Постанова

від 12.06.2024 по справі 911/984/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 911/984/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузь О.М.;

від відповідачів: 1) не з`явились;

2) не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2024 року

у справі № 911/984/23 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДК Люкс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп»

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2023 року у справі №911/984/23 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДК Люкс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» про визнання недійсним договору залишена без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» звернулося з заявою до Господарського суду Київської області про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2024 у справі № 911/984/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягунто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2024 у справі №911/984/23 змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» 50 000, 00 грн компенсації понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, апелянт зазначив, що адвокатом було витрачено багато часу на здійснення підготовчий дій, зокрема було подано ряд заяв по справі, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, скаржник вказав на те, що позивач подав необгрунтований позов, оскільки його права та/або інтереси догвоором про заміну кредитора у зобов`язані від 27.11.2020 не порушувались.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» та призначено до розгляду на 05.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 виправлено описку в резолютивній частині ухвали від 30.04.2024, а саме зазначено вірну дату та час судового засідання 12.06.2024 о 11:40.

Представники сторін у судове засідання 12.06.2024 не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів наявних в матеріалах справи.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 12.06.2024.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 8 ст. 129 цього Кодексу.

Так, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (ця правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 року в справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 року в справі № 922/592/17).

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Так, відповідач повинен обґрунтувати наявність витрат, які виникли у зв`язку з поданням позову до нього і залишенням позову без розгляду.

Як на доказ понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем 2 подано: копію договору про надання правничої допомоги від 28.04.2023 № 28/04-23, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 13.06.2023, копію рахунку на оплату від 12.06.2023, копію платіжної інструкції № 34228 від 13.06.2023 на суму 50 000, 00 грн, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АІ № 1386972.

Так, 28.04.2023 року між відповідачем 2 та адвокатським об`єднанням «Куришко і партнери» (далі - адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язувалося надати відповідачу 2 професійну правничу допомогу в справі №911/984/23 в судах усіх інстанцій (в т. ч. участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів), а також надання іншої правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи, збором доказів, складанням заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань тощо (п. 1.1).

Для надання юридичної допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначає адвоката Куришка Івана Ігоровича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6656/10 від 26.04.2018 року (п. 2.4).

Згідно з п. 3.1.2. договору, відповідач 2 приймає на себе зобов`язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, гонорар адвокатського об`єднання за цим договором складається із загальної вартості (суми) згідно актів приймання-передачі наданих послуг. Гонорар обчислюється в наступному порядку:

Фіксований розмір, який становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, за правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у господарському суді Київської області (п. 4.1.1).

За представництво у суді фіксований розмір, який становить 8 000,00 (вісім тисяч) гривень за 1 (одне) судове засідання в приміщенні суду (п. 4.1.2).

За представництво у суді фіксований розмір, який становить 6 000,00 (шість тисяч) гривень за 1 (одне) судове засідання в режимі відеоконференції (п. 4.1.2).

Погодинна оплата праці з розрахунку вартості 1 (однієї) години роботи адвоката в розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) гривень з інших видів правової допомоги, повязаних зі справою (п. 4.1.4).

Оплата здійснюється в гривнях шляхом перерахування гонорару на банківський рахунок адвокатського об`єднання згідно виставленого рахунку(-ів) за домовленістю сторін (п. 4.2).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт(-и) приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами.

Відповідно до п. 7.1. договору, договір укладений на строк до 31.12.2024 року та набирає чинності з моменту його підписання.

13.06.2023 року відповідач 2 та адвокатське об`єднання склали акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким адвокатське об`єднання надало відповідачу 2 професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом у Господарському суді Київської області справи №911/984/23; згідно п. 4.1.1. договору, вартість наданих послуг становить фіксований розмір 50 000,00 грн.; жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг відповідач 2 до адвокатського об`єднання немає.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми винагороди адвоката відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 131 постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №922/1964/21 від 16 листопада 2022 року (провадження №12-14гс22).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №910/12876/19 від 07.07.2021 року).

Сторони договору про надання правничої допомоги від 28.04.2023 року погодили, що фіксований розмір гонорару за правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у господарському суді Київської області становить 50 000,00 гривень (п. 4.1.1).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).

Разом з цим, згідно з положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст. 19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Позивачем в суді першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Обгрунтовуючи подане клопотання позивач зазначив, що справа № 911/984/23 є немайнового характеру та нескладною. Відповідач 2 в долученому акті приймання-передачі наданих послуг від 13.06.2023 не зазначив детальний обсяг наданих послуг та час, який був витрачений адвокатом на надання послуги, жодної заяви по суті справи не було підготовлено, розгляд справи № 911/984/23 по суті не розпочався.

Так, Господарським судом Київської області встановлено, що справа № 911/984/23 по суті не розглядалася, представником 2 подавались: апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.06.2023, заява з процесуальних питань від 13.06.2023 та додаткової письмові пояснення від 12.03.2023, а тому вартість наданих правничих послуг є неспівмірною з її складністю. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задворолення заявуи та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Люкс» 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем 2 було подано до місцевого господарського суду ряд заяв, зокрема 11.05.2023 - про вступ у справу представника, 22.05.2023 - про ознайомлення з матеріалами справи, 23.05.2023 представник відповідача 2 ознайомився із матеріалами справи, 25.05.2023 - заяву з процесуальних питань про долучення поштових відправлень 0214011901590 та 0214011916481, 26.05.2023 - заява з процесуальних питань, 05.06.2023 - заяву з процесуальних питань про доручення поштових відправлень 0214011901590 та 0214011916481, 07.06.2023 заяву з процесуальних питань щодо надання доступу в підсистемі «Електронний суд» до електронної справи № 911/984/23, 13.06.2023 заяву про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, 23.06.2023 заяву з процесуальних питань про приєднання до матеріалів справи відповіді АТ «Укрпошта» щодо відправлення № 0214011901590. Також представником 2 було прийнято участь у судововому засіданні призначеному на 06.06.2023.

Крім того, скаржник звернув увагу, що подача апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2023 не входить до складу витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до публічної інформації сайту https://progroshi.news/news/kar-yera/zarplata-advokata-skilki-groshey-zaroblyayut-pravniki-u-2023-roci-7519.html середня заробітна плата адвокатів в Україні в 2023 році становила 19 000, 00 грн в місяць.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в Україні середня заробітна плата в 2023 році складала 17 442, 00 грн в місяць.

Апеляційним судом встановлено, що представник відповідача 2 необгрунтував необхідність подачі деяких заяв, зокрема заяви від 07.06.2023 про надання доступу в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» до електронної справи, з урахуванням того, що така заява вже була подана ним 11.05.2023. Також, заява з процесуальних питань від 23.06.2023 була подана відповідачем 2 вже після залишення без розгляду позовної заяви ТОВ «Деко Люкс».

Крім того, колегія суддів наголошує, що подані представником відповідача 2 заяви не були необхідними, не потребували багато часу та спеціальних знань, оскільки не стосувалися розгляду справи по суті.

Беручи до уваги зазначене, незважаючи на те, що в оскаржуваному додатковому рішення судом першої інстанції не було зазначено всі подані відповідачем 2 заяви, однак суд першої інстанції, з урахуванням критеріїв та обставин справи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати, зважаючи на складність справи та враховуючи, що справа по суті не розглядалася прийшов до обгрунтованого висновку про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги та стягнення з ТОВ «Деко Люкс» на користь ТОВ «Даніком Груп» 5 000,00 грн.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі додаткового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду додаткового рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року у справі № 911/984/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 року у справі № 911/984/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/984/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.В. Сулім

СуддіБ.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич