Рішення

від 08.04.2024 по справі 380/24240/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 рокусправа № 380/24240/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», про визнання дій, рішень протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №71984429, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Личаківський ВДВС, відповідач 1), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі ЗМУЮ, відповідач 2), у якому просила:

- визнати дії по винесенню постанови від 30.06.2023 ВП №71984429 неправомірними та скасувати постанову від 30.06.2023 про закінчення ВП №71984429;

- визнати дії та рішення начальника Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові щодо нескасування постанови від 30.06.2023 ВП № 71984429 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 13.08.2023 неправомірними;

- визнати дії ЗМРУ МЮ щодо надання відповіді від 26.09.2023 Х-1/9/06-19/1371 в частині розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 04.09.2023 неправомірними, оскільки такого інформаційного запиту не існує;

- визнати дії Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірними щодо нескасування постанови від 30.06.2023 про закінчення ВП №71984429 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 04.09.2023;

- відшкодувати ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки у сумі 20 тисяч гривень солідарно з кожного з відповідачів;

- відшкодувати завдані ОСОБА_1 моральні збитки у сумі 4000000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції солідарно з кожного з відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що засобами поштового зв`язку зі штрих-кодом рекомендованого відправлення № 7901909819663 їй скеровано Личаківським ВДВС постанову від 30.06.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429, відкритого за виконавчим листом № 1.380.2019.005711, виданого 29.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом. Відповідно до норми Закону, позивач у терміни, надані законодавчими нормами, звернулась до керівника Личаківського ВДВС із заявою по скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429 від 13.08.2023. Засобами поштового зв`язку, штрих-код рекомендованого відправлення 7901910070447, скеровано відповідь начальника Личаківського ВДВС від 23.08.2023 № 34708, яку отримано позивачем 25.08.2023, про відмову у задоволенні заяви від 13.08.2023. Засобами поштового зв`язку, штрих-код рекомендованого відправлення № 7900072519902, позивач скерувала відповідно до норми Закону заяву від 04.09.2023 про касування постанови про закінчення ВП № 71984429, винесеної 30.06.2023 до вищестоящого структурного підрозділу Міністерства юстиції щодо Личаківського ВДВС, а саме ЗМУЮ. У заяві від 04.09.2023 зазначила обставини, що передували цій заяві та зазначила, що не отримала жодних документів від боржника - Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», справа № 1.380.2019.005711, про які запитувала в інформаційному запиті від 12.10.2019, вих. 3-1-12605-25. Відтак, в разі нескасування оскаржуваної постанови про закриття виконавчого провадження ОСОБА_1 буде вимушена звернутися до суду. Засобами поштового зв`язку, штрих-код поштового відправлення 0600049294511, ЗМУЮ скеровано відповідь від 26.09.2023 № Л-1/9/06-19Є1371. Даною відповіддю проінформовано, що надається відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 04.09.2023. Позивач зазначає, що всі свої документи декілька разів перешукала, у результаті чого встановила, що до ЗМУЮ не скеровувала 04.09.2023 жодного інформаційного запиту. Натомість 04.09.2023 скеровувала заяву про скасування постанови про закінчення ВП № 71984429. Зі змісту наданої відповіді від 26.09.2023 №Л-1/9/06-19/1371 ніби то на інформаційний запит за підписом в.о. заступника начальника міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції І.Семен, слідувало, що ЗМУЮ прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви від 04.09.2023. Враховуючи вищевикладене та той факт, що позивач нічого не отримувала від боржника, відповідача у справі № 1.380.2019.005020, судове рішення не виконане, чим порушено її права гарантовані Конституцією та Законами України про обов`язковість виконання судових рішень.

Ухвалою від 23.10.2023 Львівський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 до Личаківського ВДВС, ЗМУЮ про визнання дій, рішень протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та відшкодування матеріальної та моральної шкоди повернув позивачу.

Постановою від 24.01.2024 у справі № 380/24240/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суд від 23.10.2023 про повернення позовної заяви у справі №380/24240/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського ВДВС, ЗМУЮ про визнання дій, рішень протиправними, скасування постанови, відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасував та справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

30.01.2024 справа № 380/24240/23 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 05.02.2024 суддя прийняла позовну заяву та відкрила провадження в адміністративній справі. У зазначеній ухвалі суддя визнала поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, звільнила ОСОБА_1 від сплати судового збору, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовила.

Відповідач 2 позову не визнав. 14.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 120180), в якому зазначив, що у Личаківському ВДВС на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 71984429 щодо виконання виконавчого листа №1.380.2019.005711, виданого 29.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» (ЄДРПОУ 03348471) розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. 3-Л-12605-25 та надати відповідь з врахуванням висновків суду. Державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» 08.06.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано стягувачу - до відома, а боржнику - до виконання. На адресу відділу 14.06.2023 надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження, у зв`язку із тим, що останні 26.08.2020 надали відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25. Відтак, ЛМКП «Львівводоканал» виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2019 у справі №1.380.2019.005711 до відкриття виконавчого провадження, що підтверджується доданою копією даного листа з доказами надіслання та копією відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 , які долучені до матеріалів виконавчого провадження. У зв`язку із вищенаведеним 30.06.2023 державним виконавцем у відповідності до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду № 1.380.2019.005711 від 29.03.2023 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 1.380.2019.005711, виданий Львівським окружним адміністративним судом 12.11.2020, про зобов`язання Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (ЄДРПОУ 34814670) надати відповіді на запити ОСОБА_1 від 08.04.2019 вх. № 3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. № 3-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. N 3-Л-12605-25, з врахуванням висновків суду. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. З доказів у справі з`ясовано, що листом ще від 15.07.2020 № 25.02-вих-53719 Департамент житлового господарства та інфраструктури повідомив позивача про розгляд інформаційних запитів на виконання рішення у справі № 1.380.2019.005711 та проінформував, що листом № 4-2502020481 від 09.07.2020 зазначені запити скеровано до ЛМКП «Львіводоканал» щодо надання завірених копій запитуваних документів, розпорядником яких є дане підприємство. Своєю чергою ЛМКП «Львівводоканал» на виконання рішення суду листом від 26.08.2020 № Вих-Вд8114-20 розглянуло та надало відповідь на інформаційний запит № 3-Л-12605-25 від 12.10.2019, чим, як фактичний розпорядник інформації, запитуваної у відповідача 1, виконало обов`язок Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в частині надання копій документів. Відповідь же на запити № 3-Л-42947-25 від 08.04.2019, № 3-Л-53040-25 від 08.05.2019, № 3-Л-12605-25, в частині надання інформації, надана відповідачем 1 листом від 15.07.2020 № 25.02-вих-53719. Докази скерування листа від 26.08.2020 № Вих-Вд8114-20 з додатками запитуваних позивачем у запитах документів на 261 аркуші надано відповідачем 2 до матеріалів справи. Крім того, відповідач 2 зауважує, що у виконавчу службу з дублікатами виконавчих листів позивач звернулася через три роки після скерування їй відповідей. З сукупного аналізу ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та приписів ч. 2 ст. 374 КАС України, відповідно до яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, якщо його добровільно виконав боржник чи інша особа, висновує, що саме ЛМКП «Львіводоканал» слід кваліфікувати як іншу особу, фактичного розпорядника запитуваної інформації. Крім того, на адресу ЗМУЮ 06.09.2023 за вх. № Л-1/9/06-19 від 06.09.2023 надійшла заява ОСОБА_1 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429, на яку 26.09.2023 вих. № 1/9/06-19/1371 надано відповідь по суті поставлених питань. У зв`язку з наведеним, відповідач 2 вважає позовну вимогу щодо визнання неправомірними дій ЗМУЮ щодо ненадання відповіді від 26.09.2023 Л-1/9/06-19/1371 в частині розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 04.09.2023 безпідставною та необґрунтованою, оскільки запит № Л-1/9/06-19/1371 на адресу Управління не надходив, а на запит №Л-1/9/06-19 було надано відповідь.

16.02.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12946), згідно якого 08.06.2023 державним виконавцем відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано стягувачу до відома, а боржнику - до виконання. 14.06.2023 на адресу відділу найшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надали відповідь від 20.08.2020 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх.3Л-12605-25. 30.06.2023 державним виконавцем відповідно до вимог п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відтак, відповідач 1 у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою від 05.03.2024 суд залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» (далі ЛМКП «Львівводоканал», третя особа).

Ухвалою від 05.03.2024 суд відмовив у клопотанні позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

12.03.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 18827).

Ухвалою від 13.03.2024 суд заяву ОСОБА_1 про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А. визнав необґрунтованою.

Ухвалою від 18.03.2024 Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Клименко О.М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.03.2024 про відвід судді Потабенко В.А. від розгляду справи відмовив.

Ухвалою від 19.03.2024 суд заяву позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив у адміністративній справі № 380/24240/23 задовольнив. Продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив у адміністративній справі №380/24240/23 на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою від 19.03.2024 суд відмовив у клопотанні позивача про витребування доказів і виклик свідків.

Ухвалою від 20.03.2024 суд у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовив.

21.03.2024 від ЛМКП «Львівводоканал» надійшли пояснення (вх. № 22055). Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711, ЛМКП «Львівводоканал» листом № Вих-Вд 8114-20 від 26.08.2020 розглянуло та надало відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх.-3-Л-12605-25, на підтвердження чого до матеріалів справи долучає: опис вкладення у цінний лист із штампом Укрпошти датований 26.08.2020; накладну та фіскальний чек, що підтверджують поштове пересилання цінного листа № 7901706742940. 09.06.2023 ЛМКП «Львівводоканал» отримало постанову Личаківського ВДВС про відкриття виконавчого провадження ВП № 71984429 від 08.06.2023. Листом № ДВ-8793 від 14.06.2023 ЛМКП «Львівводоканал» повідомило, що рішення суду виконано та надало державному виконавцю докази такого виконання. Третя особа вважає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на адресу ОСОБА_1 в інформаційному запиті є достатнім для того, щоб вважати виконання суду щодо розгляду інформаційного запиту належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Третя особа також зазначає, що інформація, що була запитувана в інформаційному запиті ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх.-3-Л-12605-25, відповідь на який була надано листом від 26.08.2020 № Вих-Вд 8114-20, станом на теперішній час є критичною технологічною інформацією в розумінні положень Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про критичну інфраструктуру» та не може бути розповсюджена невизначеному колу осіб в умовах воєнного стану. Відтак, третя особа у задоволенні позову просила відмовити повністю.

Ухвалою від 25.03.2024 суд заяву ОСОБА_1 про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А. визнав необґрунтованою.

Ухвалою від 27.03.2024 Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Хоми О.П. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Потабенко В.А. від розгляду справи відмовив.

Ухвалою від 03.04.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Львівського окружного адміністративного суду Потабенко В.А. визнав необґрунтованою.

Ухвалою від 05.04.2024 Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Братичак У.В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Потабенко В.А. від розгляду справи відмовив.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає ст. 287 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711 визнав протиправною бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в частині неналежного розгляду інформаційних запитів ОСОБА_1 від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25. Зобов`язав Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (ЄДРПОУ 34814670) надати відповіді на запити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25, з врахуванням висновків суду. Зобов`язав ЛМКП «Львівводоканал» (ЄДРПОУ 03348471) розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. №3-Л-12605-25 та надати відповідь з врахуванням висновків суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив рішення Львівського окружного адміністративного суду №1.380.2019.005711 від 22.12.2019 без змін.

12.11.2020 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи у справі 1.380.2019.005711.

В подальшому ухвалою від 24.05.2023 Львівський окружний адміністративний суд заяву позивача задовольнив та видав дублікати виконавчих листів в адміністративній справі №1.380.2019.005711, виданих Львівським окружним адміністративним судом 12.11.2020.

08.06.2023 від ОСОБА_1 до начальника Личаківського ВДВС надійшла заява, у якій позивач просила прийняти до виконання виконавчий документ № 1.380.2019.005711. Як додаток позивач додала оригінал виконавчого листа щодо ЛМКП «Львівводоканал», виданий у справі 1.380.2019.005711 про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25 та надати відповідь з врахуванням висновків суду.

08.06.2023 старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС Скопом Т.А. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання з виконавчого листа № 1.380.2019.005711 про зобов`язання ЛМКП «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. № 3-Л-12605-25 та надати відповідь з врахуванням висновків суду. Постановою від 08.06.2023 відкрито виконавче провадження ВП № 71984429.

14.06.2023 листом № ДВ-8793 ЛМКП «Львівводоканал» повідомило старшого державного виконавця Личаківського ВДВС Скопу Т.А., що рішення суду від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711 виконано. Зокрема, листом № Вих-Вд 8114-20 від 26.08.2020 ЛМКП «Львівводоканал» розглянуло та надало відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх.-3-Л-12605-25, підтвердженням чого є копія відповіді від 26.08.2020 № Вих-Вд 8114-20. Також ЛМКП «Львівводоканал» подало докази скерування виконання рішення суду стягувачу, зокрема опис-вкладення у цінний лист та накладну Укрпошти № 7901706742940.

Старший державний виконавець Личаківського ВДВС Скоп Т.А. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № 71984429, керуючись при цьому вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

13.08.2023 позивач звернулася із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження до Личаківського ВДВС, оскільки не отримувала нічого з документів від 12.10.2010 вх.3-Л-126-5-25, що якого було винесено судове рішення у справі 1.380.2019.005711.

Личаківський ВДВС листом від 23.08.2023 № 34708 повідомив ОСОБА_1 , що 14.06.2023 на адресу відділу надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надано відповідь 26.08.2020 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх. 3-Л-12605-25. Тобто, рішення суду виконано. Відповідно, 30.06.2023 державним виконавцем відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 23.08.2023 немає правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

04.09.2023 позивач звернулася із заявою до ЗМУЮ із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429, у якій просила переглянути винесену постанову від 30.06.2023 та матеріали ВП №71984429 та скасувати її.

ЗМУЮ скерувало ОСОБА_1 лист від 26.09.2023 №Л-1/9/06-19/1371 з питань розгляду її заяви від 04.09.2023, зазначило, що ЗМУЮ розглянуто інформаційний запит ОСОБА_1 від 04.09.2023. 14.06.2023 на адресу відділу надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надано відповідь 26.08.2020 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх. 3-Л-12605-25. 30.06.2023 державним виконавцем відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 26.09.2023 немає правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Вважаючи протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №71984429 від 30.06.2023, а також вважаючи протиправними дії відповідача 2 щодо розгляду її заяви від 04.09.2023, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції, що була чинною на момент вчинення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Отже, відповідач під час здійснення виконавчого провадження наділений широким колом прав, якими має користуватися для примусового повного виконання рішення суду.

Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).

Відповідно до п. 6 Інструкції № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок та підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема пунктом 9 частини першої цієї норми визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39).

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. 3 ст. 39).

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 640/12200/22 зазначив, що закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження видно, що підставою її прийняття є повне виконання рішення суду.

Зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711 суд встановив, що ОСОБА_1 звернулася до Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР з інформаційним запитом зареєстрованим 12.10.2019 вх. № 3-Л-122605-25, у якому в черговий раз просила надати: «документи, які стали підставою для розробки проектів будівництва, зокрема, завдання на проектування, технічні умови, топогеодезичні знімання та вишукування, та проектно-кошторисну документацію, включаючи проекти (з врахуванням коригувань); надати експертні звіти з усіма додатками та заувагами; накази щодо затвердження проектів та коригувань проектів; накази про призначення авторського та технічного наглядів; договори між забудовником та проектувальником, між забудовником та організацією, що проводить будівельні роботи; журнали загальних робіт, журнал авторського та технічного наглядів; акти на приховані роботи, інші акти, що передбачалися проектами виконання будівельних робіт по усіх зазначених будівництвах; дозволи на початок ведення та на ведення будівельних робіт. Просила також відповісти на запитання: хто повинен проводити воду та каналізацію до будинку АДРЕСА_1 /арк.спр.22-25/.»

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, суд в цій справі встановив, що ЛМКП «Львівводоканал» повідомило позивача листом від 26.08.2020 № Вих-Вд114-20 щодо запитуваної інформації та надало копії документів на 261 аркушах.

У свою чергу, державний виконавець обов`язок з перевірки факту розгляду боржником звернення ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. № 3-Л-122605-25 та надання відповідей в розрізі кожного із поставлених в зверненні питань виконав належним чином, що зумовило констатацію ним факту виконання боржником рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2019 у справі № 1.380.2019.005711.

Як на підставу протиправності оскаржуваної постанови позивач зазначає, і в принципі, це є єдиним аргументом позивача, що вона не отримала жодних документів від боржника - ЛМКП «Львівводоканал», - про які запитувала в інформаційному запиті від 12.10.2019, вих. 3-1-12605-25.

Між тим, суд встановив, що окрім створення відповіді на запит листом від 26.08.2020 № вих.-Вд8114-20, третя особа подала також докази надіслання такої відповіді позивачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист із штампом Укрпошти, датованого 26.08.2020, накладною, фіскальним чеком, що підтверджується поштовим пересиланням цінного листа № 7901706742940.

Вказані докази, на думку суду, свідчить про вжиття дій боржником для виконання рішення суду, належного повідомлення стягувача про надання відповіді на запит.

У свою чергу, суд не втручається у порядок здійснення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 1.380.2019005711, натомість метою суду у цій справі є перевірка правомірності прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 1 глави 7 розділу ІІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами.

Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила № 270).

У постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 802/211/16-а, від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а, від 25.06.2020 у справі № 802/1442/15-а, від 26.02.2021 у справі № 520/421/20 викладено правову позицію, відповідно до якої належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (п. 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.

Відтак, третя особа виконала свій обов`язок щодо належного повідомлення позивача про надання відповіді на запит на виконання рішення суду, а доводи позивача про неотримання документів від третьої особи суд вважає маніпулятивними.

Отже, вирішуючи питання про правомірність закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429, суд висновує, що державний виконавець пересвідчився у повному виконанні судового рішення боржником та цілком правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № 71984429.

Щодо позовних вимог про визнання дій та рішення начальника Личаківського ВДВС щодо нескасування постанови від 30.06.2023 ВП № 71984429 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 13.08.2023 неправомірними, визнання дій ЗМУЮ неправомірними щодо нескасування постанови від 30.06.2023 про закінчення ВП №71984429 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 04.09.2023, суд зазначає таке.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби регламентовано ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Частиною 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач скористалася своїм правом на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Зокрема, суд встановив, що 13.08.2023 позивач звернулася із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429 від 30.06.2023 до начальника Личаківського ВДВС, оскільки не отримувала нічого з документів від 12.10.2010 вх.3-Л-126-5-25, що якого було винесено судове рішення у справі 1.380.2019.005711.

Личаківський ВДВС листом від 23.08.2023 № 34708 повідомив ОСОБА_1 , що 14.06.2023 на адресу відділу надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надано відповідь 26.08.2020 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх. 3-Л-12605-25. 30.06.2023 державним виконавцем відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 23.08.2023 немає правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

04.09.2023 позивач звернулася із заявою до ЗМУЮ із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 71984429, у якій просила переглянути винесену постанову від 30.06.2023 та матеріали ВП № 71984429 та скасувати її.

ЗМУЮ листом від 26.09.2023 №Л-1/9/06-19/1371 розглянуло заяву ОСОБА_2 та повідомило таку, що ЗМУЮ розглянуто інформаційний запит ОСОБА_1 від 04.09.2023. 14.06.2023 на адресу Личаківського ВДВС надійшла заява ЛМКП «Львівводоканал» про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надано відповідь 26.08.2020 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 № вх. 3-Л-12605-25. 30.06.2023 державним виконавцем відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на 26.09.2023 немає правових підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. також відповідач 2 роз`яснив позивачу її право на звернення до суду в разі незгоди з розглядом заяви від 04.09.2023.

На переконання суду, основною метою подання позивачем заяв є намагання домогтися перегляду висновків, які стали підставою для прийняття постанови від 30.06.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № 71984429 у зв`язку із повним виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.005711.

Між тим, в ході судового розгляду суд встановив правомірність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2023 ВП № 71984429. Отже, із урахуванням предмету заяв позивача та змісту наданих відповідачами їй відповідей, суд погоджується із аргументами відповідачів про правомірність прийнятих за результатом розгляду заяви рішень.

Тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Щодо позовних вимог про визнання дій ЗМУЮ щодо надання відповіді від 26.09.2023 Х-1/9/06-19/1371 в частині розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 04.09.2023 неправомірними, оскільки такого інформаційного запиту не існує, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Суд встановив, що 04.09.2023 позивач звернулася із заявою до ЗМУЮ із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 71984429, у якій просила переглянути винесену постанову від 30.06.2023 та матеріали ВП 71984429 та скасувати її.

ЗМУЮ розглянуло заяву ОСОБА_1 та надало їй відповідь листом від 26.09.2023 №Л-1/9/06-19/1371.

Позивач в той же час зазначає, що не подавала інформаційного запиту до відповідача, натомість зверталася із заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 719984429.

Однак із урахуванням того, що відповідь ЗМУЮ була надана позивачу листом від 26.09.2023 №Л-1/9/06-19/1371 у порядку Закону України «Про виконавче провадження» і рішення відповідача про відмову у задоволенні заяви є правомірним, суд не може обмежитись винятково констатацією факту порушення відповідачем законодавства України лише щодо зазначення відповідачем звернення позивача «інформаційний запит», а не «заява», яку позивач подавала 04.09.2023.

Отже, такі позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про відшкодування ОСОБА_1 завданих матеріальних збитків у сумі 20 тисяч солідарно з кожного з відповідачів, суд зазначає таке.

Так, позивач зазначає, що звернення до суду спричинило їй матеріальні збитків, тому просить відшкодувати їй витрати на:

- транспорт - картка вартість 240 грн. на місячний проїзд з 16.10.2023, у зв`язку із навідуванням до суду 10* 240 грн. = 2 тис. 400 грн.;

- послуги «канцтовари» - станом на 16.10.2023 становлять 210 грн.;

- поштові відправлення, орієнтовно 10 відправлень 500 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

На переконання суду, заявлена позивачем сума витрачених нею кошів не може вважатися збитком у розумінні ст. 22 ЦК України.

Стаття 135 КАС України регламентує розподіл витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Так, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Водночас, такі витрати мають буди належним чином підтвердженими.

Однак, позивачем не подано жодного підтвердження реального понесення таких витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Більше того, позивач, як вона сама неодноразово стверджувала і це підтверджується матеріалами справи, не є офіційно працевлаштованою. Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідачів компенсації за втрачений заробіток, який обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку особи.

Щодо вимоги про відшкодування завданих ОСОБА_1 моральних збитків у сумі 4000000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції солідарно з кожного з відповідачів, то суд вказує таке.

Положеннями ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, які викладено в у п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - Постанова) від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд звертає увагу, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинна була довести факт завдання їй моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

В п. 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розгляді справи суд встановив, що відповідачі діяли у порядку та спосіб, що встановлені Законом України «Про виконавче провадження», порушень прав позивача не допущено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.04.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна