Ухвала

від 15.04.2021 по справі 752/12746/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 752/12746/20

Провадження №2/369/942/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стойчева Романа Володимировича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи №925 від 18.12.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.12.2020 року, який проведений, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Пінкевич Н.С. у соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, в провадження судді Волчко А.Я. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. від 24.12.2020 року вказану цивільну справу прийнято до провадження.

Одночасно з позовом, також було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест (ЄДРПОУ 39231417) вчиняти будь які дії з відчуження (передачі, продажу, в інший спосіб) майнових прав на об`єкт нерухомості - майбутню житлову квартиру за умовним номером 28 (двадцять вісім) на 8 (восьмому) поверсі, яка буде розміщена в будівельних осях В-Е/5/1-7, кількість кімнат 2(дві), загальною площею 59, 28 кв.м. (п`ятдесят дев`ять цілих двадцять вісім сотих квадратних метрів) в проектній документації визначена як приміщення АДРЕСА_1 .

Свої вимоги були мотивовані тим, що до Голосіївського районного суду м. Києва разом з цією заявою було подано позовну про визнання дійсними договорів та зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати дійсним договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості від червня 2018 року № 3/27.06/2018-МП, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю СПВ ІНВЕСТ (ЄДРПОУ: 39231417, Продавець) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Визнати дійсним договір купівлі продажу деривативу (форвардного контракту) № 25/06/18/02/Ф від 25 червня 2018 рок, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ОРАНЖ (ЄДРПОУ:41203703, Продавець) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Зобов`язати відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю СПВ ІНВЕСТ (ЄДРПОУ:39231417) передати Позивачу - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнових прав на об`єкт нерухомості - майбутня житлова квартира за умовним номером 28 (двадцять вісім) на 8 (восьмому) поверсі, яка буде розміщена в будівельних осях В-Е/5/1-7, кількість кімнат 2(дві), загальною площею 59, 28 кв.м. (п`ятдесят дев`ять цілих двадцять вісім сотих квадратних метрів) в проектній документації визначена як приміщення АДРЕСА_1 , за актом приймання- передачі протягом 30 (тридцяти) днів від дати прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва та передати документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів (проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно). Стягнути з Відповідачів солідарно на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 75 000 гривень.

Враховуючи, що відповідачі вважають укладені з позивачем Договори недійсні нікчемними), відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися майновими правами на власний розсуд, зокрема, відчужити їх в будь-який спосіб, що призведе до (неможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову прихожу до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам .

Згідно із переліком видів забезпечення позову, наведених у частині першій статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач зазначає, що відповідачі вважають укладені з позивачем Договори недійсні нікчемними), відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися майновими правами на власний розсуд, зокрема, відчужити їх в будь-який спосіб, що призведе до (неможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову).

Разом з тим, враховуючи предмет та підстави позову, доводи викладені у заяві позивача, прихожу до висновку що представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в порядку статті 151 ЦПК України, не надано належних обґрунтувань необхідності забезпечення позову та не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду. При цьому, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-150 , 153 , 260 , 261 ЦПК України , суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Стойчева Романа Володимировича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СПВ Інвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Оранж про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду .

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: А.Я. Волчко