Рішення

від 04.04.2024 по справі 918/28/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/28/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІПОН АГРОСЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІПОН АГРОСЕРВІС" (вул. Академіка Вільямса, буд.3/7, кв. 338, м. Київ, код 03189, ЄДРПОУ 41379711) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКЕ АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (вул. Центральна, буд 3б, с. Мутвиця, Вараський район, Рівненська область, 34023, код ЄДРПОУ 41647769) про стягнення 1 842 401,56 грн

представники сторін не з`явились

ВСТАНОВИВ:

05.01.2024 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов ТОВ "НІПОН АГРОСЕРВІС" до ТОВ "РІВНЕНСЬКЕ АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО" про стягнення 1 842 401,56 грн (з яких 1 803 110,33 грн. - сума простроченої заборгованості по сплаті суборендної плати; 14 454,15 грн - пені, 12 323,51 грн - 3% річних, а також 12 513,57 - інфляційне збільшення).

Також, ТОВ "НІПОН АГРОСЕРВІС" просило, відповідно ч.10 ст. 238 ГПК України, здійснювати нарахування 3% річних з 04.01.2024 до моменту виконання рішення.

Крім того, позов містить вимогу про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору і витрат на професійну правничу допомогу.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс є оплачений судовий збір. Також, позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України протягом 5 днів після ухвалення рішення.

19.04.2024 рішенням Господарського суду Рівненської області позов задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 1 842 401,56 грн боргу і 22 108,82 грн - судового збору. Також, вирішено нараховувати на основну суму заборгованості (або її непогашену частину) та стягнути з відповідача 3% річних протягом періоду з 04.01.2024 до моменту виконання судового рішення.

25.03.2024 від представника ТОВ "НІПОН АГРОСЕРВІС" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій представник позивача просить суд стягнути з ТОВ "РІВНЕНСЬКЕ АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО" суму понесених витрат по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 54 645, 62 грн.

Ухвалою від 25.03.2024 заяву ТОВ "НІПОН АГРОСЕРВІС" призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.04.2024.

02.04.2024 від ТОВ "РІВНЕНСЬКЕ АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Як на підставу зменшення товариство посилається на наступні обставини:

- сторони погодили, що гонорар успіху виплачується у розмірі 50% від суми стягнутих штрафів, отже вимоги про стягнення гонорару успіху у розмірі 19 645, 62 грн є передчасними, оскільки момент виконання такого зобов`язання ще не настав;

- вартість послуг за складання позовної заяви 20 000, 00 грн (на складання витрачено 10 год.) та відповіді на відзив на позовну заяву 8 000, 00 грн (на складання витрачено 4 год.) не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їхнього розміру, так як підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

04.04.2024, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони не забезпечили явку у судове засідання уповноважених представників, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що сторонами висловлено свою правову позицію у заяві про ухвалення додаткового рішення та у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Розглянувши заяву ТОВ "НІПОН АГРОСЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи сторін, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закону) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001027 від 20.02.2019, виданого Ляхову О.В.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону).

Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених ТОВ "НІПОН АГРОСЕРВІС" витрат на правову допомогу у розмірі 54 645,62 грн за результатами розгляду Господарським судом Рівненської області справи №918/28/24 товариством надано:

- Договір №30/23 про надання правничої допомоги від 21.12.2023, укладений між Ляховим О.В., як адвокатом, і ТОВ "НІПОН АГРОСЕРВІС", як клієнтом, предметом якого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі.

- Додаток №1 від 21.12.2023 до Договору №30/23 про надання правничої допомоги від 21.12.2023, яким визначено тарифи та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги по стягненню заборгованості з ТОВ "РІВНЕНСЬКЕ АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО" за Договором №04/08/2023 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 04.08.2023;

- інформаційні повідомлення про зарахування коштів №3619 і №3622 від 21.12.2023 і 22.12.2023 відповідно, згідно яких за послуги адвоката по Договору №30/23 про надання правничої допомоги від 21.12.2023 клієнтом сплачено 20 000,00 грн (10 000 + 10 000);

- Акт виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024.

Згідно акту адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступний перелік робіт:

1. Складання претензії 2 000,00 грн (1 год);

2. Складання позовної заяви 20 000,00 грн (10 год);

3. Складання клопотання про перенесення розгляду справи 1 000,00 грн (0,5 год);

4. Складання відповіді на відзив 8 000,00 грн (4 год);

5. Участь у судових засідання 27.02.2024 і 19.03.2024 4 000,00 (2 год);

6. Винагорода (гонорар успіху) 19 645,62 грн. (50% від суми стягнутих штрафів: 14454,15+12323,51+12513,57).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону)

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч.4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України надано право іншій стороні справи клопотати перед судом про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вказуючи в якості підстави такого клопотання недотримання вимог ч.4 цієї ст. Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виконуючи обов`язок щодо надання оцінки розміру заявленого відшкодування адвокатських витрат (54 645,62 грн) на предмет його дійсності та необхідності, а також критерію розумності розміру і оцінюючи обґрунтованість заперечень ТОВ "РІВНЕНСЬКЕ АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО", суд зазначає наступне.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У ч.5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На думку суду даний спір не відноситься до категорії складних, а підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів. При цьому суд ураховує аргументи відповідача, що були викладені в клопотанні про зменшення розміру понесених судових витрат.

Дослідивши Акт виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024 (далі - Акт) суд не знаходить підстав повного покладення на відповідача витрат. Такий висновок суду мотивований зокрема наступним.

Зазначена у п.1 Акт послуга: "Складання претензії". Відповідно до ч.2 сг.222 ГК України у позивача існує право, а не обов`язок щодо звернення з претензією до відповідача, і таке не звернення з претензією про оплату заборгованості аж ніяк не позбавляє позивача в майбутньому у судовому порядку заявляти про їх стягнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06,2020 у справі № 910/5561/19, де, зокрема, у п.п. 35, 36, 37 зазначено: "Відповідно до пункту 1 резолютивної ч.рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення ч.1 ст. 12.4 Конституції України (254к/9б-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 ст. 4 ГПК України.".

Таким чином, відображена у п.1 послуга щодо складання претензії не була необхідною в контексті розгляду справи у суді, а тому її оплата не може бути покладена на відповідача.

Зазначені у п.п.2,4 Акта послуги: "Складання позовної заяви" і " Складання відповіді на відзив". Суд вважає, що обґрунтованими є доводи відповідача про неспівмірність витрат, які намагається відшкодувати позивач на надання цих послуг із складністю проведеної роботи.

Додатково суд зазначає, що спір у даній справі є майновим, що виник у зв`язку із невиконанням договору суборенди; обсяг доказів, що підлягали опрацюванню є незначним; розрахунки 3% річних, інфляційних втрат і пені не є складними, їх вартісне обрахування не займають значного часу та враховують лише 1 проплату і термін прострочення 3 місяці (жовтень-грудень 2023 року).

Таким чином, на переконання суду оплата послуг по складанню позовної заяви і складанню відповіді на відзив підлягають частковому покладенню на відповідача в межах 14 000,00 грн (10 000 і 4 000, відповідно).

Зазначена у п.6 Акта Винагорода (гонорар успіху) становить 19 645,62 грн. і складає 50% від стягнутих судом 3% річних, інфляційних втрат і пені.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Суд констатує право адвоката передбачати в умовах договору з клієнтом "гонорар успіху", проте, в даному випадку суд наголошує на тому, що як Додаток №1 від 21.12.2023 до Договору №30/23 про надання правничої допомоги від 21.12.2023, яким визначено тарифи юридичних послуг, так і Акт містять чіткий механізм його обрахунку: "50% від суми стягнутих штрафів".

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, покладення на відповідача усієї суми передбаченого у Акті "гонорару успіху" є безпідставним, зважаючи на те, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, оплата "гонорару успіху", передбаченого Актом, підлягає часковому покладенню на відповідача в розмірі 7 227,08 грн, що складає 50% від стягнутої пені (14 454, 15 грн).

Інші витрати, відображені у п.п.3,5-6 Акту (3. Складання клопотання про перенесення розгляду справи 1 000,00 грн (0,5 год); 5-6. Участь у судових засідання 27.02.2024 і 19.03.2024 4 000,00 (2 год)) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що заявлена відповідачем сума судових витрат є непропорційною до предмету спору та витрат понесених іншою стороною.

При здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення ч.5 ст. 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини.

На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, містить витрати, які не були необхідними та не відповідає критеріям співмірності і необхідності.

Отже, обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 26 227,08 грн (10 000 + 1 000 + 4 000 + 2 000 + 2 000 + 7 227,08). Відтак, у решті витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 28 421,54 грн - суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 238, 244 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІПОН АГРОСЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКЕ АГРАРНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (вул. Центральна, буд 36, с. Мутвиця, Вараський район, Рівненська область, 34023, код ЄДРПОУ 41647769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІПОН АГРОСЕРВІС" (вул. Академіка Вільямса, буд.3/7, кв. 338, м. Київ, код 03189, ЄДРПОУ 41379711) 26 227 (двадцять шість тисяч двісті двадцять сім) грн 08 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НІПОН АГРОСЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 09.04.2024.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК