Постанова

від 27.03.2024 по справі 924/691/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/691/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного підприємства «Ліс-М» - не з`явився,

Товариства з додатковою відповідальністю «Олешинське» - не з`явився,

Приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу

Красовської Наталії Вікторівни - не з`явився,

Головного управління Державної податкової служби

у Хмельницькій області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Ліс-М»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 (у складі колегії суддів: Маціщук А.В. (головуючий), Грязнов В.В., Петухов М.Г.)

у справі № 924/691/22

за позовом Приватного підприємства «Ліс-М»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Олешинське», Приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Красовської Наталії Вікторівни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області,

про скасування державної реєстрації та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Приватне підприємство «Ліс-М» (далі - ПП «Ліс-М») звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заяви про залучення співвідповідача) до Товариства з додатковою відповідальністю «Олешинське» (далі - ТзДВ «Олешинське»), Приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Красовської Наталії Вікторівни (далі - Приватний нотаріус), в якому просило суд:

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТзДВ «Олешинське» від 10.01.2017 № 185114216, припинивши право власності ТзДВ «Олешинське» на об`єкт нерухомого майна - хімсклад, загальною площею 1 104,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1144333868250), що розташований на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса від 12.10.2022 № 65114662 про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ТзДВ «Олешинське» на об`єкт нерухомого майна - хімсклад, загальною площею 1 104,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1144333868250), що розташований на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТзДВ «Олешинське» не мало жодних підстав для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно (хімсклад) та реєстрації припинення права власності у зв`язку зі знищенням цього майна, оскільки не відповідач, а ПП «Ліс-М» є його власником.

Ухвалю Господарського суду Хмельницької області від 23.11.2022 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.03.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2023 заяву ТзДВ «Олешинське» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з ПП «Ліс-М» на користь ТзДВ «Олешинське» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 10.04.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким заяву ТзДВ «Олешинське» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ПП «Ліс-М» на користь ТзДВ «Олешинське» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2024 року ПП «Ліс-М» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 в частині прийняття нового рішення, яким заяву ТзДВ «Олешинське» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з ПП «Ліс-М» на користь ТзДВ «Олешинське» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити нове рішення, яким повернути заяву ТзДВ «Олешинське» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 924/691/22 без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А. від 22.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 924/691/22 за касаційною скаргою ПП «Ліс-М» з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.03.2024.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 справу № 924/691/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С., у зв`язку з перебуванням судді Багай Н.О. у відпустці.

25.03.2024 представник ПП «Ліс-М» адвокат Сергійчук Ю.В. через електронну пошту подав клопотання, у якому зазначив про підтримання касаційної скарги в повному обсязі та просив Суд проводити розгляд касаційної скарги без участі представника скаржника.

Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, наявність заяви ПП «Ліс-М» про розгляд касаційної скарги без участі його представника, відсутність заяв інших учасників справи щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суд апеляційної інстанції установив, що ПП «Ліс-М» звернулося до суду з позовом до ТзДВ «Олешинське» про скасування державної реєстрації речового права власності на нерухоме майно, припинивши право власності ТзДВ «Олешинське» на об`єкт нерухомого майна (хімсклад).

ТзДВ «Олешинське» подало відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти позову. Також відповідач у відзиві заявив про відшкодування за рахунок позивача витрат на правничу (правову) допомогу, орієнтовний розмір яких наведено в сумі 9 000,00 грн.

Відзив ТзДВ «Олешинське» надісланий ПП «Ліс-М», що підтверджується листом з описом вкладення.

13.12.2022 ПП «Ліс-М» подало заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просив суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТзДВ «Олешинське» від 10.01.2017 № 185114216, припинивши право власності ТзДВ «Олешинське» на об`єкт нерухомого майна - хімсклад, загальною площею 1 104,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1144333868250), що розташований на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, та скасувати рішення Приватного нотаріуса від 12.10.2022 № 65114662 про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ТзДВ «Олешинське» на об`єкт нерухомого майна - хімсклад, загальною площею 1 104,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1144333868250), що розташований на території Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Перед судовими дебатами 30.03.2023 ТзДВ «Олешинське» подало письмову заяву, у якій зазначило, що розмір судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи № 924/691/22 становить 20 000,00 грн. Також відповідач заявив, що відповідні докази, а саме: копія договору про здійснення представництва/захисту (надання правничої допомоги) від 24.10.2022, копія додаткової угоди від 20.12.2022 до договору, копія рахунків до договору та додаткової угоди, копія акта виконаних робіт, копія розрахункових документів будуть подані відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі.

Представник як позивача, так і представник відповідача були присутні в судовому засіданні 30.03.2023 під час проголошення рішення суду, яким у задоволенні позову відмовлено.

04.04.2023 ТзДВ «Олешинське» подало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/691/22, відповідно до якої просив стягнути з ПП «Ліс-М» витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем додано копію договору про здійснення представництва/захисту (надання правничої допомоги) від 24.10.2022, копію додаткової угоди до договору від 20.12.2022, рахунок від 24.10.2022 № 1 на суму 7 000,00 грн, рахунок від 20.12.2022 № 2 на суму 13 000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.01.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.03.2023 та платіжні доручення від 04.11.2022 № 1710 на 7 000,00 грн, від 09.03.2023 № 1807 на 13 000,00 грн. Докази надсилання такої заяви іншим учасникам справи відсутні.

Суд першої інстанції додатковим рішенням від 10.04.2023 заяву ТзДВ «Олешинське» задовольнив, стягнув з позивача на користь відповідача витрати за надання правничої допомоги в сумі 20 000,00 грн та мотивував таке рішення тим, що надані відповідачем докази є належними та доводять, що відповідачу на підставі договору надано професійну правничу допомогу у цій справі адвокатом Барилюк А.О., а відповідач прийняв та оплатив надані послуги на загальну суму 20 000,00 грн, що свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Суд апеляційної інстанції додаткове рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким заяву ТзДВ «Олешинське» задовольнив частково, стягнув з позивача на користь відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн. Керуючись принципами реальності та пропорційності витрат на професійну правову допомогу адвоката, застосувавши критерій розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача ТзДВ «Олешинське», визнавши обґрунтованими доводи ПП «Ліс-М» про те, що розмір відшкодування 20 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У поданій касаційній скарзі ПП «Ліс-М» послалося на те, зокрема, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував додаткове рішення суду першої інстанції про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки місцевим судом було порушено порядок ухвалення додаткового рішення, передбачений статтею 244 ГПК, проте суд апеляційної інстанції не мав права ухвалювати нове судове рішення про часткове задоволення заяви відповідача, а повинен був залишити таку заяву без розгляду відповідно до частини 4 статті 170 ГПК з огляду на те, що відповідачем не надано доказів направлення позивачу заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. При цьому судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо зазначеного питання, викладених у постановах від 12.04.2024 у справі № 626/133/21, від 31.012024 у справі № 750/14000/21, від 21.09.2022 у справі № 725/1301/21 та в ухвалах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 906/977/19, від 01.09.2022 у справі № 759/1303/14-ц, від 27.03.2023 у справі № 756/820/20. Також скаржник послався на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 2033/5916/12.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 2 ГПК передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 зазначеної норми).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК).

У розумінні положень частин 5, 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21, від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21)

У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК відповідач протягом п`яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, а саме 04.04.2023, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, відповідно до якої просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, подавши необхідні докази, про що зазначено вище.

Відповідно до пункту 1 договору про здійснення представництва/захисту (надання правничої допомоги) від 24.10.2022 клієнт/відповідач доручає, а адвокат Барилюк О.А. приймає на себе зобов`язання представляти у Господарському суду Хмельницької області інтереси ТзДВ «Олешинське» як відповідача у справі за позовом ПП «Ліс-М» до ТзДВ «Олешинське» про скасування державної реєстрації з підстав порушення законодавства.

У пункті 5 договору сторони погодили фіксований гонорар адвоката у сумі 7 000,00 грн, який клієнт/відповідач зобов`язується сплатити адвокату протягом 15 днів з дня укладення і підписання цього договору.

На виконання умов цього договору про здійснення представництва/захисту (надання правничої допомоги) його сторони склали і підписали акт приймання-передачі наданих послуг від 12.01.2023 на суму 7000,00 грн, за змістом якого адвокатом було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: здійснення представництва інтересів ТзДВ «Олешинське» як відповідача у справі № 924/691/22 у Господарському суді Хмельницької області, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подача відзиву на позовну заяву.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 20.12.2022 до договору про здійснення представництва/захисту (надання правничої допомоги) від 24.10.2022 сторони погодили збільшення розміру гонорару адвоката у зв`язку зі збільшенням затрат часу і обсягу роботи адвоката на виконання адвокатом доручень клієнта/відповідача. Сторони виклали у новій редакції пункт 5 договору, визначивши суму судових витрат за виконання адвокатом доручень клієнта/відповідача - 20 000,00 грн.

На виконання умов додаткової угоди від 20.12.2022 до договору про здійснення представництва/захисту (надання правничої допомоги) від 24.10.2022 між адвокатом і відповідачем погоджено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 09.03.2023 на суму 13 000,00 грн, за змістом якого адвокатом було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: ознайомлення з заявою про збільшення позовних вимог, консультування клієнта, ознайомлення з судовою практикою у подібній категорії справ, обрання правової позиції, представлення інтересів ТзДВ «Олешинське» як відповідача у справі № 924/691/22, підготовка заяв, клопотань.

У матеріалах справи наявні докази того, що представництво відповідача у цій справі здійснював адвокат Барилюк О.А. на підставі зазначеного договору про здійснення представництва/захисту (надання правничої допомоги) з урахуванням додаткової угодою до нього, ордера від 24.10.2022, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.12.2007 № 403.

За встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, факт надання послуг підтверджено наявними у справі доказами, зокрема відповідач у встановлений строк подав суду відзив на позовну заяву, відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заяву про застосування позовної давності, адвокат Барилюк О.А. брав участь у судових засіданнях 09.11.2022, 23.11.2022, 17.01.2023, 31.01.2023, 22.02.2023, 30.03.2023.

Суд апеляційної інстанції з огляду на положення частин 5, 6 статті 129 ГПК, урахувавши предмет спору, незначну складність справи та незначний обсяг матеріалів, що потребували вивченню адвокатом, кількість підготовлених ним процесуальних документів, конкретні обставини справи, результат вирішення спору, сталість судової практики з відповідного питання, заперечення ПП «Ліс-М» щодо суми правничої допомоги, яку позивач вважав суттєво завищеною, дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений відповідачем у сумі 20 000,00 грн, є неспівмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, тому підлягає зменшенню.

Таким чином, керуючись принципами реальності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, застосувавши критерій розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ТзДВ «Олешинське» про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також те, що належною до відшкодування сумою таких витрат є 10 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції порядку ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, зокрема стосовно повідомлення учасників справи про судове засідання, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки це судове рішення не є предметом перегляду за касаційною скаргою ПП «Ліс-М», додаткове рішення місцевого господарського суду, за наслідками його перегляду в апеляційному порядку, було скасовано судом апеляційної інстанції як ухвалене з порушенням норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ПП «Ліс-М» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало неврахуванням судом апеляційної інстанції при ухваленні нового рішення про судові витрати правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.04.2024 у справі № 626/133/21, від 31.012024 у справі № 750/14000/21, від 21.09.2022 у справі № 725/1301/21 та в ухвалах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 906/977/19, від 01.09.2022 у справі № 759/1303/14-ц, від 27.03.2023 у справі № 756/820/20.

Аналіз наведених скаржником судових рішень Верховного Суду, у яких містяться висновки, що узагальнено зводяться до того, зокрема, що ненаправлення стороною на адреси інших учасників справи документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, позбавило цих учасників справи можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат та є підставою для повернення без розгляду клопотання сторони про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не дають підстави вважати, що судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, порушено положення частини 4 статті 170, статті 244 ГПК, а також те, що висновки суду апеляційної інстанції за результатами перегляду додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про судові витрати, суперечать наведеним скаржником висновкам, що містяться у зазначених рішеннях Верховного Суду.

Так, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду додаткового рішення суду першої інстанції установив, що ТзДВ «Олешинське» (відповідач) подало відзив на позовну заяву, у якому заперечило проти доводів позивача та одночасно заявило про відшкодування витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 9 000,00 грн; відзив був надісланий позивачу, що підтверджується листом з описом вкладення; перед судовими дебатами 30.03.2023 відповідач заявив, що розмір судових витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 924/691/22, становить 20 000,00 грн, докази на підтвердження чого будуть надані протягом п`яти днів; представник позивача був присутній у судовому засіданні 30.03.2023 та, відповідно, обізнаний про такі процесуальні дії відповідача.

Отже, за обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, позивач був обізнаний як про подану заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу так і про намір відповідача у визначений строк подати докази.

Водночас суд апеляційної інстанції при ухваленні нового рішення про судові витрати врахував заперечення ПП «Ліс-М» щодо суми правничої допомоги, яку позивач вважав суттєво завищеною, тобто позивач скористався своїм правом заявити про неспівмірність розміру витрат, заявлених до стягнення відповідачем, що і було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні відповідного питання.

Таким чином, у справі, що розглядається, апеляційний суд з урахуванням обставин і складності справи надав оцінку поданим відповідачем доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, визначив необхідний фактичний обсяг правничої допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача.

За таких обставин висновки, зроблені в оскаржуваному судовому рішенні у справі № 924/691/22, у якій подано касаційну скаргу, не свідчать про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах/ухвалах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших установлених процесуальних обставин, які зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

У зв`язку з наведеним, підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції- без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ліс-М» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі № 924/691/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко