Постанова

від 03.04.2024 по справі 922/2300/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/2300/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Йосипишин Р.В. на підставі довіреності №20-12/23 від 20.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001271 від 23.02.2018,

відповідача Мамай А.С. на підставі ордеру серії ВМ №1039944 від 08.08.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000665 від 19.02.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (вх.№491Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В., повний текст рішення складено 09.06.2023, у справі №922/2300/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто", м. Первомайський, Харківська область,

про стягнення 887 928, 30грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 887 928, 30грн, з яких: 658 324, 33грн основного боргу, 50 182, 91грн штрафу, 179 421, 06грн процентів річних.

Також позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування відсотків або пені відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №СО-01 від 04.05.2020 на технічне обслуговування, ремонт сільськогосподарської техніки і поставку запчастин.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" 658 324, 33грн основного боргу, 50 182, 91грн штрафу, 179 421, 06грн процентів та 13 318, 93грн судового збору.

Ухвалено органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі №922/2300/22 здійснювати нарахування процентів на суму несплаченого основного боргу, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп", з 15.11.2022 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: (СОБхСПхКДП):КДР = сума процентів, де: СОБ - сума несплаченого основного боргу; СП - ставка (розмір) процентів: 48% або подвійна облікова ставка Національного банку України, якщо її значення у відповідному періоді перевищує 48%; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи документи є належними та достатніми доказами фактичного здійснення господарської операції між сторонами у справі.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору №СО-01 від 04.05.2020 за видатковими накладними, покладеними в основу позову, і доказів погашення заборгованості у повному обсязі за отриманий товар відповідач суду не надав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 658 324, 33грн.

Місцевим господарським судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу та процентів річних та встановлено, що їх розмір обчислено арифметично вірно, відповідно до умов договору та вимог законодавства, відповідно, заявлені вимоги про стягнення штрафу у розмірі 50 182, 91грн та 179 421, 06грн процентів річних підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також задовольнив вимогу позивача щодо зазначення у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 48% річних на суму неоплаченого основного боргу, починаючи з 15.11.2022 до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, просить визнати недопустимими доказами по справі надані позивачем видаткові накладні №30 від 17.01.2022 та №201 від 11.02.2022, а також акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2022.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у відповідача немає невиконаних грошових зобов`язань перед позивачем, водночас, як вказує апелянт, позивач не поставив відповідачу товар, який був авансований.

Апелянт вважає, що сплачена відповідачем передплата в загальній сумі 230 523, 57грн підлягає поверненню, про що ТОВ "С-Транс Авто" звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва.

Апелянт вважає, що видаткова накладна №30 від 17.01.2022, на яку посилається позивач і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, є недопустимим доказом, оскільки вона не погоджена і не підписана відповідачем; водночас, апелянт вважає, що копія видаткової накладної №201 від 11.02.2022 також є недопустимим доказом, оскільки відповідач її не підписував; те саме, як зазначає апелянт, стосується і наданої позивачем копії акту звірки.

Відтак, апелянт вважає, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували факт поставки, а самі по собі податкові накладні не підтверджують факт поставки товару відповідачу.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі №922/2300/22 залишено без змін.

Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" задоволено частково; скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №922/2300/22; справу №922/2300/22 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Верховним Судом зазначено, що суд апеляційної інстанції не витребував оригінали наданих позивачем доказів, в той час, як відповідач ставить під сумнів їх відповідність оригіналу.

Оскільки видаткова накладна №30 від 17.01.2022 підписана лише позивачем, у постанові апеляційний господарський суд повинен був зазначити, які інші докази переконливо свідчать про фактичні обставини здійснення постачання позивачем відповідачу товару, однак, постанова апеляційного господарського суду таких мотивів не містить.

Щодо податкових накладних Верховним Судом зазначено, що судом апеляційної інстанції не встановлено вчинення відповідачем юридично значимих дій, зокрема, відображення податкового кредиту за господарською операцією з позивачем.

Крім того, Верховним Судом зазначено, що суд апеляційної інстанції послався на обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва у справі №910/6813/23 від 04.09.2023, яке, однак, не набрало законної сили.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 призначено справу №922/2300/22 до розгляду на "07" березня 2024 року о 15:00год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" - адвоката Йосипишина Р.В. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "07" березня 2024 о 15:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" - адвокатом Йосипишиним Р.В.

06.03.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у даній справі; просить їх врахувати та відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду письмові пояснення відповідача; на думку позивача, відсутні підстави для витребування оригіналів документів, копії яких надані позивачем.

Крім того, позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 у справі №910/6813/23, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, відмовлено ТОВ "С-Транс Авто" у задоволенні позовних вимог.

Також 06.03.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, просить витребувати від Головного управління ДПС у Харківській області інформацію про включення ТОВ "С-Транс Авто" до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними №49 від 17.01.2022 та №107 від 11.02.2022, копії декларацій з податку на додану вартість з додатком 1 (розшифровкою по контрагентах), якими ТОВ "С-Транс Авто" включило до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними №49 від 17.01.2022 та №107 від 11.02.2022 за період січень 2022 року - лютий 2023 року включно.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів з тих підстав, що задоволення поданого позивачем клопотання матиме наслідком прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, які не були предметом розгляду суду першої інстанції; доказів неможливості звернення до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів позивачем суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 12:00год. 03.04.2024; постановлено судове засідання, призначене на "03" квітня 2024 року о 12:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" - адвокатом Йосипишиним Р.В.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 постановлено позивачу надати до Східного апеляційного господарського суду для огляду оригінали первинних документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог, і дійсність яких апелянт ставить під сумнів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" - адвоката Мамай А.С. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "03" квітня 2024 о 12:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" - адвокатом Мамай А.С.

02.04.2024 від позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшли оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, для огляду: договір №СО-01 від 04.05.2020 на технічне обслуговування, ремонт сільськогосподарської техніки і поставку запчастин на 4арк., видаткова накладна №30 від 17.01.2022 на 1арк., видаткова накладна №201 від 11.02.2022 на 2арк., рахунок на оплату №82 від 17.01.2022 на 1арк., рахунок на оплату №468 від 11.02.2022 на 1арк., акт звірки взаєморозрахунків на 1арк., податкова накладна №49 від 17.01.2022 з квитанцією №1 на 3арк., податкова накладна №107 від 11.02.2022 з квитанцією №1 на 3арк., банківські виписки на 6арк., роздруківки сторінок веб-сайту НБУ на 2арк.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.04.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду від 30.05.2023 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2024 у даній справі, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін Форс Груп" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" (Замовник) був укладений договір №СО-01 на технічне обслуговування, ремонт сільськогосподарської техніки і поставку запчастин.

Відповідно до пункту 2.1 договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і його невід`ємними додатками, Виконавець зобов`язується виконати певні Роботи для Замовника та/або продати йому Запчастини, а Замовник зобов`язується прийняти й оплатити їх.

Згідно з підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 договору, Запасні частини або Запчастини або Товар - запасні і складові частини, експлуатаційні рідини, інструменти, прилади та інші комплектуючі і матеріали, необхідні для експлуатації, технічного обслуговування і ремонту Сільськогосподарської техніки.

Відповідно до підпункту 1.1.3 пункту 1.1 договору, Роботи - роботи (послуги) з технічного обслуговування, капітального або поточного ремонту Сільськогосподарської техніки, для підтримання або відновлення її справності і працездатності, у т.ч. її огляд, діагностика, налаштування, відновлення або заміна зношених і ушкоджених Запчастин.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що Запчастини постачаються Замовнику на таких умовах: FСА (склад Виконавця) або СРТ (місце доставки) або DАР (склад Замовника). Умови (базис) поставки певних Запчастин й адреса місця їх поставки, під яким Сторони розуміють місце, в якому Виконавець зобов`язується передати Запчастини Замовнику, вантажоодержувачу або перевізнику, вказуються в рахунку, наряді-замовленні або в специфікації. Якщо в цих документах вони не вказані, то Запчастини постачаються Замовнику на умовах FСА (склад Виконавця), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Богатирська, 2В. Усі базиси поставок розуміються Сторонами згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року, але умови Договору мають пріоритет над правилами Інкотермс.

Відповідно до пункту 4.4 договору, підписання Замовником накладної або іншого документу про передачу йому Запчастин засвідчує факт передачі йому разом із Запчастинами усієї необхідної документації та інформації, що їх стосується, у тому числі документів про якість, рекомендацій виробника щодо їх використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) Запчастин є дата, що вказана в накладній або в іншому документі про передачу Замовнику Запчастин.

Згідно з пунктом 5.1 договору, ціна Робіт, Запчастин вказується в таких документах: в рахунку, в наряді-замовленні, в специфікації, в накладних. Ціна Робіт, Запчастин вказана в цих документах є базовою їх ціною. Повною ціною Робіт, Запчастин, яку Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю, є його базова ціна разом із сумою її індексації (порядок визначення якої наведено далі). Ціна Робіт не включає в себе ціну Запчастин, якщо інше не буде вказано в рахунку, наряді-замовленні, специфікації.

У пунктах 5.3, 5.4 договору сторони погодили, що Замовник зобов`язується оплатити Роботи, Запчастини на умовах їх повної попередньої оплати, якщо Сторони не домовляться про інше, а також зобов`язується відшкодувати Виконавцю витрати, що не включаються до ціни Робіт, не пізніше дати завершення їх виконання. Якщо в рахунку, наряді-замовленні або в специфікації не буде вказаний строк (гранична дата) переказу Замовником суми попередньої оплати або авансового платежу, то Замовник зобов`язується переказати їх Виконавцю протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх складання. Якщо Замовник прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже виконані Роботи (поставлені Запчастини), то Виконавець має право в односторонньому порядку пропорційно, на час прострочення Замовника, продовжити строк виконання Робіт (поставки Запчастин), або взагалі повністю або частково відмовитись від виконання Робіт (поставки Запчастин), не несучи за це відповідальність. Виконавець має право виконати Роботи (поставити Запчастини) і до отримання від Замовника попередньої оплати або авансових платежів, і такі дії Виконавця не є порушенням ним зобов`язань за цим Договором.

Згідно з пунктом 5.7. договору, Замовник, здійснюючи оплату Робіт, Запчастин, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) рахунку, наряду-замовлення, специфікації, накладної або акту виконаних робіт. Якщо Замовник цього не дотримується, то Виконавець має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок яких Робіт, Запчастин, договору або іншого зобов`язання між Сторонами зарахувати платіж Замовника, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Якщо інше не буде вирішено Виконавцем, то кошти, що надійшли від Замовника, погашають грошові зобов`язання (платежі) Замовника за цим Договором у хронологічній послідовності строків (термінів) їх виконання, тобто в першу чергу, починаючи із зобов`язань (платежів) із найбільш ранніми строками виконання. У разі прострочення Замовником виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Виконавець має право самостійно вирішити, в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, певних витрат або збитків, або основного боргу тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від Замовника, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням Замовника про таке зарахування.

Відповідно до пунктів 5.10 - 5.10.4 договору, вказані в рахунках, наряд-замовленнях, специфікаціях, ціни Запчастин і Робіт визначені Сторонами на дату їх складання та є базовими. Базова ціна є фіксованою (тобто повною) тільки в разі оплати Замовником Запчастин, Робіт протягом 5 банківських днів із дня складання документу, в якому вперше була визначена ціна на них, якщо інший більш тривалий строк (протягом якого ціна Запчастин, Робіт є фіксованою) не вказаний у такому документі. Враховуючи викладене, Сторони домовились, що суми всіх платежів Замовника Виконавцю за Запчастини і Роботи, переказані за межами строку, протягом якого ціна Запчастин, Робіт є фіксованою, підлягають індексації (тобто збільшенню). Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2 поділити на К1) помножити на СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Замовником Виконавцю; СП - сума платежу за Запчастини, Роботи; К2 - офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу; К1 - офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату складання рахунку, наряд-замовлення, специфікації.

Інформацію про офіційний курс НБУ гривні до долару США Сторони одержують з офіційної веб-сторінки НБУ. Якщо на потрібну Сторонам дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то Сторони керуються офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ в найближчий до такої дати попередній день. Сторони домовились, що достатнім і належним підтвердженням (доказом в суді) показників К1 і К2 є роздруківка на паперовому носії відповідних відомостей з офіційної веб-сторінки НБУ.

У день здійснення платежу (переказу коштів Виконавцю) Замовник самостійно проводить його індексацію у вище встановленому порядку та ініціює переказ Виконавцю проіндексованої суми платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. При перерахуванні проіндексованої суми платежу Замовник зобов`язується в призначенні платежу вказати суму індексації ціни (далі - СІЦ), як приклад: „...у т.ч. сума індексації ціни становить стільки-то гривень. СІЦ є різницею між ПСП і СП і визначається таким чином: СІЦ = ПСП - СП.

У випадку прострочення Замовником сплати платежу, проіндексована сума такого платежу визначається у вищезазначеному порядку, але вона в цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на обумовлену Сторонами дату, коли мав бути здійснений цей платіж.

При зверненні Виконавця до суду з позовною заявою про стягнення із Замовника заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Замовника платежів за Запчастини, Роботи індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання Виконавцем такої позовної заяви. При зверненні Виконавця до суду з позовною заявою про стягнення із Замовника суми індексації ціни, у випадку коли основний борг вже був стягнутий судовим рішенням із Замовника за базовою ціною, то показник К2 для визначення СІЦ з несплаченого непроіндексованого основного боргу визначається станом на дату складання такої позовної заяви Виконавцем. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно з таким показником на дату складання позовної заяви, то Виконавець має право провести перерахунок суми індексації ціни застосувавши показник К2 станом на дату складання заяви про збільшення розміру позовних вимог. Такий же порядок визначення показника К2 діє і при поданні Виконавцем до суду заяви з грошовими вимогами до Замовника.

Відповідно до пункту 7.1.3 договору, за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 20 (двадцять) календарних днів Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо Роботи не почали виконуватися, Запчастини не були відвантаженні Замовнику, не нараховуються.

Згідно з пунктом 7.2.1 договору, позовна давність до вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Замовник замість трьох процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Виконавцю сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються Замовником Виконавцю, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо Роботи не почали виконуватися, Запчастини не були отримані Замовником, не нараховуються.

Відповідно до пункту 8.1. договору, договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року, в якому він був укладений. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть новий договір, предметом якого буде виконання Робіт і поставка Запчастин, а Виконавцем будуть виконуватися Роботи для Замовника, здійснюватися поставка йому Запчастин, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови Робіт і поставки Запчастин між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору на виконання Роботи і поставку Запчастин. Усі Роботи і поставки Виконавцем Замовнику Запчастин в період дії цього Договору регулюється цим Договором. Усі підписані представниками Сторін у період дії цього Договору наряди-замовлення та інші документи на Роботи, на поставку Запчастин є невід`ємними додатками цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього Договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що в період з 17.01.2022 по 11.02.2022 включно, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу запчастини на загальну суму 760 523, 57грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними: №30 від 17.01.2022, №201 від 11.02.2022; рахунками на оплату №82 від 17.01.2022, №468 від 11.02.2022; податковими накладними №1701202249 від 17.01.2022, №11022022107 від 11.02.2022.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, сплативши позивачу 258 694, 52грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 501 829, 05грн, яка з урахуванням пунктів 5.1, 5.10, 5.10.4 договору становить 658 324, 33грн.

Факт наявності боргу також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2022, підписаним між сторонами.

Через неналежне виконання зобов`язань за договором, позивачем відповідачу до стягнення також нараховані штраф у розмірі 50 182, 91грн та проценти річних у розмірі 179 421, 06грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на технічне обслуговування, ремонт сільськогосподарської техніки і поставку запчастин щодо оплати у повному обсязі отриманого від позивача товару.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено, що факт поставки товару підтверджується видатковими накладними: №30 від 17.01.2022, №201 від 11.02.2022; рахунками на оплату №82 від 17.01.2022, №468 від 11.02.2022; податковими накладними №1701202249 від 17.01.2022, №11022022107 від 11.02.2022.

Однак, апелянт заперечує дійсність копій наданих позивачем первинних документів: видаткових накладних: №30 від 17.01.2022, №201 від 11.02.2022; рахунків на оплату №82 від 17.01.2022, №468 від 11.02.2022, а самі по собі податкові накладні не вважає належними доказами факту поставки товару відповідачу.

Колегією суддів оглянуто надані позивачем оригінали договору №СО-01 від 04.05.2020 на технічне обслуговування, ремонт сільськогосподарської техніки і поставку запчастин, видаткової накладної №30 від 17.01.2022, видаткової накладної №201 від 11.02.2022, рахунку на оплату №82 від 17.01.2022, рахунку на оплату №468 від 11.02.2022, акту звірки взаєморозрахунків, податкової накладної №49 від 17.01.2022 з квитанцією №1, податкової накладної №107 від 11.02.2022 з квитанцією №1, банківських виписок, і встановлено їх відповідність доданих позивачем до позовної заяви копій цих документів.

Як вбачається із наданого позивачем оригіналу видаткової накладної №30 від 17.01.2022 на суму 53 625, 60грн, на вказаній видатковій накладній відсутній підпис отримувача; однак, на видатковій накладній має місце посилання на замовлення покупця №82 від 17.01.2022 та договір №СО-01 від 04.05.2020, рахунок №82 від 17.01.2022 на суму 53 625, 60грн наявний у матеріалах справи.

Згідно наданих позивачем банківських виписок, відповідач здійснив оплату з посиланням на рахунок №82 від 17.01.2022 на суму 53 625, 60грн.

Тобто, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про отримання останнім товару від позивача на вказану суму.

Видаткова накладна №201 від 11.02.2022 на суму 706 897, 97грн підписана обома сторонами у справі, підписи скріплені печатками.

Однак, згідно наданого позивачем оригіналу видаткової накладної №201 від 11.02.2022, мають місце мокрі підпис та печатка з боку позивача, з боку відповідача підпис та печатка в копії.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що на видатковій накладній є посилання на замовлення покупця №468 від 11.02.2022 та договір №СО-01 від 04.05.2020, рахунок №468 від 11.02.2022 на суму 706 897, 97грн наявний у матеріалах справи.

Згідно наданих позивачем банківських виписок, відповідач здійснив оплату з посиланням на рахунок №468 від 11.02.2022 на суму 176 897, 97.

Позивач також посилається на те, що за договором №СО-01 від 04.05.2020 відповідач оплатив ще 28 170, 95грн, про що надав суду банківську виписку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

Позивачем також надано оригінал акту звірки взаєморозрахунків за 2022 рік, на якому має місце мокрий підпис представника відповідача, підпис скріплено печаткою; сторони у вказаному акті узгодили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 501 829, 05грн.

Зазначені в акті дати та розміри виставлених позивачем рахунків та здійснених відповідачем часткових проплат відповідають відомостям, що зазначені в наявних в матеріалах справи первинних документах.

Крім того, на підтвердження здійснення поставки товару за видатковою накладною №30 від 17.01.2022 на суму 53 625, 60грн позивачем надано податкову накладну №49 від 17.01.2022 на суму 53 625, 60грн за фактом здійснення поставки товару; на підтвердження здійснення поставки товару за видатковою накладною №201 від 11.02.2022 на суму 706 897, 97грн позивачем надано податкову накладну № 107 від 11.02.2022 від 05.05.2017 на суму 706 897, 97грн за фактом здійснення поставки товару.

Вказані податкові накладні №49 від 17.01.2022 та №107 від 11.02.2022 прийняті та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідні податкові накладні, у зв`язку із цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту.

Судова колегія зазначає, що за приписами частин третьої, восьмої статті 19 Господарського кодексу України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Верховний Суд, передаючи справу №922/2300/22 на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, у постанові від 30.01.2024 зазначив, що судом апеляційної інстанції не встановлено вчинення відповідачем юридично значимих дій, зокрема, відображення податкового кредиту за господарською операцією з позивачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відтак, наразі у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для прийняття додаткових доказів щодо відображення відповідачем податкового кредиту за господарською операцією з позивачем, оскільки такі докази не подавались учасниками справи суду першої інстанції.

Поряд з цим, судова колегія виходить із висновків, що надані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17: податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій складеними первинними документами, які містять відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

І у спірних правовідносинах відповідач не надав суду доказів відхилення та не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірною поставкою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази, оригінали яких оглянуті судом апеляційної інстанції, підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними №30 від 17.01.2022 та №201 від 11.02.2022.

Поза увагою апеляційного господарського суду не може залишитись та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Ін Форс Груп" попередньої оплати в сумі 230 523, 57грн, перерахованої на виконання умов договору на технічне обслуговування, ремонт сільськогосподарської техніки і поставку запчастин № СО-01 від 04.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "С-Транс Авто" посилався на те, що ним на виконання умов вказаного договору на підставі виставлених ТОВ "Ін Форс Груп" рахунків на оплату № 82 від 17.01.2022 та № 468 від 11.02.2022 на загальну суму 760 523, 57грн перераховано грошові кошти в сумі 230 523, 57грн, проте, з огляду на часткову оплату вказаних рахунків, ТОВ "Ін Форс Груп" відмовився від поставки товару, відтак, ТОВ "С-Транс Авто" вважає, що має право на повернення суми передоплати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, у справі № 910/6813/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд на підставі доказів, які наявні і в справі №922/2300/22, дійшов висновку про підтвердження документами здійснення господарської операції, а саме поставки ТОВ "С-Транс Авто" товару, що, в свою чергу, спростовує твердження останнього щодо не здійснення ТОВ "Ін Форс Груп" поставки товару.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на усе вище викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували факт поставки, а самі по собі податкові накладні не підтверджують факт поставки товару відповідачу.

Судова колегія зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, сплативши позивачу 258 694, 52грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 501 829, 05грн, яка з урахуванням пунктів 5.1, 5.10, 5.10.4 договору становить 658 324, 33грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною четвертої статті 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Встановлені вище обставини справи, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача штрафу.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 7.2.3 договору, в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Замовник замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Виконавцю сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються Замовником Виконавцю, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо Роботи не почали виконуватися, Запчастини не були отримані Замовником, не нараховуються.

Місцевим господарським судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу та процентів річних та встановлено, що їх розмір обчислено арифметично вірно, відповідно до умов договору та вимог законодавства, відповідно, заявлені вимоги про стягнення штрафу у розмірі 50 182, 91грн та 179 421, 06грн процентів річних підлягають задоволенню.

Апелянт не висловив заперечень щодо правових підстав та арифметичної вірності нарахованих позивачем відповідачу до стягнення також штрафу у розмірі 50 182, 91грн та процентів річних у розмірі 179 421, 06грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі № 922/2300/22 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 у справі №922/2300/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.04.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза