Постанова

від 25.09.2024 по справі 757/8602/22-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 757/8602/22

провадження № 61-8981св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс», товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лісовой Роман Олегович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

від 10 квітня 2024 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Автомото-Сервіс», товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_4 , Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в

м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що14 травня 2018 року її колишній чоловік ОСОБА_4 подарував їй автомобіль Land Rover, що засвідчено договором дарування. З 16 червня 2020 року вона не проживає разом з чоловіком, а 05 березня 2021 року рішенням Подільського районного суду міста Києва шлюб між ними розірвано.

3. Оскільки у ОСОБА_4 залишився належний їй автомобіль, вона неодноразово зверталася до нього з проханням повернути її майно, однак ОСОБА_4 залишав її вимоги без реагування, з цього приводу вона неодноразово зверталася до поліції, однак ці звернення також не дали результату. У подальшому автомобіль без її згоди, але від її імені було відчужено іншій особі. Відповідно до наявної у неї інформації ТОВ «Автомото-Сервіс», діючи на підставі договору комісії від 24 червня 2021 року, уклало договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу з ОСОБА_2 . Водночас, ніяких договірних відносин із зазначеною юридичною особою у неї ніколи не існувало, договір комісії вона не підписувала і нікого не уповноважувала на продаж автомобіля, натомість намагалася у досудовому порядку домовитися зі ОСОБА_4 щодо повернення автомобіля.

4. У подальшому її автомобіль 01 липня 2021 року було продано на користь ОСОБА_3 , який на цей час вважається власником і з незаконного володіння якого вона просить витребувати належне їй майно.

5. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити: визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня 2021 року, за умовами якого ТОВ «Автомото-Сервіс» продало, а ОСОБА_2 придбав автомобіль Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску, скасувати реєстрацію транспортного засобу, здійснену 25 червня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві за ОСОБА_2 ; витребувати у ОСОБА_3 автомобіль з незаконного володіння та повернути його ОСОБА_1 ; покласти на відповідачів судові витрати.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду

від 23 лютого 2022 року, а саме: арешт на автомобіль Land Rover Discavery Sport, 2017 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 .

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами незаконного вибуття спірного автомобіля з її володіння, не надано доказів, що набувач знав або міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину, в тому числі, що продавець не мав права відчужувати майно, що могло б свідчити про недобросовісність набувача.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року скасовано та прийнято нове судове рішення.

9. Позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу задоволено частково.

10. Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 автомобіль Land Rover Discovery Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . У решті позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням стандарту більшої переконливості, дозволяють зробити висновки про те, що ОСОБА_1 , будучи власником автомобіля Land Rover Discovery Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , не укладала договору комісії від 24 червня

2021 року № 7613/21/1/008380 з ТОВ «Автомото-Сервіс», а відтак не мала волевиявлення на відчуження належного їй на праві власності автомобіля. Отже спірний автомобіль вибув з її володіння за відсутності її волі, а тому він підлягає витребуванню у ОСОБА_3 на користь позивачки в порядку статті 388 ЦК України. ОСОБА_3 , з власності якого витребовується автомобіль, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, у якої він придбав цей автомобіль, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. 24 червня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лісовой Р. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 522/1552/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Заявник вважає, що якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, у тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить статті 388 ЦК України та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат.

15. Заявник стверджує, що він є добросовісним набувачем спірного автомобіля, а задоволення позову покладе на нього індивідуальний та надмірний тягар.

16. Згідно з доводами касаційної скарги, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відсутнє судове рішення за результатом розгляду кримінального провадження, у якому встановлений факт підробки (фіктивності) документів, на підставі яких був зареєстрований автомобіль.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/8602/22-ц.

18. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з

08 липня 2011 року, розірваному рішенням Подільського районного суду

м. Києва від 05 березня 2021 року у справі № 758/179/21.

20. 14 травня 2018 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 автомобіль Land Rover Discovery Sport, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі договору дарування від 14 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 758.

21. Листом РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 19 січня 2022 року № 31/26-13651 на адвокатський запит повідомлено, що 18 травня 2018 року в сервісному центрі

№ 8043 РСЦ МВС в м. Києві здійснено реєстрацію транспортного засобу Land Rover, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на нового власника за договором дарування з видачею номерних знаків НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію на ім`я ОСОБА_1 25 червня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві проведено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу (оформленого суб`єктом господарювання) з видачею номерних знаків НОМЕР_5 та свідоцтва про реєстрацію на ім`я

ОСОБА_2 01 липня 2021 року в ТСЦ № 8047 РСЦ МВС в м. Києві проведено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу (оформленого суб`єктом господарювання) з видачею номерних знаків НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію на ім`я ОСОБА_3 .

22. Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером 7613

від 26 листопада 2020 року ТОВ «Автомото-Сервіс», який є комісіонером та діє у відповідності до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1388

від 07 вересня 1998 року та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року, в особі відповідального ОСОБА_5 , і покупцем ОСОБА_2 . На умовах цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб Land Rover Discovery Sport, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

23. У відповідності до копії договору купівлі-продажу транспортного засобу

№ 7849/21/012571 від 01 липня 2021 року, укладеного суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним номером 7849

від 15 грудня 2020 року ТОВ «Укравтотрейд-Групп», який є комісіонером та діє у відповідності до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1388

від 07 вересня 1998 року та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії № 7849/21/1/012821 від 30 червня 2021 року, в особі відповідального ОСОБА_6 , і покупцем ОСОБА_3 . На умовах вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві транспортний засіб Land Rover Discovery Sport, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу. Передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

24. Відповідно до копій відповідей Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 05 травня 2021 року № С-382, № С-383,

№ 3/907, 13 липня 2021 року № С-571, за зверненнями ОСОБА_1

від 20 квітня 2021 року, 23 квітня 2021 року з приводу пошкодження її майна, повідомлено про те, що у ході проведення перевірки достатніх даних, які б слугували законними підставами для відкриття кримінального провадження, не отримано.

25. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12021116380001938, за заявою ОСОБА_1

від 10 серпня 2021 року, невстановлена особа, перебуваючи 10 серпня 2021 року в ТСЦ 8047 ринок Столичний за адресою с. Софіївська Борщагівка, вул. Кільцева, 110А вчинила шахрайські дії відносно заявниці. Осіб, яким повідомлено про підозру, у витязі не зазначено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

27. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

31. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

32. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

33. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

34. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

35. Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

36. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою

статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

37. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

38. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. У діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

39. Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

40. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється з втратою ним цього майна.

41. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

42. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

43. Власник з дотриманням норм статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

44. Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

45. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

46. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

47. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

48. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

49. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

50. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказам й обґрунтовано виходив з того, що позивачка з більшою переконливістю довела, що вона, будучи власником спірного автомобіля, не укладала договору комісії від 24 червня 2021 року № 7613/21/1/008380 з ТОВ «Автомото-Сервіс», що свідчить про відсутність у неї волевиявлення на відчуження спірного автомобіля.

51. Під час вирішення спору судом першої інстанції за клопотанням сторони позивачки було витребувано у ТОВ «Автомото-Сервіс» належним чином завірену копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного між підприємством та ОСОБА_2 , та договору комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного ТОВ «Автомото-Сервіс» в особі ОСОБА_5 з власником транспортного засобу.

52. Витребувані судом докази надані не були.

53. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року було задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів, витребувано у ОСОБА_2 , ТОВ «Автомото-Сервіс» копію договору комісії № 7613/21/1/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного ТОВ «Автомото-Сервіс» з власником транспортного засобу, а також копію договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7613/21/008380 від 24 червня 2021 року, укладеного ТОВ «Автомото-Сервіс» з ОСОБА_2 , на підставі яких було відчужено спірний транспортний засіб.

54. Копію вказаної ухвали було направлено апеляційним судом для виконання на адресу ОСОБА_2 , ТОВ «Автомото-Сервіс» та відділу державної виконавчої служби за місцем виконання.

55. Представником ОСОБА_2 до Київського апеляційного суду направлено заяву від 17 листопада 2023 року про відсутність у відповідача договору комісії.

56. Постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марка В. М. у виконавчому провадженні ВП № ІНФОРМАЦІЯ_1

від 19 березня 2024 року повернуто виконавчий документ з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки встановлено, що за адресою, вказаною у виконавчому документі та за адресою місця реєстрації юридичної особи боржника не існує. Згідно з відповіддю на запити до Державної податкової служби України інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України боржником до ДПС від відповідних фінансових установ не надходила. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру МВС України за боржником транспортні засоби не зареєстровано. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухомого майна не зареєстровано. В результаті вжитих державним виконавцем дій місцезнаходження юридичної особи-боржника не виявлено.

57. Враховуючи дії, які вчинялися судами попередніх інстанцій щодо здобуття оригіналів та копій договорів, на підставі яких спірний автомобіль первинно вибув з володіння позивачки, а також фактичну відсутність юридичної особи (ТОВ «Автомото-Сервіс») та ознак її господарської діяльності, як і відсутність відповідних договорів, слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що позивачка не укладала з ТОВ «Автомото-Сервіс» договору комісії від 24 червня 2021 року, на підставі якого належний їй автомобіль вибув з її володіння поза її волею.

58. ОСОБА_4 посилалася на те, що з червня 2020 року вона не проживає з колишнім чоловіком ОСОБА_1 , а у березні 2021 року шлюбні відносини припинено. Попри це, автомобіль залишився за попереднім місцем проживанням. Вказувала, що вона зверталась до ОСОБА_1 з проханням повернути транспортний засіб. Також неодноразово у 2021 році зверталася до правоохоронних органів.

59. За заявою ОСОБА_1 про те, що 10 серпня 2021 року невстановлена особа, перебуваючи в ТСЦ 8047 ринок Столичний,

с. Софіївська Борщагівка, вул. Кільцева, 110А , вчинила шахрайські дії відносно заявниці зареєстровано кримінальне провадження № 12021116380001938.

60. Вказані обставин свідчать про те, що право позивачки на користування належним їй транспортним засобом було обмежено всупереч її волі, а в подальшому автомобіль за відсутності її волі відчужено третій особі, що дає цілком обґрунтовані підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 388 ЦК України.

61. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

62. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

63. Досліджуючи добросовісність дій відповідачів, зваживши на підстави та послідовність набуття спірного автомобіля у власність ОСОБА_3 , а також обставини вибуття спірного майна з володіння ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав вважати непропорційним втручання у право ОСОБА_3 , який постанову апеляційного суду не оскаржує.

64. Слід зазначити, що ОСОБА_3 , купуючи спірний автомобіль, мав би проявити розумну обачність та звернути увагу на те, що автомобіль йому було відчужено 01 липня 2021 року, тобто через декілька днів після укладення договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу від 24 червня 2021 року. Ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_7 не надали доказів на підтвердження оплати при купівлі-продажі автомобіля. Вказані обставини можуть свідчити про недобросовісність дій сторін правочину щодо відчуження дороговартісного транспортного засобу на підставі договорів комісії за відсутності волі власника.

65. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня

2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) звернуто увагу, що кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

66. Апеляційний дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 , з незаконного володіння якого витребовується автомобіль, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, у якої він придбав цей автомобіль, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Таким же правом наділений і ОСОБА_2 .

67. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

68. Висновки апеляційного суду, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

69. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лісовой Роман Олегович, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович