний фонд СФГ «Перемога» залишився дорівнювати 0,00 грн., а також не було внесено змін в частині прийняття членів в СФГ «Перемога». В подальшому зміни до статуту СФГ «Перемога» не вносилися. З зазначеного можна дійти висновку, що спільне майно подружжя ОСОБА_5 до статутного капіталу СФГ «Перемога» як при його заснуванні, так і в подальшому не надавалося, як і не надавалося їх особисте майно або кошти.

У Постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79 цс 13 викладено правовий висновок про те, що навіть і в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя ( а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Згідно вищевикладеного, поділ майна СФГ «Перемога» можливий виключно за умови, що воно сформоване, як внесок до статутного капіталу за рахунок спільного сумісного майна подружжя.

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер НОМЕР_1 , виданим 17.11.2021р. Крупецькою сільською радою, та витягом про державну реєстрацію прав, власником виробничого будинку, будівлі навісу, об`єкту житлової нерухомості загальною площею 1195,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є СФГ «Перемога». Зазначене майно перейшло у власність СФГ «Перемога» за рахунок його діяльності шляхом викупу майнових сертифікатів колишніх членів КСП.

У зв`язку із викладеним, спірне майно не відповідає критерію спільного майна подружжя і не підлягає поділу.

Таким чином, СФГ «Перемога» як власник майна виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівлі навісу, загальною площею 1195,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 мало право розпоряджатися ним та здійснювати його відчуження на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.2022р., а тому відсутні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, його поділу між подружжям та визнання на нього права власності на частину.

Оскільки позивач не надав доказів того, що спірне майно було придбано саме за спільні сімейні кошти, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні поданого позову.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст.368, ст. 369, ст.627 ЦК України, ст. ст. 8, 60, 61, 64, 69, 70 СК України, ст. ст.12, 76-81,141, 265, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського Фермерського господарства «Перемога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилів Бетон», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дубенського нотаріального округу Рівненської області Гордійчук Вадим Іванович про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним відмовити.

Надати відповідачу ОСОБА_2 строк п`ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 25.03.2024р.

Суддя О.М. Делалова