Рішення

від 13.03.2024 по справі 911/984/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/984/23

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Деко Люкс

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю ДДК Люкс;

2) товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп,

про визнання недійсним договору,

за участю представників:

позивача: Нейрановського А.О. адвоката (посвідчення №3759 від 19.01.2011 року);

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: Куришка І.І. адвоката (посвідчення №6656/10 від 26.04.2018 року),

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року в справі №911/984/23 позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Деко Люкс (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ДДК Люкс (далі відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп (далі відповідач 2) про визнання недійсним договору залишена без розгляду, на підставі ч. 13 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

14 червня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області №52-АР від 20.06.2023 року, призначений автоматизований розподіл заяви №911/984/23, у зв`язку з перебуванням судді Черногуза А.Ф. у щорічній відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 року, заява представника відповідача 2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі №911/984/23 передана на розгляд судді Грабець С.Ю.

Ухвалою суду від 23.06.2023 року розгляд заяви призначений на 26 червня 2023 року.

23 червня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

26 червня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року розгляд заяви відкладений на 02 серпня 2023 року.

23 червня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 року про витребування матеріалів справи №911/984/23, у зв`язку із надходженням апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року.

Ухвалою суду від 27.06.2023 року розгляд цієї заяви зупинений до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року в справі №911/984/23 та повернення матеріалів цієї справи до Господарського суду Київської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 року ухвала Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року в справі №911/984/23 залишена без змін.

09 листопада 2023 року Північним апеляційним господарським судом матеріали справи №911/984/23 повернуті до Господарського суду Київської області.

11 січня 2024 року справа передана судді Грабець С.Ю., згідно з актом прийняття-передання справ та документів, копія якого долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.02.2024 року поновлене провадження у справі, розгляд заяви призначений на 14 лютого 2024 року.

13 лютого 2024 року на електронну пошту Господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви з процесуальних питань від 13.06.2023 року щодо постановлення окремої ухвали.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року розгляд заяви відкладений на 13 березня 2024 року.

12 березня 2024 року на електронну пошту Господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшли пояснення, долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача 2 заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підтримав, просив стягнути з позивача 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в засіданні проти задоволення заяви відповідача 2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу заперечував.

Представник відповідача 1 у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 8 ст. 129 цього Кодексу.

Так, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (ця правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року в справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 року в справі № 922/592/17).

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Так, відповідач повинен обґрунтувати наявність витрат, які виникли у зв`язку з поданням позову до нього і залишенням позову без розгляду.

При цьому, господарський процесуальний кодекс України не містить критеріїв визначення необґрунтованості дій позивача. Водночас, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 року в справі №905/121/19, від 13.05.2021 року в справі №910/16777/20, від 15.09.2021 року в справі №902/136/21, від 18.01.2022 року в справі №922/2017/17, від 14.03.2023 року в справі №911/1201/22, під такими діями розуміють реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

Відповідно до 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Судом встановлено, що 03 квітня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Деко Люкс (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ДДК Люкс (далі відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп (далі відповідач 2) про визнання недійсним договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2023 року ця позовна заява залишена без руху.

02 травня 2023 року, на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 14.04.2023 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем подана заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2023 року відкрите провадження в справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження

29 травня 2023 року судом було встановлено, що 26 травня 2023 року відповідач 2 звернувся з адвокатським запитом до АТ «Укрпошта», у зв`язку з неотриманням поштового відправлення від позивача, в якому містилась копія заяви про усунення недоліків позовної заяви. Як вбачається з відповіді АТ «Укрпошта», відправлення Укрпошта Експрес №0214011916481 було анульоване, оскільки пересилання цього відправлення не здійснювалось, на сайті Укрпошти відправлення Укрпошта Експрес №0214011916481 має статус Дані про відправлення за номером 0214011916481 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Так, судом було встановлено недотримання позивачем вимог ухвали суду від 14.04.2023 року про залишення позову без руху, згідно з якою суд зобов`язував позивача надати докази надсилання відповідачу 2 копії заяви про усунення недоліків та додатків до неї.

Також, за твердженнями представника відповідача 2, позовна заява у цій справі також не була отримана його довірителем, оскільки поштове відправлення №0214011901590 було повернуте оператором поштового зв`язку до закінчення строку зберігання, на підставі заяви самого відправника (позивача), що підтверджується роздруківкою відстеження відправлення з офіційного сайту поштового оператора.

Так, судом було встановлено, що надіслана при зверненні з позовом копія позовної заяви не була вручена відповідачу 2 з підстав бездіяльності позивача, а саме, невиконанням позивачем свого обов`язку щодо направлення відповідачу 2 матеріалів позовної заяви.

Відтак, відповідач 2 просив стягнути з позивача 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що подав до суду відповідну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача 2 подав копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АІ, №1386972, виданого 28 квітня 2023 року; договору про надання правничої допомоги від 28.04.2023 року №28/04-23; акту від 13.06.2023 року приймання-передачі наданих послуг; рахунку на оплату від 12 червня 2023 року.

Так, 28 квітня 2023 року між відповідачем 2 та адвокатським об`єднанням «Куришко і партнери» (далі адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі договір), відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов?язувалося надати відповідачу 2 професійну правничу допомогу в справі №911/984/23 в судах усіх інстанцій (в т. ч. участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів), а також надання іншої правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи, збором доказів, складанням заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань тощо (п. 1.1).

Для надання юридичної допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначає адвоката Куришка Івана Ігоровича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6656/10 від 26.04.2018 року (п. 2.4).

Згідно з п. 3.1.2. договору, відповідач 2 приймає на себе зобов`язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, гонорар адвокатського об`єднання за цим договором складається із загальної вартості (суми) згідно актів приймання-передачі наданих послуг. Гонорар обчислюється в наступному порядку:

Фіксований розмір, який становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, за правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у господарському суді Київської області (п. 4.1.1).

За представництво у суді фіксований розмір, який становить 8 000,00 (вісім тисяч) гривень за 1 (одне) судове засідання в приміщенні суду (п. 4.1.2).

За представництво у суді фіксований розмір, який становить 6 000,00 (шість тисяч) гривень за 1 (одне) судове засідання в режимі відеоконференції (п. 4.1.2).

Погодинна оплата праці з розрахунку вартості 1 (однієї) години роботи адвоката в розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) гривень з інших видів правової допомоги, повязаних зі справою (п. 4.1.4).

Оплата здійснюється в гривнях шляхом перерахування гонорару на банківський рахунок адвокатського об`єднання згідно виставленого рахунку(-ів) за домовленістю сторін (п. 4.2).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт(-ти) приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами.

Відповідно до п. 7.1. договору, договір укладений на строк до 31.12.2024 року та набирає чинності з моменту його підписання.

13 червня 2023 року відповідач 2 та адвокатське об`єднання склали акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким адвокатське об`єднання надало відповідачу 2 професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом у Господарському суді Київської області справи №911/984/23; згідно п. 4.1.1. договору, вартість наданих послуг становить фіксований розмір 50 000,00 грн.; жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг відповідач 2 до адвокатського об`єднання немає.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Принцип рівності сторін у процесі, в розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року).

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року в справі №640/8316/20, від 21.10.2021 року в справі №420/4820/19). Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У пункті 3.2. рішення Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 року встановлено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми винагороди адвоката відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 131 постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №922/1964/21 від 16 листопада 2022 року (провадження №12-14гс22).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №910/12876/19 від 07.07.2021 року).

Сторони договору про надання правничої допомоги від 28.04.2023 року погодили, що фіксований розмір гонорару за правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у господарському суді Київської області становить 50 000,00 гривень (п. 4.1.1).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).

Разом з цим, згідно з положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону України встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону).

Відповідно до ст. 19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 цього Закону, при встановленні розміру гонорару врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Так, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що складаються між адвокатом та клієнтом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов?язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару, не є обов?язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Так, при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 року в справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року в справі №909/371/18, від 05.06.2019 року в справі №922/928/18, від 30.07.2019 року в справі №911/739/15 та від 01.08.2019 року в справі №915/237/18).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом встановлено, що ця справа по суті не розглядалась, представником відповідача 2 подавались: апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року; заява з процесуальних питань від 13.06.2023 року та додаткові письмові пояснення від 12.03.2023 року, а тому вартість наданих правничих послуг є неспівмірною з її складністю.

Так, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт та складність справи, суд дійшов висновку про те, що стягненню з позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59 Конституції України, ст. ст. 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. ст. 627, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 13, 14, 126, 129, 130, 164, 202, 236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково заяву товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Деко Люкс (04136, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 1-А, ідентифікаційний код 35253898) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Даніком Груп (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 246, ідентифікаційний код 39744645) 5 000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в іншій частині заяви.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складений 09.04.2024 року.

Суддя С. Грабець