Ухвала

від 08.04.2024 по справі 752/12746/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 752/12746/20

провадження № 61-4140ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В .В.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стойчева Романа Володимировича на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПВ Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оранж» про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПВ Інвест» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, відшкодування моральної шкоди та

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості

від 27 червня 2018 року № 3/27.06/2018-МП, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПВ Інвест» (далі - ТОВ «СПВ Інвест»);

- визнати дійсним договір купівлі-продажу деривативу (форвардного контракту)

від 25 червня 2018 року № 25/06/18/02/Ф, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оранж»

(далі - ТОВ «КУА «Оранж»);

- зобов`язати відповідача ТОВ «СПВ Інвест» передати їй майнові права на об`єкт нерухомості - майбутня житлова квартира за умовним номером 28 на 8 поверсі, яка буде розміщена в будівельних осях В-Е/5/1-7, кількість кімнат 2, загальною площею 59,28 кв. м, у проєктній документації визначена як приміщення 2-В, квартира буде знаходитися в житловому будинку Житлового комплексу «Оранжпарк» за адресою: АДРЕСА_1 , за актом приймання-передачі протягом 30 днів від дати прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва та передати документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів (проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно);

- стягнути з відповідачів солідарно на її користь на відшкодування моральної шкоди 75 000,00 грн;

- стягнути з відповідачів на її користь витрати зі сплати судового збору.

Вказувала, що вона 25 червня 2018 року з метою придбання квартири, уклала з

ТОВ «КУА «Оранж» (продавець) договір купівлі-продажу деривативу (форвардного контракту) № 25/06/18/02/Ф, згідно якого придбала дериватив - форвардний контракт від 21 червня 2018 року № 28-2В на поставку базового активу - майнові права на об`єкт нерухомості, а саме майбутньої житлової квартири за умовним номером 28 на 8 поверсі, яка буде розміщена в будівельних осях В-Е/5/1-7, кількість кімнат 2, загальною площею 59,28 кв. м, у проєктній документації визначена як приміщення 2-В. Квартира буде знаходитись в житловому будинку Житлового комплексу «Оранжпарк» за адресою:

АДРЕСА_1 , що набуде статусу «Об`єкта права власності» після процедури прийняття в експлуатацію та державної реєстрації права власності в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У строки, визначені договором, 26 червня 2018 року вона сплатила продавцю

ТОВ «КУА «Оранж» ціну деривативу (форвардного контракту) у розмірі

420 000,00 грн, що підтверджується банківськими квитанціями від 26 та 27 червня 2018 року; за актом прийому-передачі деривативу до договору купівлі-продажу деривативу (форвардного контракту) від 25 червня 2018 року

№ 25/06/18/02Ф прийняла дериватив (форвардний контракт) від 21 червня

2018 року № 28-2В на поставку базового активу - вищезазначеного об`єкта нерухомості.

У подальшому вона уклала з ТОВ «СПВ Інвест» на виконання форвардного договору (контракту) від 21 червня 2018 року № 28-2В/2 договір

№ 3/27.06/2018-МП купівлі-продажу майнових прав на вищезазначений об`єкт нерухомості, який було оплачено 26 червня 2018 року, однак повідомлена відповідачами про нікчемність договору купівлі-продажу деривативу (форвардного контракту) від 25 червня 2018 року № 25/06/18/02/Ф та договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 27 червня 2018 року № 3/27.06/2018-МП.

Після отримання повідомлень про нікчемність укладених з нею договорів, що є надуманим, вона відчула тяжке моральне потрясіння, біль та душевні страждання. Розмір моральної шкоди оцінила у 75 000,00 грн.

У листопаді 2020 року представник відповідача ТОВ «СПВ Інвест» подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 27 червня 2018 року № 3/27.06/2018-МП, укладений між ТОВ «СПВ Інвест» та ОСОБА_1 , вирішити питання про розподіл судових витрат.

Вказував, що, керуючись нормами Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» у редакції від 18 лютого 2018 року, положеннями Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 року № 632 ТОВ «КУА «Оранж», що діє від власного імені, за рахунок та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Оранжпарк» (далі - Фонд) (Покупець) було підписано з ТОВ «СПВ Інвест» (Продавець) форвардний договір (контракт) від 21 червня 2018 року № 28-2В/2 у межах процедури емісії відповідного похідного цінного паперу на придбання у майбутньому базового активу (майнових прав на об`єкт нерухомості). У результаті цього Фонд мав стати першим власником згаданого форвардного договору (контракту) з можливістю його подальшого перепродажу на відкритому публічному аукціоні, який проводиться на товарній біржі.

У зв`язку з відсутністю своєчасної оплати у строк, передбачений форвардом, за випуск-емісію деривативу (форвардного контракту) перший покупець (власник) форварду порушив розміщення (емісії) цінного паперу (деривативу), у зв`язку з чим емісія деривативу вважається такою, що не відбулася.

Таким чином, подальший обіг (перепродаж від першого власника) цінного паперу (деривативу) є недійсним, у тому числі згідно з вимогами пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про цінній папери та фондовий ринок».

Вартість контакту є істотною умовою форвардного контакту, а відсутність дії зі сторони першого покупця деривативу щодо сплати вартості контакту порушує вимоги форми деривативу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної типової форми деривативів» від 19 квітня 1999 року № 632, у зв`язку з чим форвард немає статусу деривативу (цінного паперу) згідно з вимогами статей 1, 2, 3, 15 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

У зв`язку з вищевикладеним, позивачем було надіслано ТОВ «КУА «Оранж» повідомлення про анулювання форварду № 2-20 від 20 квітня 2020 року.

Крім цього, первісний позов відповідача не містив вимоги про визнання форварду дійсним, а тому не міг вважатись таким, недійсність якого оспорюється.

У зв`язку з недійсністю форварду, усі наступні похідні правочини, укладені стосовно цього форварду між позивачем та відповідачем, є недійсними (нікчемними) з моменту укладення, відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

10 червня 2020 року між ТОВ «СПВ Інвест» та ТОВ «КУА «Оранж» було укладено угоду № 01/06, у тому числі щодо погодження процесу забезпечення повного процесу зворотного розрахунку за грошовими зобов`язаннями між позивачем,

ТОВ «КУА «Оранж» та ОСОБА_1 за укладеними між ними угодами, в тому числі і договором від 27 червня 2018 року № 3/27.06/2018-МП.

17 липня 2023 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов задоволено частково.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від 27 червня 2018 року № 3/27.06/2018-МП, укладений між ТОВ «СПВ Інвест» та ОСОБА_1 .

Визнано дійсним договір купівлі-продажу деривативу (форвардного контракту)

від 25 червня 2018 року № 25/06/18/02/Ф, укладений між ТОВ «КУА «Оранж» та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ТОВ «СПВ Інвест» передати ОСОБА_1 майнові права на об`єкт нерухомості - житлову квартиру за умовним номером 28 на 8 поверсі, яка розміщена в будівельних осях В-Е/5/1-7, кількість кімнат 2, загальною площею

59, 28 кв. м, у проєктній документації визначена як приміщення 2В, квартира знаходиться в житловому будинку Житлового комплексу «Оранжпарк» за адресою: АДРЕСА_1 , за актом приймання-передачі та передати документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів (проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «СПВ Інвест» відмовлено.

30 січня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «СПВ Інвест» задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

20 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стойчев Р. В. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргуна постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 17 липня 2023 року залишити в силі.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.

У справі предметом первісного та зустрічного позовів є вимоги щодо дійсності договору купівлі-продажу майнових справ, вартість якого становить

420 000,00 грн. Також ОСОБА_1 заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 75 000,00 грн, що в загальному розмірі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).

У касаційній скарзі заявник не зазначив, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для ОСОБА_1 .

Не містять доводи касаційної скарги і посилання на суспільний інтерес та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування судами статей 204, 215, 218-220, 224, 626, 627 ЦК України, а доводи стосуються оцінки доказів судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мало бути переглянуте в касаційному порядку.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Стойчев Р. В. подав касаційну скаргу на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Стойчева Романа Володимировича на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПВ Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оранж» про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПВ Інвест» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В. В. Пророк