Постанова

від 08.08.2024 по справі 902/753/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2024 р. Справа№ 902/753/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод"

на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2024

у справі № 902/753/23 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство "Український папір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство "Український папір" (надалі - позивач; ТОВ ВП "Український папір") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (далі - відповідач; ТОВ "АК Просторпрод"; апелянт) про стягнення 154 822,91 грн. заборгованості за договором поставки № 657 від 01.12.2021, у тому числі 98 799,82 грн. заборгованості за поставлений товар та 56 023,09 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 657 від 01.12.2021, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 98 799,82 грн. заборгованості за поставлений товар та 56 023,09 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 матеріали справи № 902/753/23 передано до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2023 прийнято до провадження справу № 902/753/23.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2024 у справі № 902/753/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "АК Просторпрод" на користь ТОВ ВП "Український папір" 98 799,82 грн. основного боргу, 56 023,09 грн. пені та 2 684,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки доказів належного виконання умов договору поставки № 657 від 01.12.2021 відповідачем в частині оплати поставленого позивачем товару в порядку та строки, обумовлені договором, до матеріалів справи не надано, позовні вимоги ТОВ ВП "Український папір" щодо стягнення з відповідача 98 799,82 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та доведеними.

Також судом першої інстанції зазначено, що розмір пені було визначено позивачем у сумі 56 023,09 грн., нарахованій щодо кожної видаткової накладної, що містить посилання на договір № 657 від 01.12.2021, окремо у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення, яка є обґрунтованою та доведеною, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "АК Просторпрод" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2024 у справі № 902/753/23 в частині стягнення з ТОВ "АК Просторпрод" на користь ТОВ ВП "Український папір": 74 833,22 грн. - основного боргу та 11 974,72 грн. - пені.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є таким, що не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необґрунтованим.

Апелянт, по-перше, зазначає, що умови договору № 657 від 01.12.2021 вказують на те, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, який включає в себе елементи як договору поставки, так і договору підряду. Таке пояснюється тим, що за умовами спірного договору на позивача покладався не лише обов`язок з поставки відповідачу певного обсягу товару, а також, перш за все, обов`язок з виготовлення такого товару під конкретно визначеним знаком для товарів та послуг, що покладає на позивача додаткові зобов`язання з захисту авторських прав відповідача та поставки виготовленого товару виключно замовнику.

Так, на думку відповідача, ухвалюючи рішення місцевим господарським судом помилково встановлено обставини щодо виготовлення та поставки товару згідно окремих видаткових накладних за договором № 657 від 01.12.2021. Зокрема, виходячи зі змісту договору № 657 та доданих відповідачем до відзиву на позов копій додатків до договору, між сторонами спору узгоджено виготовлення та поставку товару лише під знаком для товарів та послуг «Саме Те!». Натомість, як свідчать копії доданих до позовної заяви видаткових накладних, позивач виготовляв та поставляв, а відповідач приймав окрім визначеного договором № 657 від 01.12.2021 товару під знаком для товарів та послуг «Саме Те!» також товар під знаком для товарів та послуг «Червона марка», виготовлення та поставку якого за спірним договором сторони не узгоджували в порядку, що визначено розділом 13 Договору «Зміни і доповнення до договору». При цьому, апелянтом визнається та обставина, що знак для товарів та послуг «Червона марка» є одним із торговельних знаків, який замовник має право використовувати в свій господарській діяльності. Таким чином, товар під знаком для товарів і послуг «Червона марка», виготовлення та поставка якого позивачем розпочалась в лютому 2022 року є дійсно товаром, виготовлення та поставка якого врегульована спірним договором № 657 від 01.12.2021, попри те, що відповідні зміни до умов укладеного між сторонами спору договору не вносились.

Натомість, наявні в матеріалах справи видаткові накладні свідчать, що позивачем поставлявся відповідачу також товар під знаками для товарів і послуг «Naturall» та «Pupirella» на загальну суму 165 776,52 грн. (видаткові накладні: № 122 від 04.08.2022; № 231 від 10.11.2022; № 238 від 17.11.2022) з ПДВ.

Водночас, відповідач не є ані власником, ані володільцем знаків для товарів в послуг «Pupirella» та «Naturall», а тому поставка вищезазначеного товару, на загальну суму 165 776,52 грн. не може, за переконанням апелянта, вважатись такою, що здійснена за договором № 657 від 01.12.2021, адже відповідач не міг замовити у позивача виготовлення товару під торговим знаком, на який ТОВ "АК Просторпрод" не має жодних прав. Більше того, судом першої інстанції не взято до уваги, що між сторонами спору окрім договору № 657 від 01.12.2021 також було укладено договір поставки № 657 від 15.12.2021 (позивач присвоїв цьому договору № 657/1), за яким позивач поставляв, а відповідач приймав товар під знаками для товарів та послуг «Pupirella» та «Naturall». Так, зокрема, 04.08.2021 позивач поставляв на підставі договору поставки № 657 від 15.12.2021 (договір поставки № 657/1 від 15.12.2021 в редакції позивача) товар зі знаком для товарів і послуг «Pupirella» на суму 9 028,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 120, а 10.11.2022 - товар під торговим знаком як «Pupirella» так і «Naturall» на суму 28 694,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 230.

Таким чином, місцевим господарським судом безпідставно визнано встановленим поставку позивачем 04.08.2022, 10.11.2022 та 17.11.2022 товару під знаками для товарів і послуг «Pupirella» та «Naturall» на загальну суму 165 776,52 грн. з ПДВ як такого, що виготовлений та поставлений позивачем на умовах договору № 657 від 01.12.2021, тоді як такий товар поставлено на підставі договору поставки № 657 від 15.12.2021 (договору поставки № 657/1 від 15.12.2021 в редакції позивача). Тому судом першої інстанції помилково встановлено, що за договором № 657 від 01.12.2021 позивачем виготовлено та передано на користь відповідача товар на загальну суму 2 282 343,78 грн., тоді як насправді сума виготовленого та переданого під торговими знаками відповідача товару становить 2 116 567,26 грн. (2 282 343,78 грн. - 165 776,52 грн.).

По-друге, апелянтом зазначається, що за договором № 657 від 01.12.2021 позивачем виготовлено та передано товар на загальну суму 2 116 567,56 грн., а позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти в сумі 2 092 599,96 грн., відтак сума основного боргу замовника перед виробником за договором № 657 від 01.12.2021 становить 23 966,60 грн., а не 98 799,82 грн. як безпідставно присуджено до стягнення судом першої інстанції.

Окремо ТОВ "АК Просторпрод" зазначило, що якщо припустити, що викладена позивачем у позові позиція відповідає дійсності, то абсолютно не зрозумілим є розрахунок суду першої інстанції, який стягує з відповідача 98 799,82 грн. основного боргу, тоді як товару поставлено на суму 2 282 434,78 грн., за який сплачено 2 273 543,96 грн., тому залишок боргу становить 8 890,82 грн.

По-третє, відповідач вказує, що за порушення строку оплати товару, що поставлений відповідачу згідно з видатковою накладною № 122 від 10.11.2022, позивачем нараховано, а місцевим господарським судом присуджено до стягнення 5 507,34 грн. пені. Однак, поставка позивачем товару під знаком для товарів та послуг «Pupirella» та «Naturall» здійснювалась за договором поставки № 657 від 15.12.2021 (договір поставки № 657/1 від 15.12.2021 в редакції позивача), а не за договором № 657 від 01.12.2021. Тобто нарахування та стягнення з відповідача пені в розмірі 5 507,34 грн. на підставі договору № 657 від 01.12.2021 за порушення строку оплати товару згідно з видатковою накладною № 122 від 04.08.2022, який поставлено за зовсім іншим правочином в межах цієї справи є безпідставним.

З цієї ж причини безпідставним також є присудження до стягнення з відповідача пені за порушення строку оплати товару під знаком для товарів і послуг «Pupirella», що включені до видаткової накладної № 231 від 10.11.2022 на суму 26 600,00 грн. без ПДВ (31 920,00 грн. з ПДВ) та № 238 від 17.11.2022 на суму 7 182,00 грн. без ПДВ (8 618,40 грн. з ПДВ).

Окрім того безпідставним, на переконання апелянта, є присудження до стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 918,26 грн. (5 610,31 грн. - 4 692,05 грн.) за порушення строку оплати товару, що виготовлений та переданий відповідачу на підставі видаткової накладної № 239 від 17.11.2022.

Підсумовуючи викладені доводи щодо пені відповідачем вказується, що загальна сума пені, яка безпідставно присуджена судом до стягнення з відповідача на користь позивача по справі № 902/753/23 становить 11 974,72 грн. та включає в себе 5 507,34 грн. (ВН № 122 від 04.08.2022) + 2 971,62 грн. (ВН № 231 від 10.11.2022) + 2 577,50 грн. (ВН № 238 від 17.11.2022) + 918,26 грн. (ВН № 239 від 17.11.2022).

Крім того апелянт просить долучити до матеріалів справи нові докази, а саме копії: договору поставки 657 від 15.12.2021; додатку № 1 до договору поставки - Специфікація; додатку № 2 до договору поставки - картка постачальника; додатку № 3 до договору поставки - Графік поставки; видаткової накладної № 120 від 04.08.2022; видаткової накладної № 230 від 10.11.2022.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 902/753/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2024 у справі № 902/753/23; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 03.05.2024, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

18.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 902/753/23.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "АК Просторпрод" на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Щодо долучених відповідачем до апеляційної скарги доказів, а саме копії: договору поставки 657 від 15.12.2021; додатку № 1 до договору поставки - Специфікація; додатку № 2 до договору поставки - картка постачальника; додатку № 3 до договору поставки - Графік поставки; видаткової накладної № 120 від 04.08.2022; видаткової накладної № 230 від 10.11.2022, колегія суддів зазначає, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позовній заяві чи у відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.

Тому, долучені відповідачем до апеляційної скарги копії: договору поставки 657 від 15.12.2021; додатку № 1 до договору поставки - Специфікація; додатку № 2 до договору поставки - картка постачальника; додатку № 3 до договору поставки - Графік поставки; видаткової накладної № 120 від 04.08.2022; видаткової накладної № 230 від 10.11.2022 не приймаються апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного розгляду цієї справи.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач не наводить поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції та не просить поновити йому процесуальний строк на їх прийняття судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.12.2021 між ТОВ ВП "Український папір" (постачальник) та ТОВ "АК Просторпрод" (замовник) укладено договір № 657 (далі - Договір; Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, встановлених цим договором, виготовити відповідно до технічних умов та поставити товар замовнику під торговим знаком для подальшого продажу замовником, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виготовлений та поставлений товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається за цим договором, визначається сторонами в специфікаціях до цього договору та замовленнях замовника, що становлять невід`ємну частину договору. Форма специфікації затверджена сторонами в додатку № 1 до цього договору.

Згідно п. 4.1 Договору поставки замовник оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації.

Ціна товару з округленням до цілих копійок зазначається в накладних та при кожній наступній поставці не має перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Ціни на товар можуть бути змінені за погодженням сторін шляхом укладення додаткової угоди із внесенням змін до специфікації (додатку № 1 до даного договору) в новій редакції, при цьому ціни на товар не можуть змінюватись частіше ніж три рази на рік. У випадку, якщо ініціатором внесення змін до специфікації є постачальник, він зобов`язаний надати замовнику специфікацію зі змінами безпосередньо або шляхом направлення її електронною поштою для узгодження у 10-денний строк до терміну поставки. Якщо зміни стосуються товару, зазначеного у рекламно-інформаційних листівках замовника, узгодження ціни має бути здійснене за 40 днів до настання терміну поставки за зміненими цінами. При цьому, попередня специфікація втрачає силу (п. 4.2 Договору).

У відповідності до п. 4.4 Договору поставки оплата за товар здійснюється в українській національній валюті протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

За п. 5.2 Договору товар поставляється постачальником у відповідності із замовленням замовника в строк, зазначений у замовленні.

Перехід права власності на товар від постачальника до замовника здійснюється в момент приймання-передачі товару на розподільчому центрі замовника та підписання видаткової накладної (п. 6.1 Договору).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, за ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, за якими була здійснена поставка товару.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 282 343,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних обома сторонами Договору поставки видаткових накладних: № 1 від 04.01.2022, № 12 від 20.01.2022, № 22 від 27.01.2022, № 36 від 18.02.2022, № 44 від 06.04.2022, № 49 від 15.04.2022, № 53 від 05.05.2022, № 55 від 12.05.2022, № 57 від 19.05.2022, № 58 від 19.05.2022, № 67 від 02.06.2022, № 76 від 16.06.2022, № 78 від 23.06.2022, № 87 від 01.07.2022, № 88 від 01.07.2022, № 93 від 07.07.2022, № 96 від 14.07.2022, № 97 від 14.07.2022, № 100 від 21.07.2022, № 103 від 21.07.2022, № 109 від 28.07.2022, № 111 від 28.07.2022, № 110 від 01.08.2022, № 112 від 01.08.2022, № 121 від 04.08.2022, № 122 від 04.08.2022, № 125 від 08.08.2022, № 127 від 11.08.2022, № 128 від 11.08.2022, № 136 від 18.08.2022, № 137 від 18.08.2022, № 144 від 25.08.2022, № 145 від 25.08.2022, № 150 від 01.09.2022, № 151 від 01.09.2022, № 157 від 08.09.2022, № 158 від 08.09.2022, № 165 від 16.09.2022, № 166 від 16.09.2022, № 177 від 22.09.2022, № 176 від 22.09.2022, № 187 від 06.10.2022, № 190 від 06.10.2022, № 203 від 20.10.2022, № 205 від 20.10.2022, № 206 від 20.10.2022, № 217 від 03.11.2022, № 218 від 03.11.2022, № 231 від 10.11.2022, № 238 від 17.11.2022, № 239 від 17.11.2022.

Зі змісту зазначених видаткових накладних вбачається про поставку товару на відповідну суму згідно Договору.

Перелічені вище видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.

Доказів поставки товару за Договором в іншому обсязі матеріали справи не містять.

З цих підстав судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта про поставку постачальником товару за Договором на суму 2 116 567,26 грн., тобто меншу, аніж та, що вказана позивачем у позові.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що за п. 3.6 Договору у випадку виявлення невідповідності товару його технічним умовам замовник має право повернути всю виготовлену та поставлену партію товару. При цьому замовник направляє постачальнику письмове повідомлення.

У випадку надсилання замовником вимоги про заміну неякісного товару на якісний та/або некомплектного товару на якісний товар, постачальник зобов`язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання письмової вимоги замовника, за свій рахунок замінити весь неякісний (некомплектний та/або неналежним чином упакований та/або неналежно промаркований) товар на якісний (такий, що відповідає умовам договору) та/або здійснити допоставку належного товару за власний рахунок (п. 6.3 Договору).

Так, посилання відповідача про поставку йому позивачем товару під знаками для товарів і послуг «Naturall» та «Pupirella» на загальну суму 165 776,52 грн. згідно видаткових накладних: № 122 від 04.08.2022, № 231 від 10.11.2022, № 238 від 17.11.2022 не на виконання Договору колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, оскільки, по-перше, у зазначених видаткових накладених вказано про здійснення поставки відповідного товару саме на виконання договору № 657 від 01.12.2021, по-друге, в матеріалах справи відсутні докази відмови замовника у прийнятті такого товару від постачальника та направлення замовником на адресу постачальника письмового повідомлення про неналежне маркування товару і необхідності його заміни, як-то передбачено п.п. 3.6, 6.3 Договору.

В наведеному колегія суддів також враховує висновки місцевого господарського суду про те, що долучена відповідачем до відзиву специфікація до договору (додаток № 1) підписана лише з боку ТОВ "АК Просторпрод" та не містить посилання на договір № 657 від 01.12.2021, а відтак не може бути належним доказом того, що саме цей документ є тією специфікацією, яка була узгоджена сторонами та є невід`ємною частиною Договору, і такі висновки, на переконання судової колегії, є обґрунтованими.

Станом на дату подання ТОВ ВП "Український папір" відповідного позову ТОВ "АК Просторпрод" сплачено за товар всього 2 273 543,96 грн., що підтверджується: підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків за період 2022 року та за перший квартал 2023 року; банківськими виписками в межах 2022 року по лютий 2023 року; платіжними інструкціями № 24 від 23.02.2023 та № 44 від 01.03.2023.

Згідно даних довідки № 50-17/12955 від 07.09.2023 АТ «Комінбанк» за період з 20.04.2023 по 06.09.2023 від ТОВ "АК Просторпрод" не було надходжень на поточний рахунок (визначений у Договорі) ТОВ ВП "Український папір".

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, згідно розрахунків колегії суддів сума заборгованості за Договором у відповідача перед позивачем становить 8 799,82 грн. (2 282 343,78 грн. - 2 273 543,96 грн.).

Дане вказує про неправильність здійснення місцевим господарським судом розрахунку суми основного боргу в частині 90 000,00 грн.

Поряд із цим, судова колегія зазначає, що статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 ГПК України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Водночас, за правилами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 74 833,22 грн., а суд апеляційної інстанції не в праві виходити за межі вимог апеляційної скарги, сума основного боргу за оскаржуваним рішенням підлягає зміні з урахуванням меж, заявлених апелянтом.

Тобто, частково знайшли своє підтвердження доводи апелянта про невідповідність здійсненого судом першої інстанції розрахунку основного боргу за встановлених ним фактичних обставин щодо поставки позивачем товару та його часткової оплати з боку відповідача.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

Позивач, у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, обмежений нарахуванням пені шістьма місяцями з моменту виникнення права на її нарахування.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, нарахованої за період з 04.02.2022 по 29.04.2023 щодо кожної видаткової накладної, що містить посилання на Договір, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в сумі 56 023,09 грн., оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним.

Водночас, враховуючи зазначення у видаткових накладних, долучених позивачем до позову, на укладений між сторонами Договір поставки, колегією суддів відхиляються заперечення апелянта в частині безпідставності висновків місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені за видатковими накладними: № 122 від 10.11.2022, № 231 від 10.11.2022, 238 від 17.11.2022, № 239 від 17.11.2022.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На переконання колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження за результатами апеляційного розгляду та приймаються до уваги в частині стягнення з відповідача 74 833,22 грн. - основного боргу, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає зміні в цій частині з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.

В силу положень ст. 129 ГПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 79 989,69 грн. (23 966,60 грн. + 56 023,09 грн.), судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням апеляційного розгляду, з яких витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 776,33 грн. стягуються з позивача на користь відповідача, а витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції у сумі 1 386,55 грн. стягуються з відповідача на користь позивача, відповідно за новим розподілом судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2024 у справі № 902/753/23 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (адреса: 03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, оф. 105/2, ідентифікаційний код - 44074239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство "Український папір" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, ідентифікаційний код - 38391990) 23 966,60 грн. (двадцять три тисячі дев`ятсот шістдесят шість гривень 60 копійок) основного боргу та 1 386,55 грн. (одна тисяча триста вісімдесят шість гривень 55 копійок) судового збору за подачу позову до суду першої інстанції.

3. В частині задоволених вимог про стягнення 56 023,09 грн. (п`ятдесят шість тисяч двадцять три гривні 09 копійок) пені - рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2024 у справі № 902/753/23 - залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство "Український папір" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, ідентифікаційний код - 38391990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Просторпрод" (адреса: 03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, оф. 105/2, ідентифікаційний код - 44074239) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 2 776,33 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість гривень 33 копійки).

5. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу № 902/753/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков