Постанова

від 09.04.2024 по справі 160/7966/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа №160/7966/22

адміністративне провадження № К/990/23350/23 № К/990/21244/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув як суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні справу №160/7966/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 (головуючий суддя Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченка В.Є.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування:

податкових повідомлень-рішень: №0033010719 від 17.02.2022; №0145800719 від 06.10.2021; №0145770719 від 06.10.2021; №0145790719 від 06.10.2021; №0033150719 від 17.02.2022; №0145350717 від 06.10.2021; №0145360717 від 06.10.2021;

вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0145400717 від 06.10.2021;

рішення про застосування штрафних санкцій №0145410717 від 06.10.2021;

податкового повідомлення-рішення №0145380717 від 06.10.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2023 відкрито касаційне провадження №К/990/21244/23 у справі №160/7966/22 за касаційною скаргою Товариства.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволенні позову, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2023 відкрито касаційне провадження №К/990/23350/23 у справі №160/7966/22 за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалами від 08.04.2024 касаційний розгляд справи №160/7966/22 призначено у попередньому судовому засіданні на 09.04.2024.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Товариство звернулося до суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправним і скасування:

податкового повідомлення-рішення №0145780719 від 06.10.2021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 3' 612' 609,00грн. за податковими зобов`язаннями та на 116783,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

податкового повідомлення-рішення №0145770719 від 06.10.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 52835,00грн. та на 13208,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

податкового повідомлення-рішення №0145790719 від 06.10.2021, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 25345,00грн.

податкового повідомлення-рішення №0145800719 від 06.10.2021, яким зменшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 3' 676' 517,00грн. та зменшено суму податкового кредиту на 2' 907' 704,00грн.

податкового повідомлення-рішення №0145350717 від 06.10.2021, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 330440,13грн., на 48680,63грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 38023,41грн. пеня.

податкового повідомлення-рішення №0145360717 від 06.10.2021, яким збільшено суму податкового зобов`язання з військового збору на 22580,08грн., на 3326,51грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 2615,02грн. пеня.

вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ю-014540017 від 06.10.2021 на суму 92919,05грн.

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0145410717 від 06.10.2021 на суму 46459,53грн.

податкового повідомлення-рішення №0033010719 від 17.02.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 3541506,00 грн. та на 115798,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

податкового повідомлення-рішення №0033150719 від 17.02.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на 75475,27грн. за податковими зобов`язаннями та на 16005,96грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи спірні рішення та вимогу відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з згідно наданих позивачем первинних документів, директору підприємства не було надало у користування кошти, як це передбачено положеннями пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а фактично підприємством було здійснено оплату туристичних послуг, отриманих директором. Судом першої інстанції зазначено, що податкові повідомлення-рішення про нарахування військового збору та щодо відображення відомостей в розрахунках 1-ДФ, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску є похідними від порушень по взаємовідносинам з ПАТ «Готель «Прем`єр Палац» та ПП «Шик Тур». Суд першої інстанції вказав, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання обов`язкових умов, які у цій справі не встановлені.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано:

податкове повідомлення-рішення від 17.02.2022 № 0033010719, яким донараховано податок на прибуток та штрафні санкції в сумі 3'657' 304,75грн;

податкове повідомлення-рішення №0145800719 від 06.10.2021, яким зменшено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 3' 676' 517грн та зменшено податковий кредит на суму 2' 907' 704грн;

податкове повідомлення-рішення від 06.10.2021 №0145770719, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 66043,75грн;

податкове повідомлення-рішення від 06.10.2021 №0145790719, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 25345 грн;

податкове повідомлення-рішення від 06.10.2021 №0145350717 в частині основного платежу з податку на доходи фізичних осіб 103860,30, штрафних санкцій 8305,09, пені 433,57, а всього 112587,96грн;

податкове повідомлення-рішення від 06.10.2021 №0145360717 в частині основного платежу з військового збору 7097,12грн., штрафних санкцій 567,51грн., пені 28,87грн., всього 7693,50грн;

податкове повідомлення-рішення від 06.10.2021 №0145410717 в частині штрафних санкцій з єдиного соціального внеску 17158,68грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-01245400717 від 06.10.2021 - в частині основного платежу 34317,35грн.

В решті позову відмовлено.

У частині відмови у задоволенні позову, суд посилався на те, що позивачем не надано доказів використання нежитлової будівлі загальною площею 5187,2 кв.м за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Відтак, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що позивач підпадав під дію вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Апеляційним судом враховано правовий висновок Верховного Суду, сформований судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

Також, апеляційним судом встановлено, що позивачем не поставлено ознаку доходів фізичних осіб з кодом « 197» в податкових розрахунках за формою №1-ДФ у 3 кварталі 2020 року, тобто після набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 26.05.2020 №241. Таким чином, ТОВ «Агропромхім» надана звітність з недостовірними даними за формою 1ДФ (відповідно до переліку, наведеного у судовому рішенні).

Крім того, позивачем до складу оподатковуваного місячного доходу працівника підприємства не включено дохід у вигляді додаткового блага - вартості використання житла проживання та отриманих закордонних туристичних послуг, не утриманий військовий збір з доходу, отриманого працівником підприємства як додаткове благо (вартість безоплатно отриманих закордонних туристичних послуг, послуг по проживанню), до бази нарахування єдиного внеску працівника підприємства не включено дохід у вигляді додаткового блага - вартості отриманих закордонних туристичних послуг та вартості проживання.

Товариство не погодилось з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Позивач вказує, що апеляційний суд застосував норми матеріального права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного за наслідками розгляду спорів, що виникли у подібних правовідносинах, щодо операцій за договорами позики. Як зазначає позивач, Товариством були укладені договори позики, предметом яких є поворотна фінансова допомога. Відповідно до абзацу 8 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України поворотна фінансова допомога не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. На думку позивача, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги умови укладених договорів та відповідні докази, що підтверджують реалізацію цих договорів. Крім того, у касаційній скарзі позивачем зазначаються мотиви необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту «є» статті 266 ПК України, зокрема, так як вказана норма є нечіткою та непередбачуваною і припускає неоднозначне трактування, що підтверджується внесеними законодавцем змінами в цю норму та висновками суддів Верховного Суду, якими викладено окрему думку за наслідками розгляду справи судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. На підставі викладеного, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, а саме щодо визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 06.10.2021 №0145350717 на суму 304545,21грн., від 06.10.2021 №0145360717 на суму 20828,11грн., від 06.10.2021 №0145380717 на суму 1020,00грн.; від 17.02.2022 №0033150719 на суму 91481,23грн.; рішення від 06.10.2021 №0145410717 в частині штрафних санкцій на суму 29300,85грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2021 №Ю-01245400171 на суму 58601,70грн. та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В іншій частині, п

Відповідач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги, просить у її задоволенні відмовити. У відзиві податковий орган вказує, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі і у спосіб, що передбачені ПК України, з дотриманням вимог частини третьої статті 2 КАС України, а відтак, підстави для їх скасування відсутні.

Верховний Суд, переглядаючи рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги Товариства, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 06.07.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.10.2017 по 31.03.2021.

За результатами перевірки складено акт № 2134/04-36-07-21/33513430 від 13.07.2021.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено наступні рішення.

Податкове повідомлення-рішення № 0145780719 від 06.10.2021, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 3612609,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 116783,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Податкове повідомлення-рішення № 0145770719 від 06.10.2021, яким за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 52835,00грн. за податковими зобов`язаннями та на 13208,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Податкове повідомлення-рішення № 0145790719 від 06.10.2021, яким за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 25345,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0145800719 від 06.10.2021, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» зменшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 3' 676' 517,00грн. та зменшено суму податкового кредиту на 2' 907' 704,00грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0145350717 від 06.10.2021, яким за порушення пп. 164.1.2 п. 164.1, абз. «а», абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.2 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» збільшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 330440,13грн. за податковими зобов`язаннями, на 48680,63грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 38023,41грн. пеня.

Податкове повідомлення-рішення № 0145360717 від 06.10.2021, яким за порушення пп. 164.1.2 п. 164.1, абз. «а», абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.2 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» збільшено суму податкового зобов`язання з військового збору на 22580,08грн. за податковими зобов`язаннями, на 3326,51грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 2615,02грн. пеня.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ю-014540017 від 06.10.2021 на суму 92919,05грн.

Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0145410717 від 06.10.2021 на суму 46459,53грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0145810719 від 06.10.2021 р., яким за порушення пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на 81709,13грн. за податковими зобов`язаннями та на 17562,12грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Податкове повідомлення-рішення № 0145380717 від 06.10.2021, яким за порушення пп. абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1020,00грн.

Указані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій були оскаржені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» в порядку адміністративного оскарження, за результатами якого були скасовані частково податкові повідомлення-рішення № 0145780719 від 06.10.2021, № 0145810719 від 06.10.2021.

Замість скасованих Головним управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення № 0033010719 від 17.02.2022 р., яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 3' 541' 506,00грн. за податковими зобов`язаннями та на 115798,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Податкове повідомлення-рішення № 0033150719 від 17.02.2022, яким за порушення пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на 75475,27грн. за податковими зобов`язаннями та на 16005,96грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У справі, що розглядається, податковий орган посилався на те, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу, на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів: аналізу субрахунку 63-10038 (по постачальнику послуг ПП «ШИК ТУР» ) за періоди 11.2017, 12.2017, 05.2018, 06.2018, 07.2018, 08.2018 , 01.2019, 05.2019, 08.2019,10.2019, 01.2020, 02.2020, 03.2020, 07.2020, 08.2020, 12.2020, 02.2021, 03.2021, та рахунків-фактур, заявок на бронювання туристичних послуг, актів-звітів про надані послуги, зведених відомостей нарахування заробітної плати, платіжних доручень - встановлено проведення оплати ТОВ "АГРОПРОМХІМ" на адресу постачальника послуг ПП «ШИК ТУР» (код ЄДРПОУ 35934946) за надання закордонних туристичних послуг (проживання, авіаквитки) на ім`я директора підприємства ОСОБА_1 на загальну суму 1' 032' 067,00грн., у тому числі: 2017 - 95630,00грн., 2018 - 251022,00грн., 2019 - 28790,00грн., 2020 - 328925,00грн., 2021 - 68700,00грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, вказані витрати з придбання туристичних послуг, не пов`язані з веденням господарської діяльності, та відповідно віднесені за рахунок прибутку підприємства (бухгалтерський рахунок підприємства 44-300 «Прибуток використаний у звітному періоді»).

Враховуючи вищевикладене, до складу оподатковуваного місячного доходу працівника підприємства ОСОБА_1 не включено дохід у вигляді додаткового блага - вартості безоплатно отриманих закордонних туристичних послуг (порушено вимоги пп.164.1.2. п.164.1, абз «е» пп. 164.2.17. п.164.2. ст.164, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ).

Також, відповідач вказував, що ТОВ "АГРОПРОМХІМ" податкові розрахунки за формою №1-ДФ , надані до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (ДПІ ЖОВТІ ВОДИ) з недостовірними відомостями, а саме:

Не відображено надання поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства за ознакою « 197», а саме не відображено виплату працівникам підприємства:

ІІІ кв. 2020 р. - ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ), угода позики від 21.09.2020 № 210920 , виплата згідно платіжного доручення № 858 від 23.09.2020 р, загальна сума допомоги 100000,00грн.

ІV кв. 2018 р. - ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ), угода позики від 17.12.2018 р. № 170118 , виплата згідно платіжного доручення №664 від 17.12.2018, загальна сума допомоги 17000,00грн.

І кв. 2019 р. - ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ), угода позики від 17.01.2019 №170119 , виплата згідно платіжного доручення №676 від 17.01.2019, загальна сума допомоги 160000,00грн.

Не відображено отриманий дохід працівника підприємства ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) у вигляді додаткового блага за ознакою доходів « 126» в загальній сумі 1' 835' 778,48грн.

Таким чином, ТОВ «Агропромхім» надана звітність з недостовірними даними за формою 1ДФ від 06.02.2018 № 9298038259 за ІV кв. 2017, від 04.07.2018 № 9134691309 за ІІ кв. 2018, від 19.10.2018 № 9228415447 за ІІІ кв. 2018, від 23.01.2019 № 930854312 за ІV кв. 2018, від 02.04.2019 № 9061099213 за 1 кв. 2019, від 22.10.2019 № 9246106022 за ІІІ кв. 2019, від 03.01.2020 № 9316735472 за ІV кв. 2019, від 21.04.2020 № 9084888626 за І кв. 2020, від 08.07.2020 р. № 9157704012 за ІІ кв. 2020 р. від 24.10.2020 № 9275697500 за ІІІ кв. 2020, від 19.04.2021 № 9089980503 за І кв. 2021.

Крім того, податковий орган вказував, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 31.05.2021 №259179638 за Товариством на території міста Жовті Води з 09.11.2007 по 05.06.2020 зареєстровано право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля) загальною площею 5187,2 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, у податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 2017 по 2021 роки вказано лише об`єкт нерухомого майна загальною площею - 66,6 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (Свідоцтво №98 про право власності на нерухоме майно від 23.07.2007).

Таким чином, ТОВ «АГРОПРОМХІМ» не декларувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по нежитловій будівлі загальною площею 5187,2 кв.м., розташованою за адресою: м. Жовті Води, вул. Об`їздна, ЗЛ. за період з 01.10.2017 по 05.06.2020 (дата припинення права власності).

Заперечуючи проти доводів податкового органу, позивач вказав, що послуги ПП «Шик Тур» не є додатковим благом директора підприємтсав ОСОБА_1 , оскільки є поворотною фінансовою допомогою цій особі, яка здійснена на підставі договорів позики. Договори на період перевірки були діючими, строк повернення позики не настав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» не декларувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по нежитловій будівлі загальною площею 5187,2 кв.м. Вказаний висновок контролюючого органу є помилковим, оскільки вказана нежитлова будівля не була об`єктом оподаткування у період до 23.05.2020 р., тому що відноситься до будівель промисловості. Відповідно до технічного паспорту на будівлю в склад будівлі входять майстерні, виробничі приміщення, склад. Призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації промисловості. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» є, зокрема, виробництво готових кормів для тварин; вантажний автомобільний транспорт. Тобто, позивач є промисловим підприємством.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно до абз. «а», абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Відповідно до вв. 168.1.2 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Згідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Судами розглянуто доводи представника позивача стосовно того, що оплата ТОВ «Агропромхім» на адресу постачальника послуг ПП «Шик Тур» є поворотною фінансовою допомогою директору ОСОБА_1 та не визнано їх обґрунтованими, у зв`язку з наступним.

Відповідачем в акті перевірки зазначено та не спростовано позивачем, що згідно даних бухгалтерського обліку вищенаведені операції відображені наступним чином:

Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1 032 197 грн.;

Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»» Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на суму 1 032 197 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, вказані витрати з придбання туристичних послуг, не пов`язані з веденням господарської діяльності, та відповідно віднесені за рахунок прибутку підприємства (бухгалтерський рахунок підприємства 44-300 «Прибуток використаний у звітному періоді»).

При цьому, отримувач (замовник послуг), зокрема, згідно наданих заявок на бронювання - ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 ).

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що ТОВ «Агропромхім» директору підприємства ОСОБА_1 не було надано у користування кошти, як це передбачено положеннями пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а фактично підприємством було здійснено оплату туристичних послуг, отриманих ОСОБА_1 .

Таким чином, кошти, витрачені ТОВ «Агропромхім» на оплату туристичних послуг, наданих ОСОБА_1 , не є поворотною фінансовою допомогою.

У свою чергу, платіжні доручення ТОВ «Агропромхім», якими останнє здійснювало переказ коштів на рахунок ПП «ШИК ТУР», не містять відомостей про будь-який договір поворотної фінансової допомоги.

Апеляційний суд констатував, ТОВ "АГРОПРОМХІМ" подало контролюючому органу податкові розрахунки за формою №1-ДФ, які перевірені під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, в яких відсутні відомості про надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги, а саме коди ознак 126 та 197 (з 01.07.2020), що передбачені Наказом Мінфіну № 4 від 13.01.2015 року та змінами до нього, внесеними Наказом від 26.05.2020 року № 241.

Натомість, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що ТОВ «Агропромхім» фактично здійснило оплату туристичних послуг ПП «ШИК ТУР».

Відтак, судами відхилено доводи позивача, що грошові кошти, які позивач перерахував ПП «Шик тур», є поворотною фінансовою допомогою директору ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем до складу оподатковуваного місячного доходу працівника підприємства ОСОБА_1 не включено дохід у вигляді додаткового блага - вартості використання житла проживання та отриманих закордонних туристичних послуг, не утриманий військовий збір з доходу, отриманого працівником підприємства як додаткове благо (вартість безоплатно отриманих закордонних туристичних послуг, послуг по проживанню), до бази нарахування єдиного внеску працівника підприємства ОСОБА_1 не включено дохід у вигляді додаткового блага - вартості отриманих закордонних туристичних послуг та вартості проживання.

Також, у справі, що розглядається, податковий орган встановив, що ТОВ "АГРОПРОМХІМ" податкові розрахунки за формою №1-ДФ, надані до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з недостовірними відомостями: не відображено надання поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства за ознакою « 197», не відображено виплату працівникам підприємства; не відображено отриманий дохід працівника підприємства ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага за ознакою доходів « 126».

Приписами п.172. ст.176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається

Наказом Міністерства фінансів України від 26.05.2020 № 241 затверджено Зміни до додатка до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556.

Апеляційний суд урахував, що наказ Міністерства фінансів України від 26.05.2020 № 241 набрав чинності з 01.07.2020, і погодився з доводами позивача, що ознака доходів фізичних осіб з кодом « 197» почала діяти з 01.07.2020, а отже неможливо було поставити ознаку доходів фізичних осіб з кодом « 197» в податкових розрахунках за формою №1-ДФ у 4 кварталі 2018 року та 1 кварталі 2019 року.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не поставлено ознаку доходів фізичних осіб з кодом « 197» в податкових розрахунках за формою №1-ДФ у 3 кварталі 2020 року, зокрема ОСОБА_2 за угодою позики від 21.09.2020 р. № 210920 (виплата згідно платіжного доручення № 858 від 23.09.2020 р, загальна сума допомоги 100 000,00 грн.), тобто після набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 26.05.2020 №241.

Таким чином, ТОВ «Агропромхім» надана звітність з недостовірними даними за формою 1ДФ від 06.02.2018 № 9298038259 за ІV кв. 2017, від 04.07.2018 № 9134691309 за ІІ кв. 2018, від 19.10.2018 № 9228415447 за ІІІ кв. 2018, від 23.01.2019 № 930854312 за ІV кв. 2018, від 02.04.2019 № 9061099213 за 1 кв. 2019, від 22.10.2019 № 9246106022 за ІІІ кв. 2019, від 03.01.2020 № 9316735472 за ІV кв. 2019, від 21.04.2020 № 9084888626 за І кв. 2020, від 08.07.2020 р. № 9157704012 за ІІ кв. 2020 р. від 24.10.2020 № 9275697500 за ІІІ кв. 2020, від 19.04.2021 № 9089980503 за І кв. 2021.

Згідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-FКВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції до внесення змін Законом № 466-IX від 16.01.2020) не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

У цій справі встановлено, що ТОВ «АГРОПРОМХІМ» не декларувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по нежитловій будівлі загальною площею 5187,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Жовті Води, вул. Об`їздна, ЗЛ за період з 01.10.2017 по 05.06.2020 роки.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

З урахуванням наведеного, відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд апеляційної інстанції констатував, що позивачем не надано суду доказів використання вказаного майна за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відтак, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що позивач підпадав під дію вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання позивача, правовідносин. Разом з тим, Товариство вказує на правові позиції Верховного Суду, пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування апеляційним судом у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Касаційний суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів.

Стаття 90 КАС України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованими.

Крім того, позивач вбачає підстави для відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, викладеного у постанові від 17.02.2020 у справі 820/3556/17.

За чинним процесуальним законом правом відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду, наділений Верховний Суд під час касаційного перегляду справи.

Для реалізації таких повноважень законом передбачено процедуру, за якою для відступу від висновку Верховного Суду колегія суддів передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія (стаття 346 КАС України).

Закон не визначає конретних підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Такі підстави можна визначити виходячи з передбачених законом повноважень Верховного Суду як суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду. Зміст касаційного перегляду полягає в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати (статті 346 КАС України).

Закон не визначає конкретних підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Такі підстави можна визначити виходячи з передбачених законом повноважень Верховного Суду як суду касаційної інстанції та меж касаційного перегляду. Зміст касаційного перегляду полягає в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати (стаття 346 КАС України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 сформульовано загальний висновок, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

У справі, що розглядається суд касаційної інстанції не встановив підстав для відступлення від згадуваного позивачем висновку, Верховний Суд не вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.02.2020 у справі 820/3556/17, ухваленого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

Відтак, ураховуючи пункт 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства залишає судове рішення апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Крім того, у цій справі, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду в частині задоволення позову, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального постачання товарів зазначеними в акті перевірки контрагентами, під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Крім того, суд першої інстанції відхилив доводи позивача, що витрати на проживання директора підприємства в ПАТ «Готель «Прем`єр Палац» відносяться до господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, апеляційний суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами ФГ «Білогорівське», СФГ «Відродження», ФГ «Короткий», ФГ «Роднічок», ДП «Сантрейд», ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», ТОВ «СІЕРАНС ГЛОБАЛ МЕРЧАНТС Україна», мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Натомість, суд першої інстанції помилково дійшов протилежного висновку.

Також, позивачем витрати за проживання у готелі директора підприємства з віднесені до інших витрат загальногосподарчого призначення. Колегією суддів прийнято до уваги, що утворення віддаленого робочого місця не заборонено законодавством, навпаки, в умовах пандемії короновірусу це набуло практичного і поширеного використання, хоча в достатній мірі не унормованого законодавством. Суд виходив з того, що має бути застосований найбільш сприятливий підхід, якій забезпечує реалізацію платником податків своєї господарської діяльності.

У касаційній скарзі відповідач указує, що судом апеляційної інстанції залишено за увагою посилання відповідача на докази, які підтверджують, що операції позивача з контрагентами не можна кваліфікувати як такі, що мали реальний характер. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. Відповідач зазначає, що висновки Акту перевірки гуртуються на аналізі звітних документів, податкових декларацій з додатками та іншої податкової інформації, Єдиного реєстру податкових накладних, кримінальних проваджень. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які не мали можливості здійснити постачання товарів в зазначеному в первинних документах обсязі, оскільки вказані контрагенти не мали достатнього обсягу ресурсів для здійснення виду господарської діяльності, зазначеного в договорах. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій, господарські операції реально не відбулись і мало місце лише документальне оформлення зазначених операцій. Також, відповідач зазначає, що згідно повiдомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язанi з оподаткуванням або через якi провадиться дiяльнiсть за формою № 20-ОПП ТОВ «Агропромхім» використовує у господарській діяльності лише офісне приміщення, про наявність інших приміщень, які використовуються в господарській діяльності ТОВ «Агропромхім» до контролюючого органу не подавалось. Таким чином, майно (готельний номер) не є власністю Товариства та не належить роботодавцю-платнику податків і використовувався директором для проживання.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. Товариство вказує, що відповідач у частині реальності господарських операцій посилається на висновки Верховного Суду, ухвалені у справах за іншої фактично-доказової бази, ніж у справі, що розглядається. Позивач стверджує, що понесені Товариством витрати є належним чином підтвердженими первинними і розрахунковими документами. Позивач зазначає, що у касаційній скарзі не міститься мотивів незгоди з судовим рішенням щодо господарських операцій Товариства та ПАТ «Готель «Прем`єр палац», відтак, просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Верховний Суд, переглядаючи рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги податкового органу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Доводи/мотиви відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин ґрунтуються виключно на інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання.

Важливо відзначити, що відповідач не посилається на докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність позивача щодо протиправної поведінки його контрагентів.

Суд зауважує, що відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №120/1010/20-а).

Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Переглядаючи судове рішення у порядку касаційного оскарження, суд касаційної інстанції з`ясував, що Акт перевірки містить інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо контрагентів, що у свою чергу не свідчить про встановлення судом фактів, які вказують про обізнаність платника податків щодо поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними.

У свою чергу, податковий орган не надав інформацію про наявність вироків за кримінальним провадженням щодо контрагентів по ланцюгу постачання. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкового-повідомлення рішення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17, - факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу, які зазначені в акті перевірки. Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновком суду апеляційної інстанції щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Крім того, у цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що згідно наданих до перевірки документів (акти виконаних робіт) ТОВ «Агропромхім отримано від ПАТ "Готель "Прем`єр палац" послуги проживання.

У свою чергу, позивачем витрати за проживання у готелі директора підприємства віднесені до інших витрат загальногосподарчого призначення) (рахунок 84-101 «Адміністративні витрати») на підставі:

наказу ТОВ «Агропромхім» № 181219-ОС від 18.12.2019, на підставі якого у зв`язку із виробничою необхідністю створення віддаленого робочого місця директора підприємства ОСОБА_1 у м Київ, для чого необхідно винайняти готельний номер на термін 19.12.2019 по 01.07.2020, для забезпечення виконання службових обов`язків, проживання директора, забезпечити директора віддаленим доступом для роботи з банківськими документами та комп`ютерною технікою;

листа ТОВ «Агропромхім» № 181219 від 18.12.2019 на адресу ПАТ «Готель «Премє`р Палац» стосовно можливості надання готельного номеру для забезпечення створення робочого місця директора ТОВ «Агропромхім» ОСОБА_1

Фактичне розташування підприємства ТОВ «Агропромхім»: 52201, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна , буд 29 кв. (офіс) 23.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що період з грудня 2019 по червень 2020 (в період фактичного проживання у м. Київ) директор підприємства ОСОБА_1 не знаходився у відрядженні.

Поряд з цим, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем подано відповідачу повідомлення за формою №20-ОПП про використання ним в господарській діяльності приміщення ПАТ «Готель «Прем`єр Палац» у м. Київ

Апеляційний суд урахував, що приписами п. 1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Пунктом 8.4. Порядку обліку платників податків і зборів визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Однак, недотримання вимог Порядку може бути підставою для накладення штрафу, але не може свідчити про те, що діяльність керівника, яка відбувалася не за місцезнаходженням юридичної особи, не пов`язана з господарською діяльністю останньої.

Колегією суддів прийнято до уваги, що утворення віддаленого робочого місця не заборонено законодавством, навпаки, в умовах пандемії короновірусу це набуло практичного і поширеного використання, хоча в достатній мірі не унормованого законодавством. За таких обставин, апеляційний суд виходив з того, що має бути застосований найбільш сприятливий підхід, якій забезпечує реалізацію платником податків своєї господарської діяльності,

У свою чергу, суд касаційної інстанції не може не погодитись з твердженням позивача у відзиві, що касаційна скарга не містить мотивів незгоди з оскаржуваним рішенням у цій частині, відповідачем не зазначено норм матеріального права, які застосовано судом апеляційної інстанції неправильно, не вказано порушення норм процесуального права, що є підставами для скасування чи зміни судового рішення, які на думку заявника касаційної скарги, допущені судом при ухваленні постанови, відповідач не наводить аргументів в обґрунтування своєї позиції. Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки.

Виходячи з приписів статті 341 КАС України, якою встановлені межі перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №160/7966/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду