Рішення

від 01.04.2024 по справі 902/753/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 902/753/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР б/н від 08.03.2024 р. (вх. № 1971 від 08.03.2024 р.) про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40)

до Товариства з обмеженою відповідальністю АК ПРОСТОРПРОД (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, будинок 6, офіс 105/2)

про стягнення 154822,91 грн. заборгованості за договором поставки

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2024 р. у даній справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР до Товариства з обмеженою відповідальністю АК ПРОСТОРПРОД про стягнення 154822,91 грн. заборгованості за договором поставки № 657 від 01.12.2021 р., у тому числі 98799,82 грн. заборгованості за поставлений товар, 56023,09 грн. пені., було задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПРОСТОРПРОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче Підприємство "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" 98799,82 грн. основного боргу, 56023,09 грн. пені, 2684,00 грн. судового збору.

08.03.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 08.03.2024 р. (вх. № 1971 від 08.03.2024 р.) про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги, відповідно до якої останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПРОСТОРПРОД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2024 р. було призначено судове засідання для вирішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР» б/н від 08.03.2024 р. (вх. № 1971 від 08.03.2024 р.) питання про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «АК ПРОСТОРПРОД» понесених у справі № 902/753/23 витрат на професійну правничу допомогу на 01.04.2024 р.

28.03.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги б/н від 28.03.2024 р. (вх. № 3325/24 від 28.03.2024 р.), за змістом яких відповідач просить суд залишити без розгляду заяву позивача про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги по справі № 902/753/23 на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не доведено та необґрунтовано обсяг виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги по справі № 902/753/23, а розмір пред`явлених до стягнення витрат є нерозумним та неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Поряд з цим, позивачем, в порушення приписів ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги № 3/2023-ЮО, в якій, відповідно до п. 3.1 договору, мало бути визначено (погоджено) розмір гонорару адвоката за надані останнім послуги. При цьому, приєднаний до договору додаток визначає лише розмір ставок гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги в залежності від виду та обсягів правової допомоги. Водночас, даний додаток не визначає ні конкретного порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), ні порядку його оплати. Позивачем також не надано до суду підписаних між позивачем та адвокатом актів про надання правової (правничої) допомоги, що прямо передбачено п. 3.3 договору, і що, в свою чергу, унеможливлює здійснення розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач стверджує, що надання адвокатом правничої допомоги у вигляді «вжиття заходів щодо виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 20.07.2023 р. у справі № 902/753/23» вартістю 1500,00 грн. не доведено належними та допустимими доказами, так як матеріали даної справи не містять доказів виконання адвокатом позивача п. 4 ухвали суду (не надано ні письмових пояснень, ні жодного доказу (платіжного доручення, виписки з банку тощо) щодо здійснення відповідачем оплат за договором № 657 від 01.12.2021 р.), в той час як такі докази та письмові пояснення було надано представником відповідача (приєднано до відзиву).

Окрім того, витрати позивача на оплату послуг адвоката за надання правничої допомоги у вигляді «участь у судовому розгляді справи» в загальному розмірі 6000,00 грн. не відповідають принципам розумності та співмірності. Розумним та співмірним розміром витрат позивача за представництво адвокатом його прав та інтересів у судовому засіданні, на думку відповідача, є 500,00 грн.

Витрати позивача на оплату послуг адвоката за надання правничої допомоги у вигляді «ознайомлення з матеріалами судової справи № 902/753/23» в розмірі 500,00 грн. не є неминучими, оскільки ТОВ «ВП «УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР» має зареєстрований в ЄСІТС електронний кабінет, а тому позивач мав об`єктивну можливість ознайомитись зі змістом як самого відзиву на позов від 18.08.2023 р., так і зі змістом поданих до такого відзиву доказів.

Поряд з цим, у зазначеному клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги б/н від 28.03.2024 р. (вх. № 3325/24 від 28.03.2024 р.), відповідач просить суд провести судове засідання з розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги по справі № 902/753/23 без участі відповідача та/або його представника.

01.04.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача заява б/н від 01.04.2024 р. (вх. № 01.04.2024 р.), за змістом якої останній просить суд задовольнити заяву б/н від 08.03.2024 р. (вх. № 1971 від 08.03.2024 р.) про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.

У судове засідання 01.04.2024 р. представники сторін не з`явились. Водночас, усі учасники процесу про дату, час та місце судового засідання були повідомлені в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР» від 01.04.2024 р. (вх. № 01.04.2024 р.) про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги, дослідивши матеріали справи, заяви та подані відповідачем заперечення, суд встановив наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

До матеріалів справи та заяви про понесені ТОВ «ВП «УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР» судові витрати було долучено: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 3/2023-ЮО від 01.02.2023 р., копію додатку до договору про надання правової (правничої) допомоги № 3/2023-ЮО від 01.02.2023 р., копії рахунків на оплату № 11 від 23.11.2023 р., № 13 від 18.12.2023 р., № 15 від 04.04.2024 р., копії доказів оплати рахунків у вигляді вхідних платежів, копію довіреності б/н від 07.09.2023 р. на представника позивача Коханчук Г.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6113, виданого 14.06.2018 р. на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 24.05.2018 р. № 13.

Як встановлено судом, 01.02.2023 р. між ФОП Коханчук Г.В. (адвокат) та ТОВ «ВП «УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР» (клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 3/2023-ЮО, відповідно до п. 1.1 якого адвокат приймає на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надати правову (правничу) допомогу клієнту, зокрема, надавати клієнту консультаційні та юридичні послуги, правову (правничу) допомогу щодо захисту та представлення інтересів клієнта в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій (пп. 1.1.1 п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору безпосереднє представництво інтересів клієнта за цим договором здійснює адвокат Коханчук Г.В.

Згідно з п. 3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову (правничу) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Орієнтовні розміри гонорару в залежності від виду та обсягів правової допомоги наведені в додатку до цього договору.

Оплата за даним договором здійснюється в порядку, передбаченому у додатковій угоді (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що факт надання послуг за цим договором підтверджується шляхом підписання сторонами актів про надання правової (правничої) допомоги. Акт про надання правової (правничої) допомоги складається адвокатом у строк до 10 числа кожного місяця за попередній місяць та надається для підписання клієнту. Акт вважається підписаним, якщо протягом 3 календарних днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.

Як вбачається з матеріалів заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000,00 грн., з яких 1500,00 грн. за вжиття заходів щодо виконання ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/753/23 від 20.07.2023 р.; 1000,00 грн. за участь 23.11.2023 р. у судовому засідання у справі № 902/753/23 у Господарському суді Київської області; 1500,00 грн. за підготовку та надсилання відповіді на відзив у судовій справі № 902/753/23; 500,00 грн. за участь у судовому засідання у справі № 902/753/23 у Господарському суді Київської області; 500,00 грн. за ознайомлення з матеріалами судової справи № 902/753/23; 3000,00 грн. за участь у судових засіданнях у справі № 902/753/23 у Господарському суді Київської області 22.01.2024 р. та 04.03.2024 р.

Слід зазначити, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 р. у справі № 910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач заперечував проти розміру заявлених до стягнення витрат позивача, посилаючись на його недоведеність, необґрунтованість та неспівмірність із складністю спору, та просив суд залишити без розгляду заяву позивача про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги по справі № 902/753/23 на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує наступне.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Як зазначалося вище, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано, зокрема, копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 3/2023-ЮО від 01.02.2023 р., копію додатку до договору про надання правової (правничої) допомоги № 3/2023-ЮО від 01.02.2023 р., копії рахунків на оплату № 11 від 23.11.2023 р., № 13 від 18.12.2023 р., № 15 від 04.04.2024 р., копії доказів оплати рахунків у вигляді вхідних платежів.

За змістом ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодекску України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного суд констатує, що умовами п. 3.1 договору сторони погодили, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову (правничу) допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Орієнтовні розміри гонорару в залежності від виду та обсягів правової допомоги наведені в додатку до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткової угоди, на виконання п. 3.1 договору, між адвокатом та клієнтом укладено не було, а долучений до матеріалів справи додаток до договору «розмір ставок гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги», за основу якого було взято рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені Радою адвокатів регіону, не свідчить про погодження сторонами гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата) за надані адвокатом послуги саме у справі № 902/753/23.

При цьому, оплата за договором здійснюється в порядку, передбаченому у додатковій угоді (п. 3.2 договору).

Поряд з цим, умовами п. 3.3 договору передбачено, що факт надання послуг за цим договором підтверджується шляхом підписання сторонами актів про надання правової (правничої) допомоги.

Однак, звертаючись із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не надано ані додаткової угоди, ані відповідних актів про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (у даному випадку укладеної додаткової угоди, детального опису виконаних робіт, акта прийому-передачі виконаних робіт) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 р. у справі № 922/2604/20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено факту та обсягів надання правової допомоги адвокатом в порядку, встановленому договором, а також узгодження розміру гонорару адвоката, у зв`язку з чим підстави для покладення заявлених позивачем судових витрат на відповідача в даному випадку є відсутніми.

Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що решта посилань, аргументів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу не спростовує.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР б/н від 08.03.2024 р. (вх. № 1971 від 08.03.2024 р.) про відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги у справі № 902/753/23 відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення підписано 10.04.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна