Постанова

від 10.04.2024 по справі 757/8602/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1702/2024

Справа № 757/8602/22-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 квітня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Бусик О.Л. в м. Київ 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_5 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в м. Києві, про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня, за умовами якого ТОВ «Автомото-Сервіс» продало, а ОСОБА_3 придбав автомобіль Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску, скасувати реєстрацію транспортного засобу, здійснену 25 червня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві за ОСОБА_3 , витребувати у ОСОБА_4 автомобіль з незаконного володіння та повернути його ОСОБА_1 , покласти на відповідачів судові витрати.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її колишній чоловік ОСОБА_5 подарував їй автомобіль Land Rover, що засвідчено договором дарування. З 16 червня 2020 року вона не проживає разом з чоловіком, а 05 березня 2021 року рішенням Подільського районного суду м. Києва шлюб між ними розірвано.

Оскільки у ОСОБА_5 залишився належний їй автомобіль, вона неодноразово зверталася до нього з проханням повернути її майно, однак ОСОБА_5 залишав її вимоги без реагування, з даного приводу вона неодноразово зверталася до поліції, однак ці звернення також не надали результату. В подальшому автомобіль без її згоди, але від її імені було відчужено іншій особі. У відповідності до наявної в позивача інформації, ТОВ «Автомото-Сервіс», діючи на підставі договору комісії від 24 червня 2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , уклало договір купівлі-продажу щодо спірного транспортного засобу з ОСОБА_3 , однак ніяких договірних відносин з даною юридичною особою у неї ніколи не існувало, договір комісії вона не підписувала і нікого не уповноважувала на продаж автомобіля, натомість намагалася в досудовому порядку домовитися зі ОСОБА_5 щодо повернення автомобіля.

В подальшому з її автомобілем 01 липня 2021 року було укладено чергову угоду купівлі-продажу на користь ОСОБА_4 , який на даний час вважається власником і з незаконного володіння якого вона просить витребувати належне їй майно.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі повторно наводила обставини, зазначені нею в позові, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Вказувала, що суттєвим для доказування в даній справі є договір комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року, оскільки діючи саме на підставі цього договору, ТОВ «Автомото-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу автомобіля з ОСОБА_3 . Посилання на вказаний договір міститься в тексті самого договору, але не зазначено, чи його було укладено дійсно з позивачем, в матеріалах сервісного центру договір комісії відсутній, таким чином, документу не існує.

До подачі позову було подано адвокатський запит на адресу ТОВ «Автомото-Сервіс», однак ніякої відповіді отримано не було, що свідчить про відсутність підприємства за даною адресою або його фіктивність. Суд першої інстанції постановив ухвалу про витребування доказів, яка фактично виконана не була, оскільки відповідний доказ до суду не надійшов. При цьому судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони позивача про направлення ухвали про забезпечення доказів для її належного виконання до державної виконавчої служби.

Вважала, що суд свідомо самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків по збиранню доказів у разі неможливості надання таких доказів учасниками справи, що призвело до винесення незаконного рішення. Достовірно знаючи про важливість дослідження такого доказу як договір комісії, і усвідомлюючи неможливість надання цього доказу учасником справи, суд першої інстанції відмовив учаснику в допомозі по отриманню цього доказу. При цьому основним аргументом суду при відмові в позові є відсутність такого доказу як неіснуючий договір комісії, у витребуванні якого суд відмовив позивачу.

Звертала увагу, що крім позивача, до суду з`явився лише представник ОСОБА_3 , інші учасники до суду не з`явилися, а РСЦ ГСЦ в м. Києві лише надав відповідь. При цьому представник ОСОБА_3 не зміг пояснити обставини купівлі-продажу спірного автомобіля і наступного перепродажу, посилаючись на те, що не був учасником справи. В зв`язку з цим нею було заявлено клопотання про виклик в судове засідання безпосередньо самого відповідача, враховуючи, що поведінка учасника справи і його щире бажання сприяти правильному вирішенню справи може бути об`єктом оцінки суду для правильного вирішення справи. Представником ОСОБА_1 в клопотанні про виклик відповідача було поставлено ряд питань, які стосувалися укладення цієї угоди, однак суд відмовив в задоволенні клопотання і прийняв наданий представником ОСОБА_3 скріншот його відповідей, в яких останній фактично нічого не повідомив, посилаючись на тривалий час, який минув з моменту подій. Така поведінка мала бути оцінена судом, виходячи з критеріїв доброчесності і справедливості.

Посилалася на наявність сумнівів щодо бездіяльності ТОВ «Автомото-Сервіс», яким свідомо не надавався доказ на виконання ухвали суду, а вся кореспонденція поверталася до суду неврученою. Вважала, що в діях підприємства наявний склад злочину, оскільки договір комісії нею ніколи не укладався, з даного приводу вона зверталась до поліції, в зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження за статтею «Шахрайство». Тому відсутність договору комісії повинна була тлумачитися судом як доказ на користь позивача, яка стверджує, що ніколи не підписувала договір комісії і до м. Чернівці не їздила.

Звертала увагу на тексти двох договорів купівлі-продажу від 24 червня 2021 року і 01 липня 2021 року, які візуально дуже схожі і відрізняються лише особистими даними сторін, хоча договори укладені різними підприємствами, одним з яких є ТОВ «Автомото-Сервіс», тобто два договори складалися однією особою. Вважала, що ТОВ «Автомото-Сервіс» свідомо уникає надання договору комісії до суду, оскільки такий документ не укладався.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання 10 квітня 2024 року з`явився представники позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 , інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2011 року, розірваному рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року (а. с. 8 - 9 т. 1).

14 травня 2018 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 автомобіль Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 на підставі договору дарування від 14 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 758 (а. с. 11 т. 1).

Листом РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 19 січня 2022 року № 31/26-13651 на адвокатський запит повідомлено, що 18 травня 2018 року в сервісному центрі № 8043 РСЦ МВС в м. Києві здійснено реєстрацію транспортного засобу Land Rover д.н.з. НОМЕР_1 на нового власника за договором дарування з видачею номерних знаків НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію на ім`я ОСОБА_1 25 червня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві проведено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу (оформленого суб`єктом господарювання) із видачею номерних знаків НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію на ім`я ОСОБА_3 01 липня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві проведено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу (оформленого суб`єктом господарювання) із видачею номерних знаків НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію на ім`я ОСОБА_4 (а. с. 13 т. 1).

На а. с. 16 знаходиться копія договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером 7613 від 26 листопада 2020 року ТОВ «Автомото-Сервіс», який є комісіонером та діє у відповідності до п. 8 постанови КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року, в особі відповідального ОСОБА_7 , і покупцем ОСОБА_3 . На умовах даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрованого за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

На а. с. 15 т. 1знаходиться копія договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7849/21/012571 від 01 липня 2021 року, укладеного суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером 7849 від 15 грудня 2020 року ТОВ «Укравтотрейд-Групп», який є комісіонером та діє у відповідності до п. 8 постанови КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії № 7849/21/1/012821 від 30 червня 2021 року, в особі відповідального ОСОБА_8 , і покупцем ОСОБА_4 . На умовах даного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 , зареєстрованого за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

На а. с. 21 - 24 т. 1знаходяться копії відповідей Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області за зверненнями ОСОБА_1 з приводу пошкодження її майна, від 20 квітня 2021 року, 05 травня 2021 року, 13 липня 2021 року, про відсутність достатніх даних, які б слугували законними підставами для відкриття кримінального провадження.

На а. с. 25 т. 1 знаходиться витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12021116380001938 за заявою ОСОБА_1 від 10 серпня 2021 року, згідно якої 10 серпня 2021 року невстановлена особа, перебуваючи в ТСЦ 8047 ринок Столичний за адресою АДРЕСА_1 вчинила шахрайські дії відносно заявниці. Осіб, яких повідомлено про підозру, в даному витягу не зазначено.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами незаконного вибуття спірного автомобіля з її володіння, не надано доказів, що набувач знав або міг знати про наявність перешкод ддля вчинення правочину, в тому числі, що продавець не мав права відчужувати майно, що може свідчити про недобросовісність набувача.

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач ОСОБА_1 зазначала, що ніяких договірних відносин у неї з ТОВ «Автомото-сервіс» ніколи не було, договір комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року вона не підписувала, нікого не уповноважувала на продаж спірного автомобіля, відтак належний їй автомобіль вибув з її володіння поза її волею та підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 .

Відповідачем ОСОБА_3 було направлено відзив на позовну заяву, в якому відповідач пояснив, що набув у власність майно на законних підставах, а позовні вимоги вважає незаконними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню (а. с. 80 т. 1).

Разом із тим, всупереч принципу змагальності, відповідачами на спростування даних обставин не було надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів, а саме договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного між підприємством та ОСОБА_3 , та договору комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного ТОВ «Автомото-Сервіс» в особі ОСОБА_7 з власником транспортного засобу ОСОБА_1 .

Сприяючи позивачу в реалізації нею прав, передбачених ЦПК України, суд першої інстанції задовольнив клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів ухвалою від 14 липня 2022 року, якою у ТОВ «Автомото-Сервіс» було витребувано належним чином завірену копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного між підприємством та ОСОБА_3 , та договору комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного ТОВ «Автомото-Сервіс» в особі ОСОБА_7 з власником транспортного засобу (а. с. 97).

Копія ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року про витребування доказів неодноразово направлялася на відомі суду адреси ТОВ «Автомото-Сервіс», однак документи до суду не направлялися і ухвала суду про забезпечення доказів виконана не була.

В зв`язку з вищевикладеним, представником позивача в судовому засіданні 04 травня 2023 року було заявлено клопотання про передачу ухвали суду про витребування доказів на примусове виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а. с. 174 т. 1), однак вказане клопотання суд першої інстанції залишив без задоволення (а. с. 182 т. 1) та, розглянувши справу за наявними матеріалами, відмовив в позові з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі виконав покладений на нього процесуальний обов`язок сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, не витребував за клопотанням позивача ключові докази, які мають істотне значення для справи, не встановив дійсні обставини, не надав оцінки діям відповідачів, якими не спростовано доводів позивача, та відповідно не виконав завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи.

У справі, яка переглядається, встановлено, що договір купівлі-продажу належного ОСОБА_1 автомобіля від 24 червня 2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, вчинявся в інтересах продавця комісіонером - ТОВ «Автомото-Сервіс» на підставі договору комісії від 24 червня 2021 року № 7613/21/1/008380, укладеного з власником транспортного засобу (а. с. 16 т. 1).

Разом із тим, відповідачами не виконано процесуального обов`язку спростування доводів позивача та не доведено обставин укладення такого договору ТОВ «Автомото-Сервіс» з позивачем ОСОБА_1 , вказаний договір комісії від 24 червня 2021 року № 7613/21/1/008380, на підставі якого нібито діяло ТОВ «Автомото-Сервіс», в матеріалах справи відсутній.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційним судом ухвалою від 08 листопада 2023 року було задоволено клопотання про витребування доказів, оскільки фактично ухвала суду першої інстанції про витребування доказів від 14 липня 2022 року виконана не була, а саме витребувано у ОСОБА_3 , ТОВ «Автомото-Сервіс» копію договору комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного ТОВ «Автомото-Сервіс» з власником транспортного засобу, а також копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс» з ОСОБА_3 , на підставі яких було відчужено транспортний засіб Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 .

Копію вказаної ухвали було направлено апеляційним судом для виконання до ОСОБА_3 , ТОВ «Автомото-Сервіс» та відділу державної виконавчої служби за місцем виконання.

Представником відповідача ОСОБА_3 до Київського апеляційного суду направлено заяву від 17 листопада 2023 року про відсутність у відповідача договір комісії.

Постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції Марка В.М. у виконавчому провадженні ВП № 74206161 від 19 березня 2024 року повернуто виконавчий документ стягувачу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки встановлено, що за адресою, вказаною у виконавчому документі та за адресою місця реєстрації юридичної особи боржника не існує. Згідно відповіді на запити до Державної податкової служби України інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України боржником до ДПС від відповідних фінансових установ не надходила. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС України за боржником транспортні засоби не зареєстровано. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухомого майна не зареєстровано. В результаті вжитих державним виконавцем дій місцезнаходження юридичної особи-боржника не виявлено.

Таким чином, апеляційним судом вжито доступних процесуальних заходів щодо встановлення обставин укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Автомото-Сервіс» договору комісії від 24 червня 2021 року № 7613/21/1/008380, і такі обставини не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд також враховує, що за заявою ОСОБА_1 про те, що 10 серпня 2021 року невстановлена особа, перебуваючи в АДРЕСА_2 вчинила шахрайські дії відносно заявниці, зареєстровано кримінальне провадження 12021116380001938 (а. с. 25 т. 1).

На виконання вимог ст. 77, 79, 80, 81 ЦПК України, відповідачами не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів на спростування доводів позивача, а натомість зайнято пасивну позицію заперечення законності та обґрунтованості позовних вимог (відповідачем ОСОБА_3 ) та ігнорування позову (відповідачем ОСОБА_4 ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таким чином, з доказів, наявних в матеріалах справи, з урахуванням стандарту більшої переконливості, апеляційний суд вважає встановленими обставини, що ОСОБА_1 , будучи власником автомобіля Land Rover Discovery Sport д.н.з. НОМЕР_4 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , не укладала договору комісії від 24 червня 2021 року № 7613/21/1/008380 з ТОВ «Автомото-Сервіс», а відтак не виявляла волевиявлення на відчуження належного їй на праві власності автомобіля, отже, спірний автомобіль вибув з її володіння поза волею власника.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відмову в позові з підстав його недоведеності та необґрунтованості є передчасними та помилковими, рішення ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, таке рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 по суті, апеляційний суд виходить із такого.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд повинен був встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 703/1191/20 (провадження № 61-19324 св 21), віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц, провадження № 61-13656 св 20, вказано, що «аналіз статті 387 ЦК України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Належним відповідачем у віндикаційному позові є володіючий невласник».

Предметом доказування у цій справі є факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття цього майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зроблено правовий висновок, відповідно до якого відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині витребування майна і необхідність захисту порушеного права ОСОБА_1 шляхом витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_4 автомобіля Land Rover Discovery Sport д.н.з. НОМЕР_4 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 на користь позивача в порядку ст. 388 ЦК України.

Апеляційний суд враховує положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Поняття «мирне володіння майном», крім законності його набуття, передбачає, що воно не порушує прав та законних інтересів інших осіб. Як встановлено судом, спірний автомобіль вибув з володіння єдиного законного власника ОСОБА_1 поза її волею, а отже перебування спірного майна у володінні відповідача ОСОБА_4 наразі порушує права позивача, які підлягають захисту.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності (користування) відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності (користування) на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд не вбачає, що відібранням у відповідача автомобіля на нього покладається надмірний тягар або порушується принцип на мирне володіння майном, оскільки ОСОБА_4 , із власності якого витребовується автомобіль, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, у якої він придбав цей автомобіль, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц, від 13 лютого 2020 року у справі № 761/8499/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 754/14094/17.

Разом із тим, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 24 червня 2021 року та скасування реєстрації транспортного засобу за відповідачем ОСОБА_3 , оскільки це не є ефективним способом захисту прав власника.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц,провадження № 14-651цс18).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388ЦК України, є неефективними.

Апеляційний суд враховує, що права, свободи та інтереси позивача як власника майна в достатній мірі захищені судом шляхом задоволення вимоги про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння відповідача, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду про належний спосіб захисту прав власника, яким є віндикаційний позов.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в частині витребування у відповідача ОСОБА_4 на користь позивача спірного автомобіля.

В решті позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та оскільки позов та апеляційна скарга ОСОБА_1 за наслідками апеляційного перегляду задоволені в частині вимог майнового характеру про витребування майна з чужого незаконного володіння, з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в частині даних вимог в розмірі 2481 грн. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_5 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в м. Києві, про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 автомобіль Land Rover Discovery Sport д.н.з. НОМЕР_4 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати в розмірі 2481 грн.

В решті позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2024 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.