Постанова

від 10.04.2024 по справі 160/11104/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 160/11104/19

адміністративне провадження № К/9901/986/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 (головуючий суддя: Олійник В.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 (головуючий суддя: Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі №160/11104/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправним і скасування припису в частині,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство «Кривий Ріг Цемент» (далі - ПрАТ «Кривий Ріг Цемент» або позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (до правонаступництва - Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області; далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати пункти 1-9 та 11-33 припису відповідача від 04.10.2019 № 4-10351-4-3.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 13.02.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, позов задовольнив частково:

визнав протиправним та скасував пункти 1, 2, 4, 5, 6, 7, 9, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 31, 32, 33 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.10.2019 № 4-10351-4-3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову (щодо пунктів 3, 8, 14, 15, 27, 30 припису від 04.10.2019 № 4-10351-4-3), позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати в оскаржуваній частині рішення судів попередніх інстанцій і в цій частині ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2024 встановлено процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована тим, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведена планова перевірка в структурних підрозділах ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено акт №704/3-4-10/19 від 27.09.2019 та згодом винесено оскаржуваний припис № 4-10351-4-3.

Позивач вважає пункти припису 1-9, 11-33 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені необґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства, а деякі пункти носять загальний характер, не конкретизують суті виявленого порушення, не вказують у який спосіб мають бути усунені порушення та дублюють вимоги законодавчих актів.

Відповідач позов не визнав. Зазначив, що у ході проведеної перевірки виявлені численні порушення вимог природоохоронного законодавства, зокрема: Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону земель», «Про відходи», а також положень Водного кодексу України, Кодексу України про надра. За результатами проведеної перевірки та установлених порушень був винесений припис № 4-9460-4-3 від 09.09.2019 щодо усунення порушень.

Одночасно відповідач вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що вимоги припису містять декларативний характер, оскільки такий містить вказівки на конкретні порушення норм діючого природоохоронного законодавства.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що у відзиві відповідач стверджує, що у ході перевірки виявлені численні порушення дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Жовтокам`янського кар`єру СП Криворізький завод. Проте, жодного конкретного посилання на порушення в акті перевірки, в приписі не зазначено.

Щодо пункту 6 припису позивач зазначив, що у 2016-17 роках на підприємстві розроблені документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, на підставі яких отримано дозволи, які діють на час перевірки, а саме:

дозвіл № 1211036400-352 (основний майданчик - вул. Акціонерна, буд. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 12.06.2017, терміном дії до 12.06.2024;

дозвіл № 22038302-016 (Жовтокам`янський кар`єр та Дробарно-сортувальна фабрика - вул. Цементників, буд. 15 с. Жовте, Апостолівський район, Дніпропетровської області) на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 08.08.2017, терміном дії до 08.08.2024;

дозвіл № 1210436900-5 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (промисловий майданчик вул. Тритузна, буд. 37, м.Кам`янське, Дніпропетровська область) дата видачі та термін дії дозволу від 10.04.2017;

дозвіл №1210400000-133 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (проммайданчик структурного підрозділу Вантажного причалу ПрАТ «ХЦУ» вул. Дніпробудівська, буд. 16а м. Кам`янське). Дата видачі та термін дії від 28.11.2016 року - строк дії необмежений.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 16.09.2019 по 27.09.2019 Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області проведено планову перевірку в структурних підрозділах ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» (на теперішній час - ПрАТ «Кривий Ріг Цемент») щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено акт №704/3-4-10/19 від 27.09.2019.

Перевіркою виявлені порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства, а саме: Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про охорону земель», «Про відходи», а також положень Водного кодексу України, Кодексу України про надра.

09.09.2019 Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки винесено припис № 4-9460-4-3 щодо усунення виявлених порушень.

Згідно із цим приписом позивача зобов`язано:

1- забезпечити дотримання умов наданого спеціального дозволу на користування надрами;

2 - при здійсненні виробничої діяльності підприємства дотримуватись вимог висновку з оцінки впливу на довкілля;

3 - забезпечити дотримання умов наданих дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

4 - не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел викидів та джерел утворення викидів забруднюючих речовин без дозволу;

5 - розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів;

6 - отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин з урахуванням всіх джерел викидів;

7 - забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов`язання з екологічного податку в повному обсязі відповідно з вимогами законодавства;

8 - після проведення налагоджувальних робіт на ДВ № 1 (випалювальна обертова піч) провести інструментальний контроль викидів та надати результати контролю на адресу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області;

9 - виконувати умови надання Дозволу №1211036400-352 та не допускати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з перевищенням нормативів викидів;

11 - водокористування та водовідведення здійснювати у відповідності до вимог діючого законодавства;

12 - виконувати умови надання Дозволу на спеціальне водокористування;

13 - забезпечити дотримання правил експлуатації водогосподарських споруд;

14 - забезпечити вжиття заходів щодо запобігання скидів зворотних вод підприємства в поверхневу водойму з перевищенням нормативів ГДС;

15 - забезпечити вимірювання вмісту фосфатів у зворотних водах проводити методикою виконання вимірювання, діапазон якої відповідає вмісту встановленого нормативу ГДС;

16 - забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства;

17 - запровадити контроль за якістю та кількістю стічних (зливових) вод;

18 - вжити заходи щодо попередження забруднення зливової поверхні території підприємства;

19 - вжити достатніх заходів з охорони водних ресурсів;

20 - розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану підприємства, що утворюються при діяльності підприємства;

21- визначити склад і властивості всіх видів відходів та ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров`я людини;

22 - розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомних показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства;

23 - розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства;

24 - розробити реєстрові карти ОУВ на всі види відходів, які утворюються при діяльності підприємства;

25 - забезпечити ведення первинного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві за формою 1-ВТ в повному обсязі;

26 - статистичну звітність складати в повному обсязі;

27 - забезпечити роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу;

28 - місця тимчасового зберігання відходів обладнати у відповідності до вимог законодавства;

29 - вжити заходи для максимальної утилізації відходів;

30 - ліквідувати засмічення відходами;

31 - вжити заходи з охорони земель;

32 - вжити достатні заходи по боротьбі з карантинними бур`янами;

33 - надати на розгляд до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області інформацію та копії документів, які розглядаються в ході інспекційної перевірки в повному обсязі.

Не погоджуючись із пунктами 1-9 та 11-33 припису, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині пунктів 3, 8, 14, 15, 27, 30 оскаржуваного припису, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказані пункти припису відповідають вимогам природоохоронного законодавства, є законними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог щодо пунктів 3, 8, 14, 15, 27, 30 оскаржуваного припису.

Щодо пункту 3 припису (забезпечити дотримання умов наданих дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами) скаржник наполягає, що просипи, які було виявлено відповідачем, відбулись на тверде покриття, не здійснюючи засмічення земельної ділянки. Всі просипи одразу прибираються. Трубопровід, по якому здійснюється технологічні процеси (який на думку контролюючого органу був негерметичним), не має аварійного стану, який може дати підстави вважати, що є загроза здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Стверджує, що у Дозволі № 1211036400-352 зазначено про можливу наявність просипів, які необхідно видаляти або шляхом механізованих засобів, або з використанням спеціальних пристроїв - похилих лотків, гідрозмивів та ін.

Своєю чергою, відповідач не надав фото- або відеодоказів на підтвердження виявлених порушень, хоча згідно із підпунктом 2 пункту 8 Положення про територіальні органи Держекоінспекції, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312 (далі - Положення № 312) інспекція має право здійснювати відповідно до закону фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку.

Також скаржник вважає, що змістовно оскаржуваний пункт припису є узагальненим, оскільки законодавство і так покладає обов`язок на позивача дотримуватися умов наданих дозволів щодня, протягом всього часу здійснення господарської діяльності, а не у термін, наведений контролюючим органом у приписі. В той же час, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у пункті 19 постанови КАС ВС від 04.12.2019 у справі № 806/1030/16, формулювання узагальнених приписів є неприпустимим, оскільки включення до змісту припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, носять загальний характер, суперечить суті та меті припису, як розпорядчого документу, що складається за результатами заходу державного нагляду.

Щодо пункту 8 припису (після проведення налагоджувальних робіт на ДВ № 1 (випалювальна обертова піч) провести інструментальний контроль викидів та надати результати контролю на адресу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області) скаржник стверджує, що на ДВ № 1 встановлений газоаналізатор безперервного вимірювання концентрацій забруднюючих речовин, згідно показань якого в період виконання вимірювань відповідача всі концентрації знаходились в межах встановлених нормативів. Наполягає, що сучасне обладнання позивача, яке здійснює щосекундні заміри викидів, не зафіксувало жодних перевищень.

Разом з тим, позивачем для об`єктивного та всебічного контролю під час перевірки відповідачем ДВ № 1 одразу після здійсненого вимірювання також було зроблено вимірювання викидів лабораторією ПрАТ «УкрНДІОгаз», як незалежної установи.

За результатами лабораторних вимірювань ПрАТ «УкрНДІОгаз», усі значення викидів відповідали встановленим нормативам. Одночасно скаржник наголосив, що одержання проб відбувалось 23.09.2019 у присутності представників відповідача, а сам протокол випробувань ПрАТ «УкрНДІОГаз» був наданий відповідачу 27.09.2019, проте при винесенні припису залишився поза увагою.

Щодо пунктів 14, 15 припису (забезпечити вжиття заходів щодо запобігання скидів зворотних вод підприємства в поверхневу водойму з перевищенням нормативів ГДС; забезпечити вимірювання вмісту фосфатів у зворотних водах проводити методикою виконання вимірювання, діапазон якої відповідає вмісту встановленого нормативу ГДС) скаржник наполягає, що ним постійно здійснюється контроль вмісту фосфатів у зворотних водах, проводиться валідація методики виконання вимірювань, згідно якої ТОВ «Екотрейд» проводить вимірювання починаючи з 0,00987 мг/дмЗ.

Зазначена інформація була надана відповідачу у запереченнях до акту перевірки, проте не була враховано при винесенні припису.

За таких обставин, скаржник вважає, що вимірювання вмісту фосфатів у зворотних водах проводиться згідно державних стандартів, діапазон виконання вимірювання якої відповідає вмісту встановленого нормативу ГДС.

Одночасно скаржник зазначив, що відповідачем не порушувалося питання невідповідності методики, за якою ТОВ «Екотрейд» проводиться вимірювання. Натомість суди необґрунтовано відмовили у скасуванні пунктів 14, 15 припису із покликанням на те, що позивачем не було надано документів на підтвердження права ТОВ «Екотрейд» проводити вимірювання по даній методиці.

Щодо пункту 27 припису (забезпечити роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу) скаржник зазначив, що таке порушення було усунуте ще у присутності відповідача.

Інспекцією притягнуто до адміністративної відповідальності винних посадових осіб позивача.

З метою недопущення таких фактів, на підприємстві створена служба з екології, яка постійно проводить інспекційні заходи щодо контролю за дотриманням вимог за поводженням з відходами, виносить приписи про порушення працівникам підприємства.

Також скаржник наголосив, що скасовуючи пункт 23 припису, суд виходив з того, що паспортизація відходів позивачем виконана у відповідності до законодавства.

Своєю чергою, паспортизація сама по собі передбачає процес, у тому числі, зберігання кожного конкретного виду відходів, з урахуванням таких характеристик як їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю.

З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що пункти припису за № 20-29 є взаємопов`язаними, їх дослідження та оцінка є нерозривною, про що свідчать і обґрунтування, наведені як в акті перевірки, так і у заявах відповідача по суті справи (відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив), залишення судом в силі пункту 27, скасувавши пункт 23 припису, на переконання скаржника, є взаємовиключним.

Щодо пункту 30 припису (ліквідувати засмічення відходами) скаржник зазначив, що перевіряючими встановлено наявність на території виробничого майданчику підприємства засмічення 2 окремих земельних ділянок відходами відпрацьованих шпал та відходами від зварювання.

З приводу виявлених шпал, скаржник наголосив, що шпали, які розташовані на території Кам`янського заводу, не є відходами, а є матеріалом, яким був у використанні, та призначений для влаштування тупику на залізничній колії, про що було повідомлено перевіряючих і надано письмове пояснення з цього приводу.

Щодо засмічення земельної ділянки відходами зварювання, то позивач зазначив, що засмічення цієї ділянки було ліквідовано у день перевірки (до матеріалів справи долучалися фото ліквідованого засмічення), а тому це не призвело до забруднення ґрунту.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, просить залишити судові рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Щодо пункту 3 припису відповідач зазначив, що на території Жовтокам`янського кар`єру СП Криворізький завод ПрАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» виявлено просипи сировини на конвеєрі, що є порушенням вимог статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», та невиконанням умов Дозволів №1211036400-352 та № 1220383302-016.

Також за результатами інспекційної перевірки зафіксовані наднормативні викиди внаслідок перевищення дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по оксидах азоту від ДВ №1 (випалювальна обертова піч), що є порушенням вимог статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та пункту 1.3 умов Дозволу № 1211036400-352 терміном дії до 12.06.2024.

За результатами виробничого контролю 2019 року, проведеного ПрАТ «УкрНДІОГаз», також зафіксовано перевищення нормативів викидів по одній об`єднаній пробі по діоксиду сірки від ДВ № 8 (сушильний барабан № 3), що є порушенням статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», невиконання пункту 1.3 умов Дозволу на викиди № 1211036400-352 терміном дії до 12.06.2024.

Також, під час візуального огляду виявлено негерметичність з`єднання шнек-сита та газоходу ПГОУ від ДВ № 51 (пакувальна машина «VentomaticAE0/4», Кам`янський завод), що є порушенням статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Правил технічної експлуатації установок очистки газу», умови 1 до очистки газопилового потоку, встановлених в Дозволі № 1210436900-5 від 10.04.2017.

Щодо пункту 8 припису відповідач зазначив, що за результатами інспекційної перевірки зафіксовані наднормативні викиди внаслідок перевищення дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по оксидах азоту від ДВ №1 (випалювальна обертова піч), що є порушенням статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та пункту 1.3 умов Дозволу № 1211036400-352 терміном дії до 12.06.2024.

Результати вимірювань збережені в пам`яті приладу, яким проводилось вимірювання вмісту забруднюючих речовин у викидах від ДВ № 1 (випалювальна обертова піч), а саме в пам`яті газоаналізатора ОКСИ-5М-5Н, заводський номер №61351. Прилад пройшов повірку ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 84332/5 від 16.09.2019.

Відповідач відзначив, що при проведені вимірювань був присутній представник підприємства начальник відділу ОНС ПрАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» Головчук Ю.А., яка візуально бачила дані які показував прилад газоаналізатор ОКСИ-5М-5Н. Після проведення вимірювань спеціалістами Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області складено акт відбору проб викидів стаціонарних джерел та протокол вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел паливовикористовуючого обладнання, в які були перенесені результати вимірювань, які збережені в пам`яті газоаналізатора ОКСИ-5М-5Н, заводський номер № 61351. Наполягає, що і акт відбору проб, і протокол вимірювань вмісту забруднюючих речовин представником підприємства підписані без зауважень.

Одночасно відповідач ставить під сумнів результати інструментально-лабораторних вимірювань, проведених ПрАТ «УкрНДІОГаз» у ході здійснення планової перевірки ПрАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА», позаяк на проведення цих вимірювань спеціалістів Держекоінспекції не запрошували, а на прохання показати результати вимірювань на приладі отримано відмову.

Щодо пунктів 14, 15 припису відповідач зазначив, що спеціалізованою організацією ТОВ «ЕКОТРЕЙД» на договірних умовах з позивачем в зворотних водах контролюється вміст фосфатів.

Норматив вмісту фосфатів на скиді зворотних вод для підприємства встановлено 0,03 мг/дм3.

Проте слід зазначити, що вимірювання вмісту фосфатів проводиться методикою виконання вимірювання МВВ 081/12-0005-01 «Поверхневі та очищені стічні води. Методика виконання вимірювань масової концентрації розчинених ортофосфатів фотометричним методом», діапазон якої починається від 0,05 мг/дм3, що є порушенням вимог статті 44 Водного кодексу України і умов скидання стічних вод у водні об`єкти. Отже, навіть при отриманні перевищення в діапазоні від 0,03 до 0,05 мг/дм3 виробничою лабораторією не буде вказане (пишуть менше 0,05 мг/дм3).

Водночас, необхідно проводити вимірювання вмісту фосфатів МВВ, яка дозволяє визначати вміст фосфатів від 0,03 мг/дм3 (не менше від затвердженого нормативу граничнодопустимого скиду 0,03 мг/дм3).

Щодо пункту 27 припису відповідач зазначив, що на території структурного підрозділу Криворізький завод ПрАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» передбачено здійснення механічної очистки стічних вод на двохступеневому фільтрі установки типу FL-1, потужністю 1 л/с. По випуску № 2 передбачено здійснення механічної очистки стічних вод на двухмодульній установці типу ВLМ - 10, потужністю 10 л/с. Проектно - технічну документацію з розділом ОВНС на влаштування вищезазначених очисних споруд на розгляд не надано. На підставі наведеного, у матеріалах інвентаризації не врахований такий вид відходів, як фільтруючий матеріал хімічної очистки води відпрацьований та смоли іонообміні відпрацьовані.

У ході планової перевірки було встановлено, що на території структурного підрозділу Криворізький завод здійснено порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання та зберігання, а саме: біля першого сушильного барабану в контейнері для ТПВ розміщуються відходи ІІІ-ІV класу небезпеки (промаслене ганчір`я, тверді побутові відходи). На території структурного підрозділу Криворізький завод (в контейнерах для ТПВ біля будівлі лабораторії, на території складу ТМЦ, в районі помельного відділення) встановлено факти сумісного зберігання відходів різного морфологічного стану. В ході перевірки встановлено факт засмічення земельної ділянки, а саме: на ґрунтовій поверхні біля ТП № 23 на території структурного підрозділу Криворізький завод ПрАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» (вул. Акціонерна, 1, м. Кривий Ріг) без відповідних дозволів розміщуються тверді побутові відходи.

У зв`язку із встановленими порушеннями, посадових осіб позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 82, 52, 82-4 КУпАП. Штрафи сплачені в добровільному порядку та підтверджують виявлені порушення.

Також перевіркою виявлено невідповідність інвентаризації джерел утворення відходів Кам`янського заводу ПрАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» фактичному стану по кількості видів відходів, які не обліковані, а саме: відходи змету з території, відходи вогнегасників. На момент перевірки в повному обсязі інвентаризація не надавалась, а на стор. 103 Інвентаризації - відходи змету з території, відходи вогнегасників відсутні.

Щодо пункту 30 припису відповідач зазначив, що в ході перевірки на території виробничого майданчика ПрАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» виявлено засмічення 2 окремих земельних ділянок відходами відпрацьованих шпал та відходами від зварювання. Таким чином, підприємством порушуються вимоги статті 35 Закону України «Про охорону земель», статті 164 Земельного кодексу України, статей 17, 33 Закону України «Про відходи», статей 44,105 Водного кодексу України.

Площа земельних ділянок, що зазнала засмічення, та товщини шару відходів визначено вимірюванням (додаток до акту), яке здійснено держповіреною рулеткою № б/н з державною повіркою до 29.11.2019 (свідоцтво № 08-0/11092-5 від 29.11.2018). Об`єм відходів, що спричинило засмічення, встановлено за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів.

Відповідач зазначив, що у Звіті про проведення інвентаризації відходів на аркуші 98 визначено, що технічне обслуговування та ремонт залізничних колій передбачає заміну непридатних до експлуатації шпал, тощо, що визначає утворення таких специфічних видів відходів, як відпрацьовані шпали. Власне, під час перевірки і було виявлено засмічення земельної ділянки відпрацьованими шпалами.

Також, у місці засмічення земельної ділянки взагалі відсутні залізничні колії.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині (щодо пунктів 3, 8, 14, 15, 27, 30 припису), а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до приписів статті 1 Закон України від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII).

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною (стаття 1 Закону № 1264-XII).

Згідно із приписами частини першої статті 20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, належить надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 Положення № 275 передбачено, що Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», пункту 7 Положення № 275, та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції», наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 312).

Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Держекоінспекції України та їй підпорядковується (пункт 1 Положення № 312); основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території (пункт 3 Положення № 312).

З огляду на вказані вище норми, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області (нині - Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, через який Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження в сфері нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У справі, що розглядається, порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Перевірці у цій справі підлягає законність пунктів 3, 8, 14, 15, 27, 30 припису від 04.10.2019 № 4-10351-4-3.

Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.

За визначенням, наведеним у частині восьмій статті 7 Закону № 877-V, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем за результатами проведеної перевірки та виявлених порушень складено оскаржуваний припис, яким зокрема від позивача вимагалося: забезпечити дотримання умов наданих дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 3 припису); після проведення налагоджувальних робіт на ДВ № 1 (випалювальна обертова піч) провести інструментальний контроль викидів та надати результати контролю на адресу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (пункт 8 припису); забезпечити вжиття заходів щодо запобігання скидів зворотних вод підприємства в поверхневу водойму з перевищенням нормативів ГДС (пункт 14 припису); забезпечити вимірювання вмісту фосфатів у зворотних водах проводити методикою виконання вимірювання, діапазон якої відповідає вмісту встановленого нормативу ГДС (пункт 15 припису); забезпечити роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу (пункт 27 припису); ліквідувати засмічення відходами (пункт 30 припису).

Надаючи оцінку пункту 3 припису, яким від позивача вимагалося забезпечити дотримання умов наданих дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, колегія суддів зазначає таке.

Зазначена вимога обумовлена порушенням позивачем вимог статті 10 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон № 2707-XII) та невиконанням умов Дозволів № 1211036400-352 та №1220383302-016.

Закон № 2707-XII визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Відповідно до абз.1 частини першої статті 10 Закону № 2707-XII підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до пункту 4 частини 2 глави II Положення № 312 інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Своєю чергою, згідно із пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 302 від 13.03.2002 (далі - Порядок № 302), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Судами попередніх інстанцій установлено, що при обстеженні структурних підрозділів позивача контролюючим органом виявлено порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема:

- недодержання вимог умови 1 пункту 1 Дозволу №1211036400-352 від 12.06.2017 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: на території Криворізького заводу позивача на цементному млині №2 виявлено негерметичність технологічного обладнання (ДВ №18);

- недодержання вимог умови 3 пункту 1.8 Дозволу №1211036400-352 від 12.06.2017 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: на території Криворізького заводу під конвеєром № 26 виявлено чисельні просипи сировини;

- недодержання вимог умови 3 пункту 1.8 Дозволу №1211036400-352 від 12.06.2017 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: на території Криворізького заводу під конвеєром № 76 виявлено чисельні просипи сировини;

- недодержання вимог умови 1 пункту 4 Дозволу №1211036400-352 від 12.06.2017 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: на території Криворізького заводу на території лінії пакування цементу на ДВ №58 виявлено негерметичність трубопроводу;

- недодержання вимог пункту 2.1.6.1 Дозволу №1220383302-016 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: на території Жовтокам`янського кар`єру виявлено просипи сировини на конвеєрі.

За результатами інспекційної перевірки зафіксовані наднормативні викиди внаслідок перевищення дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по оксидах азоту від ДВ №1 (випалювальна обертова піч), протокол вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №23-19-2, що є порушенням статті 10 Закону № 2707-XII та п.1.3 умов Дозволу № 1211036400-352 терміном дії до 12.06.2024.

За результатами виробничого контролю, проведеного ПрАТ «УкрНДІОГаз», зафіксовано перевищення нормативів викидів по одній об`єднаній пробі по діоксиду сірки від ДВ № 8 (сушильний барабан № 3), що підтверджується інформацією, зазначеною у протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 20.06.2019.

Під час візуального огляду виявлено негерметичність з`єднання шнек-сита та газоходу ПГОУ від ДВ № 51 (пакувальна машина «VentomaticAE0/4», Кам`янський завод), що є порушенням статті 10 Закону № 2707-XII, Правил технічної експлуатації установок очистки газу, умови 1 до очистки газопилового потоку, встановлених в Дозволі № 1210436900-5 від 10.04.2017.

Суди констатували, що позивачем не спростовується наявність факту порушення, зазначеного у пункті 3 оскаржуваного припису.

Натомість позивач стверджує, що відповідач не надав фото- або відеодоказів на підтвердження виявлених порушень, хоча згідно із підпунктом 2 пункту 8 Положення № 312 інспекція має право здійснювати відповідно до закону фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку.

У контексті наведених аргументів, суди обґрунтовано зазначили, що фото- або відеофіксація є правом контролюючого органу, а не його обов`язком. Закон не покладає на контролюючі органи здійснювати обов`язкову фото- або відеофіксація порушення.

Також колегія суддів вважає помилковими твердження скаржника, що вимога пункту 3 припису є узагальненою, позаяк забезпечення виконання вимог, передбачених дозволами на викиди забруднюючих речовин, є прямим обов`язком суб`єктів господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан.

Крім того, пункт 3 оскаржуваного припису містить вказівки на конкретні порушення норм діючого природоохоронного законодавства.

Надаючи оцінку пункту 8 припису, яким від позивача вимагалося після проведення налагоджувальних робіт на ДВ № 1 (випалювальна обертова піч) провести інструментальний контроль викидів та надати результати контролю на адресу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, колегія суддів зазначає таке.

Зазначена вимога обумовлена порушенням позивачем вимог статті 10 Закону №2707-XII та пункту 1.3 умов Дозволу № 1211036400-352 терміном дії до 12.06.2024.

Так, приписами вказаної статті унормовано, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.

Відповідно до пункту 1.3 умов Дозволу № 1211036400-352, не для одного з вказаних дозволених видів викидів в атмосферу не повинні перевищуватися затверджені граничнодопустимі викиди та величини масової витрати, наведені в розділі 2 додатку до Дозволу. Інших викидів в атмосферу, що чинять суттєвий вплив на навколишнє середовище, бути не повинно. Викиди забруднюючих речовин із стаціонарних джерел підприємства, які не підлягають регулюванню та за якими не здійснюється державний облік. Не повинні призводити до перевищення гігієнічних нормативів на межі санітарно-захисної зони.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за результатами інспекційної перевірки зафіксовані, в тому числі, наднормативні викиди внаслідок перевищення дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по оксидах азоту від ДВ № 1 (випалювальна обертова піч).

Відповідно до пункту 3 Положення № 312 інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Перевищення викидів зафіксовано у протоколі вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел № 23-19-2.

Результати вимірювань збережені в пам`яті приладу, яким проводилось вимірювання вмісту забруднюючих речовин у викидах від ДВ № 1 (випалювальна обертова піч), а саме: в пам`яті газоаналізатора ОКСИ-5М-5Н, заводський номер №61351. Прилад пройшов перевірку ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», видано Свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 84332/5 від 16.09.2019.

Суди встановили, що при проведені вимірювань був присутній представник підприємства начальник відділу ОНС Головчук Ю.А., яка візуально бачила дані, що показував прилад газоаналізатор ОКСИ-5М-5Н.

Після проведення вимірювань спеціалістами Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області складено акт відбору проб викидів стаціонарних джерел та протокол вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел паливовикористовуючого обладнання, в які були перенесені результати вимірювань, що збережені в пам`яті газоаналізатора ОКСИ-5М-5Н, заводський номер №61351.

Акт відбору проб і протокол вимірювань вмісту забруднюючих речовин представником позивача підписано без зауважень.

Суди констатували, у відповідності до пункту 3.12 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, факт усунення порушення може бути підтверджений даними інструментально-лабораторних вимірювань, які проведені лабораторіями, атестованими на право проведення необхідних інструментально-лабораторних вимірювань, у присутності державного інспектора.

Підприємством до суду надано результати контролю ПрАТ «УкрНДІОГаз» проведених вимірювань на ДВ № 1 23.09.2019, однак під час перевірки на проведення даних вимірювань спеціалістів Держекоінспекції не було запрошено та на прохання спеціаліста Держекоінспекції у Дніпропетровській області показати результати вимірювань на приладі, який належить ПрАТ «УкрНДІОГаз», було відмовлено (в пам`яті результати не збережені), що за висновками судів обох інстанцій ставить під сумнів результати проведення інструментально-лабораторних вимірювань ПрАТ «УкрНДІОГаз».

Також суди відзначили, що підприємством надано лише свідоцтво про перевірку приладу, який встановлено на газоході ДВ № 1 для безперервного вимірювання вмісту забруднюючих речовин у викидах, але не надано інструкцію як проводиться збереження вмісту, з яким інтервалом, в яких одиницях вимірювання, як осереднюється.

Встановленими судами попередніх інстанцій обставинами спростовуються доводи позивача, що всі концентрації на приладі знаходились у межах встановлених нормативів.

Надаючи оцінку пунктам 14, 15 припису, якими від позивача вимагалося забезпечити вжиття заходів щодо запобігання скидів зворотних вод підприємства в поверхневу водойму з перевищенням нормативів ГДС; забезпечити вимірювання вмісту фосфатів у зворотних водах проводити методикою виконання вимірювання, діапазон якої відповідає вмісту встановленого нормативу ГДС, колегія суддів зазначає таке.

Зазначені вимоги обумовлені порушенням позивачем вимог статті 44 водного кодексу України, Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465 (далі - Правила № 465).

Стаття 44 Водного кодексу України покладає на водокористувачів такі обов`язки:

1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

2) використовувати воду (водні об`єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;

3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об`єктам та об`єктам навколишнього природного середовища;

6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

10) безперешкодно допускати на свої об`єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;

11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;

12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;

13) здійснювати невідкладні роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об`єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

14) виконувати інші обов`язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Правила № 465 спрямовані на попередження та усунення забруднення поверхневих водних об`єктів (далі - водні об`єкти), відтворення водних ресурсів і забезпечення безпечних умов водокористування.

Правила обов`язкові для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об`єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод (далі - водокористувачі).

Згідно із пунктами 16 - 18 цих Правил, необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об`єкти, визначається нормативами гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин.

Граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного поліпшення якості води і дотримання санітарно-гігієнічних нормативів у місцях розташування водозаборів, а рибогосподарських - у водних об`єктах комплексного використання.

Пунктом 24 Правил № 465 визначено, що Держекоінспекція та її територіальні органи здійснюють державний контроль за станом охорони та раціонального використання вод, проведення заходів з охорони водних об`єктів від забруднення, засмічення та вичерпання, роботи очисних та інших водоохоронних споруд, з яких здійснюється скидання зворотних вод усіх категорій, дотримання встановленого режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах відповідно до законодавства.

Водокористувачі здійснюють контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин (пункт 25 Правил № 465).

Судами попередніх інстанцій установлено, що спеціалізованою організацією ТОВ «Екотрейд» на договірних умовах з позивачем в зворотних водах контролюється вміст фосфатів. Норматив вмісту фосфатів на скиді зворотних вод для підприємства встановлено 0,03 мг/дм3.

Водночас, вимірювання вмісту фосфатів проводиться методикою виконання вимірювання MBB 081/12-5-01 «Поверхневі та очищені стічні води. Методика виконання вимірювань масової концентрації розчинених ортофосфатів фотометричним методом», діапазон якої починається від 0,05 мг/дм3, що є порушенням статті 44 Водного кодексу України і умов скидання стічних вод у водні об`єкти, оскільки при отриманні перевищення в діапазоні від 0,03 до 0,05 мг/дм3 виробничою лабораторією таке не буде вказано.

Натомість суди погодилися із висновками перевіряючих, що необхідно проводити вимірювання вмісту фосфатів MBB, яка дозволяє визначати вміст фосфатів від 0,03 мг/дм3 (не менше від затвердженого нормативу гранично допустимого скиду 0,03 мг/ дм3).

Своєю чергою позивач заперечує позицію контролюючого органу і наполягає, що для ТОВ «Екотрейд» було проведено валідацію MBB 081/12-0005-01 «Поверхневі та очищені стічні води. Методика виконання вимірювань масової концентрації розчинених ортофосфатів фотометричним методом» ТОВ «НКЦ «Євроакадемія».

Однак суди попередніх інстанцій констатували, що позивачем під час перевірки не були надані документи, які підтверджують право ТОВ «ЕКОТРЕЙД» проводити вимірювання по даній MBB починаючи з показника 0,00987 мг/дм3.

Зазначені обставини позивачем не спростовані.

Надаючи оцінку пункту 27 припису, яким від позивача вимагалося забезпечити роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу, колегія суддів зазначає таке.

Така вимога обумовлена порушенням позивачем вимог статей 17, 33 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 187/98-ВР), статті 55 Закону №1264-XII.

Закон № 187/98-ВР визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Відповідно до статті 17 Закону № 187/98-ВР суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (пункт «в»); на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку (пункт «г»); забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки (пункт «д»); здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації (пункт «є»); не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки (пункт «ж»); здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів (пункт «и»).

Приписами статті 33 Закону № 187/98-ВР передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Статтею 55 Закону № 1264-XII передбачено, що суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Разом з цим, відповідно до статті 26 Закону № 187/98-ВР, державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію статті 26 Закону Кабінет Міністрів України постановою від 01.11.1994 № 2034 затвердив Порядок ведення державного обліку і паспортизації відходів (далі - Порядок № 2034).

Цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов`язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними (далі - підприємства).

За визначенням, наведеним у пункті 2 цих Правил, паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Пунктом 9 Правил № 465 визначено, що паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» та номенклатури відходів.

Суди встановили, що на території структурного підрозділу Криворізький завод вчинено порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання та зберігання, а саме: біля першого сушильного барабану в контейнері для ТПВ розміщуються відходи ІІІ-ІV класу небезпеки (промаслене ганчір`я, тверді побутові відходи). На території структурного підрозділу Криворізький завод (в контейнерах для ТПВ біля будівлі лабораторії, на території складу ТМЦ, в районі помельного відділення) встановлено факти сумісного зберігання відходів різного морфологічного стану.

Також в ході перевірки встановлено факт засмічення земельної ділянки, а саме: на ґрунтовій поверхні біля ТП № 23 на території структурного підрозділу Криворізький завод (вул.Акціонерна,1, м. Кривий Ріг) без відповідних дозволів розміщуються тверді побутові відходи.

За виявлені порушення посадових осіб підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 82, 52, 82-4 КУпАП.

Суди констатували, що штрафи сплачені в добровільному порядку та підтверджують виявлені порушення.

Судами також установлено, що первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються (тимчасово) на підприємстві або передаються на утилізацію іншим організаціям, за типовою формою 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» ведеться, проте без урахування необлікованих в матеріалах інвентаризації видів відходів.

Виявлені у ході проведеної перевірки порушення вимог законодавства вимог щодо поводження з відходами позивачем не спростовані.

Одночасно з цим, колегія суддів вважає помилковими твердження скаржника про взаємопов`язаність пунктів 23 припису (порушення вимог статті 26 Закону №187/98-ВР та Порядку 2034 у звязку із чим вимагалося від підприємства розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства) із пунктом 27, яким встановлено порушення вимог статей 17, 33 Закону № 187/98-ВР, статті 55 Закону № 1264-XII та вимагалося забезпечити роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу, оскільки відмінний склад та зміст правопорушення.

Надаючи оцінку пункту 30 припису, яким від позивача вимагалося ліквідувати засмічення відходами, колегія суддів зазначає таке.

Зазначена вимога обумовлена порушенням позивачем вимог статті 35 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV «Про охорону земель» (далі - Закон № 962-IV).

Закон № 962-IV визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Стаття 35 цього Закону визначає, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 №171, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 05.05.1998 за № 285/2726 зі змінами, засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Своєю чергою, відповідно до статті 33 Закону № 187/98-ВР забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Судами установлено, що в ході перевірки на території виробничого майданчика підприємства позивача виявлено засмічення 2 окремих земельних ділянок відходами відпрацьованих шпал та відходами від зварювання.

Водночас позивач заперечує ту обставину, що шпали є відходами, а вважає, що останні є матеріалом для влаштування тупику на залізничній колії.

З цього приводу суди попередніх інстанцій установили, що у Звіті про проведення інвентаризації відходів на стор. 98 зазначено, що технічне обслуговування та ремонт залізничних колій передбачає заміну непридатних до експлуатації шпал, що і визначає утворення таких специфічних видів відходів, як відпрацьовані шпали.

Власне під час перевірки і було виявлено засмічення земельної ділянки відпрацьованими шпалами. Крім того, суди також констатували, що у місці засмічення земельної ділянки взагалі відсутні залізничні колії.

Посилання скаржника на специфіку діяльності не спростовує факту засмічення земельної ділянки, на якій відсутні залізничні колії, відпрацьованими шпалами. Доказів подальшого використання відпрацьованих шпал позивачем не надано.

Також суди встановили факт засмічення земельної ділянки відходами від зварювання.

З цього приводу, позивач зазначив, що відповідальна особа була притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 52 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 1700 грн. Штраф сплачений в добровільному порядку. Зауваження щодо цього порушення в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача в оскаржуваній частині.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №160/11104/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Шарапа