Ухвала

від 28.05.2021 по справі 752/12746/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 752/12746/20

Провадження №2/369/942/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

при секретарі: Миголь А.А.

розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стойчева Романа Володимировича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи №925 від 18.12.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.12.2020 року, який проведений, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Пінкевич Н.С. у соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, в провадження судді Волчко А.Я. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. від 24.12.2020 року вказану цивільну справу прийнято до провадження.

17.05.2021 представником позивача адвокатом представника позивача Стойчевим Р.В. було подано до суду повторно заяву про забезпечення позову, згідно якої просили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест (ЄДРПОУ 39231417) вчиняти будь які дії з відчуження (передачі, продажу, в інший спосіб) майнових прав на об`єкт нерухомості - майбутню житлову квартиру за умовним номером 28 (двадцять вісім) на 8 (восьмому) поверсі, яка буде розміщена в будівельних осях В-Е/5/1-7, кількість кімнат 2(дві), загальною площею 59, 28 кв.м. (п`ятдесят дев`ять цілих двадцять вісім сотих квадратних метрів) в проектній документації визначена як приміщення АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовували тим, що купівля майнових прав відбувалась шляхом укладення між відповідачами та позивачем наступних договорів: 21.06.2018 року Форвардний контракт (попередній договір) між Відповідачем-1 та Відповідачем -2 на поставку в майбутньому об`єкту нерухомості житлову квартиру.

25.06.2018 року договір купівлі продажу Форвардного контракту (попереднього договору) між Відповідачем -2 та Позивачем (згідно якого Позивач викупала права на майбутню житлову квартиру у Відповідача -2 перед Відповідачем-1).

27.06.2018 року договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості майбутню квартиру між Відповідачем -1 та Позивачем, відповідно якого Позивач викупила у Відповідача-1 майнові права на вищезазначену квартиру.

За цими договорами позивач сплатила відповідачам всю суму вартості майнових прав на квартиру, і очікувала передачу майнових прав на квартиру після введення нерухомості в експлуатацію з 01.11.2019 року.

Відповідач-1 свої зобов`язання по переданню майнових прав на квартиру перед Позивачем не виконав, майнові права на квартиру позивачу не передав до цього часу.

В той же час відповідачі, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є взаємопов`язаними особами (ТОВ "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ОРАНЖ", Код ЄДРПОУ-.41203703 - Відповідач-2 є засновником та учасником ТОВ "СПВ ІНВЕСТ" Код ЄДРПОУ:39231417 - Відповідач-1, Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1556250,00 ) вирішили позбавити Позивача права на отримання повністю оплаченої квартири та узгоджено виконали наступні дії.

В червні 2020 року Відповідач-1 та Відповідача-2 направили Позивачу два ідентичні повідомлення про нібито нікчемність правочину - договору купівлі-продажу деривативу (форвардного контракту)№ 25/06/18/02/Ф від 25 червня 2018 року та договору купівлі продажу майнових прав на об`єкт нерухомості №3/27.06/2018-МП від 27 червня 2018 року.

Таким чином відповідачі не визнали майнових прав позивача на об`єкт нерухомості - квартиру, які самі ж продали позивачу згідно ряду договорів у 2018 році.

Відповідачів не смутив той факт, що вони з часу укладення договірних відносин з позивачем користувались її грошовими коштами (які були сплачені в повному обсязі), здійснювали будівництво багатоквартирного будинку Житлового комплексу ОРАНЖПАРК за адресою: Україна, Київська обл., село Крюківщина, вулиця Одеська, буд.23, а через два роки, на етапі введення будинку і квартир в експлуатацію і настання обов`язку передачі позивачу її майнових прав, відмовились від виконання свої зобов`язань посилаючись на визнання ними укладених в 2018 році правочинів з тих підстав, що нібито Відповідач -2 не здійснив оплату за правочином Відповідачу -1.

Такими протиправними діями відповідачі, поставили позивача у складне становище, порушили її права на нерухоме майно.

В своїх повідомленнях відповідачі, посилаючись на загальні норми права, безпідставно вказують на те, що на їх думку договори, укладені з позивачем у 2018 року є недійсними (нікчемними).

Мета невизнання цих правочинів полягає у намаганні відповідачів продати вже збудовану нерухомість, майнові права на яку закріплені договорами за позивачем, третім особам за значно вищою ціною ніж була сплачена Позивачем на етапі початку будівництва.

Такими діями відповідачі, фактично намагаються в незаконний спосіб позбавити позивача права власності на майнові права на об`єкт нерухомого майна з метою його перепродажу третім особам за вищою ціною у зв`язку з фактичним закінченням будівництва об`єкту нерухомості і підвищенням його ринкової ціни.

Згідно п.1.2. договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості №3/27.06/2018-МП від 27 червня 2018 року , за яким Відповідач-1 мав передати Позивачу майнові права на збудовану квартиру, вбачається що будівництво квартири буде здійснюватися на земельній ділянці площею 0.2662 га з кадастровим номером 3222484000:02:002:5663.

В той же час, згідно інформації порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва міститься інформація, яка свідчить про те, що на земельній ділянці кадастровий номер: 3222484000:02:002:5663 (на якій згідно договору між Позивачем та Відповідачем мав будуватись спірний об`єкт нерухомості -квартира) видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів дата реєстрації 11.11.2020 ІУ123201110417, замовник ТОВ СПВ Інвест - Відповідач-1.

Відповідно є суттєвий ризик, що майнові права на квартиру, яка є предметом Договору купівлі продажу майнових прав на об`єкт нерухомості №3/27.06/2018-МП від 27 червня 2018 року, можуть бути відчужені на користь третіх осіб.

На переконання позивача, саме заборона вчиняти дії щодо передачі (продажу) іншого способу відчуження майнових прав на квартиру, забезпечить захист права позивача щодо незаконного відчуження майнових прав.

Враховуючи, що відповідачі вважають укладені з позивачем договори недійсні (нікчемними), відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися майновими правами на власний розсуд, зокрема, відчужити їх в будь-який спосіб, що призведе до унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Така вимога узгоджується із заявленими позовними вимогами, і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що його незастосування може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-150 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість вимог заяви позивача.

Враховуючи вищевикладене, просили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест (ЄДРПОУ 39231417) вчиняти будь які дії з відчуження (передачі, продажу, в інший спосіб) майнових прав на об`єкт нерухомості - майбутню житлову квартиру за умовним номером 28 (двадцять вісім) на 8 (восьмому) поверсі, яка буде розміщена в будівельних осях В-Е/5/1-7, кількість кімнат 2(дві), загальною площею 59, 28 кв.м. (п`ятдесят дев`ять цілих двадцять вісім сотих квадратних метрів) в проектній документації визначена як приміщення 2В, яка буде знаходитись в житловому будинку Житлового комплексу ОРАНЖПАРК за адресою: Україна, Київська обл., село Крюківщина, вулиця Одеська, буд.23.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення позивачу відсутні.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

Отже, в відповідності з зазначеними нормами процесуального права у суду є всі підстави для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по відчуженню спірних майнових прав що об`єкту нерухомості, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Приходжу до висновку, забезпечити позов шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії по відчуження спірних майнових прав на нерухоме майно, оскільки даний вид забезпечення позову є достатнім для забезпечення виконання рішення суду.

До такого висновку суд приходить, виходячи з розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, оскільки такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст.149-154,157,353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стойчева Романа Володимировича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест (ЄДРПОУ 39231417) вчиняти будь які дії з відчуження (передачі, продажу, в інший спосіб) майнових прав на об`єкт нерухомості - майбутню житлову квартиру за умовним номером 28 (двадцять вісім) на 8 (восьмому) поверсі, яка буде розміщена в будівельних осях В-Е/5/1-7, кількість кімнат 2(дві), загальною площею 59, 28 кв.м. (п`ятдесят дев`ять цілих двадцять вісім сотих квадратних метрів) в проектній документації визначена як приміщення 2В, яка буде знаходитись в житловому будинку Житлового комплексу ОРАНЖПАРК за адресою: Україна, Київська обл., село Крюківщина, вулиця Одеська, буд.23.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду .

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Інформація про стягувача : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39231417, адреса: 01033, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 15-Б, оф.8

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж , Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 41203703, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд.51.

Суддя: А.Я. Волчко