Постанова
від 04.04.2024 по справі 922/3837/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/3837/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю:

від АК "Креді Агріколь Банк" Пономаря С.Г., довіреність від 17.08.2023 № 16200/155;

від ТОВ Агрофірма "Прогрес"- Розумної О.О., керівник ;

від ОСОБА_1 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічними позовами) - Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" ( вх. № 381 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аріт К.В., повний текст складено 29.01.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аріт К.В., повний текст складено 08.02.2024) та апеляційну скаргу першого відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом 3 ) - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" ( вх. №466 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 у справі № 922/3837/23

за первісним позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес", м.Вовчанськ, Харківська обл.

2. ОСОБА_1 , м.Харків

про стягнення 5006848,78 грн.

та зустрічним позовом 1 ОСОБА_1 , Харків

до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим

зустрічним позовом 2 ОСОБА_1 , Харків

до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

про визнання договору поруки від 26.04.2021 №26/2021-П припиненим

зустрічним позовом 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес", м.Вовчанськ, Харківська обл.

до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

про визнання недійсними договорів про зміни,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 позивач - Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" та ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з останніх солідарно заборгованість за договором про надання банківських послуг №28/2017 від 19.06.2017 з подальшими змінами та доповненнями та за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 з подальшими змінами та доповненнями, у загальному розмірі 5560288,78 грн., що складається з наступних сум:

1) за договором про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 28/2017 - 4887349,68 грн, з яких:

- прострочена заборгованість - 4032961,00 грн;

- строкова заборгованість - 0,00 грн;

- нараховані відсотки за період 01.08.2023 по 22.08.2023 - 51339,04 грн;

- прострочені відсотки - 518724,97 грн;

- проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3% річних згідно з ст.625 ЦК України - 92311,97 грн;

- інфляційне збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ст.625 ЦК України - 192012,70 грн.

2) за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 - 672939,10 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), у тому числі:

- прострочена заборгованість 553440 грн;

- строкова заборгованість - 0,00 грн;

- нараховані відсотки за період 01.08.2023 по 22.08.2023 року - 7045,22;

- прострочені відсотки - 110876,13 грн. ;

- проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3% річних згідно з ст.625 ЦК України - 1577,75 грн.

В обґрунтування позову Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" послалось на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" обов`язків за договорами про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017 та від 26.04.2021 №26/2021 щодо повернення у встановлений строк наданих за цими Договором кредитних коштів в межах суми ліміту, відповідно в 6300000 грн. та 2962400 грн., та сплати процентів за їх користування, що з урахуванням укладених в забезпечення виконання позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" зобов`язань за Договорами між кредитором - Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" та поручителем - ОСОБА_1 договорами поруки від 19.06.2017 № 28/2017-П та від 26.04.2021 № 26/2021-П зумовило виникнення у відповідачів солідарного обов`язку зі сплати спірних сум заборгованості за вказаними Кредитними договорами.

За вказаною позовною заявою ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2023 відкрито провадження у справі №922/3837/23 за правилами загального позовного провадження.

01.11.2023 позивач подав до Господарського суду Харківської області заяву (вх.№29852) про зменшення розміру позовних вимог, в якій, зазначивши про сплату відповідачем заборгованості по тілу кредиту за договором від 26.04.2021 № 26/2021 в сумі 553440 грн., просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у загальному розмірі 5006848,78 грн., що складається з наступних сум:

1) за договором про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 28/2017 -4887349,68 грн, з яких:

- прострочена заборгованість - 4032961,00 грн;

- строкова заборгованість - 0,00 грн;

- нараховані відсотки за період 01.08.2023 по 22.08.2023 року - 51339,04 грн;

- прострочені відсотки - 518724,97 грн;

2) за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 склала 119499,10 грн, у тому числі:

- прострочена заборгованість 0,00;

- строкова заборгованість - 0,00 грн;

- нараховані відсотки за період 01.08.2023 по 22.08.2023 року - 7045,22;

- прострочені відсотки - 110876,13 грн.;

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№29852 від 01.11.2023) та постановлено подальший розгляд справи проводити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

07.11.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим з 10.01.2019.

Позов обґрунтовано наявністю обставин, які є підставами для припинення поруки за договором поруки від 19.06.2017 №28/2017-П, а саме - зміна основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що полягало в тому, що між ТОВ Агрофірма Прогрес та АТ Креді Агріколь Банк з січня 2019 року, без погодження із Поручителем, укладались Додаткові угоди до кредитного договору від 19.06.2017 №28/2017, якими процентна ставка збільшувалась, в порівнянні із процентною ставкою, що була визначена Сторонами в Договорі від 19.06.2017 № 28/2017 (11,65% річних), а в липні 2020 року Сторонами було змінено вид процентної ставки з фіксованої на змінювану, наслідком чого стало те, що з липня 2022 року по жовтень 2022 року застосовувалась процентна ставка в розмірі 15,05%, з жовтня 2022 року по січень 2023 року 17,95%, з січня 2023 року по квітень 2023 року 18,96 %, з квітня 2023 року по липень 2023 року 19,39%, з липня 2023 року по серпень 2023 року 21,12%.

На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом №1 зазначив, що договір поруки від 19.06.2017 №28/2017-П є припиненим з 10.01.2019 (з дати підписання між Клієнтом та Банком Договору про зміну №2 до кредитного договору від 19.06.2017 №28/2017) у відповідності з положеннями ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договору поруки).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки від 19.06.2017 № 28/2017-П припиненим прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №922/3837/23.

10.11.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява (вх.№30746) ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки від 26.04.2021 № 26/2021-П припиненим.

Позов обґрунтовано наявністю обставин, які відповідно до положень ч. 1 статті 559 Цивільного кодексу України є підставами для припинення поруки за договором від 26.04.2021 № 26/2021-П - зміна основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що полягало в тому, що між ТОВ Агрофірма Прогрес та АТ Креді Агріколь Банк 29.04.2021, без погодження із Поручителем, було укладено Договір про зміну № 1 до кредитного договору №26/2021, яким процентна ставка була змінена з фіксованої в розмірі 11,50% на змінювану, що обраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних, внаслідок чого замість 11,50% річних, відповідальність за сплату яких взяв на себе Поручитель, ,як наслыдок, Банк з 04.07.2023 почав нараховувати проценти в розмірі 21,12%.

На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом №2 зазначив, що договір поруки від 26.04.2021 №26/2021-П є припиненим з 29.04.2021 (дати підписання між Клієнтом та Банком Договору про зміну №1 до кредитного договору від 26.04.2021 №26/2021), у відповідності з положеннями ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договору поруки).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки від 26.04.2021 № 26/2021-П припиненим прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №922/3837/23.

15.11.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес" (вх.№31353 від 15.11.2023) про визнання недійсними з моменту укладення Договорів про зміну від 08.04.2022 № 10 від 10.11.2022 № 11 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017.

Позов обґрунтовано, зокрема, з тих підстав, що керівник Товариства не підписував Договір про зміну № 10 та Договір про зміну № 11 до кредитного договору від 19.06.2017 за №28/2017 в тій редакції, що додана Акціонерним товариством «Креді Агріколь банк» до суду; істотні умови Договору про зміну № 10 та Договору про зміну № 11 (строк кредитування та процентна ставка) ТОВ «Агрофірма Прогрес не погоджувались та Товариство було впевнене, що вказаними Договорами про зміну погоджені зовсім інші істотні умови.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес" зазначило про те, що ані Договір про зміну № 10, ані Договір про зміну № 11 до кредитного договору від 19.06.2017 за №28/2017 на його адресу не направлявся, проекти зазначених Договорів про зміну для ознайомлення не надавалися, посадовими особами Товариства не погоджувалися. Договір про зміну № 10 та Договір про зміну №11 до кредитного договору від 19.06.2017 за №28/2017 в розпорядженні Товариства відсутні, викладені в них твердження не відповідають дійсності, істотні умови Договорів про зміну №№ 10, 11 до кредитного договору від 19.06.2017 за №28/2017ТОВ Агрофірма Прогрес не погоджувались. На час підписання Договору про зміну № 10 - 08.04.2022 Товариство перебувало у повній окупації військами російської федерації. Станом на час підписання Договору про зміну № 11 - 10.11.2022 директор Товариства - Калашніков Ю.М. перебував у Німеччині, що підтверджується його паспортом.

Позивач за зустрічним позовом також зазначив, що грошові кошти, які АТ Креді Агріколь Банк просить суд стягнути з відповідачів за первісним позовом, фактично отримувались ТОВ Агрофірма Прогрес 26.03.2021 на підставі Договору про зміну №7, а всі інші Договори про зміну були домовленостями сторін про продовження строку кредитування, так зване перекредитування.

Договір про зміну № 9 передбачав Ліміт Банківської послуги в розмірі 6300000,00 грн. та визначав, що в строк з 01.03.2022 до 31.03.2022 Ліміт зменшується до 3150000,00 грн., а в строк до 01.04.2022 необхідно було повністю погасити кредит. Як вбачається з розрахунку, долученого АТ Креді Агріколь Банк до позову, 03.03.2022 через 8 днів після початку повномасштабної війни та перебуваючи в повній окупації) підприємство сплатило на користь Банку 2 267 039,00 грн.

Крім цього Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес" зазначило, що коли наблизився час повної оплати суми боргу, Товариство не мало можливості здійснити погашення існуючої заборгованості та звернулося до АТ Креді Агріколь Банк (усно) із клопотанням про продовження строку дії кредитного договору, так зване перекредитування.

За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес" Товариство просило Банк увійти в положення, зменшити відсоткову ставку та збільшити строк кредитування. Всі перемовини з цього питання велися усно - в телефонному режимі. Директора ТОВ Агрофірма Прогрес співробітники Банку запевнили, що домовленості досягнуті, відсоткову ставку змінено з плаваючої на фіксовану та встановлено на рівні 12%, а також продовжено строк кредитування - до грудня 2022 року. Жодного Договору про зміну Договору № 28/2017 в той час не підписувалось, всі погодження відбувались усно та за допомогою листувань в месенджерах.

Разом з цим, ТОВ Агрофірма Прогрес зазначило, що за жодних умов не погодилося б на умови, викладені в Договорі про зміну № 10, оскільки відстрочка на 56 днів, за які необхідно було б сплатити 4032951 грн. (в умовах повної окупації), є неможливою.

Позивач за зустрічним позовом №3 також звернув увагу на дату Договору про зміну №10 - 08.04.2022 - 43 дні після початку повномасштабного вторгнення.

ТОВ Агрофірма Прогрес в позовній заяві зазначило, що коли строк повернення кредиту почав спливати (строк, в якому був впевнений Відповідач), постало питання щодо повторного продовження строку кредитного договору. Працівниця Банку повідомила, що таке погодження отримане від керівництва і ТОВ Агрофірма Прогрес матиме перекредитування за тією ж процентною ставкою (12%) та на строк до 01.09.2023.

Жодних проектів Договору про зміну № 10 та № 11 на адресу Підприємства не направлялось, обміну електронними документами з ЕЦП не відбувалось, за твердженням позивача всі погодження відбувались усно та за допомогою листувань в месенджерах, жодних Договорів про зміну Договору № 28/2017 в той час не підписувалось.

В позові зазначено, що фактично Договір про зміну № 10 і Договір про зміну №11 підписувались директором ТОВ Агрофірма Прогрес в листопаді 2022 року. Підписання зазначених Договорів про зміну відбулося шляхом направлення в листопаді 2022 року директору Товариства, який на той час перебував в Німеччині, на месенджер останніх сторінок Договору про зміну № 10 та Договору про зміну №11. Директор роздрукував останні сторінки, на яких містилися лише реквізити Сторін та несуттєва інформація, підписав, проставив печатки, сфотографував та направив фото, знову ж таки за допомогою месенджера, співробітниці Банку. І лише в квітні 2023 року, коли директор ТОВ Агрофірма Прогрес перебував в Німеччини, ці два останні аркуші Договору про зміну № 10 та Договору про зміну № 11 були передані ним через третю особу до Банку.

Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом №3, Банк скористався тяжкими обставинами, що існували для ТОВ Агрофірма Прогрес, використовуючи довірительні відносини, що склалися за роки співпраці, запевнив Товариство у перекредитуванні на зовсім інших, вигідних для підприємства умовах, а саме: фіксована процентна ставка в розмірі 12% та подовження строку кредитування до грудня 2022 року (Договір про зміну № 10) та до серпня 2023 (Договір про зміну №11).

Отримавши копію позовної заяви з додатками, ТОВ Агрофірма Прогрес дізналося, що Банком і в Договорі про зміну № 10 і в Договорі про зміну № 11 самовільно було вказано змінювану процентну ставку, що розраховується за формулою: Індекс UIRD (Зм) + 7%, а Договір про зміну № 10 передбачав строк кредитування - до 26.05.2022, Договором про зміну №11 встановлювався строк кредитування до 01.12.2022.

Тобто, Договір про зміну № 11 підписаний 10.11.2022, залишок суми боргу за кредитом - 4 032 961,00, і повернути його необхідно до 01.12.2022 - за 20 днів.

З огляду на наведене, ТОВ Агрофірма Прогрес зазначає, що Банк скористався довірительними відносинами, що виникли за роки співпраці, тяжкими обставинами, в яких перебувало Товариство, та ввів його в оману, запевнивши, що Договір про зміну №10 та Договір про зміну №11 укладені на інших умовах.

Позивач за зустрічними позовом №3 як на правову підставу посилається на ст.230 Цивільного Кодексу України, якою визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним, у зв`язку з чим просить визнати недійсними з моменту укладення договра про зміну від 08.04.2022 № 10, та від 10.11.2022 № 11 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 зустрічний позов ТОВ Агрофірма "Прогрес" до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання недійсними з моменту укладання Договорів про зміну від 08.04.2022 №10 та від 10.11.2022 №11 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №922/3837/23.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 у справі № 922/3837/23 в первісному позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"заборгованість за Договором про надання банківських послуг №28/2017 від 19.06.2017 у розмірі 4032961,00 грн та 60494,41 грн судового збору.

Зустрічний позов №1 задоволено частково. Визнано договір поруки №28/2017-П від 19.06.2017 припиненим з 01.10.2022 та стягнуто з Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 1342,00 грн судового збору.

В задоволенні зустрічного позову №2 про визнання договору поруки №26/2021-П від 26.04.2021 припиненим з 29.04.2021 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову №3 про визнання недійсними договори про зміни відмовлено.

В обґрунтування рішення суд послався, зокрема, на доведеність факту виконання АТ «Креді Агріколь Банк» своїх зобов`язань за Договором про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 28/2017 в повному обсязі, а саме щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» в користування грошових коштів за кредитом в межах суми ліміту.

Разом з цим, суд зазначив, що при дослідженні наявних в матеріалах справи копій договорів про зміну від 08.04.2022 №10 та від 10.11.2022 №11 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017, оригінали яких АТ «Креді Агріколь Банк» на вимогу суду надано не було, встановлено їх невідповідність іншим договорам про зміну до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017, а саме, встановлено відсутність підпису працівника банку, у присутності якого підписувались відповідні зміни, останній аркуш паперу суттєво відрізняється від попередніх аркушів, з наданих копій не вбачається, що договори про зміну були прошиті, пронумеровані та скріплені печатками, як попередні укладені договори, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що вказані договори про зміни №10 та №11 є неукладеними.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що останнім договором про зміну до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017, який є укладеним у належній формі, є договір про зміни №9 від 14.12.2021, яким затверджено змінювану процентну ставку, що розраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних, та встановлено дату припинення чинності лімітом банківської послуги - 31.03.2022 включно, з урахуванням чого, строк дії основного договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017, закінчився 31.03.2022, однак, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, ТОВ «Прогрес» не виконало зобов`язання за договором щодо повернення суми кредиту розмір якої складає 4032961 грн (тіло кредиту) в строк до 31.03.2022 (включно), а тому вимоги первісного позову в частині стягнення зазначеної суми основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог первісного позову про стягнення з ТОВ «Прогрес» відсотків з 01.08.2023 по 22.08.2023 в сумі 51339,04 грн, прострочених відсотків в сумі 518724,97 грн, 3% річних у розмірі 92311,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 192012,70 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на те, що договором про зміну від 14.12.2021 №9 до договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017 встановлено дату припинення чинності лімітом банківської послуги - 31.03.2022 включно, після якої у АТ «Креді Агріколь Банк» відсутні правові підстави для нарахування процентів за користування кредитом з 01.08.2023 по 22.08.2023 в сумі 51339,04 грн та прострочених відсотків в сумі 518724,97 грн. нараховані за період з 29.03.2023 по 22.08.2023 та, окрім цього, всупереч положень п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України" 3% річних у розмірі 92311,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 192012,70 грн нараховані позивачем за період з 01.12.2022 по 22.08.2023 - тобто під час дії воєнного стану.

Щодо вимог позивача про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором від 19.06.2017 № 28/2017 з ОСОБА_1 , суд зазначив про відсутність підстав для їх задоволення через припинення поруки за договором поруки з 01.10.2022 , у зв`язку з пропуском встановленого ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення Договору поруки) строку пред`явлення вимоги до поручителя (через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання).

Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021, суд зазначив про доведеність факту надання АТ «Креді Агріколь Банк» Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» кредитних коштів в розмірі 2962400 грн., строк повернення яких настав з дати направлення Банком 19.06.2023 Позичальнику та Поручителю вимоги про дострокове стягнення заборгованості за вказаним Кредитним договором згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного Кодексу України, після направлення якої відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитом. При цьому суд зазначив, що з розрахунку позивача (т.1 а.с.177) вбачається, що відсотки в сумі 7045,22 грн нараховані за період з 01.08.2023 по 22.08.2023 - після направлення зазначеної вимоги про дострокове дострокове стягнення заборгованості, а з розрахунку прострочених відсотків в розмірі 110876,13 грн. взагалі не вбачається, за який період вони нараховані.

При цьому суд звернув увагу, що позивачем в розрахунках, мотивувальній та прохальній частинах позову та заяви про зменшення розміру позовних вимог вказані відсотки зазначені по різному: в прохальній частині - прострочені відсотки в сумі 7045,22 грн, а нараховані за період з 01.08.2023 по 22.08.2023 - в розмірі 110876,13грн.; в розрахунку заборгованості (т.1 а.с.177) та в мотивувальних частинах- навпаки.

Тому, враховуючи, що відсотки в розмірі 110876,13 грн. нараховані за період з 01.08.2023 по 22.08.2023 (як зазначено в прохальній частині позову та заяви про зменшення розміру позовних вимог) після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, у АТ «Креді Агріколь Банк» відсутні правові підстави для їх нарахування, а в частині стягнення прострочених відсотків в розмірі 7045,22 грн. суд відмовив у зв`язку з необґрунтованістю їх нарахування, що полягало у незазначенні позивачем періодів прострочення основного зобов`язання та відповідно періодів нарахування відсотків в заявленому розмірі.

Крім цього суд зазначив, що всупереч положень п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України" 3% річних у розмірі 1577,75 грн. нараховані під час дії воєнного стану.

19.01.2024 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№1684) про ухвалення додаткового рішення про стягнення 60425,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/3837/23 заяву ОСОБА_1 (вх.№1684) про ухвалення додаткового рішення на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 24887,50 грн., а в задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

В обгрунтування додаткового рішення суд послався на те, що заявником у відповідності до вимог п.1 ч. 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обсяг наданих адвокатом послуг підтверджено наявними в матеріалах справи доказами: договором про надання правової допомоги №31 від 30.10.2023, витягом з договору від 30.10.2023 №31, додатком №1 від 30.10.2023 до договору №31 від 30.10.2023, актом приймання-передачі наданих послуг від 18.01.2024 №1 до договору про надання правової допомоги від 30.10.2023 №31, а виходячи з встановлених статтею 126 Господарського процесуального кодексу України критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги клопотання позивача за первісним позовом про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, обгрунтованим є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 24887,50 грн.

При цьому суд виходив з того, що визначені в п. 1 акту приймання-передачі наданих послуг від 18.01.2024 №1 до договору про надання правової допомоги від 30.10.2023 №31 послуги адвоката щодо ознайомлення з матеріалами справи у кількості витраченого часу 11 годин та у розмірі 19525,00 грн. є завищеними, а співмірними із часом, витраченим адвокатом на ознайомлення з матеріалами справи у кількості понад 220 сторінок, є 5 годин, враховуючи при цьому визначену в Договорі погодинну вартість послуг адвоката - 1775,00 грн., обгрунтованим є розмір витрат на їх оплату -8875,00 грн.

В той же час, суд зазначив, що частина заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 49775,00 грн. підтверджена складанням адвокатом зустрічної позовної заяви у справі, вивчення судової практики, аналіз ЦК та ГК України, підготовка додаткових пояснень, участь у судових засіданнях, отже, є реально понесеною, обґрунтованою, співмірною та доведеною.

Зазначені витрати в сумі 49775,00 грн. з урахуванням вимог ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо покладення інших ніж судовий збір судових витрат на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, з огляду на часткове задоволення немайнового зустрічного позову №1 та відмову в задоволенні немайнового зустрічного позову №2, неможливість розділення немайнових вимог, суд розподілив між позивачем за первісним позовом (відповідача за зустрічними позовами №№1,2) та другим відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічними позовами №№1,2) порівну.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічними позовами) - Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 381 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/3837/23, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ці рішення скасувати та ухвалити нові рішення, якими задовольнити первісний позов, відмовити в задоволенні зустрічних позовів та в задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№1684) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обгрунтуванняи апеляційної скарги Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо неукладеності договорів про зміну від 08.04.2022 №10 та від 10.11.2022 №11 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017, оскільки ці договори вчинено у письмовій формі, скріплені підписами та печатками сторін, містять всі істотні умови і Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» частково виконувало їх умови, проводячи оплати процентів за зміненою процентною ставкою та судом не враховано пояснення Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» щодо того, що відсутність підпису працівника банку, у присутності якого підписувались відповідні зміни, була аргументована тим, що цей же працівник і підписував договори, у зв`язку з чим була відсутня необхідність підтверджувати, що їх підписано у його присутності. Крім цього скаржник зазначив про ненаведення судом першої інстанції обгрунтувань щодо того, в чому полягала суттєва відмінність між останніми та попередніми аркушами Договорів про зміну № № 10,11, в той час як експертиза з цього питання не проводилась та суд визнав надані скаржником копії Договорів належними доказами, в той час як неможливість надання їх оригіналів на вимогу суду була обгрунтована скаржником в письмових поясненнях.Також скаржник зазначив, що, визнаючи Договори про зміну № № 10, 11 неукладеними, суд першої інстанції в порушення ст. 237 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позовних вимог зустрічного позову ТОВ «Прогрес» про визнання цих Договорів недійсними.

Крім цього АТ «Крелі Агріколь банк» зазначило про неправильне застосування до спірних правовідносин ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України , в редакції, що діяла на час укладення договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 28/2017, якою було передбачено, що у разі, якщо строк поруки не встановлено, вона припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом, оскільки станом на дату подання позову діяла редація ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, яка передбачає припинення поруки в разі невстановлення її строку, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя, і зазначені зміни були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких закнодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 № 2478-VIII, пунктами 1,2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію черех три місяці з дня набрання ним чиності і застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію. З огляду на наведене, АТ «Креді Агріколь Банк» стверджує, що до спірних правовідносин, які виникли до зазначених змін та продовжують існувати, підлягала застосуванню редакція ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, яка діяла на час подання позову, який подано в межах визначеного нею трирічного строку чинності поруки.

При цьому скаржник зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що при заявленні ОСОБА_1 зустрічних позовів № № 1,2 про визнання договорів поруки припиненими на підставі ч. 1 статті 559 Цивільного кодексу України, він обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови в позові, а частково задовольнивши зустрічний позов №1 шляхом визнання договору поруки №28/2017-П від 19.06.2017 припиненим з 01.10.2022 на підставі ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, суд вийшов за межі позовних вимог.

Також Акціонерне товариство «Креді Агріколь банк» зазначило про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у солідарному стягненні прострочених відсотків за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021, нарахованих до 19.06.2023 - дати подання Банком вимоги про дострокове повернення кредиту, пославшись на те, що з розрахунку прострочених відсотків в розмірі 110876,13 грн. не вбачається, за який період вони нараховані, не врахувавши наявний у матеріалах справи детальний розрахунок заборгованості станом на 22.08.2023, в якому чітко визначено періоди нарахування відсотків.

Також скаржник зазначив про неправомірність часткового задоволеня додатковим рішенням від 29.01.2024 у справі № 922/3837/23 заяви ОСОБА_1 від 18.01.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо покладення на Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, враховуючи помилковість висновків суду при частковому задоволенні поданого ОСОБА_1 зустрічного позову №1 про визнання договору поруки №28/2017-П від 19.06.2017 та неврахування заперечень Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» від 19.01.2024 на зазначену заяву щодо її підписання ОСОБА_2 не в якості адвоката другого відповідача за первісним позовом, тобто неповноважною особою, та відсутність належних доказів понесення зазначених витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2024 для розгляду справи № 922/3837/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічними позовами) - Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" ( вх. № 381 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/3837/23 та її розгляд призначено в судове засідання з повідомленням сторін на 04.04.2024 о 14 год. 30 хв.

Перший відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом 3 ) - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати в частні відмови в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес" (вх.№31353 від 15.11.2023) про визнання недійсними з моменту укладення договорів про зміну до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017 від 08.04.2022 № 10 та від 10.11.2022 № 11 (зустрічного позову 3) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказаний позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" посилається на те, що суд першої інстанції внаслідок ненадання належної оцінки обставинам, на які скаржник посилався в обгрунтування зустрічного позову № 3 та з яких вбачаються встановлені ч. 3 ст. 215, ст.230 Цивільного кодексу України підстави недійсності договорів про зміну до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017 від 08.04.2022 № 10 та від 10.11.2022 № 11, як таких, що вчинені під впливом обману, дійшов помилкового висновку про їх неукладеність та відсутінсть через це підстав для визнання їх недійсними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом 3 ) - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" (вх. №466 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024, об`єднано в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду апеляційні скарги відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом 3 ) - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" ( вх. №466 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 та апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічними позовами) - Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" ( вх. № 381 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/3837/23. Розгляд апеляційної скарги першого відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом 3 ) - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" ( вх. №466 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 призначено на 04.04.2024 о 14 год. 30 хв.

11.03.2024 від ТОВ «Прогрес» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Креді Агріколь банк», в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення.

20.03.2024 від АТ «Креді Агріколь банк» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Прогрес», в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення.

В судовому засіданні представник Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" підтримав апеляційну скаргу відповідної сторони та заперечив проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес", а представник Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" підтримав апеляційну скаргу відповідної сторони та заперечив проти апеляційної скарги Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк".

Другий відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь в ньому, про причини неприбуття суд не повідомив, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес", перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" підлягає залишенню без задоволення, зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2017 року між Акціонерним товариством Креді Агріколь Банк (надалі - Банк, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Прогрес (надалі - Клієнт, Позичальник, перший відповідач за первісним позовом) було укладено договір про надання банківських послуг №28/2017, з подальшими змінами та доповненнями (надалі - Кредитний договір/Договір), за умовами якого Позичальнику було надано кредитні кошти у гривні (надалі - Кредит), що складає 4774665,38 гривень з фіксованою процентною ставкою за користування Кредитом 11,65% річних.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надає на вимогу Клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені Договором відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Як стверджує позивач, 10.11.2022 року між Банком та Позичальником укладено Договір про зміну № 11 до Кредитного договору, яким внесені зміни зокрема у п. 14.2. Договору від 19.06.2017 № 28/2017, на підтвердження чого надав копію відповідного Договору про зміну № 11.

Відповідно до вказаних змін пунктом 14.2. договору про надання банківських послуг № 28/2017 визначено умови надання відновлювальної кредитної лінії для Клієнта:

Кредитна лінія відновлювальна

залежно від періоду Ліміт Банківської послуги становить:

період:

з дати набрання чинності лімітом банківської послуги по 30.11.2022 року розмір ліміту банківської послуги 6300000,00 грн

з 01.12.2022 року 0,00 грн.

Незважаючи на зазначене, загальна заборгованість клієнта за банківськими послугами, наданими відповідно до п.14.1, п.14.2 Договору не повинна перевищувати UАН 7000000,00.

Дата набрання чинності Лімітом Банківської послуги: 26.03.2021, дата припинення чинності Лімітом Банківської послуги: 30.11.2022, включно.

Сторонами погоджено тип і розмір процентної ставки: змінювана процентна ставка (далі - Базова процентна ставка або БПС), що розраховується з застосуванням наступної формули:

БПС = Індекс UIRD (Зm) + 7,0%річннх

Сторони домовилися, що у разі, коли розмір Базової процентної ставки, визначений відповідно до формули вище, становитиме розмір, що перевищує 30% річних, Базова процентна ставка нараховуватиметься в розмірі 30% річних (далі - Максимальна процентна ставка).

Терміни, що використовуються для цілей надання Банківської послуги відповідно до цього пункту Договору:

Дата визначення Індексу UIRD (Зm) - 26 березня 2021 року та в подальшому 01 січня, 01 квітня, 01 липня та 01 жовтня або в разі якщо відповідна дата не є Банківським днем, то перший Банківський день, що слідує за такою датою. В разі якщо Індекс UIRD (Зm) на Дату визначення Індексу UIRD (Зm) не розрахований, Індексу UIRD (Зm) надається значення встановлене на попередній день, коли такий Індекс UIRD (Зm) було розраховано.

Дата корегування Індексу UIRD (Зm) - відносно Банківської послуги за Договором означає 01 січня, 01 квітня, 01 липня та 01 жовтня або в разі якщо відповідна дата не є Банківська днем, то перший Банківський день, що слідує за такою датою.

Індекс UIRD (3m) - UIRD (Зm). Розмір Індексу UIRD (Зm) фіксується у Дату визначення Індекс UIRD (Зm) і застосовується при розрахунку процентів до Дати корегування Індексу UIRD (Зm) (не включаючи такий день).

UIRD (3m) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, який є змінною складовою процентної ставки та застосовується дня визначення загального розміру процентної ставки. UIRD розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок двадцяти найбільших за розміром депозитного портфелю фізичних осіб українських банків при прийнятті такими банками за договором банківського вкладу від фізичної особи (вкладника) або для грошових коштів (вкладу) в валюті гривня строком на три місяці на умовах повернення таких грошових коштів (вкладу) та сплати процентів на такі грошові кошти (вклад) після спливу такого тримісячного строку; визначається на п`ятнадцяту годину рівно за київським часом згідної даними інформаційної системи REUTERS (http://ww.reuters.corn) та/або даних сайті Національного банку України (httn://ww, bank.tzov.ua) на відповідну дату.

Сторони домовилися, що для цілей підпункту Проценти пункту 3 Договору (в частині змінюваної процентної ставки) під терміном Індекс, Дата визначення Індексу та Даті корегування Індексу також розуміється термін Індекс UIRD (Зm), Дата визначення Індексі UIRD (Зm) та Дата корегування Індексу UIRD (Зm) відповідно.

Розмір UIRD (Зm) станом на першу Дату визначення Індексу UIRD (Зm) 7,3 % річних.

Розмір Базової процентної ставки протягом періоду з першої Дати визначення Індексу UIRI (Зm) до першої Дати корегування Індексу UIRD (Зm), якщо інше не передбачено Договором: 14,3 % річних.

Особливості порядку сплати процентів за користування Кредитом: за умови відсутності обставин або подій, що мають наслідком втрату або призупинення права на отримання Компенсації процентів. Клієнту встановлюється наступний порядок оплати процентів за користування Кредитом:

У випадку отримання Клієнтом права на Компенсацію процентів, сплата процентів за користування Кредитом за Договором здійснюється Фондом:

- з Дати набрання чинності Лімітом Банківської послуги та на період строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або обмежувальних заходів, пов`язаних з її поширенням, та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни (далі разом - Період Карантину) - в розмірі БПС,

-Починаючи з наступного дня включно, що слідує за Періодом Карантину - в розмірі БПС мінус 7% річних,

шляхом списання Банком коштів у необхідній сумі з Рахунку ескроу на рахунок Банку для виконання Боргових зобов`язань, реквізити якого письмово повідомлені Банком Клієнту (далі - рахунок для виконання Боргових зобов`язань), якщо інше не передбачено умовами Договору.

Компенсація процентів надається Клієнту з метою зниження його фактичних витрат на сплату БПС до рівня:

- 0% річних - до останнього дня Періоду Карантину включно;

- 7% річних - починаючи з наступного дня включно, що слідує за Періодом Карантину (далі разом або окремо - Компенсаційна процентна ставка).

Компенсаційна процентна ставка застосовується за Кредитом Клієнта до Дати припинення чинності Лімітом Банківської послуги (дати погашення), якщо інше не передбачено умовами Договору.

Сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у строки/терміни оплати процентів, передбачені в пункті 3 Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору.

У випадку надходження Компенсації процентів на Рахунок ескроу за Період відсутності коштів, Банк протягом 2 Банківських днів з дати надходження необхідної суми Компенсації процентів на Рахунок ескроу перераховує відповідні кошти в рахунок сплати процентів за користування Кредитом, нарахованих протягом Періоду відсутності коштів (за наявності у Клієнта права на Компенсацію процентів), на рахунок для виконання Боргових зобов`язань або на будь-який поточний рахунок Клієнта в Банку (включаючи поточний рахунок Клієнта, що зазначений в Договорі), якщо Клієнт самостійно сплатив нараховані проценти за користування Кредитом протягом Періоду відсутності коштів.

На вимогу Клієнта Банк надає інформацію щодо наявності чи відсутності на Рахунку ескроу суми Компенсації процентів, необхідної і достатньої для сплати процентів за користування Кредитом за відповідний звітний місяць.

Клієнт засвідчує та гарантує, що Клієнт забезпечить сплату суми процентів за користування Кредитом у розмірі БПС шляхом перерахування необхідної суми коштів на рахунок для виконання Боргових зобов`язань у випадку порушення Клієнтом умов Програми або у випадку встановлення Банком та/або Фондом фактів подання Клієнтом недостовірної/неправдивої інформації, наслідком чого стало неправомірна участь Клієнта у Програмі та/або ненадання Клієнтом інформації, яка є необхідною для отримання державної підтримки відповідно до умов Програми, та/або використання Клієнтом Кредиту не за цільовим призначенням та/або у разі, якщо Період відсутності коштів триває понад 6 місяців поспіль та/або у разі припинення/призупинення здійснення Фондом виплат державної підтримки у разі припинення фінансування Програми з боку держави, прийняття нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання Фондом, що унеможливлюють здійснення Фондом виплат державної підтримки.

У разі якщо Період відсутності коштів триває понад 6 місяців поспіль, Клієнт зобов`язаний, про що Банк повідомляє Клієнта, до п`ятого числа місяця наступного за Періодом відсутності коштів тривалістю понад 6 місяців перерахувати кошти в рахунок сплати процентів за користування Кредитом, нарахованих протягом Періоду відсутності коштів, на рахунок для виконання Боргових зобов`язань (якщо Клієнт самостійно не сплатив нараховані проценти за користування Кредитом протягом Періоду відсутності коштів).

Згідно з п.3 Договору Проценти нараховуються в останній Банківський день кожного календарного місяця (далі - місяць нарахування) на суму фактичної заборгованості Клієнта за Банківською послугою на щоденній основі протягом місяця нарахування і підлягають сплаті Клієнтом Банку протягом перших п`яти днів місяця, наступного за місяцем нарахування.

19.06.2017 року з метою належного виконання зобов`язань за Договором, між Банком та Калашніков Ю.М. (надалі - Поручитель) укладено Договір поруки №28/2017-П (надалі - Договір поруки 1), згідно з умовами якого Поручитель поручається перед Банком за повне та своєчасне виконання боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення боргових зобов`язань. Банк має право у разі порушення Клієнтом боргових зобов`язань одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна поручителя.

Порукою за Договором поруки забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Договору (основне зобов`язання), а саме: відносно боргових зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені), та будь-якого збільшення цієї суми, а також відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за Борговим зобов`язаннями, і збитків, завданих порушенням боргових зобов`язань.

Як стверджує позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав клієнту в користування грошові кошти за кредитами в межах суми ліміту в 6300000,00 грн, натомість, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, Клієнт та Поручитель не виконали Боргові зобов`язання в частині сплати процентів за користування грошовими коштами, як то визначено умовами Розділів 3 та 14 Договору.

26.04.2021 між Акціонерним товариством КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК (надалі - Банк) та Товариством з обмежено відповідальністю Агрофірма ПРОГРЕС (надалі - Клієнт, Позичальник, Боржник, перший відповідач) було укладено Договір про надання банківських послуг № 26/2021 з подальшими змінами та доповненнями (надалі - Кредитний договір 2/Договір 2), за умовами якого Позичальнику було надано кредитні кошти у гривні (надалі - Кредит 2), що складає 2962400,00 грн.

За первісною редакцією цього Договору було визначено фіксовану процентну ставку за користування кредитом -11,5%

Відповідно до умов Договору у редакції Договору про зміну від 29.04.2021 № 1, Банк надає на вимогу Клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені Договором відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Так, у відповідності до п. 14.1. Договору в зміненій редакції Банком надано на вимогу Клієнта Банківську послугу, а саме - кредитна лінія невідновлювальна в розмірі 2962400,00 гривень під 14,17% річних для придбання автоматичної висікальної машини з функцією видалення облоя ТD800S, строком до 31.12.2025 року.

За умовами п. 14.1. визначено умови надання невідновлювальної кредитної лінії для Клієнта в сумі 2 962 400,00 гривень до 31.12.2025 включно.

Для Суми Рефінансування заборгованості з Дати Рефінансування заборгованості - змінювана процентна ставка (далі - Базова процентна ставка або БПС), що розраховується з застосуванням наступної формули:

БПС = Індекс UIRD (Зm) + 7,00%річних

Сторони домовилися, що у разі, коли розмір Базової процентної ставки, визначений відповідно до формули вище, становитиме розмір, що перевищує 11,50% річних, Базова процентна ставка нараховуватиметься в розмірі 11,50 % річних (далі - Максимальна процентна ставка), при цьому починаючи з однієї з дат, що настане раніше:

-дати, що є наступною після закінчення періоду здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (СОVID- 19)або

-дати вступу в силу нормативно-правового акту, яким буде відмінена заборона підвищення процентної ставки за кредитним договором - розмір Максимальної процентної ставки становитиме 30% річних.

Терміни, що використовуються для цілей надання Банківської послуги відповідного до цього пункту Договору:

Дата визначення ІндексуUIRD (Зm) - Дата Рефінансування заборгованості та в подальшому 01 січня, 01 квітня, 01 липня та 01 жовтня або в разі якщо відповідна дата не є Банківським днем, то перший Банківський день, що слідує за такою датою. В разі якщо Індекс UIRD (Зm) на Дату визначення Індексу UIRD (Зm) не розрахований, Індексу UIRD (Зm) надається значення, встановлене на попередній день, коли такий Індекс UIRD (Зm) було розраховано.

Дата корегування Індексу UIRD (Зm) - відносно Банківської послуги за Договором означає 01 січня, 01 квітня, 01 липня та 01 жовтня або в разі якщо відповідна дата не є Банківським днем, то перший Банківський день, що слідує за такою датою.

Індекс UIRD (Зm) - UIRD (Зm). Розмір Індексу UIRD (Зm) фіксується у Дату визначення Індексу UIRD (Зm) і застосовується при розрахунку процентів до Дати корегування Індексу UIRD (Зm) (не включаючи такий день).

UIRD (Зm) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, який є змінною складовою процентної ставки та застосовується для визначення загального розміру процентної ставки. UIRD (Зm) розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок двадцяти найбільших за розміром депозитного портфелю фізичних осіб українських банків при прийнятті такими банками за договором банківського вкладу від фізичної особи (вкладника) або для неї грошових коштів (вкладу) в валюті гривня строком на три місяці на умовах повернення таких грошових коштів (вкладу) та сплати процентів на такі грошові кошти (вклад) після спливу такого тримісячного строку; визначається на п`ятнадцяту годину рівно за київським часом згідно з даними інформаційної системи REUTERS (http://wvvw.reuters.com) та/або даних сайту Національного банку України (http://www.bank.gov.ua) на відповідну дату.

Сторони домовилися, що для цілей підпункту Проценти пункту 3 Договору (в частині змінюваної процентної ставки) під терміном Індекс, Дата визначення Індексу та Дата корегування Індексу також розуміється термін Індекс UIRD (Зm), Дата визначення Індексу UIRD (Зm) та Дата корегування Індексу UIRD (Зm) відповідно

Розмір UIRD (Зm) станом на першу Дату визначення Індексу UIRD (Зm) 7,17 % річних.

Розмір Базової процентної ставки протягом періоду з першої Дати визначення Індексу UIRD (Зm) до першої Дати корегування Індексу UIRD (Зm), якщо інше не передбачено Договором: 14.17% річних.

За умови відсутності обставин або подій, що мають наслідком втрату або призупинення; права на отримання Компенсації процентів, Клієнту встановлюється наступний порядок оплати процентів за користування Кредитом:

У випадку отримання Клієнтом права на Компенсацію процентів, сплата процентів користування Кредитом за Договором здійснюється Фондом:

- в розмірі БПС мінус 3% річних,

Компенсація процентів надається Клієнту з метою зниження його фактичних витрат на сплату БПС до рівня:

- 3% річних (далі разом або окремо - Компенсаційна процентна ставка).

Компенсаційна процентна ставка застосовується за Кредитом Клієнта до Дати припинені чинності Лімітом Банківської послуги (дати погашення), якщо інше не передбачено умовами Договору.

Сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у строки/терміни оплати процентів передбачені в пункті 3 Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору.

У випадку надходження Компенсації процентів на Рахунок ескроу за Період відсутності коштів Банк протягом 2 Банківських днів з дати надходження необхідної суми Компенсації процентів на Рахунок ескроу перераховує відповідні кошти в рахунок сплати процентів за користування Кредитом, нарахованих протягом Періоду відсутності коштів (за наявності у Клієнта права Компенсацію процентів), на рахунок для виконання Боргових зобов`язань або на будь-який поточний рахунок Клієнта в Банку (включаючи поточний рахунок Клієнта, що зазначений в Договорі), якщо Клієнт самостійно сплатив нараховані проценти за користування Кредитом: протягом Періоду відсутності коштів.

Клієнт засвідчує та гарантує, що Клієнт забезпечить сплату суми процентів за користування Кредитом у розмірі БПС шляхом перерахування необхідної суми коштів на рахунок для виконання Боргових зобов`язань у випадку порушення Клієнтом умов Програми або у випадку встановлення Банком та/або Фондом фактів подання Клієнтом недостовірної/неправдивої інформації, наслідки чого стало неправомірна участь Клієнта у Програмі та/або ненадання Клієнтом інформації, яка є необхідною для отримання державної підтримки відповідно до умов Програми, та/або використання Клієнтом Кредиту не за цільовим призначенням та/або у разі, якщо Період відсутності коштів триває понад 6 місяців поспіль та/або у разі припинення/призупинення здійснення Фондом виплат державної підтримки у разі припинення фінансування Програми з боку держави, прийняття нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання Фондом, що унеможливлюють здійснення Фондом виплат державної підтримки.

У разі якщо Період відсутності коштів триває понад 6 місяців поспіль, Клієнт зобов`язаний: про що Банк повідомляє Клієнта, до п`ятого числа місяця наступного за Періодом відсутності коштів тривалістю понад 6 місяців перерахувати кошти в рахунок сплати процентів за користування Кредитом, нарахованих протягом Періоду відсутності коштів, на рахунок для виконання Боргових зобов`язань (якщо Клієнт самостійно не сплатив нараховані проценти за користування Кредитом протягом Періоду відсутності коштів).

Згідно з пунктом 3 Договору 2 Проценти нараховуються в останній Банківський день кожного календарного місяця (далі - місяць нарахування) на суму фактичної заборгованості Клієнта Банківською послугою на щоденній основі протягом місяця нарахування і підлягають сплаті Клієнтом Банку протягом перших п`яти днів місяця, наступного за місяцем нарахування.

26.04.2021 з метою належного виконання зобов`язань за Договором, між Банком та ОСОБА_1 (надалі - Поручитель), укладено Договір поруки № 26/2021-П (надалі - Договір поруки 2), згідно з умовами якого Поручитель поручаються перед Банком за повне та своєчасне виконання боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення боргових зобов`язань. Банк має право у разі порушення Клієнтом боргових зобов`язань одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна поручителя.

Порукою за Договором поруки 2 забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Договору (основне зобов`язання), а саме: відносно боргових зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені), та будь-якого збільшення цієї суми, а також відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за Борговими зобов`язаннями, і збитків, завданих порушенням боргових зобов`язань.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за умовами договору виконав в повному обсязі та надав клієнту в користування грошові кошти за кредитами в межах суми ліміту в 2962400,00 грн.

Однак ТОВ "Прогрес" повернуло кошти з порушенням строку, у зв`язку з чим банком нараховані відсотки.

Відповідно до положень розділу 6 Договору 1 та Договору 2 Банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині за умови настання будь-якої негативної обставини, зокрема невиконання умов Договору та/або Документів забезпечення, та/або будь-якого з правочинів/договорів Банку з Клієнтом та/або з будь-якою пов`язаних осіб щодо Клієнта, та/або будь-якого з договорів/правочинів Клієнта з іншими фінансово-кредитними установами, що є чинними на дату укладення Договору та/або будуть укладені сторонами таких договорів/правочинів протягом строку дії Договору.

Таке виконання боргових зобов`язань повинно бути здійснено Клієнтом протягом семи днів з дня одержання Клієнтом вимоги.

19.06.2023 Банк направ вимогу про дострокову сплату Позичальником та Поручителем заборгованості, яка утворилась станом на 28.04.2023 за договором про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 28/2017 в сумі 4344848,11 грн., з яких: 4 032961 грн. заборгованість з повернення кредиту, 5988,36 грн. - нараховані відсотки та 251898,75 - прострочені відсотки та договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021, з яких 2150775,44 грн., з яких:296240 грн.- прострочена заборгованість з повернення кредиту, 1777440 грн. строкова заборгованість з повернення кредиту, 77095,44-нараховані відсотки (т. 1 а.с. 197-200).

Однак, зазначена вимога не була виконана відповідачами.

Крім того, позивач зазначає, що місцезнаходження ТОВ "Прогрес" є: Харківська обл, Вовчанський р-н, м.Вовчанськ, вул. Леніна, буд. 78. На дату направлення вимоги АТ "Укрпошта" не здійснювала доставку кореспонденції до зазначеної території, оскільки всі відділення АТ "Укрпошта" в м. Вовчанськ тимчасово не функціонують, про що зазначено на сайті АТ "Укрпошта" та є загально відомою обставиною.

Банк направив вимогу Позичальнику на відому банку електронну адресу.

За розрахунками позивача загальна заборгованість Позичальника складає 5006848,78 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), а саме:

1) за Договором про надання про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 28/2017 склала 4887349,68 грн, з яких:

- прострочена заборгованість - 4032961,00 грн;

- строкова заборгованість - 0,00 грн;

- нараховані відсотки за період 01.08.2023 по 22.08.2023 року - 51339,04 грн;

- прострочені відсотки - 518724,97 грн;

2) за Договором про надання про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 склала 119499,10 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), у тому числі:

- прострочена заборгованість - 0,00 грн;

- строкова заборгованість - 0,00 грн;

- нараховані відсотки за період 01.08.2023 по 22.08.2023 року - 7045,22 грн;

- прострочені відсотки - 110876,13 грн;

Відповідно до п. 7 Договорів поруки у разі порушення боргових зобов`язань Клієнт та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники, незалежно від того, направлена вимога до поручителя чи ні, та незалежно від того чи направлена Вимога до Клієнта чи ні. Поручитель відповідає перед Банком за виконання Боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і Клієнт, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Позивач зазначає, що строк виконання зобов`язань за Договором про надання банківських послуг в частині повернення коштів, що були надані за кредитною лінією вже настав. Однак, Відповідачі зобов`язання за Договором перед АТ Креді Агріколь Банк не виконали.

З метою захисту порушених прав кредитора АТ Креді Агріколь Банк звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Позичальника та Поручителя заборгованості за Кредитними договорами, яка разом склала 5006848,78 грн.

У свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом №1 у даній справі до АТ Креді Агріколь Банк про визнання договору поруки №28/2017-П від 19.06.2017 припиненим з 10.01.2019, в якому зазначає наступне.

19.06.2017 року між ПАТ Креді Агріколь Банк та ОСОБА_1 , як поручителем було укладено Договір поруки № 28/2017-П, згідно з яким Поручитель поручився перед Банком за повне та своєчасне виконання Боргових зобов`язань.

В Розділі 3 Договору поруки передбачено, що порука є дійсною протягом строку дії Договору поруки або до моменту виконання Боргових зобов`язань за Договором у повному обсязі.

Розділом 11 Договору поруки визначено, що Ціною Договору є сума грошових коштів, яку Клієнт зобов`язаний повернути/сплатити/відшкодувати Банку відповідно до умов Договору, що складається з суми (розміру) Генерального ліміту та плати за Банківську послугу.

Також, Розділом 11 Договору поруки визначено, що Банк здійснює надання Банківських послуг за плату, що має сплачуватися Клієнтом Банку в порядку та на умовах Договору.

Згідно з Розділом 11 Договору поруки плата за користування Банківською послугою у вигляді процентів розраховується на підставі процентної ставки. Процентна ставка може бути фіксованою або змінюваною. Порядок розрахунку та порядок сплати процентів визначаються відповідно до умов Договору.

Договором поруки визначені наступні істотні умови:

Договір договір про надання банківських послуг між Банком та Клієнтом №28/2017 від 19.06.2017;

Клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Прогрес;

Генеральний ліміт 10 000 000,00 грн.;

Генеральний строк 18.06.2024 включно.

Договором № 28/2017 було визначено наступні істотні умови (Розділ 14.1):

Ліміт банківської послуги 4 774 665,38 грн.;

Дата припинення чинності Лімітом Банківської послуги 31.12.2018;

Визначено графік повернення (погашення Банківської послуги);

Вид і розмір процентної ставки фіксована 11,65% річних.

Надалі, між ТОВ Агрофірма Прогрес та АТ Креді Агріколь Банк було укладено ряд Договорів про зміну Договору про надання банківських послуг №28/2017, якими було змінено вид та розмір процентної ставки за Договором:

- № 2 від 10.01.2019 - змінено процентну ставку на 20,0% річних;

- № 3 від 18.01.2020 - змінено процентну ставку на 19,0% річних;

- № 4 від 24.02.2020 - змінено процентну ставку на 19,0% річних для траншів, наданих до 24.02.2020, та 15% річних - для траншів, наданих після 25.02.2020;

- №5 від 20.07.2020 - затверджено змінювану процентну ставку, що розраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +5% річних;

- №9 від 14.12.2021 - затверджено змінювану процентну ставку, що розраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних;

- №10 від 08.04.2022 - затверджено змінювану процентну ставку, що розраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних;

- №11 від 10.11.2022 - затверджено змінювану процентну ставку, що розраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних.

26.04.2021 року між ПАТ Креді Агріколь Банк та ОСОБА_1 , як поручителем, з іншої сторони, було укладено Договір поруки № 28/2021-П, згідно з яким Поручитель поручився перед Банком за повне та своєчасне виконання Боргових зобов`язань.

Останнім абзацом 10 Розділу Договору поруки передбачено, що Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору згідно чинного законодавства.

Розділом 11 Договору поруки визначено, що Ціною Договору є сума грошових коштів, яку Клієнт зобов`язаний повернути/сплатити/відшкодувати Банку згідно умов Договору, що складається з суми (розміру) Генерального ліміту та плати за Банківську послугу.

Договором поруки визначені наступні істотні умови:

Договір договір про надання банківських послуг між Банком та Клієнтом № 26/2021 від 26.04.2021;

Клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Прогрес;

Генеральний ліміт 2 972 600,00 грн.;

Генеральний строк 31.12.2025 включно.

Договором № 26/2021 було визначено наступні істотні умови (Розділ 14.1):

Кредитна лінія невідновлювальна

Ліміт банківської послуги 2 972 600,00 грн.;

Дата припинення чинності Лімітом Банківської послуги 31.12.2025;

Вид і розмір процентної ставки фіксована 11,50% річних.

Надалі, між ТОВ Агрофірма Прогрес та АТ Креді Агріколь Банк 29.04.2021 укладено Договір про зміну №1 до Договору про надання банківських послуг №26/2021, яким змінено вид та розмір процентної ставки, а саме погоджено змінювану процентну ставку, що розраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних;

При цьому, зміни до Договору поруки в частині погодження з Поручителем зміни виду та розміру процентної ставки, не вносились.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до в ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України,якою передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3. ст.1049 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина 1).

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частині 2).

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (частина 3).

Статтею 554 Цивільного кодексу України врегульовано наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою.

Згідно з ч. 1 цієї статті, в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 ).

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо(частина 1).

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частина 2) .

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Матеріалами справи, а саме доданими до позовної заяви виписками по банківському рахунку підтверджується та не заперечується ТОВ «Прогрес» обставини щодо виконання Банком зобов`язань за договором про надання банкывських послуг від 19.06.2017 № 28/2017 в чатсині надання кредитних коштів в межах суми ліміту 6300000 грн. з яких неповернутими Позичальником залишилась заявлена до стягнення сума основного боргу в сумі 4032961 грн.

Разом з цим на суму кредитних коштів Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» нараховувались відсотки за їх користування.

При цьому до первісного позову надано копії Договорів, за якими в тому числі, змінювались, зокрема вид та розмір процентної ставки:

- №1 від 13.11.2017-фіксована ставка в розмірі 11,35% річних;

- №2 від 10.01.2019 - змінено процентну ставку на 20,0% річних;

- №3 від 16.01.2020 - змінено процентну ставку на 19,0% річних;

- №4 від 24.02.2020 - змінено процентну ставку на 19,0% річних для траншів, наданих до 24.02.2020, та 15% річних для траншів, наданих після 25.02.2020;

- №6 від 18.02.2021;

- №7 від 26.03.2021;

- №8 від 26.04.2021;

При розгляді справи ТОВ «Прогрес» визнав факт укладення договорів про зміни №№1-9 та заперечував проти укладання договорів про зміни №10 та №11 у редакції, викладеній в наданих до позовної заяви копіях цих договорів, посилаючись при цьому на обставини, які викликають обґрунтовані сумніви щодо відповідності цих копій оригіналу.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК).

Відповідно до частин 1, 2 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У пункті 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Статтею 1055 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитний договір укладається в письмовій формі, недодержання якої має наслідком нікчемність договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна до договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Таким чином договори про зміни до укладеного в письмовій формі Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017 можуть вноситись лише в такій самій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 статті 207 ЦК).

Відповідно до статті 91 Господарського процесувального кодексу України, 1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 1).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством(частина 3).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу(частина 4).

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення(частина 5).

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 6).

В п. 7.3. постанови від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на порядок застосування частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що цією статтею передбачено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (частини п`ята - шоста статті 91 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що в тексті позовної заяви АТ « Креді Агріколь Банк» у відповідності до вимог ч. 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що оригінали письмових доказів, копії яких є додатками до позовної заяви містяться у його розпоряджені.

Разом з цим Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» до первісного позову додано копію Договору про зміну № 10 від 08.04.2022 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017 та копію Договору про зміну № 11 від 10.11.2022 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за № 28/2017, відповідність яких орігиналам, відповідно до вимог ч. 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, засвідчено відповідним написом у вигляді штампу «Згідно з оригіналом», скріпленим підписом представника позивача адвоката Пономаря С.Г.

Дослідженням судом апеляційної інстанції копій вказаних Договорів про зміни встановллено, що текст останніх сторінок за змістом не є продовженням передостанніх сторінок - останнє незакінчене речення попередньої сторінки синтаксично не продовжується уривком речення останньої сторінки та не співвідноситься з ним за своїм змістом. Останні та передостанні сторінки мають різний шрифт.

Крім цього в абз. 3 п. 6 Договорів зазначено, що кожен примірник Договору є роздрукованим на принтері, сторінки Договору прошиті та скріплені відбитком печатки (будь-якої, що є в наявності) банку на звороті Договору у спосіб, що унеможливлює їх роз`є днання без порушення цілісності. Проте з копій Договору про зміну № 10 від 08.04.2022 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017 та Договору про зміну № 11 від 10.11.2022 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за № 28/2017, на відміну від копій попередніх Договорів про зміну, не вбачається, що вони прошиті та скріплені відбитком печатки банку на звороті Договорів у спосіб, що унеможливлює їх роз`є днання без порушення цілісності.

Оскільки ТОВ «Агрофірма «Прогрес» заперечує факт укладення вказаних договорів у відповідній редакції, а додані до позовної заяви їх копії, з урахуванням вищенаведеного, очевидно викликають обгрунтовані сумніви щодо їх відповідності оригіналу, про наявність якого Банк зазначив в первісній позовній заяві, суд першої інстанції правомірно ухвалою від 26.12.2023 за клопотанням ТОВ «Прогрес» витребував оригінали вказаних доказів, а також всіх інших доказів, копії яких долучені до позову, у АТ «Креді Агріколь Банк».

Проте, в письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції на виконання вищевказаної ухвали, позивач за первісним позовом зазначав, що при поданні позовної заяви у Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" були наявні оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви, однак після подачі позовної заяви декілька разів змінювались архіви та місця зберігання оригіналів кредитних справ, вивезених банком з відділень, які знаходились поблизу місць проведення бойових дій. На дату подачі позовної заяви, оригінали Договорів про зміну від 08.04.2022 № 10 та від 10.11.2022 № 11 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за № 28/2017 були наявні. Копії договорів долучені до матеріалів справи. В результаті переміщення великої кількості оригіналів документів, які банк зберігає в архіві, відбулась плутанина в реєстрах та номерах коробів, загальна кількість яких налічує більше 26000 шт. В результаті, станом на поточну дату, банк не може відшукати в архівах оригінали Договору про зміну № 10 від 08.04.2022 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017 та Договору про зміну №11 від 10.11.2022 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017. Станом на час розгляду справи позивач фізично не може надати зазначені оригінали договорів про зміну по незалежним від позивача обставинам.

При цьому, на виконання вищевказаної ухвали суду, позивачем надані оригінали всіх інших документів, витребуваних судом для огляду.

Разом з цим, пославшись на наведені обставини щодо неможливості надання на вимогу суду оригіналів договорів від 08.04.2022 № 10 та від 10.11.2022 № 11 про зміни до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за № 28/2017 Акціонерним товариством «Креді Агріколь банк» всупереч вимог ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів, на підтвердження існування вказаних обставин, що відповідно до ч. 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України має процесуальним наслідком неприйняття судом до уваги наданих позивачем за первісним позовом копій зазначених Договорів про зміну.

Оскільки надані Акціонерним товариством «Креді Агріколь банк» копії договорів від 08.04.2022 № 10 та від 10.11.2022 № 11 про зміни до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за № 28/2017 не повинні прийматись до уваги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що останнім договором про зміну до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017, факт укладення якого підтверджено матеріалами справи, є договір про зміни №9 від 14.12.2021, яким затверджено змінювану процентну ставку, що розраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних, та встановлено дату припинення чинності лімітом банківської послуги - 31.03.2022 включно, з урахуванням чого, строк дії основного договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017, закінчився 31.03.2022, однак, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, ТОВ «Прогрес» не виконало зобов`язання за договором щодо повернення суму кредиту, в строк, до 31.03.2022 (включно), розмір якої складає 4032961 грн (тіло кредиту), а тому вимоги первісного позову в частині стягнення зазначеної суми основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що вказані обставини є підставою для висновку про неукладеність договорів, а не про їх недійсність, як на це помилково посилається ТОВ «Прогрес» в заперечення первісного позову та в обґрунтування свого зустрічного позову № 3 про визнання цих Договорів недійсними.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц щодо вказаного питання викладено наступну правову позицію.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України ).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.08.2022 у справі № 911/392/20, Суд, пославшись на наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має універсальний характер, незалежно від суб`єктного складу, предмета позову та характеру спірних правовідносин.

При цьому Верховний суд також зазначив, що відповідно до законодавчого визначення угодою є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення угоди законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками такої угоди, однак сутністю угоди є її спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонній угоді волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, угода - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення угоди, до набуття обумовлених нею цивільних прав та обов`язків угода є такою, що не вчинена, права та обов`язки за такою угодою особою не набуті, а правовідносини за нею - не виникли. Тобто у разі якщо сторони такої згоди не досягли, слід вважати, що такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Отже в даному випадку відсутні докази укладення сторонами договорів від 08.04.2022 № 10 та від 10.11.2022 № 11 про зміни до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за № 28/2017, на умовах, на які Акціонерне товариство «Креді Агріколь банк» послалось в первісній позовній заяві або інших правочинів з такими умовами.

При цьому колегія суддів відхиляє, як такі, що суперечать нормам процесуального права доводи АТ «Креді Агріколь Банк» що, визнаючи Договори про зміну № № 10,11 неукладеними, суд першої інстанції в порушення ст. 237 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позовних вимог зустрічного позову ТОВ «Прогрес» про визнання їх недійсними.

В даному випадку, посилання суду на відсутність факту укладення зазначених договорів із викладенням відповідного висновку в мотивувальній частині, є здійснення ним оцінки обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, відповідно до вимог ч. 2 ст. 76, п. 1 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України та виконанням однієї з вимог до змісту рішення, викладеної в п. 3 ч. 4 статті 238 цього Кодексу щодо викладення в мотивувальній частині висновку про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі визнається встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Натомість резолютивна частина оскаржуваного рішення, в якій відповідно до вимог ч. 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України має бути викладено висновок суду про задоволення або відмову в позові щодо кожної із заявлених вимог не містить висновків про визнання неукладеними договорів від 08.04.2022 № 10 та від 10.11.2022 № 11 про зміни до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за № 28/2017, а щодо заявлених ТОВ «Прогрес» зустрічних позовних вимог про визнання цих Договорів недійсними в цій частині рішення суду викладено висновок про відмову в їх задоволенні, який, як зазначено вище, ґрунтується на встановленні судом відсутності обставини щодо укладення Договорів.

У вищенаведеній постанові Великої Палати від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц викладено висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Подібний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 911/392/20.

Як зазначено вище, строк кредитування за договором про надання банківських послуг від 19.07.2017 закінчився 31.03.2022, в той час як заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за цим договором заявлено по 22.08.2023, тобто після закінчення строку кредитування.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про безпідставність такого нарахування, з огляду на наступне.

За частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13, від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 , від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Водночас, посилаючись на наведені мотиви, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила про відступ від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, в якій зазначено про правомірність стягнення процентів за кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування на підставі частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, в разі, якщо сторонами у кредитному договорі з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 ЦК України) передбачено нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

При цьому Велика Палата Верховного суду зазначила, що такий висновок Касаційного господарського суду у складі верховного Суду щодо можливості нарахування процентів за частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України у випадку прострочення боржником, тобто неналежного виконання грошового зобов`язання є протилежним вищенаведеному висновку Великої Палати та відзначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 викладено наступні висновки щодо нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку повернення кредиту.

За змістом ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстав відступити від указаних вище правових висновків немає.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексуУкраїни.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Виходячи з наведеного, позивачем за первісним позовом безпідставно проведено нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договором про надання банківських послуг від 19.07.2017 №28/2017 після встановленого Договором строку повернення кредитних коштів.

Щодо солідарного обов`язку ТОВ "Прогрес" та ОСОБА_1 зі сплати основної заборгованості за договором про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 29/2017 колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, на забезпечення виконання ТОВ «Прогрес» як Позичальником своїх зобов`язань за договором про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 29/2017 (основного зобов`язання) між ОСОБА_1 , як Поручителем укладено з АТ «Креді Агріколь банк» як Кредитором за основним зобов`язанням, договір поруки від 19.06.2017 № 28/2017-П, за умовами якого та відповідно до положень чинного законодавства Позичальник та Поручителя відповідають перед Кредитором за виконання Позичальником основного зобов`язання, включаючи сплату основного боргу з повернення кредитних коштів, процентів за користуваня кредитом, неустойки, збитків.

Разом з цим, ОСОБА_1 в рамках даної справи заявлено до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" позов про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим з 10.01.2019 на підставі ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договору поруки), у зв`язку зі зміною основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що полягало в тому, що між ТОВ Агрофірма Прогрес та АТ Креді Агріколь Банк з січня 2019 року, без погодження із Поручителем, укладались Додаткові угоди до кредитного договору від 19.06.2017 №28/2017, якими процентна ставка збільшувалась, в порівнянні із процентною ставкою, що була визначена Сторонами в Договорі від 19.06.2017 № 28/2017 (11,65% річних), а в липні 2020 року Сторонами було змінено вид процентної ставки з фіксованої на змінювану, наслідком чого стало те, що з липня 2022 року по жовтень 2022 року застосовувалась процентна ставка в розмірі 15,05%, з жовтня 2022 року по січень 2023 року 17,95%, з січня 2023 року по квітень 2023 року 18,96 %, з квітня 2023 року по липень 2023 року 19,39%, з липня 2023 року по серпень 2023 року 21,12%.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим спо собом, що встановлений договором або законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зазначено наступну правову позицію щодо позовної вимоги про визнання договору поруки припиненим.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частини перша та друга статті 509 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття «припинення правовідношення» (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України) не є тотожним поняттю «припинення договору».

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 Цивільного кодексуУкраїни).

З договору можуть виникати одне або декілька зобов`язань. Тобто за договором поруки, крім правовідношення поруки, можуть виникати інші зобов`язальні правовідношення, учасники (сторони) яких є одночасно сторонами поруки.

Підстави припинення поруки визначені у статті 559 Цивільного кодексу України. За змістом статей 559 і 598 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і відповідний йому юридичний обов`язок перестають існувати.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Приписи, зокрема, статті 16 Цивільного кодексу України не передбачають способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).

Надалі, обґрунтовуючи відсутність підстав для відступу від наведеного висновку, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на тісний зв`язок договору із правовідносинами, які саме з нього виникають (договірні правовідносини), розвиток останніх можуть зумовлювати, зокрема, умови договору. Проте подальші зміни цих правовідносин, наприклад, припинення прав та обов`язків за договором, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору. Інакше кажучи, припинення обов`язку за договором не завжди пов`язане з припиненням самого договору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.16)). Тобто за наявності у сторін договору поруки інших зобов`язань за цим договором припинення поруки з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України, не означає припинення самого договору та втрату ним чинності.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору поруки припиненим (тобто про встановлення факту того, що цей договір припинився) є неналежним способом захисту прав та інтересів поручителя, який стверджує про зміну основного зобов`язання без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його ж відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексуУкраїни спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц ).

Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц ):

Кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею боржника у позасудовому порядку.

Особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише тоді, якщо ця невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 64)). Саме за цих умов боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), зокрема про визнання поруки припиненою, і такий спосіб захисту буде належним та ефективним. У разі задоволення цього позову суд у резолютивній частині визнає відсутнім право вимоги кредитора за договором поруки, зокрема визнає поруку припиненою, а не припиняє поруку (вищевказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 4 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо особа звернулася до суду з вимогою про визнання договору поруки припиненим, хоча мета, яку вона переслідує, підстави позову, надані докази вказують, що ця особа, захищаючи інтерес, спрямований на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, прагне визнати припиненою саме поруку, а не відповідний договір, то неточне формулювання позовної вимоги згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») не перешкоджає суду за наявності для цього підстав визнати припиненою поруку (вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/5224/14-ц).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів.

В разі, коли банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у справі з його вирішення, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 62-63)).

З огляду на наведені висновки Великої Палати щодо неефективності(неналежності) способу захисту у вигляді вимог про визнання поруки припиненою, заявлених після ініціювання кредитором про стягнення коштів, що має місце в рамках даної справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову 1 про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим з 10.01.2019 з підстав неналежності (неефективності ) способу захисту.

Натомість дослідження обставин щодо строку дійсності поруки за договором поруки від 19.06.2017 №28/2017-П, в тому числі наявності чи відсутності юридичних фактів, які відповідно до положень статті 559 Цивільного кодексу України є підставами для припинення поруки, входить до предмету доказування у даній справі, які стосуються обґрунтованості вимог первісного позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами з Позичальника та Поручителя.

При вирішенні вказаного питання колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 559 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII від 03.07.2018, передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина 1) .

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (частина 2) .

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (частина 3) .

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом (частина 4).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII від 03.07.2018, який набрав чиності 04.11.2018 та був введений в дію 04.02.2019 були внесені зміни до зазначеної статті, після яких ця стаття ( частини 1-4) викладена в наступній редакції.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання(частина 1) .

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу(частина 3) .

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.

Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання (частина 4) .

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Як зазначено вище, господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо вимог позивача за первісним позовом про солідарне стягнення суми заборгованості за кредитним договором від 19.06.2017 № 28/2017 з ОСОБА_1 зазначив про відсутність підстав для їх задоволення через припинення 01.10.2022 поруки за договором поруки №28/2017-П, у зв`язку з пропуском встановленого ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення Договору поруки) строку пред`явлення вимоги до поручителя (через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання).

Натомість в апеляційній скарзі АТ «Креді Агріколь банк» зазначив про неправильне застосування до спірних правовідносин ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на час укладення договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 № 28/2017, оскільки станом на дату подання позову діяла ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких закнодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 № 2478-VIII, яка передбачає припинення поруки в разі невстановлення її строку, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

З огляду на наведене, АТ «Креді Агріколь Банк» стверджує, що до спірних правовідносин, які виникли до зазначених змін та продовжують існувати, підлягала застосуванню редакція ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, яка діяла на час подання позову, який подано в межах визначеного нею трирічного строку чинності поруки.

З цього питання колегія суддів зазначає, що положення ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України у вищенаведених редакціях стосується підстав припинення поруки у випадку невстановлення договором поруки строку дії поруки, в той час як п. 3 спірних Договорів поруки передбачено такий строк 10 років з дати укладення Договору, а тому ці положення Кодексу не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що порука за договором поруки від 19.06.2017 № 28/2017-П припинилась відповідно до ч. 1 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 03.07.2018 № 2478-VIII, у зв`язку зі зміною основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що полягало в тому, що між ТОВ Агрофірма Прогрес та АТ Креді Агріколь Банк, без погодження із Поручителем, 10.01.2019 укладений Договір про зміну №2 до кредитного договору від 19.06.2017 №28/2017, яким процентна ставка збільшилася, в порівнянні із процентною ставкою, що була визначена Сторонами в Договорі від 19.06.2017 № 28/2017, з 11,65% річних до 20% річних.

При цьому колегія суддів враховує, що в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 756/2784/15 (провадження № 61-15957св21), в якій, зазначено, що згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу Закону № 2478-VIII, який набрав чинності 04 листопада 2018 року та введений в дію 04 лютого 2019 року, частину першу статті 559 ЦК України викладено у такій редакції: « 1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання». Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Отже, за загальним принципом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, апеляційним судом правильно застосована частина перша статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час підвищення банком відсоткової ставки без згоди поручителя, та в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 607/12624/16-ц (провадження № 61-1739св20), в якій, вказано, що суд апеляційної інстанції помилково застосував Закон № 2478-VIII, оскільки у спірних правовідносинах строк для звернення банку з позовом до поручителів закінчився до моменту набуття чинності названим Законом (04 лютого 2019 року), тобто відносини щодо поруки припинені до введення в дію Закону № 2478-VIII, тому положення цього Закону не можуть бути застосовані до врегулювання спірних правовідносин.

У даній справі, яка переглядається в апеляційному порядку, положення частини першої статті 559 ЦК України в редакції Закону № 2478-VIII не могли бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на те, що підвищення суми кредиту без згоди поручителя, а отже, припинення поруки ОСОБА_1 за договором поруки поруки від 19.06.2017 № 28/2017-П, мало місце 10.01.2019 тобто до введення в дію Закону № 2478-VIII (04 лютого 2019 року).

Разом з цим колегія суддів зазначає, що положення п. 3 Договору поруки від 19.06.2017 № 28/2017-П про те, що сторони в Договорі прямо передбачають можливість збільшення розміру боргових зобов`язань і Поручитель цим надає згоду на таку зміну та, відповідно, збільшення розміру своєї відповідальності , не свідчить про те, що вищезазначена зміна основного зобов`язання, яке зумовило збільшення відповідальності Поручителя, здійснена за згодою останнього.

Як вбачається з умов пункту 10 Договору поруки від 19.06.2017 № 28/2017-П, зміна Договору допускається лише за згодою сторін та вчиняється в письмовій формі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18 щодо вказаного питання викладено наступну правову позицію.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За змістом статті 559 Цивільного кодексу України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, установленим частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

За змістом частини першої статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

В постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 28.02.2023 м. Київ у справі № 593/591/22 з урахуванням наведеної правової позиції зазначено наступне.

Зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов`язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 523/3082/14-ц наведено правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Отже, порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. При цьому подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності). Збільшення вказаної відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 2-588/10 (755/18438/16-ц) вказано, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам потрібно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Крім цього в постанові від 24.12.2020 у справі № 924/175/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, посилаючись на правильність вищенаведеної правової позиції, зауважив наступне.

Визначення обсягів солідарних зобов`язань поручителя виключно у залежності тільки від волевиявлення сторін в основному зобов`язанні, навіть за наявності в договорі поруки положень про залишення обсягу відповідальності поручителя без змін в разі зміни основного зобов`язання, суперечить встановленим пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене ним збільшення розміру його фінансової відповідальності.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору тощо, що відповідають нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст цих принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішніми або об`єктивними, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями у цивільному праві.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 у справі № 761/41709/17, цивільне законодавство не містить визначення згаданих принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ`єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Отже, відсутність окремої письмової згоди Поручителя на зміну обсягу його відповідальності внаслідок укладення між Позичальником та Банком Договору про зміну №2 до кредитного договору від 19.06.2017 №28/2017 імперативно зумовлює припинення поруки за договором поруки від 19.06.2017 №28/2017-П з дати підписання Позичальником та Банком зазначеного Договору про зміну - з 10.01.2019, що мало місце до подання позову, й відповідно, зумовлює відсутність підстав для задоволення вимог Банку до поручителя щодо солідарного стягнення боргу за основним кредитним зобов`язанням, що виникло з Договору від 19.06.2017 №28/2017.

Колегія суддів також зазначає, що господарський суд першої інстанції необґрунтовано відхилив посилання Калашнікова на те, що він, як поручитель не був ознайомлений із змінами до договору №28/2017 від 19.06.2017, а договори про зміну укладались без згоди ОСОБА_1 , пославшись на те, що Договори про зміни №2,3,4,5,9 були підписані ОСОБА_1 особисто, в присутності представників банку, і Калашніков Ю.М. на час підписання договорів був директором ТОВ Агрофірма Прогрес та одночасно був підписантом вищезазначених угод.

Як зазначено вище, приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

В постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справи № 6-43цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/7389/17, від 29.05.2019 від справі № 910/11429/18, від 09.10.2020 у справі № 903/998/19 зазначено висновок про те, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки, а випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

З наведеного вбачається, що на час подання позову у ОСОБА_1 не існувало солідарного обов`язку зі сплати заборгованості Товариства з обмеженою відповідальності «Прогрес» за договором про надання банківських послуг від 19.06.2017 в сумі 4032961грн., у зв`язку з чим господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність вимог первісного позову щодо стягнення вказаної суми заборгованості лише із Позичальника - ТОВ «Прогрес».

Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується та не запречується Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес», що АТ «Креді Агріколь Банк» на виконання умов Договору про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» кредитні кошти в розмірі 2962400 грн.

Заборгованість з повернення кредитних коштів сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» в повному обсязі лише під час розгляду даної справи, що зумовило подання Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» заяви про зменшення первісно заявлених позовних вимог в частині суми основної заборгованості , яка мала місце на час подання позову в сумі, до якої додано платіжні документи про сплату вказаної суми.

За користування кредитними коштами за вказаним Договором позивачем до стягнення нараховано відсотки за користування кредитними коштами за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021, сформулювавши зазначені вимоги в прохальній частині позовної заяви наступним чином:

- нараховані відсотки за період 01.08.2023 по 22.08.2023 - 110876,13 грн;

- прострочені відсотки - 7045,22 грн;

Натомість в мотивувальній частині позовної заяви Банк зазначив про нарахування прострочених відсотків за період 01.08.2023 по 22.08.2023 в сумі 110876,13 грн. та відсотків в сумі 7045,22 грн.

АТ Креді Агріколь Банк в первісній позовній заяві зазначено, що ним 19.06.2023 направлено Позичальнику та Поручителю вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором 1 та дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором 2.

У зв`язку з тим, що місцезнаходження позичальника є м.Вовчанськ та поштові відділення у м.Вовчанськ не працюють, банк направив вимогу позичальнику на відому банку електронну адресу.

З урахуванням викладеного, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що строк повернення кредитних коштів за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 настав з дати направлення Банком 19.06.2023 позичальнику та поручителю вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором та дострокове стягнення заборгованості за вказаним Кредитним договором згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного Кодексу

Натомість господарський суд першої інстанції внаслідок нез`ясування викладених в матеріалах первісної позовної заяви відомостей щодо періодів та сум заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 дійшов помилкового висновку, що Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» відсотки в розмірі 110876,13 грн. нараховані за період з 01.08.2023 по 22.08.2023 із зазначенням про це в прохальній частині позову та заяви про зменшення розміру позовних вимог, і саме ця сума є безпідставно нарахованою вже після направлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту, а в частині стягнення прострочених відсотків в розмірі 7045,22 грн. відсутнє обґрунтування щодо їх нарахування, що полягало у незазначенні позивачем періодів прострочення основного зобов`язання та відповідно періодів нарахування відсотків в заявленому розмірі.

Так, дослідженням матеріалів справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що до первісного позову Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» додано деталізований розрахунок заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 (т.1 а.с.181-182), в якому зазначено, що за період з з 26.04.2021 по 22.08.2023 банком нараховано відсотки за користування кредитними коштами в сумі 611574,87 грн., з них сплачено 493653,52 грн., підлягає сплаті 117921,13 грн. При цьому у вказаному деталізованому розрахунку в межах загальної суми відсотків (117921,35 грн.) та загального періоду їх нарахування (з 26.04.2021 по 22.08.2023), виділено їх нарахування за період з 26.04.2021 по 01.08.2023 в сумі 110876,13 грн. та за період з 01.08.2023 по 22.08.2023 в сумі 7045,22 грн.

Також у вказаному деталізованому розрахунку відображені періоди нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також проведені ТОВ «Прогрес» часткові оплати.

З урахуванням зазначеного розрахунку, який відповідно до п. 3 ч. 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України є частиною позовної заяви, і в якому має бути обґрунтовано розрахунок ціни позову, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення відсотки за користування кредитними коштами за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 в загальному розмірі 117921,13 грн. за загальний період з 26.04.2021 по 22.08.2023 із зазначенням частин цієї суми за окремі періоди нарахування: 110876,13 грн.- за період з 26.04.2021 по 01.08.2023 та 7045,22 грн. - за період -з 01.08.2023 по 22.08.2023, а тому зазначення в прохальній частині позовної заяви періоду нарахування 110876,13 грн. відсотків з 01.08.2023 по 22.08.2023, є очевидною опискою.

З урахуванням наведеного, з матеріалів справи, зокрема з деталізованого розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021, вбачається, що сума неправомірно нарахованих АТ «Креді Агріколь Банк» відсотків за користування кредитними коштами за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021, після направлення Банком вимоги від 19.06.2023 про дострокове повернення кредиту в порядку статті 1050 Цивільного кодексу України, становить 20097,89 грн., в той час як решта нарахованих до 19.06.2023 та заявлених до стягнення відсотків у сумі 97823,24 грн. є правомірною.

Отже, матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» зі сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 в сумі 97823,24 грн.

Щодо солідарного обов`язку ТОВ "Прогрес" та ОСОБА_1 зі сплати вказаної заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, на забезпечення виконання ТОВ «Прогрес» як Позичальником своїх зобов`язань за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 (основного зобов`язання), між ОСОБА_1 , як Поручителем укладено з АТ «Креді Агріколь банк» як Кредитором за основним зобов`язанням, договір поруки від 26.04.2021 № 26/2021-П, за умовами якого, та відповідно до положень чинного законодавства Позичальник та Поручителя відповідають перед Кредитором за виконання Позичальником основного зобов`язання, включаючи сплату основного боргу з повернення кредитних коштів, процентів за користуваня кредитом, неустойки, збитків.

Разом з цим, ОСОБА_1 в рамках даної справи заявлено до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки від 26.04.2021 №26/2021 припиненим з 29.04.2021 у відповідності з положеннями ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договору поруки), у зв`язку зі зміною основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що полягало в тому, що між ТОВ Агрофірма Прогрес та АТ Креді Агріколь Банк 29.04.2021, без погодження із Поручителем було укладено Договір про зміну № 1 до кредитного договору №26/2021, яким процентна ставка була змінена з фіксованої в розмірі 11,50% на змінювану, що обраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних, внаслідок чого замість 11,50% річних, відповідальність за сплату яких взяв на себе Поручитель, Банк з 04.07.2023 почав нараховувати проценти в розмірі 21,12%.

Як зазначалось вище, зустрічні позовні вимоги про визнання договору припиненим за наявності ініційованого кредитором первісного позову у даній справі про стягнення заборгованості за основним кредитними зобов`язанням, не підлягають задоволенню через неналежність способу захисту, проте дослідження обставин щодо дійсності поруки за договором поруки від 26.04.2021 № 26/2021-П, в тому числі наявності чи відсутності юридичних фактів, які відповідно до положень статті 559 Цивільного кодексу України є підставами для припинення поруки, входить до предмету доказування у даній справі, оскільки стосується обґрунтованості вимог первісного позову про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами з Позичальника та Поручителя.

З вищенаведених обставин справи вбачається, що між ТОВ Агрофірма Прогрес та АТ Креді Агріколь Банк 29.04.2021, без погодження із Поручителем, було укладено Договір про зміну № 1 до кредитного договору №26/2021, яким процентна ставка була змінена з фіксованої в розмірі 11,50% на змінювану 14,17%, що обраховується за формулою: БПС Індекс UIRD (3 м) +7% річних, що зумовило збільшення відповідальності Поручителя.

В пункті 3 Договору поруки від 26.04.2021 № 26/2021-П зазначено про те, що сторони в Договорі прямо передбачають можливість збільшення розміру боргових зобов`язань і Поручитель цим надає згоду на таку зміну та, відповідно, збільшення розміру своєї відповідальності.

Разом з тим, в пункті 10 Договору поруки від 26.04.2021 № 26/2021-П зазначено, що зміна Договору допускається лише за згодою сторін та вчиняється в письмовій формі.

Як зазначено вище, умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності окремого узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у письмовій формі.

Разом з цим, на час укладення 29.04.2021 Договору про зміну № 1 до кредитного договору №26/2021 вже діяла редакція частини першої статті 559 Цивільного кодексу України зі змінами, внесеними Законом від 03.07.2018 № 2478-VIII, відповідно до яких, на відміну від попередньої редакції цієї частини, наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя в результаті зміни основного зобов`язання, визначено збереження відповідальності поручителя в обсязі, що існував до таких змін, а не припинення поруки.

З деталізованого розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021, доданого до позову, вбачається та підтверджено представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що Банком нараховані та заявлені до стягнення відсотки за користування кредитними коштами за Договором від 26.04.2021 № 26/2021-П виходячи з первісної фіксованої процентної ставки у розмірі 11,50%.

З наведеного вбачається, що стосовно сплати сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 №26/2021 в сумі 97823,24 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та ОСОБА_1 є солідарними боржниками, а тому позовні вимоги про солідарне стягнення з них вказаної суми відсотків є обґрунтованими.

Отже, внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог первісного позову про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" та ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 в сумі 97823,24 грн., у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення вимог первісного позову про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" та ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 в сумі 97823,24 грн.

Стосовно апеляційної скарги Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922//3837/23, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за заявою іншої сторони;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що за результатами апеляційного перегляду в зустрічних позовах ОСОБА_1 відмовлено та частково відмовлено в первісному позові до нього як до солідарного боржника, розмір обґрунтованих витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, відповідно до наведених положень, має бути розподілений між ним та позивачем за первісним позовом пропорційно розміру задоволених вимог первісного позову.

Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до зустрічного позову 1 та зустрічного позову 2 додано попередні орієнтовні розрахунки витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 статтею 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції зазначено, що представником ОСОБА_1 в судовому засіданні 16.01.2024 заявлено усне клопотання про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення та на виконання вимог ч.8 ст.129 ГПК України надіслано суду відповідні докази витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки докази понесенних ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції, у встановлений ч. 8 статті 126 ГПК України п`ятиденний строк подано після ухвалення рішення разом із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначене питання згідно з вищенаведеними положеннями процесуального права вирішувалось судом шляхом ухвалення додаткового рішення, яке є предметом оскарження в даному апеляційному провадженні.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2024 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом №№1,2,3) надав до суду першої інстанції письмові пояснення (вх.№1888), в яких заперечив проти задоволення витрат на правничу допомогу в сумі 60425,00 грн. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що заява подана ОСОБА_2 , як фізичною особою, а не як адвокатом та крім цього, відсутні належні докази понесених судових витрат, та відсутні документи, які належним чином підтверджують повноваження адвоката.

При цьому представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом №№1,2,3) звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом, який виступав його представником у справі. Серед документів доданих до заяви, наявний лише витяг від 30.10.2023 з Договору №31 про надання правової допомоги. Крім того, в Додатку №1 до Договору №31 від 30.10.2023 року, зазначено, що Додаток №1 є невід`ємною частиною Договору №16 від 30.10.2023 року. Даний договір відсутній в матеріалах справи. Також, зазначений додаток №1 укладений ОСОБА_1 з фізичною особою ОСОБА_2 , а не адвокатом.

В своїх запереченнях також посилається на те, що акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 18.01.2024 року наданий до неіснуючого договору, в якому не визначена вартість правової допомоги. Вартість правової допомоги, вказана в акті, є значно завищеною, та непідтвердженою. Акт складений з порушеннями. Також вважає, що повноваження адвоката не підтверджені належним чином. Крім того, посилається, що ОСОБА_1 не міг підписувати договір та акт, оскільки знаходиться за кордоном. У зв`язку з чим, просить відмовити повністю у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

26.01.2024 представник ОСОБА_1 (позивача за зустрічним позовом №№1,2) надав до суду першої інстанції письмові пояснення (вх.№2365), в яких навів аргументи на спростування доводів представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом №№1,2,3), а 29.01.2024 представник ОСОБА_1 на підтвердження своїх аргументів надав до суду заяву (вх.№2556), в якій просив долучити до матеріалів справи договір №31 від 30.10.2023, витяг з договору №31 від 30.10.2023 року та додаток №1 до договору №31 від 30.10.2023, які прийняті судом до розгляду

Разом з цим колегія суддів зазначає, що окрім вказаного критерію співмірності, суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.

Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність,обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Представником ОСОБА_1 надано до суду наступні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу:

- ордер серія АХ №1156658 від 06.11.2023 року (а.с.131 т.3);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1901 від 18.02.2015, видане Радою адвокатів Харківської області на підставі рішення №64 від 18.02.2015 (а.с.56 т.3);

- витяг з договору про надання правової допомоги №31 від 30.10.2023 ;

- договір №31 про надання правової допомоги від 30.10.2023;

- додаток №1 до договору №31 від 30.10.2023;

- акт приймання передачі наданий послуг №1 від 18.01.2024 року до договору про надання правової допомоги №31 від 30.10.2023.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Розумним М.В. укладено договір про надання правової допомоги №31 від 30.10.2023 та відповідно до витягу з договору та самого договору вбачається, що адвокат надає необхідну правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у господарських судах всіх юрисдикції під час розгляду справи №922/3837/23.

Відповідно до п.5.3 Договору №31 від 30.10.2023, зміст цього договору є предметом адвокатської таємниці, за виключенням повноважень, наданих Адвокату Клієнтом для виконання Договору. Повноваження Адвоката щодо захисту/представництва інтересів Клієнта перед особами, які не є сторонами Договору підтверджуються Витягом з цього Договору, підписаним Сторонами.

Відповідно п.1.1. до додатку №1 від 30.10.2023 до договору №31 від 30.10.2023 за виконання послуг передбачених п.1.1. договору Клієнт має сплатити адвокати гонорар, який розраховується виходячи з фактично витраченого Адвокатом часу, вартість години роботи адвоката визначається на підставі Рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021.

Обсяг витраченого часу погоджується сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата наданих послуг має бути здійснена не пізніше ніж протягом 30-ти днів з дня отримання судового рішення (п.1.2. Додатку №1).

Пунктом 1.3. Додатку №1 встановлено, що за участь адвоката в судовому засіданні Клієнт здійснює оплату за надані послуги у розмірі 2500,00 грн, у випадку перенесення судового засідання, за умови прибуття Адвоката до суду для участі в судовому засіданні, Клієнт здійснює оплату Адвокату в розмірі 1500,00 грн. У випадку участі в судових засіданнях за межами м.Харкова Клієнт здійснює оплату за надані послуги у розмірі 5000,00 грн. та додатково оплачує вартість часу, витраченого проїзд до суду, а також компенсуються витрати на проїзд, у випадку проїзду на власному автомобілі - вартість витрачених паливо-мастильних матеріалів.

Оплата проводиться шляхом готівкового або безготівкового розрахунку (п.1.4. Додатку №1).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 18.01.2024 №1 виконавець надав, а замовник прийняв правову допомогу в частині представництва та захисту інтересів замовника в Господарському суді Харківської області, з питань що пов`язані із розглядом справи №922/3837/23 на суму 60425,00 грн, а саме:

- ознайомлення із матеріалами справи №922/3837/23 - кількість годин 11 - вартість 19525,00 грн;

- юридичний, консультаційний та аналітичний аналіз положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України - кількість годин 2 - вартість 3550,00 грн;

- пошук та вивчення судової практики з подібних питань - кількість годин 4 - вартість 7100,00 грн;

- підготовка зустрічної позовної заяви - кількість годин 7 - вартість 12425,00 грн;

- підготовка додаткових пояснень поручителя щодо первісної позовної заяви та зустрічної позовної заяви - кількість годин 3 - вартість 5325,00 грн;

- участь в судових засіданнях: 28.11.2023, 05.12.2023, 18.12.2023, 26.12.2023, 16.01.2024 - вартість 12500,00 грн.

Відповідно до п.3 акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 18.01.2024 вартість послуг виконавця за цим актом складає 60425,00 грн, з розрахунку 1775,00 грн за 1 годину роботи.

Оцінюючи заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу на відповідність вищенаведеним критеріям, встановленим статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, а саме критеріями дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності, відповідно до ціни позову, з урахуванням складності справи колегія суддів зазначає наступне.

Представник ОСОБА_1 в додаткових поясненнях зазначав, що перш ніж сформулювати свою правову позицію, йому необхідно було ознайомитись із понад 220 сторінками первісного позову, що надруковані 10 шрифтом, а також, не просто прочитати, а ретельно вивчити, зробити перехресні посилання на взаємопов`язані документи, перевірити надані розрахунки та виписки (шрифт яких ще менше), тому 11 годин на вивчення 220 сторінок дрібного тексту не є завищеними.

Проте, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції,такі послуги, як ознайомлення з матеріалами справи, не потребують спеціальних знань, відповідно не потребували значних витрат часу для ознайомлення з їх змістом та вказаного обсягу часу, витраченого представником ОСОБА_1 на виконання певних процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив те, що визначені в п. 1 акту приймання-передачі наданих послуг від 18.01.2024 №1 до договору про надання правової допомоги від 30.10.2023 №31 послуги адвоката щодо ознайомлення з матеріалами справи у кількості витраченого часу 11 годин та у розмірі 19525,00 грн. є завищеними, а співмірними із часом, витраченим адвокатом на ознайомлення з матеріалами справи у кількості понад 220 сторінок - 5 годин, враховуючи при цьому визначену в Договорі погодинну вартість послуг адвоката - 1775,00 грн., є розмір витрат на їх оплату - 8875,00 грн., який слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог первісного позову до ОСОБА_1 за наслідками перегляду справи судом апеляційної інстанції, з урахуванням чого на позивача за первісним позовом підлягає покладенню вказані витрати в сумі 8697,50 грн.

Щодо зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг від 18.01.2024 №1 до договору про надання правової допомоги від 30.10.2023 №31 як окремих послуг з правової допомоги юридичного, консультаційного та аналітичного аналізу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, пошуку та вивчення судової практики з подібних питань, колегія суддів зазначає, що дії адвоката з аналізу положень чинного законодавства та судової практики самі по собі не являють послугу як корисний юридичний ефет діяльності виконавця за відсутності викладених у заявах по суті справи обґрунтованих доводів в обґрунтування правової позиції Клієнта.

В даному випадку представником ОСОБА_1 із заяв по суті справи складено лише зустрічні позовні заяви, які залишені без задоволення.

Додаткові пояснення поручителя щодо первісної позовної заяви та зустрічної позовної заяви, про складання яких зазначене в п. 1 Акту , окрім того, що не є заявою по суті справи в розуміні ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, вони містять лише обгрунтування щодо припинення поруки за спірними Договорами поруки на підставі ч. 4 статті 559 Цивільнго кодексу України, положення якої, як зазначено вище, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому ці пояснення не містять належного обґрунтування правової позиції клієнта, у зв`язку з чим їх складання не було необхідним для захисту інтересів останнього.

Разом з цим, участь в судових засіданнях: 28.11.2023, 05.12.2023, 18.12.2023, 26.12.2023, 16.01.2024, про яку зазначено в Акті, підтверджується матеріалами справи (протоколами судових засідань та ухвалами суду), вартість яких 12500 грн. слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог первісного позову, з урахуванням чого на позивача за первісним позовом підлягає покладенню вказані витрати в сумі 12250 грн.

Отже, підтвердженими та такими, що підлягають покладенню на позивача за первісним позовом є зазначені в Акті послуги адвоката з ознайомлення з матеріалами справи в розмірі 8697,50 грн. та його участь в судових засіданнях в розмірі 12250 грн., загалом-20947,50 грн.

При цьому суд обгрунтовано відхилив заперечення АТ «Креді Агріколь Банк» щодо подання заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 як фізичною особою, а не як адвокатом, та відсутність у нього належних доказів понесених судових витрат та документів, які належним чином підтверджують повноваження адвоката, пославшись на те, що заява про ухвалення додаткового рішення надіслана до суду через систему "Електронний суд" представником другого відповідача адвокатом Розумним М.В. із накладенням ЕЦП , а оскільки електронний підпис накладався ОСОБА_2 , система електронного суду автоматично підтягує підписанта у заяві, а тому порядок формування підпису не контролюється адвокатом, в той час як на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси другого відповідача адвокатом Розумним М.В. до матеріалів справи наданий ордер серія АХ від 06.11.2023 №1156658 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18.02.2015 №1901, видане Радою адвокатів Харківської області на підставі рішення №64 від 18.02.2015, всі документи в інтересах ОСОБА_1 підписані зазначеним представником.

Суд правомірно зазначив, що Витяг з договору про надання правової допомоги є належним та допустимим доказом укладення між Сторонами Договору про надання правової допомоги.

В наданому витязі міститься достатньо відомостей про умови Договору, які в сукупності з додатком № 1 до цього Договору від 30.10.2023 і складеним на його підставі Актом наданих послуг від 18.01.2024 № 1 дають підстави для висновку щодо того, що заявлена до стягнення правова допомога при розгляді даної справи в суді першої інстанції здійснювалась саме на підставі цього Договору.

Заперечення про те, що в акті приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правової допомоги від 30.10.2023 № 31, що був підписаний Сторонами 18.01.2024, вказані ОСОБА_1 як замовник, а адвокат Розумний М.В. як виконавець, в той час як в договорі сторони визначені як клієнт та адвокат, суд правомірно розцінив як формалізм, який не має значення для підтвердження реальності надання Розумним М.В. правових послуг ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги № 31 від 30.10.2023, оскільки зазначення відповідної термінології не впливає на укладеність Договору.

Окрім іншого, в акті Сторони відобразили, що послуги надані адвокатом в Господарському суді Харківської області з питань, що пов`язані з розглядом справи №922/3837/23, а також наведено повний перелік наданих послуг.

Крім того, заявником в судовому засіданні, з урахуванням заперечень позивача, було надано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 30.10.2023 №31, який долучений до матеріалів справи, а Оригінали наданих документів, як зазанчено судом першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні, досліджено в судовому засіданні, що позивачем за первісним позовом не заперечується.

Посилання представника АТ «Креді Агріколь банку» на відсутність дати у Витязі з Договору спростовується, оскільки у витязі зазначена дата 30.10.2023, що відповідає даті укладення Договору про надання правової допомоги, оскільки Договір про надання правової допомоги та Витяг з Договору підписуються одним днем.

Умови оплати послуг адвоката були визначені Сторонами в Додатку №1 до Договору № 31 від 30.10.2023.

В письмових поясненнях, наданих до суду представником ОСОБА_1 , обгрунтовано зазначено, що посилання в тексті Додатку № 1 на те, що він є невід`ємною частиною Договору №16 від 30.10.2023 є нічим іншим, як очевидною технічною опискою в частині відображення номера Договору, оскільки безпосередньо у назві документу зазначено Додаток № 1 до Договору № 31 від 30.10.2023, що повністю відповідає дійсним реквізитам укладеного між Сторонами Договору.

Вказівка представника АТ Креді Агріколь Банк на те, що стороною договору про надання правової допомоги виступає фізична особа ОСОБА_2 , а не адвокат, спростовується інформацією, що відображена у самому витязі ОСОБА_2 , який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1901 (видане на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області від 18.02.2015), далі Адвокат, а також в розділі підписи та реквізити сторін зазначено: Адвокат: Свідоцтво № 1901 від 18.02.2015 М. Розумний.

Крім того, в письмових поясненнях та в судовому засіданні представник другого відповідача зазначав, що ОСОБА_1 фізично знаходиться за межами України, підписання документів між Сторонами здійснюється за допомогою засобів електронного зв`язку, що не суперечить вимогам діючого законодавства, після чого ОСОБА_1 за можливості передає підписані документи адвокату через третіх осіб.

Також, суд правомірно звернув увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, а також позивачем за первісним позовом не доведено, яку саме норму чинного законодавства України порушено другим відповідачем під час укладання договору на правничу допомогу.

Договір про надання правничої допомоги від 30.10.2023 №31 укладено у письмовій формі, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договору внутрішній волі сторін та вимогам законодавства, що звичайно ставляться до них.

Суд правомірно зазначив про відсутність порушень щодо електронного обміну документами при укладанні договору, оскільки обмін документами засобами електронного зв`язку не суперечить вимогам діючого законодавства.

Щодо відсутності заповнення ОСОБА_2 графи номер посвідчення адвоката у ордері суд правомірно зазанчив про те, що Рішенням Ради адвокатів України від 19.05.2023 за № 32 було внесено зміни до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, та доповнено його пунктом 12.4, після слів Реквізити 12.1, 12.5 словами наступного змісту: (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане),тобто Радою адвокатів України було роз`яснено, що графа посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане не є обов`язковою для заповнення, враховуючи те, що посвідчення не є обов`язковим для здійснення діяльності адвоката, на відміну від свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню в частині стягнення з Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" витрат на правничу допомогу у розмірі 20947,50 грн., а в задоволенні іншої частини заяви слід відмовити за необгрунтованістю, у зв`язку з чим оскаржуване додаткове рішення підлягає відповідній зміні.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез"ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права .

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ Агрофірма "Прогрес" підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 у справі № 922/3837/23 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" та ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 в сумі 97823,24 грн. та в частині часткового задоволення зустрічного позову № 1 про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим з 01.10.2022 з ухваленням нового рішення в цій частині, яким вимоги первісного позову про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" та ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 в сумі 97823,24 грн. задовольнити, в задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим з 01.10.2022 відмовити. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/3837/23 змінити, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково, стягнути з Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20947,50 грн., в задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та його апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог первісного позову.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" залишити без задоволення

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 у справі № 922/3837/23 в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" та ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 в сумі 97823,24 грн. та в частині часткового задоволення зустрічного позову № 1 про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим з 01.10.2022 скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги первісного позову про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" та ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 в сумі 97823,24 грн. задовольнити, в задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим з 01.10.2022 відмовити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

« Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" (62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м.Вовчанськ, вул.Леніна,78; код ЄДРПОУ 30063028) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 19.06.2017 №28/2017 у розмірі 4032961,00 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" (62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м.Вовчанськ, вул.Леніна,78; код ЄДРПОУ 30063028) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) відсотки за користування кредитом за договором про надання банківських послуг від 26.04.2021 № 26/2021 в сумі 97823,24 грн.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову №1 про визнання договору поруки від 19.06.2017 №28/2017-П припиненим з 10.01.2019.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову №2 про визнання договору поруки від 26.04.2021 №26/2021-П припиненим з 29.04.2021.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову №3 про визнання недійсними з моменту укладення Договорів про зміну від 08.04.2022 № 10 від 10.11.2022 № 11 до Договору про надання банківських послуг від 19.06.2017 за №28/2017.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" ( 62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м.Вовчанськ, вул.Леніна,78; код ЄДРПОУ 30063028) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 61228,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 733,67 грн.»

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі № 922/3837/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 20947,50 грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Прогрес" ( 62504, Харківська обл., Вовчанський р-н, м.Вовчанськ, вул.Леніна,78; код ЄДРПОУ 30063028) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1100,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5126,50 грн.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.04.2024.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	04.04.2024
Оприлюднено	15.04.2024
Номер документу	118318897
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування

Аріт К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 04.04.2024 по справі 922/3837/23СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/3837/23

Постанова від 04.04.2024

Постанова
від 04.04.2024 по справі 922/3837/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД