Постанова

від 04.04.2024 по справі 580/4318/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4318/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Приватного підприємства «Надія», Приватного підприємства «Крупське», Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 07.12.2023) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Надія» до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації та Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання нечинним наказу в частині та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Приватне підприємство «Крупське» до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації та Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання нечинним наказу в частині,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Надія» звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів Додатку до наказу від 23 листопада 2010 року № 10/03-21: пункт 1 - житловий будинок пристава Табачникова, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 2; пункт 4 - казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 14; пункт 20 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя 207; пункт 21 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя 211; пункт 40 - житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз 1; пункт 87 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Хрещатик 189; пункт 105 - будинок управителя махорочної фабрики Теплицького, модерн, м. Черкаси, бульв. Шевченка 194.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, з моменту прийняття спірного наказу по день подання позову, не вчинив жодних дій щодо реєстрації щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, як пам`ятки та не повідомив власників об`єктів про спеціальний статус цих об`єктів. Також відсутній і перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини на сайті контролюючого органу. Спірний наказ публічно не оприлюднений. Відсутність з боку відповідача дій і призвела до того, що відповідний затверджений перелік вже не відповідає встановленим відповідними нормами права вимогам, які б давали підстави вважати, що ці об`єкти мають статус об`єктів щойно виявлених культурних пам`яток.

Також до суду надійшов позов третьої особи з самостійними вимогами - приватного підприємства «Крупське» до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації та Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання нечинним наказу в частині, з позовною вимогою - визнати протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пункту 4 Додатку до наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 - казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 14.

Обґрунтування позовних вимог третьої особи є аналогічним обґрунтуванню позовної заяви позивача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву ПП «Надія», в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що невиконання органами культурної спадщини норм щодо розробки облікової документації не тягне за собою автоматичне визнання об`єкту, як такого, що втратив статус щойно виявленого об`єкту культурної спадщини. Невиконання положень порядків не є підставою для зняття статусу щойно виявленого об`єкту культурної спадщини. Позивачем у позові не наведено жодного нормативного обґрунтування підстав для визнання нечинними наказу від 23.11.2010 № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури». Також не наведено об`єктивних фактів, які б свідчили про допущені порушення під час прийняття оспорюваного рішення. Всі доводи ґрунтуються лише на невиконанні положень порядків, що в свою чергу не може бути підставою для визнання рішення Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації нечинним. Щодо обмеження права власності відповідачем зазначено, що таке право позивача не обмежується, а обмежується лише його діяльність як власника. Позивач може здійснювати своє право власності в межах визначених Законом України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року:

- Адміністративний позов ПП «Надія» задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів Додатку до наказу від 23 листопада 2010 року № 10/03-21: пункт 1 - житловий будинок пристава Табачникова, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 2; пункт 20 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя 207; пункт 21 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя 211; пункт 40 - житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз 1; пункт 87 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Хрещатик 189. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

- Адміністративний позов третьої особи ПП «Крупське» задоволено повністю. Визнано протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пункту 4 Додатку до наказу від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 - казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 14 .

Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що твердження щодо не виконання органом охорони культурної спадщини Порядку № 1760 (в редакції від 27.12.2001) є повністю помилковими, так як положення зазначеного порядку не застосовуються при занесенні об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини, а підлягають застосуванню виключно під час занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Єдиним на момент виникнення спірного наказу положенням законодавства, що передбачало занесення об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини є положення пункту другого статті 14 Закону України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (в редакції від 12.10.2010), жодних окремих порядків, які б визначали таке занесення, на момент виникнення спірного наказу, не існувало. Вказує, що позивачем не наведено жодного доводу на підтвердження факту порушеного права, відсутнє будь-яке обґрунтування на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між невиконання Управлінням положень законодавства та порушеним правом позивача.

Також, не погоджуючись з судовим рішенням, приватне підприємство «Крупське» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що затверджуючи своїм рішенням перелік щойно виявлених пам`яток архітектури, Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації забезпечила виявлення об`єктів культурної та історичної спадщини, тобто здійснила нормативне регулювання відносин у сфері охорони пам`яток культурної спадщини, а також пов`язаної з нею сфери містобудування, діюче впродовж тривалого часу, яке не вичерпало свою дію фактом застосування, отже правова природа оспорюваного у цій справі наказу відповідає ознакам нормативно-правового акту.

Також, не погоджуючись з судовим рішенням, приватне підприємство «Надія» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржений наказ Служби охорони культурної спадщини №10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» особою, щодо якої його застосовано або яка є суб`єктом правовідносин, в яких цей акт буде застосований. З`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріальноправової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Також вказує, що правова природа оспорюваного у цій справі наказу відповідає ознакам нормативно-правового акту.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації підлягає залишенню без задоволення, апеляційні скарги приватного підприємства «Крупське», приватного підприємства «Надія» підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в мотивувальній частині.

Згідно з ч.4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 листопада 2010 року Службою охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації видано наказ № 10/03-21 про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, до якого включено об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності позивача та третьої особи.

Позивачу, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на праві приватної власності в м. Черкаси належить: квартири № 1 , № 2, № 5, № 8, № 9 та № 10 в будинку № 1 по вул. Замковий узвіз; комплекс будівель по вул. Б. Вишневецького 2 ; квартира № 5 по вул. Гоголя 207 ; будинок №211 по вул. Гоголя; квартира № 1 по вул. Хрещатик 189 та будинок № 194/1 по бульв. Шевченка.

Вказані приміщення включені до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, затвердженого спірним наказом відповідача.

Третій особі, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на праві приватної власності у м. Черкаси належить приміщення № 14 по вул. Б. Вишневецького, яке також включено до вказаного вище Переліку, затвердженого спірним наказом відповідача.

Наявність вказаного наказу стала підставою для звернення Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Надія» щодо укладання упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили охоронного договору з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на об`єкт культурної спадщини пам`ятку архітектури, будинок кінця XX століття, Будинок з грифонами, що розташований за адресою: вул. Замковий узвіз 1, м. Черкаси, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (адміністративна справа №580/72/23).

Встановлені Законом України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» охоронні обмеження на об`єкти, які на праві приватної власності належать позивачу та третій особі та перелік яких затверджено спірним наказом і які фактично не відповідають встановленим вимогам щодо щойно виявлених об`єктів культурної спадщини фактично є одним із способом втручання в право приватної власності. Охоронний договір обмежує власника у праві власності (користуванні та розпорядженні).

Вважаючи, що наявність спірного наказу, який на думку позивача та третьої особи фактично втратив свою чинність, порушує їх права та законні інтереси, вони звернулися з даними адміністративного позовами до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).

У статті 1 Закону № 1805-III зазначено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Згідно абз. 6 ст. 1 Закону № 1805-III пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону № 1805-III щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 1805-III визначені види об`єктів культурної спадщини, серед яких, зокрема, об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; об`єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.

Статтею 13 Закону № 1805-III визначено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-III об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 10 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 (далі - Порядок № 1760), об`єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.

Критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.

Пунктом 11 Порядку № 1760 передбачено, що об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

За змістом положень п. 12 Порядку № 1760 відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

У відповідності до п. 13 Порядку № 1760 після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

З аналізу вищенаведених вимог законодавчих актів слідує висновок, що включенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує включення цього ж об`єкта архітектури до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. При цьому, об`єкт архітектури, включений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, повинен чітко відповідати законодавчо вставленим критеріям, серед яких обов`язковим критерієм є автентичність, а також вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду доказів проведення процедури оцінки автентичності щойно виявлених пам`яток архітектури щодо приміщень, які знаходяться у власності позивача та третьої особи та взяті на облік оскарженим наказом.

Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення позивача та третьої особи, як власників приміщень, про включення вказаних вище об`єктів до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, чим порушено вимоги, передбачені ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-III.

Слід також зазначити, що згідно з п. 3 Порядку № 1760 в редакції чинний на момент прийняття оскаржуваного наказу, передбачено, що облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1760, облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями.

Згідно з п. 5 Порядку № 1760, облікова картка об`єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об`єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності короткої історичної довідки, акта технічного стану та матеріалів фотофіксації сучасного стану на щойно виявлені об`єкти архітектури щодо приміщень, які знаходяться у власності позивача та третьої особи, відповідачем до суду не надано, як і не надано будь-яких пояснень щодо причин відсутності такої документації.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у складі облікової документації на вказані в оскарженому наказі щойно виявлені об`єкти пам`яток архітектури короткої історичної довідки, акта технічного стану та матеріалів фотофіксації сучасного стану, обов`язковість наявності яких визначена п. 3 Порядку № 1760.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1760, відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, за результатами оцінки виявлених об`єктів культурної спадщини в обов`язковому порядку оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об`єкт культурної спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 1805-III, для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 1.3 Типового положення про Консультативну раду з питань охорони культурної спадщини місцевих органів охорони культурної спадщини, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Міністерства культури і мистецтв України від 26 лютого 2001 року № 42/94, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 березня 2001 року за № 235/5426 (далі - Положення № 42/94), до складу Консультативної ради входять провідні вчені й висококваліфіковані фахівці-практики сфери охорони та реставрації пам`яток, а також суміжних галузей - реставратори, працівники науково-дослідних і проектних організацій, виробничники, представники державних органів охорони культурної спадщини вищого рівня, органів управління, громадських організацій.

Пунктом 2.1 Положення № 42/94 визначено, що основним завданням Консультативної ради є забезпечення професійного вирішення питань дослідження, охорони, реставрації, відтворення об`єктів культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених місць шляхом опрацювання висновків, рішень, рекомендацій і пропозицій для органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Відповідачем не надано доказів щодо відповідності приміщень позивача та третьої особи критерію автентичності та іншим критеріям, передбачених Порядком № 1760.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність оформлення протоколів щодо щойно виявлених пам`яток архітектури, обов`язковість складання яких передбачена п. 12 Порядку № 1760, а отже і про відсутність доказів на підтвердження зібрання наукових (вчених) рад, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини, у тому числі, Консультативної ради.

11 березня 2013 року Міністерством культури України видано наказ № 158 «Про затвердження порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (далі - Наказ № 158), яким встановлено певні строки для відповідальних органів культурної спадщини, щодо щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

Згідно з п. 3.5 розділу ІІІ Наказу № 158 про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі) письмове повідомлення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Пунктами 4.1 та 4.2 розділу IV Наказу № 158 передбачено, що на кожний щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення його до Переліку, складається паспорт об`єкта культурної спадщини.

Форму облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 травня 2004 року № 295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2004 року за № 693/9292.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем, протягом встановленого Наказом №158 строку складено паспорти об`єктів культурної спадщини щодо об`єктів, які знаходяться у власності позивача та третьої особи та занесені до переліку спірним наказом.

Також, наказом Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 (далі - Наказ № 501) внесені зміни до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060 та викладено його в новій редакції.

Пунктом 3 Наказу № 501 передбачено, що облікова документація, в тому числі облікові картки та паспорти, складені на пам`ятки культурної спадщини зберігають свою чинність. Облікова документація на щойно виявлені об`єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведенню у відповідність до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини якщо подання про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України подано на розгляд Міністерства культури України до 1 грудня 2020 року.

Пунктом 4 наказу № 501 встановлено, що органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, зокрема, до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Відповідачем не надано доказів того, що в строк до 31 грудня 2019 року ним переглянуті затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затверджено їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

З урахуванням викладеного, відповідач з моменту прийняття спірного наказу по день подання позову, не вчинив жодних дій щодо реєстрації щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, як пам`яток та не повідомив власників об`єктів про спеціальний статус цих об`єктів, що як наслідок впливає на права та законні інтереси позивача та третьої особи.

Твердження відповідача, що Порядок № 1760 не застосовується до спірних правовідносин в редакції на дату прийняття оскарженого наказу, суд першої інстанції вірно вважає хибними, оскільки названий порядок затверджений 27.12.2001, тобто до прийняття наказу № 10/03-21 від 23.11.2010, та визначав порядок дій для віднесення пам`ятки до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

Крім того, з моменту видачі оскаржуваного наказу № 10/03-21 від 23.11.2010 і всупереч вимогам Порядку № 1760, облікова документація на об`єкти, що знаходяться у приватній власності позивача та третьої особи та внесені до переліку спірним наказом до Міністерства культури та інформаційної політики України не надходила.

За таких обставин, видаючи наказ № 10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури», в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури об`єктів позивача та третьої особи відповідач на викладені вище обставини уваги не звернув, відсутність факту підтвердження відповідності критеріям, передбачених Порядком № 1760, проігнорував, наявності належної та повної облікової документації (облікової картки, короткої історичної довідки, акту технічного стану об`єкта) не забезпечив, заходів, спрямованих на дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача та третьої особи не вжив, а відтак не підтвердив висновки про віднесення вказаних вище об`єктів до числа щойно виявлених об`єктів культурної спадщини і, як наслідок, безпідставно вніс їх до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний наказ № 10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» є протиправним та підлягає скасуванню в частині включення до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури приміщень позивача та третьої особи.

Разом із тим, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 580/3881/20, відповідно до якої зазначено наступне.

Станом на час прийняття відповідачем оскарженого наказу Порядок №1760 визначав процедуру занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Проте цей Порядок не містив норм, які визначали б порядок внесення щойно виявлених об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Лише 14 вересня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України №626 були внесені зміни до Порядку №1760, якими, зокрема, визначено склад облікової документації на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, які включають облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Дещо раніше Міністерством культури України наказом від 11.03.2013 № 158 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060) затверджено «Порядок обліку об`єктів культурної спадщини», яким, зокрема, визначалась також процедура занесення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Відтак станом на 23.11.2010 порядок встановлення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та занесення їх до Переліку об`єктів культурної спадщини нормативно-правовими актами України встановлений не був.

За таких обставин з врахуванням норм постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», слід застосовувати акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Таким актом законодавства станом на вказаний час була Інструкція «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затверджена наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203 із змінами, які внесені Наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за № 693/9292) «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини».

Ця Інструкція вважається такою, що не застосовується на території України, на підставі наказу Міністерства культури України «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» від 11.03.2013 №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060.

За змістом пунктів 8-15 вказаної Інструкції всі пам`ятники історії та культури підлягали державному обліку.

Державний облік пам`яток історії та культури включає виявлення, обстеження пам`яток, виявлення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних переліків нерухомих пам`яток.

Документи державного обліку пам`яток історії та культури, у тому числі виключених з державних переліків пам`яток, підлягають обов`язковому постійному зберіганню у відповідних центрах наукової документації державних органів охорони пам`яток.

При отриманні відомостей про виявлення об`єктів, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, державні органи охорони пам`яток організують проведення експертизи. У разі встановлення їх культурної цінності вказані об`єкти реєструються в Переліках щойно виявлених об`єктів, які мають історичну, наукову або іншу культурну цінність (додаток №2).

Для проведення експертизи державні органи охорони пам`яток залучають спеціалістів науково-дослідних і проектних організацій, товариств охорони пам`ятників історії і культури, інших спеціалізованих організацій.

«Перелік щойно виявлених об`єктів» містить коротку характеристику кожного об`єкта, що реєструється, а також висновок експертизи про можливість визнання цього об`єкта пам`яткою історії і культури.

Перелік щойно виявлених об`єктів складається за видами пам`яток по мірі виявлення об`єктів окремо для кожного району (міста), що входить до складу області (краю), автономної республіки, союзної республіки, що не має обласного поділу.

Об`єкти, зареєстровані в «Переліку щойно виявлених об`єктів, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність», до вирішення питання про прийняття їх на державний облік як пам`яток історії і культури, підлягають охороні в порядку, передбаченому діючим законодавством про охорону пам`яток історії і культури.

На кожну нерухому пам`ятку та щойно виявлений об`єкт, що має історичну, наукову, художню чи іншу художню чи іншу культурну цінність, складається облікова картка, яка містить відомості про місцезнаходження, даті, характері сучасного використання, ступені збереження пам`ятки чи знову виявленого об`єкта, наявності наукової документації, місці її зберігання, короткий опис та ілюстративні матеріали (додаток №3).

Таким чином спірні правовідносини не регулюються нормами Порядку №1760, а регулюються приписами Інструкції №203.

Колегія суддів вказує, що Службою охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не надано жодного доказу дотримання під час прийняття наказу №10/03-21 в оскаржуваній частині вимог Інструкції «Про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури», затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 №203 із змінами, які внесені Наказом Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 №295/104 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за №693/9292) «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини».

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує, що відповідачем не було надано належних доказів як щодо дотримання норм Порядку №1760, так і щодо дотримання приписів Інструкції №203, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом із тим, згідно з позовними вимогами приватного підприємства «Надія», останнє просить визнати протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів Додатку до наказу від 23 листопада 2010 року № 10/03-21: пункт 1 - житловий будинок пристава Табачникова, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 2; пункт 4 - казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 14; пункт 20 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя 207; пункт 21 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя 211; пункт 40 - житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз 1; пункт 87 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Хрещатик 189; пункт 105 - будинок управителя махорочної фабрики Теплицького, модерн, м. Черкаси, бульв. Шевченка 194.

Однак, як встановлено судом і не заперечується позивачем пункт 4 - казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 14 не є його приватною власністю, а належить приватному підприємству «Крупське», у зв`язку із чим третя особа і звернулася із самостійним позовом до суду.

Отже, позовні вимоги приватного підприємства «Надія» в частині пункту 4 - казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 14 задоволенню не підлягають.

Також, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо приватного підприємства «Надія», останньому належить, зокрема приміщення, яке знаходиться за адресою - бульвар Шевченка 194/1.

Наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» до переліку внесений об`єкт - будинок управителя махорочної фабрики Теплицького, модерн, м. Черкаси за адресою: бульвар Шевченка 194 (пункт 105).

Враховуючи те, що приміщення, яке знаходиться за адресою - бульвар Шевченка 194/1 не внесене до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури спірним наказом та те, що об`єкт, що знаходиться за адресою: бульвар Шевченка 194 та внесений спірним наказом до переліку (пункт 105) не знаходиться у приватній власності позивача, то позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Надія» - позивача підлягають до задоволення частково, а позов приватного підприємства «Крупське» - третьої особи підлягає до задоволення повністю.

Щодо твердження позивача та третьої особи, що наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» відповідає ознакам нормативно-правового, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тому, перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання своїх управлінських функцій, судам з метою уникнення істотних порушень норм процесуального права необхідно розмежовувати поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт».

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 183/6195/17(2-а/183/251/17), від 21 грудня 2019 року у справі №826/14366/15, від 09 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 20 травня 2020 року у справі № 310/6300/16-а (2-а/310/12/17), від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16 та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16.

Згідно з пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (із змінами та доповненнями) на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 09 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 09 грудня 2020 року у справі № 813/746/18, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20 та від 01 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки:

а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки;

б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів;

в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією;

г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів;

д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Крім того, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Колегія суддів також зазначає, що варто розуміти «дух» Кодексу адміністративного судочинства України стосовно підходів до розгляду справ щодо законності актів, які містять положення, що відповідають основним критеріям «норми права»: 1) суттєвий та 2) довготривалий вплив на суспільно-управлінські відносини.

Наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Затверджуючи своїм рішенням перелік щойно виявлених пам`яток архітектури, Служба охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації забезпечила виявлення та облік об`єктів культурної та історичної спадщини, тобто здійснила нормативне регулювання відносин у сфері охорони пам`яток культурної спадщини.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу правових актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» є нормативно-правовим актом.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2022 у справі №580/2472/21.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині.

Колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь апелянтів суму сплаченого судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до приписів ст.139 КАС України солідарно у рівних частинах кожного з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Надія», Приватного підприємства «Крупське» - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року - залишити без змін.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Надія» (18002, м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 27, код ЄДРПОУ 21356758) за рахунок бюджетних асигнувань Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, ЄДРПОУ 40270297) та Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185 оф.108, ЄДРПОУ 34924214) солідарно у рівних частинах витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень).

Стягнути на користь Приватного підприємства «Крупське» (19760, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Крупське, вул. Крупської, 27, код ЄДРПОУ 31369471) за рахунок бюджетних асигнувань Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, ЄДРПОУ 40270297) та Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185 оф.108, ЄДРПОУ 34924214) солідарно у рівних частинах витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08.04.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна