Рішення

від 11.10.2023 по справі 120/19417/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 жовтня 2023 р. Справа № 120/19417/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю секретаря судового засідання: Тютюн О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Покоєвича А.О.,

третьої особи на стороні позивача: не з"явилась,

предстиавника відповідача: Сторчак Т.В.,

представника третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3

до:Департаменту архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про: скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача) з адміністративним позовом до Департаменту архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради (далі - Департамент відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи на стороні відповідача) про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1 . На думку позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно здійснюють реконструкцію приміщень та надвірних забудов, що порушує права інших співвласників. Зокрема представник позивача зазначає, що третіми особами самочинно збудовано: а7, В1, К, М, П, В, Н.н, а 10. Дозвіл інших співвласників, як вимагає законодавство України, зокрема Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18.08.2007 № 55, третіми особами отримано не було. Крім того, представник позивача вказує, що третіми особами розроблено Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 31.03.2020 № ВН181200912038 та було подано на реєстрацію до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 24.07.2020 року.

Позивач вважає, що Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 31.03.2020 №ВН181200912038 підлягає скасуванню, оскільки з урахуванням самочинно збудованих приміщень частка третіх осіб у праві спільної часткової власності може збільшитись, а узаконення самовільно збудованих споруд порушує публічний порядок визнання права власності.

Також представник позивача зазначає, що з моменту набуття особами права спільної часткової власності на житловий будинок, співвласники мають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном. Разом з тим, здійснюючи виділ частки зі складу майна, що є у праві спільної часткової власності, з урахуванням самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, які зазначені в Декларації № ВН181200912038 про готовність об`єкту до експлуатації, порушується право власності позивача.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить скасувати Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 31.03.2020 року за № ВН181200912038, зареєстровану 24.07.2020 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області і видану на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.01.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом уточнення суб`єктного складу учасників справи ( зокрема відповідачів) та сплати судового збору у відповідному розмірі.

28.01.2022 на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2022 представником позивача подано квитанцію про сплату судового збору та уточнену позовну заяву.

Разом з тим, у зв`язку із неправильним зазначенням представником позивача відповідача та його реквізитів, ухвалою суду від 02.02.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.02.2023 представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2022 надано уточнену позовну заяву. Ухвалою суду від 24.02.2022 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.03.2022 представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2022 надано позовну заяву, яка відповідає вимогам статтей 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим ухвалою суду від 31.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати, за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Призначено підготовче засідання та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті.

18.04.2022 представником третіх осіб на стороні відповідача надано пояснення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник зазначає, що в період з 2008 року по 2012 рік позивачем та його дружиною - ОСОБА_3 здійснено самовільну прибудову до домоволодіння АДРЕСА_1 , та отримано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації за номером ВН 19212210938 від 07.11.2012 року, яка видана на самовільно зведену частину прибудови без письмової згоди ОСОБА_4 . Та ОСОБА_5 .

У 2014 році ОСОБА_3 звернулась до Вінницького міського суду з позовом про перерахунок часток у нерухомому майні співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 , у зв`язку з збільшенням розміру її частки в результаті здійснення прибудови до належної їй частки у домоволодінні. Однак, рішенням Вінницького міського суду від 23 лютого 2015 року у справі за № 127/6257/14 їй було відмовлено в позові відповідно до положень ч. 3 ст. 357 ЦК України, яка передбачає, що добудова, яка зроблена без згоди інших співвласників, не змінює розміру часток співвласників у праві власності.

З 2006 року співвласниками домоволодіння також вирішувались питання і щодо прав на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

Так, рішенням Вінницької міської ради № 88 від 25.05.2006 року сторонам по справі передано у спільну сумісну власність земельну ділянку в розмірі 0,0911 га. та видано державний акт: серії ЯБ № 957586 на ім`я ОСОБА_4 , серії ЯБ № 957584 - на ім`я ОСОБА_5 та серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2014 року, яке залишено в силі на підставі ухвали апеляційного суду Вінницької області від 4 серпня 2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 2 березня 2016 року, визначено рівними розмір частки у праві власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 співвласників земельної ділянки та проведено розподіл з виділом в натурі частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

В подальшому, на підставі даного рішення, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримано свідоцтво на право власності на належну їм частку у земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1 , серії САК № 809123 від 22.05.2015 року, яке видане реєстраційною службою Вінницької міського управління юстиції у Вінницькій області, та 18.05.2015 року здійснена державна реєстрація права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:069:0278.

Таким чином, представник третіх осіб на стороні відповідача зазначає, що станом на 22.05.2015 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 встановились сталі відносини не лише щодо користуванням будинком, а й земельною ділянкою.

Представник третіх осіб також зазначає, що за даними технічного паспорту, який зафіксував інвентаризацію будівель та споруд домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , станом на 13.03.2019 року будівлі, позначені на плані-схемі літ. А-7 - 2005 року забудови, В-1 - 2014 року забудови, К - 2004 року забудови, М - 2006 року забудови , П - 2005 року забудови , В - 1975 року забудови, Н - 2005 року забудови, н - 2014 року забудови, НОМЕР_2 - 2014 року забудови.

Представник вказує, що з 01.03.2002 року, а саме з моменту коли ОСОБА_6 стала власником частки у домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_1 , між сторонами не виникало спорів щодо порушення прав позивача та його дружини на користування належною їм часткою у зв`язку з здійсненням будівельних робіт.

22.03.2018 р. Верховна Рада ухвалила Закон про поновлення будівельної амністії, яким дозволено на безстроковій основі прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, якщо будівля споруджена в період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року в індивідуальних (садибні) житлових будинках, садові, дачні будинки загальною площею до 300 кв. м. і господарські (присадибні) будівлі та споруди загальною площею до 300 кв. м.

Відповідний Закон Про внесення змін до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності набрав чинності 20 квітня 2018 р.

Даний закон дозволяв спрощений порядок прийняття в експлуатацію самовільно збудованих будівель та споруд на земельних ділянках, які перебували у власності, і який фактично був дотриманий третіми особами під час отримання Декларації про готовність самовільно споруджених об`єктів до експлуатації по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Крім того представник вважає, що не можуть бути прийняті до уваги аргументи позивача також у зв`язку з тим, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 357 ЦК України власник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїми коштами за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку.

Враховуючи, що збільшення частки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбулось самовільно, у такому випадку твердження позивача щодо можливості ними змінити частки у праві власності та порушити публічний порядок визнання права власності є безпідставними.

Також представник третіх осіб з посиланням на практику Верховного Суду зазначає про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Відтак, на думку представника третіх осіб, в даному випадку реєстрація права власності виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. А тому скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації ВН 18120091203, виданої 31.03.2020 року, є безпідставним.

05.05.2022 представницею відповідача надано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Представниця зазначає з посиланням на практику Верховного Суду, що право на скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації у відповідача виникає у разі виявлення факту подання недостовірних даних, наведених в такій декларації.

Представниця відповідача звертає увагу на те, що будь-які відомості, на підставі яких може бути скасована спірна декларація, у відповідача відсутні.

Також представниця зазначає про те, що позивач бажає скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на будівлі, на які вже зареєстровано права власності.

Однак, відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього. Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Таким чином, представниця зазначає, що реєструючи Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ВН 18120091203, видану 31.03.2020 року, Департамент діяв у межах та у спосіб, визначений діючим законодавством, а тому вважає, що підстави для скасування спірної декларації відсутні.

Ухвалою суду від 20.05.2022 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційну справу на будинковолодіння АДРЕСА_1 . Цією ж ухвалою оголошено перерву у підготовчому засіданні та продовжено строк підготовчого провадження.

30.05.2023 витребуваний доказ надійшов до суду.

03.06.2022 представником позивача подано заяву про заміну відповідача та уточнення позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить замінити первісного відповідача - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області на належного відповідача - Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, а також просить скасувати Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану 31.03.2020 за № ВН181200912038 Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради і видану на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою суду під час підготовчого судового засідання 06.06.2022 замінено первісного відповідача - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області на належного відповідача - Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради.

15.07.2022 представником позивача подано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 та щодо проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 18.07.2022 задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі в справі третьої особи. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ). Цією ж ухвалою зобов`язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії даної ухвали направити третій особі ОСОБА_3 копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду. Крім того, запропоновано третій особі надати письмові пояснення щодо позову протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали. Оголошено перерву у підготовчому засіданні.

02.08.2022 представницею відповідача подано заперечення щодо задоволення клопотання про призначення експертизи. Відповідно до змісту наданих заперечень Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради вважає дане клопотання про призначення експертизи безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 03.08.2022 клопотання представника позивача задоволено частково. Призначено в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 до Департаменту архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ( вул. Батозька, 11, м. Вінниця, 21007).

27.10.2022 до суду надійшло клопотання експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому доручено виконання судової почеркознавчої експертизи № 6297/6298/22-21 у справі № 120/19417/21-а про надання додаткових матеріалів та усунення недоліків. Зокрема, про надання вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 та експериментальних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 , а також експерт просить уточнити та вказати який документ та на якому аркуші підлягає дослідженню. Також до суду надійшли матеріали адміністративної справи.

Ухвалою суду від 01.11.2022 клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів та усунення недоліків призначено до розгляду у судовому засіданні. Визнано обов`язковою явку в судове засідання позивача ОСОБА_1 . Також викликано в судове засідання експерта ОСОБА_7 , як спеціаліста, з метою надання суду консультацій та технічної допомоги при відборі зразків необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 09.11.2023 клопотання експерта задоволено. Направлено до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз наступні матеріали: - адміністративну справу № 120/19417/21-а, де в томі № 1 на аркуші справи 226а міститься заява про прийняття в експлуатацію об`єкта від 05.03.2020, що є предметом дослідження; в томі №1 на аркушах № 204-211 містяться зразки умовного-вільного почерку ОСОБА_1 ; - експериментальні зразки почерку ОСОБА_1 на 8-ми аркушах. Провадження в адміністративній справі № 120/19417/21-а зупинено до надходження висновку експерта, складеного за наслідками проведеної почеркознавчої експертизи.

06.04.2023 до суду надійшов висновок Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та матеріали адміністративної справи №120/19417/21-а.

Ухвалою суду від 17.04.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання від 05.06.2023 року, підготовче провадження в справі закрито та призначено розгляд справи по суті на іншу дату, в зв`язку з неотриманням від учасників справи згоди відповідно до ч. 7 ст. 181 КАС України.

18.07.2023 представником третіх осіб на стороні відповідача подано заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої представник третіх осіб просить стягнути з ОСОБА_1 на користь третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка призначена опікуном ОСОБА_5 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. на кожного.

10.10.2023 представником відповідача надано письмові додаткові пояснення, відповідно до яких зазначає, що отримання права власності виключає можливість віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. А тому скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації ВН №18120091203 є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та висновок судової почеркознавчої експертизи.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Однак, надала заяву про розгляд справи без її участі. Додатково зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи відзиву та додаткових письмових пояснень.

Представник третіх осіб на стороні відповідача в судовому засідання заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін та третіх осіб, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого 05.12.2011(т. 1 а.с. 9-12), розмір частки ОСОБА_4 у праві спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 становить 45/200, розмір частки ОСОБА_5 становить 45/200, розмір частки ОСОБА_3 11/20.

В свою чергу, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №49358462 та № 49357819 від 08.12.2015 року (т. 1 а.с. 13, 14), розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 становить 11/40, розмір частки ОСОБА_3 становить 11/40. Підстава виникнення права власності рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2015 року в справі №127/4949/15-ц.

В період з 2008 року по 2012 рік позивачем та його дружиною - ОСОБА_3 здійснено самовільну прибудову до домоволодіння АДРЕСА_1 , та отримано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації за номером ВН 19212210938 від 07.11.2012 року, яка видана на самовільно зведену частину прибудови ( т. 1 а.с. 78 79 ).

У 2014 році ОСОБА_3 звернулась до Вінницького міського суду з позовом про перерахунок часток у нерухомому майні співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 , у зв`язку з збільшенням розміру її частки в результаті здійснення прибудови до належної їй частки у домоволодінні. Однак, рішенням Вінницького міського суду від 23 лютого 2015 року у справі за № 127/6257/14 їй було відмовлено в позові відповідно до положень ч. 3 ст. 357 ЦК України, яка передбачає, що добудова, яка зроблена без згоди інших співвласників, не змінює розміру часток співвласників у праві власності.

Відомості щодо самочинно збудованого нерухомого майна також відображені у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №49358462 та № 49357819 від 08.12.2015 року (т. 1 а.с. 13 зворот, 14 зворот ).

В свою чергу, в період з 2004 року по 2014 рік третіми особами на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також самочинно здійснено реконструкцію частини житлового будинку з будівництвом прибудови та нове будівництво господарських будівель у домоволодінні АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим третіми особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розроблено Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 05.03.2020, яку було подано до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради та зареєстровано 31.03.2020 за № ВН181200912038 (т. 1 а.с. 156-162).

Разом з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 05.03.2020 третіми особами в справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради також заяву від 05.03.2020 про прийняття в експлуатацію об`єкта « реконструкція частини житлового будинку з будівництвом прибудови та нове будівництво господарських будівель ( АДРЕСА_1 ), побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт. У вказаній заяві містяться відомості, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не заперечують щодо прийняття об`єкта до експлуатації ( т. 1 а.с. 166 ).

12.08.2020 року ОСОБА_4 , в тому числі на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої 31.03.2020 за № ВН181200912038, було здійснено реєстрацію права власності об`єкт нерухомого майна: житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 , відповідно до якого розмір її частки у приватній спільній частковій власності становить 45/200 ( т. 1 а.с. 77 ).

Вказана декларація одночасно являється предметом оскарження у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Повноваження Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради у спірних правовідносинах визначаються, зокрема Законом України Про регулювання містобудівної діяльності, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Частина друга статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Також, за змістом пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 №750) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово в паперовій або електронній формі через електронний кабінет повідомляє замовнику (його уповноваженій особі) протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держсервісбуд не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації декларації вносить до реєстру відповідний запис.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент здійснення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

вимога посадової особи ДІМ Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає суду підстави для висновку про те, що Законом України Про регулювання містобудівної діяльності і Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надано право скасовувати декларації про готовність об`єкта до експлуатації у разі виявлення інспекцією факту подання недостовірних даних, наведених у такій декларації.

Зі змісту положень статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.

Аналогічні правові висновки містяться, зокрема у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі №465/1461/16-а та від 01.10.2019 року у справі № 826/9967/18.

Як видно зі змісту позовної заяви звернення до суду позивача обумовлено тим, що, якщо після отримання Декларації про готовність будівель до експлуатації 31.03.2020 року, щодо самочинно збудованих А-7, В-1, К, М, П, В, Н, н, а10, за третіми особами в справі буде визнано право власності, то частка позивача у спільній частковій власності буде змінена. Цим буде порушено публічний порядок визнання права власності, оскільки позивач не надавав згоди ( дозволу ) на проведення відповідної реконструкції (будівництва ). При цьому позивач наголошує, що він не вчиняв підпис, який міститься від його імені, в поданій до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради заяві від 05.03.2020 про прийняття в експлуатацію об`єкта « реконструкція частини житлового будинку з будівництвом прибудови та нове будівництво господарських будівель ( АДРЕСА_1 ) ( т. 1 а.с. 166 ).

Надаючи оцінку таким доводам позивача в контексті спірних правовідносин та встановлених фактичних обставин суд зауважує наступне.

22.03.2018 р. Верховна Рада України ухвалила Закон Про внесення зміни до пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до якого постановлено: "9. Орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:

збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів;

збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення".

Даний закон дозволяв спрощений порядок прийняття в експлуатацію самовільно збудованих будівель та споруд на земельних ділянках, які перебували у власності, і який фактично був дотриманий третіми особами в справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час подання та реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації по АДРЕСА_1 , оскільки вказані об`єкти будівництва збудовані до 9 квітня 2015 року і будівництво вчинене на земельній ділянці, яка перебуває у приватній спільній частковій власності третіх осіб.

Зазначене підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 з кадастровим номером 0510100000:02:069:0278 ( індексний номер 37914460 ), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ( т. 1 а.с. 164 165 ), а також даними технічного паспорту, яким зафіксовано інвентаризацію будівель та споруд домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , станом на 13.03.2019 року будівлі, позначені на плані-схемі літ. А-7 - 2005 року забудови, В-1 - 2014 року забудови, К - 2004 року забудови, М - 2006 року забудови , П - 2005 року забудови, В -1975 року забудови, Н - 2005 року забудови, н - 2014 року забудови, а10 - 2014 року забудови.

Відтак, у відповідача - органу державного архітектурно-будівельного контролю на момент реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 31.03.2020 № ВН 181200912038 не було підстав для відмови третім особам у реєстрації вказаної Декларації.

Отже, здійснюючи реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 31.03.2020 № ВН 181200912038 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законом, що відповідає нормам статті 19 Конституції України.

Також судом встановлено, що 12.08.2020 року ОСОБА_4 , в тому числі на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої 31.03.2020 за № ВН181200912038, було здійснено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 , відповідно до якого розмір її частки у приватній спільній частковій власності становить 45/200 ( т. 1 а.с. 77 ).

Оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, то відсутні підстави для її скасування.

Разом з тим, суд вважає не слушними доводи представника позивача про те, що оскільки реконструкція та нове будівництво будівель здійснено третіми особами без згоди інших власників, відтак з урахуванням самочинно збудованих приміщень частка третіх осіб у праві спільної часткової власності може збільшитись.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 є власницею 45/200 частки домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.1991 року, яке зареєстровано в ВООБТІ 27.02.1992 року за реєстровим номером № 3945. ОСОБА_5 є власником 45/200 часток вище зазначеного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.1991 року, яке зареєстровано в ВООБТІ у книзі 86 за реєстровим номером № 3945 та видано реєстраційне посвідчення 20 червня 2007 року.

З 01.03.2002 року співвласницею домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу стала ОСОБА_3 , якій належить 11/20 частки.

Рішенням Вінницького міського суду від 10.09.2015 року було здійснено поділ частки ОСОБА_3 між нею та ОСОБА_1 . За рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виділено кожному з подружжя по 11/40 частки у домоволодінні АДРЕСА_1 . Відомості щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 внесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 25.11.2016 року.

В період з 2008 року по 2012 рік позивачем та його дружиною - третьою особою на стороні позивача ОСОБА_3 здійснено самовільну прибудову та отримано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації за номером ВН 19212210938 від 07.11.2012 року, яка видана на самовільно зведену частину прибудови без письмової згоди ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 78-79).

Відомості щодо самочинно збудованого нерухомого майна також відображені у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №49358462 та № 49357819 від 08.12.2015 року (т. 1 а.с. 13 зворот, 14 зворот ).

У 2014 році ОСОБА_3 звернулась до Вінницького міського суду з позовом про перерахунок часток у нерухомому майні співвласників домоволодіння АДРЕСА_4 , у зв`язку з збільшенням розміру її частки в результаті здійснення прибудови до належної їй частки у домоволодінні.

Однак, рішенням Вінницького міського суду від 23 лютого 2015 року у справі за № 127/6257/14 ОСОБА_3 було відмовлено в задоволені позову відповідно до положень ч. 3 ст. 357 ЦК України, яка передбачає, що добудова, яка зроблена без згоди інших співвласників не змінює розміру часток співвласників у праві власності (т. 1 а.с.85-86).

Співвласниками домоволодіння також вирішувались питання і щодо прав на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .

Так, рішенням Вінницької міської ради № 88 від 25.05.2006 року сторонам по справі передано у спільну сумісну власність земельну ділянку в розмір 0,0911 га. та видано державний акт: серії ЯБ № 957586 на ім`я ОСОБА_4 , серії ЯБ № 957584 - на ім`я ОСОБА_5 та серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2014 року, яке залишено в силі на підставі ухвали апеляційного суду Вінницької області від 4 серпня 2014 року, визначено рівними розмір частки у праві власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 співвласників земельної ділянки та проведено розподіл з виділом в натурі частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

В подальшому на підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримано свідоцтво на право власності на належну їм частку земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0571 га та здійснена державна реєстрація права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:069:0278.

Отже, третіми особами в справі здійснено добудову до будинковолодіння по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка належить їм на праві приватної власності.

При цьому така добудова здійснена третіми особами без згоди інших співвласників домоволодіння, що підтверджується наступним.

Згідно з висновком за результатами проведення судово - технічної та почеркознавчої експертизи від 04.04.2023 №6297/6298/22-21, підпис, що міститься біля друкованого тексту «Не заперечую» перед рукописним текстом « ОСОБА_1 » на заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про прийняття в експлуатацію об`єкта від 05.03.2020 рок, - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Рукописний текст « ОСОБА_1 » та підпис біля нього, що містяться біля друкованого тексту «Не заперечую» на заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про прийняття в експлуатацію об`єкта від 05.03.2020 рок, - виконаний не власноруч ОСОБА_1 , а іншою особою ( т. 2 а.с. 148 153). Предметом дослідження була заява ( оригінал ) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 05.03.2020 про прийняття в експлуатацію об`єкта ( т. 1 а.с. 226а оригінал заяви, т. 1 а.с. 166 копія ).

Таким чином, заява від 05.03.2020 про прийняття в експлуатацію об`єкта «реконструкція частини житлового будинку з будівництвом прибудови та нове будівництво господарських будівель ( АДРЕСА_1 ), побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт, в якій містяться відомості від імені позивача ОСОБА_1 , що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не заперечують щодо прийняття об`єкта до експлуатації, не може бути належним доказом отримання третіми особами в справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згоди інших власників, зокрема позивача ОСОБА_1 ( т. 1 а.с. 166 ).

Відтак, як встановлено судом в ході розгляду цієї справи, в даному випадку склалась аналогічна ситуація, яка була предметом розгляду у справі за № 127/6257/14, в якій рішенням Вінницького міського суду від 23 лютого 2015 року ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні позову про перерахунок часток власності в нерухомому майні - будинку господарських будівлях і спорудах, що по АДРЕСА_5 відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦК України, яка передбачає, що добудова, яка зроблена без згоди інших співвласників не змінює розміру часток співвласників у праві власності.

В той же час, як свідчать матеріали цієї справи, будівлі А-7, В-1, К, М, П, В, Н, н, а10 в будинковолодінні по АДРЕСА_1 збудовані третіми особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без згоди інших власників ( позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 ), проте на частині земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відтак вказана добудова не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Отже, норми ч. 3 ст. 357 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, відтак посилання представника позивача на вказану норму та твердження, що внаслідок реєстрації спірної декларації частка третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у праві спільної часткової власності може збільшитись є хибними та судом відхиляються.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

При цьому, суд наголошує, що судове рішення має не лише грунтуватися на нормах законодавства, але й застосовувати ці норми справедливо. Рішення суду за наслідком розгляду спору повинно надавати реальний захист ( нести для особи очікуваний результат ). В той же час, обраний позивачем спосіб захисту в спірних правовідносинах не корелюється з обгрунтуванням позову.

Таким чином, перевіривши доводи сторін та третіх осіб, надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд приходить до переконання, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним в спірних правовідносинах і виходячи з вищенаведених мотивів в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені позивачем у цій справі стягненню на його користь не підлягають.

В той же час, визначаючись стосовно заяви представника третіх осіб на стороні відповідача про розподіл судових витрат на правову допомогу, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги, в тому числі і на користь третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що між адвокатом Чуприною О.М. (далі - Адвокат) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , та представником інваліда І групи ОСОБА_10 , який також у цій справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорі на стороні відповідача, ОСОБА_8 (далі Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 6 від 14.04.2022 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 цього договору предметом договору є надання Адвокатом всіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту під час розгляду справи у Вінницькому окружному адміністративному суді.

Пунктами 3.1, 3.5 Договору визначено, що сума оплати за дорученням з надання правничої допомоги визначається за погодженням сторін до виконання доручення. Оплата наданих послуг становить 50 відсотків від мінімального прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 року за годину праці адвоката.

Згідно з Актом виконаних робіт та прийому передачі послуг по справі №120/19417/21-а, наданих ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вказано перелік виконаних та прийнятих робіт, а саме: 1. Надання консультації з питання скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації в порядку адміністративного провадження, наслідки скасування декларації, порядок повторного введення самовільно споруджених будівель в експлуатацію, порядок відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи для позивача та третьої особи - 1 година. 2. Ознайомлення зі змістом ухвали Вінницького окружного суду під 31 березня 2022 року , матеріалами позовної заяви та додатками до позовної заяви. 3. Виготовлення відзиву на позовну заяву -2 години. 4. Ознайомлення із заявою про зміну відповідача та уточнення позовної заяви - 30 хвилин. 5. Ознайомлення із заявою про призначення почеркознавчої експертизи - 30 хвилин. 6. Виготовлення заяви про розподіл судових витрат -1 година.

Всього на надання правничої допомоги в справі № 120/19417/21-а витрачено 5 годин. Розрахунок оплати послуг адвоката зроблено відповідно до вимог п.3.5 Договору з надання правничої допомоги № 6 від 14.04.2022 року. Мінімальний прожитковий мінімум станом на 01.01.2022 року становить 2393,20 грн. 2393,00 грн. х 50% = 1196,60 грн. 1196,60 грн. х 5 год. =5983,00 грн. За взаємною згодою сторін внесено 5000,00 грн. Акт складено станом на 01.07.2023 року. ( т.2 а.с. 216-219 ).

Відповідно до Квитанцій до прибуткового касового ордера № 3, 4 від 01.07.2023 Клієнтами на виконання вимог п.п. 3.1, 3.5 Договору про надання правничої допомоги від 14.04.2022 №6 проведена оплата Адвокатові за надані послуги в сумі по 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень кожним, а всього 5000,00 (п`ять тисяч гривень).

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , неможливість самостійно захистити свої права ( приймаючи до уваги і той факт, що третя особа ОСОБА_5 є інвалідом 1 групи ) та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів третіх осіб в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат третіх осіб на допомогу адвоката в сумі 5000 грн. є обґрунтованим та співмірним.

Суд також враховує, що такі витрати були необхідними, оскільки предмет заявленого позову впливав як на матеріальний стан третіх осіб, так і на житлові умови, при цьому треті особи заперечували проти задоволення позовних вимог.

Судом не вирішується питання про зменшення судових витрат, виходячи з того, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що в даному випадку, позивач, як особа, яка заперечує зазначений розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21.

В той же час, представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми відшкодування витрат на правову допомогу обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Таким чином, матеріали справи не містять клопотання про зменшення судових витрат, понесених третіми особами на правничу допомогу, як і не наведено обґрунтованих тверджень щодо неспівмірності заявленої суми відшкодування.

З огляду на викладене та за відсутності доведення представником позивача неспівмірності витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд доходить висновку, що на користь третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка призначена опікуном ОСОБА_5 , з ОСОБА_1 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн кожному, що відповідатиме критеріям співмірності та розумності.

При цьому суд враховує, що згідно посвідчення № 194 Виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2016 № 127/21908/16-ц призначена опікуном над ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і над його майном.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Стягнути на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) з ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), яка призначена опікуном ОСОБА_5 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) з ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (вул. Театральна, 29, м. Вінниця, 21050 код ЄДРПОУ 41042555);

Треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_5 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), від імені якого як законний представник ( опікун ) діє ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна