Постанова

від 26.09.2024 по справі 568/1567/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 568/1567/23

Провадження № 22-ц/4815/697/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання : Хлуд І.П..

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Селянське Фермерське господарство «Перемога», Товариство з обмеженою відповідальністю «Радивилів Бетон», ОСОБА_2 ,

третя особа: приватний нотаріус Дубенського нотаріального округу Рівненської області Гордійчук Вадим Іванович

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2024 року постановлене у складі судді Делалової О.М., повний текст рішення складено 2024 року, справа № 568/1567/23

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського Фермерського господарства «Перемога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилів Бетон», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дубенського нотаріального округу Рівненської області Гордійчук Вадим Іванович про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, визнання права власності на його частки за ним.

Позов мотивований тим, що він перебуваючи у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 з 05.08.1994 р. по 26.10.2021р. ними було придбано майно та майнові права, у т.ч. селянське (фермерське) господарство «Перемога», зокрема виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1 195,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає дане майно є спільною сумісною власністю подружжя, так як створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа Селянське (фермерське) господарство «Перемога».

28.06.2022р. СФГ «Перемога» в особі голови ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «Радивилів Бетон» в особі директора ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого предметом купівлі став виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1 195,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі. Згоду на продаж зазначеного майна він не надавав. Оскільки зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, він має право на його частку. На підставі викладеного, вважає, що договір купівлі-продажу був укладений незаконно, без його згоди на розпорядження спільним сумісним майном подружжя, а тому підлягає визнанню недійсним та визнання права власності на його частки за ним.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського Фермерського господарства «Перемога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилів Бетон», ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дубенського нотаріального округу Рівненської області Гордійчук Вадим Іванович про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями закону щодо презумпції спільності власності майна подружжя, набутого в шлюбі, включаючи кошти, внесені до статутного капіталу господарського товариства, та обґрунтоване відсутністю належних і достовірних доказів на підтвердження того, що майно, реалізоване юридичною особоюСФГ «Перемога» відповідно до договорів купівлі-продажу від 28.06.2022 року є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , оскільки останній не є членом цього підприємства, не вносив власних коштів до статутного чи складеного капіталу СФГ «Перемога», а також не вносилися спільні кошти подружжя, з огляду на що капітал і майно СФГ «Перемога» не були сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Апеляційна скаргамотивована тим,що на час посвідчення договору купівлі-продажу за №1691 від 28.06.2022 року, приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком Вадимом Івановичем та реєстрації їх у відповідному реєстрі нотаріально посвідченої згоди усіх (інших) співвласників цього майна, у тому числі і його, ОСОБА_1 , не було. Додає, що ці договори купівлі-продажу також не містять посилання на нотаріально посвідчену згоду усіх співвласників цього майна, що свідчить про недійсність правочину.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам не відповідає.

Встановлено, що в період шлюбу між сторонами (з 05 серпня 1994 року до 26 жовтня 2021 року) було придбано майно та майнові права, у тому числі Селянське (фермерське) господарство «Перемога»: - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1195,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

24.05.2006 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 корпоративні права на селянське (фермерське) господарство «Перемога», згідно договору дарування, укладеного 24 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком В.І.

Відповідно до умов вказаного договору із моменту укладення договору до ОСОБА_2 перейшли усі права засновника (власника) господарства, передбачені статутом.

Згідно зі статутом селянського (фермерського) господарства «Перемога» головою та членом господарства є ОСОБА_2 .

28.06.2022 р. СФГ «Перемога» в особі голови ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «Радивилів Бетон» в особі директора ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого предметом купівлі став виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1 195,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі.

ПостановоюРівненського апеляційногосуду від03вересня 2024року встановлено,що спірне майно, придбане в період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа Селянське (фермерське) господарство «Перемога», на балансі якого воно й обліковувалося із дати його реєстрації, що не підлягає доказування в силу вимог ст.82 ЦПК України.

У зв`язку з чим, вказаною постановою, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Селянське (фермерське) господарство «Перемога», про поділ майна подружжя, набутого сторонами під час перебування у шлюбі, задоволено.

Визнано грошові кошти у розмірі 145000 (сто сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок, отримані СФГ «Перемога» (код ЄДРПОУ 30700683) від продажу майна згідно:

договору купівлі-продажу на суму 42 000, 00 грн, який посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчуком В. І. та зареєстрований в реєстрі за №1691 від 28.06.2022 року,

договору купівлі-продажу на суму 35 000, 00 грн, який посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчуком В. І. та зареєстрований в реєстрі за №1690 від 28.06.2022 року,

договору купівлі-продажу на суму 38 000,00 грн., який посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчуком В. І. та зареєстрований в реєстрі за №1689 від 28.06.2022 року,

договору купівлі - продажу на суму 30 000,00 грн., який посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчуком В. І. та зареєстрований в реєстрі за №1698 від 28.06.2022 року,

спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових коштів в сумі 72500 (сімдесят дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок як компенсацію вартості частини внесеного до статутного фонду СФГ «Перемога» (код ЄДРПОУ 30700683) майна, набутого сторонами під час перебування у шлюбі.

Пунктом 2 частини другоїстатті 16 ЦК Українипередбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із частинами першою, другою та третьоюстатті 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

За вимогами частин першої, другої та четвертоїстатті 369ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Аналіз наведених положеньзакону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Такого висновку дійшла Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 29.06.2021 року в справі № 916/2813/18 (провадження №12-17гс20)

Зміст вищевказаних норм засвідчує, що відсутність згоди одного із співвласників - подружжя - на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1 195,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, відчужено без його згоди, чим порушено його права власника на спільне сумісне майно подружжя, а тому договір купівлі-продажу має бути визнано недійсним та має бути визнано право власності на його частки за ним.

Убачається, що згоду на продаж зазначеного майна позивач не надавав.

Разом з тим, при перегляді рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено, що виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1 195,1 кв.м., вже не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки постановою Рівненського апеляційного суду від 03.09.2024 року, в порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових коштів в сумі 72500 (сімдесят дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок як компенсацію вартості частини внесеного до статутного фонду СФГ «Перемога» майна, набутого сторонами під час перебування у шлюбі в тому числі оспорюваного.

Таким чином, посилання позивача на те, що порушено його права власника на спільне сумісне майно подружжя є безпідставним, оскільки спір між сторонами фактично вирішений шляхом отримання позивачем еквіваленту вартості майна, яке було відчужено без його згоди. Постанова суду набрала законної сили і є чинною.

За таких обставин, мотивом для відмови у позові за встановлених обставин мають бути ті підстави, що на час перегляду справи судом апеляційної інстанції позивач отримав право на компенсацію половини вартості спільного сумісного майна подружжя, а виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, будівля навісу, загальною площею 1 195,1 кв.м вже втратив статус спільного сумісного майна подружжя, тому укладанням оспорюваного договору купівлі-продажу не порушено права ОСОБА_1 , як власника спільного сумісного майна подружжя.

Згідно ч.1ст.376ЦПКУкраїни,підставамидляскасуваннясудового рішенняповністю абочастковотаухваленнянового рішенняувідповіднійчастиніабо зміни судовогорішення є: неповнез`ясуванняобставин,щомаютьзначеннядлясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначеннядлясправи,якісудпершоїінстанції визнаввстановленими; невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 вересня 2024 року.

Головуючий Гордійчук С.О.

Судді: Боймиструк С. В.

Шимків С.С.