Постанова

від 29.05.2024 по справі 918/28/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Справа № 918/28/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Петухов М.Г.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Ляхов О.В.

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24 (суддя Романюк Ю.Г., м. Рівне, повний текст рішення складено 09.04.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" (вул. Академіка Вільямса, буд.3/7, кв. 338, м. Київ, код 03189)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (вул.Центральна, буд 3б, с. Мутвиця, Вараський район, Рівненська область, 34023)

про стягнення 1 842 401,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" кошти у розмірі 1 842 401 грн 56 коп. Нараховувати на основну суму заборгованості 1 803 110 грн 33 коп (або її непогашену частину) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" 3% річних протягом періоду з 04.01.2024 до моменту виконання судового рішення в частині повної сплати грошових коштів у сумі 1 842 401 грн 56 коп. Нарахування здійснювати за формулою: С х 3 х Д : 365 : 100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 22 108 грн 82 коп.

Не погоджуючись з ухваленим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24 скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпон Агросервіс» в розмірі 437252, 38 грн. заборгованості за Актом надання послуг №100 від 13.08.2023 року. У задоволенні інших вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається, на те, що з аналізу змісту пунктів 1.7., 3.1. Договору випливає, що сторони погодили між собою, що на кожну операцію з передачі/повернення майна повинен був укладатися окремий Додаток до Договору, яким сторони погоджують розмір плати за користування майном, порядок нарахування і строки оплати.

За вказаних обставин, передумовою складання Акту передачі-приймання майна від 04.09.2023 року було укладання Додатку №2, яким би сторони погодили розмір плати за користування майном, термін передачі майна у суборенду та порядок нарахування такої плати за наступну операцію з передачі/повернення майна. Тобто, Додаток №2 повинен був передувати Акту.

Незважаючи на це, між сторонами не було укладено Додаток №2 до Договору суборенди, а відтак не було погоджено розмір плати за користування майном та порядок нарахування такої плати по другій операції з передачі/повернення майна.

Таким чином відповідач вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області в межах задоволення вимог позивача в розмірі 1365857, 95 грн. (за Актом надання послуг №127 від 19.09.2023 року) було ухвалено з неправильним застосуванням статей 526, 628, 627, 638 Цивільного кодексу України, а тому зазначене рішення є незаконним.

Ухвалою від 03.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29 травня 2024 року.

Додатковим рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" про ухвалення додаткового рішення, задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" 26 227 грн 08 коп. - витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю " Ніпон Агросервіс" про ухвалення додаткового рішення, відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі 918/28/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпон Агросервіс» адвоката Ляхова Олександра Валерійовича щодо стягнення судових витрат в частині гонорару успіху у сумі 7227, 08 грн. повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ухвалюючи зазначене рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги, що між адвокатом Ляховим Олександром Валерійовичем та ТОВ «Ніпон Агросервіс» в акті виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024 року було погоджено між собою, що гонорар успіху виплачується у розмірі 50% від суми стягнутих штрафів.

Тобто, зобов`язання зі сплати гонорару успіху виникає лише після фактичного стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат на рахунок Позивача.

Враховуючи викладене, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати гонорару успіху, з огляду на положення частини першоїстатті 530 Цивільного кодексу України, є таким, що не настав.

Відтак, вимоги представника позивача про стягнення гонорару успіху у розмірі 19645, 62 грн., були передчасними, оскільки момент виконання такого зобов`язання ще не настав.

Незважаючи на це, Господарським судом Рівненської області було частково задоволено заяву представника позивача та стягнуто, в числі витрат на правничу допомогу, - гонорар успіху в розмірі 7227, 08 грн.

Ухвалою від 03.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24. Об`єднано апеляційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24 таТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд справи призначено на 29 травня 2024 року.

14 травня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" сформовано та подано через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу в якій просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на рішення Господарського суду Рівненської області №918/28/24 від 19.03.2024 відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

28 травня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" сформовано та подано через систему «Електронний суд» заяву про відмову від апеляційної скарги відповідно до якої останній просить суд прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненське аграрне підприємство» від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24. Апеляційне провадження у справі 918/28/24 закрити. Вирішити питання про повернення ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24. Розгляд справи №918/28/24 провести без участі ТОВ «Рівненське аграрне підприємство».

Ухвалою суду від 29.05.2024 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24, закрито. Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" про повернення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає про продовження апеляційного провадження у справі №918/28/24 лише в частині апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство".

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2024 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24 без змін.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 29.05.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскарженого додаткового рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції, судова колегія дійшла наступного висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24 без змін враховуючи наступне.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є додаткове рішення суду першої інстанції, яким з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, зокрема в частині стягнення гонорару успіху у сумі 7227, 08 грн. В іншій частині додаткове рішення у даній справі відповідач в апеляційній скарзі просить залишити без змін.

Відповідно до пункту 12 частини 3статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема зазначив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що будуть подані відповідно до ст.129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

У судовому засіданні 19.03.2024 представником позивача до закінчення судових дебатів заявлено про надання доказів понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" витрат на правничу допомогу, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції №2625926 від 19.03.2024 (а.с.79-80).

За наслідком розгляду справи №918/28/24 судом першої інстанції ухвалено рішення від 19 березня 2024 року, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" про стягнення1842401,56 грн задоволено, а також вирішено нараховувати на основну суму заборгованості (або її непогашену частину) та стягнути з відповідача 3% річних протягом періоду з 04.01.2024 до моменту виконання судового рішення (а.с.82-86).

22 березня 2024 року представником ТОВ "Ніпон Агросервіс" адвокатом Ляховим О.В. сформовано та надіслано через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, у якій представник позивача просить суд стягнути з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" на користь ТОВ "Ніпон Агросервіс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 54645, 62 грн (а.с.88-97).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених ТОВ "Ніпон Агросервіс" витрат на правову допомогу у розмірі 54 645,62 грн за результатами розгляду Господарським судом Рівненської області справи №918/28/24 товариством надано:

- Договір №30/23 про надання правничої допомоги від 21.12.2023, укладений між Ляховим О.В., як адвокатом, і ТОВ "Ніпон Агросервіс", як клієнтом, предметом якого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі (а.с.91-92).

- Додаток №1 від 21.12.2023 до Договору №30/23 про надання правничої допомоги від 21.12.2023, яким визначено тарифи та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правничої допомоги по стягненню заборгованості з ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" за Договором №04/08/2023 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 04.08.2023 (а.с. 93);

- інформаційні повідомлення про зарахування коштів №3619 і №3622 від 21.12.2023 і 22.12.2023 відповідно, згідно яких за послуги адвоката по Договору №30/23 про надання правничої допомоги від 21.12.2023 клієнтом сплачено 20 000,00 грн (10 000 + 10 000) (а.с.94-95);

- Акт виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024. Згідно вказаного акту адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступний перелік робіт:

1. Складання претензії 2 000,00 грн (1 год);

2. Складання позовної заяви 20 000,00 грн (10 год);

3. Складання клопотання про перенесення розгляду справи 1 000,00 грн (0,5 год);

4. Складання відповіді на відзив 8 000,00 грн (4 год);

5. Участь у судових засідання 27.02.2024 і 19.03.2024 4 000,00 (2 год);

6. Винагорода (гонорар успіху) 19 645,62 грн. (50% від суми стягнутих штрафів: 14454,15+12323,51+12513,57) (а.с.90).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону)

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Однак колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Такий висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначено статтею 129 ГПК України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України(а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України(а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" надіслано до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в якому останній просить зменшити розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Нін Агросервіс» на професійну правничу допомогу адвоката Ляхова Олександра Валерійовича, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування доводів викладених у клопотанні відповідач посилається на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлений позивачем у даній справі у розмірі 54645, 62 грн. є неспівмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову. З урахуванням складності справи №918/28/24, відповідач вважає, що підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а загальна вартість наданих послуг є неспівмірною з урахуванням положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, заявлена вартість послуг за складання позовної заяви - 20000,00 грн(на складання витрачено 10 год.) та відповіді на відзив на позовну заяву 8000, 00 грн (на складання витрачено 4 год.) не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їхнього розміру. Окрім іншого, зі змісту заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг включає в себе також винагороду(гонорар успіху) 50% від суми стягнутих штрафів - 19645, 62 грн. В акті виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024 року, Сторони погодили між собою, що гонорар успіху виплачується у розмірі 50% від суми стягнутих штрафів. Тобто, зобов`язання зі сплати гонорару успіху виникає лише після Фактично стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат на рахунок Позивача. Враховуючи викладене, строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати гонорару успіху, з огляду на положення частини першої статті 530 Цивільне кодексу України, є таким, що не настав, оскільки пеня, 3% річних та інфляційні втрати наразі не були стягнуті з Відповідача. Відтак, відповідач вважає, що вимоги представника позивача про стягнення гонорару успіху в розмірі 19 645, 62 грн, є передчасними, оскільки момент виконання такого зобов`язання не настав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинамип`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова від 16.11.2022 у справі №916/2016/21).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши перелік наданих позивачу правничих послуг згідно акту виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена відповідачем сума судових витрат в розмірі 54645,62 грн є непропорційною до предмету спору та витрат понесених іншою стороною, враховуючи наступне:

- послуга «Складання претензії» - 2 000,00 грн (1 год), надана позивачу в межах досудового вирішення спору між сторонами та не відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а також, враховуючи обставини справи, не є необхідною для підготовки справи до розгляду. В зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції вважає безпідставним покладення витрат в цій частині на відповідача;

- спір у даній справі є майновим, що виник у зв`язку із невиконанням договору суборенди; обсяг доказів, що підлягали опрацюванню є незначним; розрахунки 3% річних, інфляційних втрат і пені не є складними, їх вартісне обрахування не займають значного часу та враховують лише 1 проплату і термін прострочення 3 місяці (жовтень-грудень 2023 року). Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір за надання послуг по складанню позовної заяви - 20 000,00 грн (10 год) і складанню відповіді на відзив 8 000,00 грн (4 год) підлягає зменшенню та частковому покладенню на відповідача в межах 14 000,00 грн (10000 грн і 4000 грн, відповідно);

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші витрати, а саме: складання клопотання про перенесення розгляду справи 1 000,00 грн (0,5 год); участь у судових засідання 27.02.2024 і 19.03.2024 всього 4 000,00 (2 год)) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19000,00 грн (10 000 + 1 000 + 4 000 + 2 000 + 2000) понесених останнім в суді першої інстанції, відповідачем не оскаржується.

Щодо покладення на відповідача судом першої інстанції оплату «гонорару успіху» в розмірі 7 227,08 грн, що складає 50% від стягнутої пені (14 454, 15 грн), колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 28 липня 2022 року у справі №903/781/21зазначив про те, щоЗакон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що: "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, якгонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновок Верховного Суду про те, що погоджений між адвокатом та його клієнтом у договорігонорар успіхує складовою частиною гонорару адвоката, за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді до погодженої в договорі оплати за фактично надані послуги та відноситься до судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, викладений також і упостановах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №922/3706/19, від 22 жовтня 2020 року у справі №910/9187/19, від 15 вересня 2022 року у справі №915/294/21, від 17 січня 2023 року у справі №922/4183/21.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2023 між адвокатом Ляховим О.В. (адвокат) та ТОВ «Ніпон Агросервіс» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого зокрема є представництво інтересів Клієнта в судах всіх рівнів/інстанцій та юрисдикцій при розгляді кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ, а також справ розгляд яких здійснюється в порядку визначеному Кодексу адміністративного судочинства України, в третейських судах, органах Державної виконавчої служби, а також в інших органах при розгляді правничих питань, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, захиснику (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, в тому числі особи в якої відбирають пояснення) представнику у кримінальному судочинстві, а також стороні у виконавчому провадженні в т.ч., але не обмежуючись цим (а.с.91-92).

Відповідно до умов Договору гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, якщо інше не визначено в Додатках до цього Договору. Факт наданих послуг підтверджується актом виконаних робіт. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката на умовах визначених в Додатку та/або акті виконаних робіт.

У додадку №1 до Договору про падання правничої допомоги №30/23 від 21.12.2023 сторони погодили, тарифи та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правничої допомоги по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Рівненське аграрне підприємство за Договором №04/08/2023 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 04.08.2023 у тому числі винагороду (гонорар успіху) за задоволення позову в повному обсязі або часткове задоволення позову, яка складає 50% від суми стягнутих штрафів.

22 березня 2024 року між клієнтом та адвокатом складено Акт виконаних робіт №1-1-30/23, в якому зокрема передбачили сплату адвокату винагороду (гонорар успіху) (а.с.90).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що адвокат має право передбачати в умовах договору з клієнтом винагороду адвоката "гонорар успіху".

Поряд з цим, в даному випадку, як Додаток №1 від 21.12.2023 до Договору №30/23 про надання правничої допомоги від 21.12.2023, яким визначено тарифи юридичних послуг, так і Акт виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024 містять чітку узгоджену позицію адвоката та позивача щодо обрахунку «гонорару успіху»: "50% від суми стягнутих штрафів".

За приписами частини першоїстатті 230 Господарського кодексу Україништрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи №918/28/24 ухвалено рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 згідно якого суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача 1 842 401,56 грн, яка складається з: 1 803 110,33 грн - прострочена заборгованість по сплаті суборендної плати; 14 454,15 грн пеня; 12 323, 51 грн 3% річних; 12 513, 57 інфляційне збільшення.

Таким чином, ухвалення судом першої інстанції позитивного для позивача рішення суду у даній справі може бути співвіднесене з досягненням успішного результату дій представника позивача, що надає право для виплати винагороди «гонорару успіху» адвокату позивача.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача, що зобов`язання зі сплати «гонорару успіху» у позивача виникає лише після фактичного стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат на рахунок позивача, оскільки належних документів в якості доказів, що підтверджують вказані відповідачем умови сплати «гонорару успіху» матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження відповідача про те, що вимога позивача про стягнення «гонорару успіху» є передчасною, зводяться до його власної суб`єктивної оцінки змістовного навантаження акту виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача, про передчасність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача винагороди «гонорар успіху», оскільки заявлення вказаної вимоги не обумовлюється моментом фактичного стягнення з відповідача розміру пені та зарахування на рахунок позивача. Протилежного відповідачем не доведено.

В свою чергу, колегія суддів відзначає, що у Акті виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024 сторони погодили винагороду (гонорар успіху) адвоката, яка становить 19 645,62 грн. і складає 50% від суми стягнутих штрафів (14454,15 + 12323,51 + 12513,57)*50%.

Проте, розмір «гонорару успіху» зазначений у Акті виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024 складається з сум стягнутих за рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24 пені в розмірі 14 454,15 грн; 3% річних в розмірі 12 323,51 грн; інфляційного збільшення 12 513,57 грн., що в даному випадку не відповідає умовам визначення розміру "гонорару успіху".

Таким чином, покладення на відповідача усієї суми "гонорару успіху" передбаченого у Акті виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024 є безпідставним, оскільки сумою стягнутих штрафних санкцій згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 у справі №918/28/24 є розмір пені 14 454,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оплата "гонорару успіху", передбаченого Актом виконаних робіт №1-1-30/23 від 22.03.2024, підлягає частковому покладенню на відповідача в розмірі 7 227,08 грн, що складає 50% від стягнутої пені (14 454,15 грн), оскільки саме в такій сумі «гонорар успіху» знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку (у пов`язаності) з результатом розгляду справи.

З огляду на вказане, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніпон Агросервіс" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26227,08 грн. і відмови у задоволенні решти витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 28 421,54 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення при розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з чим апеляційна скаргаТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство"задоволенню не підлягає, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24 залишається без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2024 у справі №918/28/24 без змін.

2. Справу №918/28/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "03" червня 2024 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.