Ухвала

від 11.04.2024 по справі 947/2453/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/2453/24

Провадження № 1-кс/947/4164/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023161000000012 від 25.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Підрозділом Територіального управління БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023161000000012 від 25.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України.

В ході досудового розслідування, слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси від 21.02.2024 наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання зазначеної ухвали 26.02.2024 проведено обшук за вищевказаною адресою.

За результатом проведеного обшуку виявлено та вилучено:

-Ноутбук MacBook с/н C02FD43FQ6L8;

-Мобільний телефон iPhone 14 Promax з сім-карткою з

№ НОМЕР_1 ;

-Виписки по банківському рахунку ФОП ОСОБА_5 у АБ «Південний» за № НОМЕР_2 за період з 25.09.2023 по 20.11.2023 на 17 арк.;

-Банківська картка АБ «Південний» № НОМЕР_3 ;

-Банківська картка АБ «Південний» № НОМЕР_4 ;

-Банківська картка АБ «Південний» № НОМЕР_5 ;

-Банківська картка АБ «Південний» № НОМЕР_6 ;

-Банківська картка АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_7 ;

-Банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 ;

-Предмет схожий на пістолет НОМЕР_9 ;

-Дозвіл на зброю № НОМЕР_10 від 17.02.2020 (дійсний до 10.02.2023);

-Предмети схожі на набої у кількості 25 шт.;

-Печатка ПП «ЩУКА» (ЄДРПОУ 36503707);

-Ключі у кількості 17 од.;

-Магнітний ключ у кількості 1 од.;

-Блокнот синього кольору з чорновими записами;

-Заява-договір про відкриття на обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_11 від 25.12.2023 на 3 арк.;

-Платіжна інструкція № 1 від 25.12.2023 на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб

№ Y9945681-W на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб

№ Y9802071-Z на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб

№ Y9802122-L на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб

№ Y9872183-E на 1 арк.;

-Довіреність № GТ4078174 від 03/2022 на 13 арк.;

-Копія договору купівлі-продажу від 05.10.2022 на 2 арк.;

-Рішення щодо присвоєння номеру соц. Захисту від 04.08.2022 на 1 арк.;

-Квитанція № 015120002 від 31.10.2022 на 1 арк.;

-Квитанція № 0151220002 від 31.10.2022 на 1 арк.;

-Заява на видачу готівки № 15209 від 04.10.2022;

-Заява на видачу готівки № 57 від 05.10.2022;

-Заява на видачу готівки № 21385 від 05.10.2022;

-Заява на видачу готівки № 116 від 04.10.2022;

-14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) доларів США;

-200000 (двісті тисяч) гривень.

В подальшому, вищевказані речі, грошові кошти та документи було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 27.02.2024.

Двічі слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси 06.03.2024 та 18.03.2024 року винесено ухвали про повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків.

Посилаючись на обставини, викладені в клопотанні процесуальний керівник втретє звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала просила задовольнити посилаючись на доводи викладені письмово.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення на клопотання прокурора. Окремо в судовому засіданні зазначив, що вилучені грошові кошти під час обшуку є накопиченнями та заощадженнями родини ОСОБА_6 , в тому числі і дружини останнього ОСОБА_7 та отримані від здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується відкритою інформацією з ЄДР. Кім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 05.10.2022 року ОСОБА_7 продала нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , про що маються відповідні платіжні доручення. Щодо накладення арешту на мобільний телефон та ноутбук, звернув увагу на те, що дружиною ОСОБА_6 був наданий безперешкодний доступ до зазначених електронних пристроїв та у детектива була повна можливість скопіювати будь-яку інформацію з них. Пояснив, що на вилучений пістолет у ОСОБА_6 маються дозвільні документи. Зауважив, що майно було вилучено під час проведеного обшуку ще 26.02.2024 року, на даний час власник позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Звернув увагу, що на даний час ОСОБА_6 та його дружина не є фігурантами у кримінальному провадженні, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України. Просив клопотання прокурора залишити без задоволення та повернути вилучене майно його власникам.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Заслухавши пояснення прокурора та представника власника майна, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, вважаю за необхідне в задоволенні клопотанні відмовити, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно ч.1ст.2КПК України до Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченомустаттею 247цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

Так, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Згідно,ч.10ст.170КПК Україниарешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається, зі встановлених в судовому засіданні обставин, так як органом досудового розслідування перевірялась причетність ОСОБА_6 , який зі слів інших підозрюваних, є власником та кінцевим вигодонабувачем від протиправних дій, що пов`язані із здійсненням незаконної діяльної у сфері грального бізнесу, 26.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем проживання останнього. Між тим після проведення обшуку ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 не повідомлялися про підозру, на відміну від інших осіб, що за версією органу досудового розслідування, можуть бути причетні до вчинення злочину, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , і навіть не були допитані з підстав вилучених речей, більше того, ні до матеріалів клопотання ні в судовому засіданні сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів щодо причетності ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 до скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України.

Доводи прокурора, відносно того, що ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_11 ) виконувала функції бухгалтера (перевіряла звіти доходів та видатків ігрових залів, формувала робочі табеля на підставі яких адміністраторам-касирам видавалась заробітна плата) в незаконно діючих не ліцензованих залах ігрових автоматів по АДРЕСА_3 , а сам ОСОБА_6 , є власником та кінцевим вигодонабувачем від такої протиправної діяльності не знайшли свого підтвердження так як зазначеній особі не повідомлено про підозру.

Слідчий суддя критично відноситься до посилання процесуального керівника відносно зв`язку родинних відносин, підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_6 , які є рідними братами, та можливим вчиненням ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину.

Сторона обвинуваченнязвертається зклопотанням проарешт майнаміж тимне обґрунтовує необхідностінакладення арештуна вилучене майно, яке належить третій особі. Прокурором не доводиться в клопотанні, яке саме відношення та значення в рамках вказаного кримінального провадження має вищевказане майно, та сам власники зазначеного майна ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 .

Стороною обвинувачення не доведено факт того, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить на собі будь-які сліди злочину та може бути використано як доказ факту чи обставин кримінальної справи.

Крім того, прокурором не доведено, що вилучені банківські картки, є майном, що має відношення до предмету розслідування кримінального провадження. На думку слідчого судді, для досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, орган досудового розслідування в даному кримінальному проваджені вправі з метою досягнення його дієвості застосувати інші заходи забезпечення кримінального провадження (тимчасовий доступ до речей і документів).

Положенням ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Посилання сторони обвинувачення на той факт, що вилучене майно є речовим доказом є формальним, без жодних обґрунтувань.

Відтак, слідчий суддя приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено відповідність вилученого під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , майна до категорії речових доказів, й відповідно наявності підстав та мети для арешту такого майна, та в чому полягає необхідність в подальшому обмеженні прав ОСОБА_6 та його дружини у праві володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Так, стороною обвинувачення не доведено, що останні мають будь-яке відношення до кримінального правопорушення, яке є предметом розслідуваного кримінального провадження.

Таким чином, недоліки, які були визначені в ухвалі слідчого судді від 18.03.2024 року про повернення клопотання прокурору наразі не були усунуті. Посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є не доведеним та необґрунтованим, оскільки вилучення майна було здійснено без достатніх правових підстав.

Враховуючи, що прокурором в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що процесуальним керівником не доведено необхідність в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, у зв`язку із чим клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023161000000012 від 25.07.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203-2 КК України відмовити.

Майно, тимчасово вилучене 26.02.2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме:

-Ноутбук MacBook с/н C02FD43FQ6L8;

-Мобільний телефон iPhone 14 Promax з сім-карткою з № НОМЕР_1 ;

-Виписки по банківському рахунку ФОП ОСОБА_5 у АБ «Південний» за № НОМЕР_2 за період з 25.09.2023 по 20.11.2023 на 17 арк.;

-Банківську картку АБ «Південний» № НОМЕР_3 ;

-Банківську картку АБ «Південний» № НОМЕР_4 ;

-Банківську картку АБ «Південний» № НОМЕР_5 ;

-Банківську картку АБ «Південний» № НОМЕР_6 ;

-Банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_7 ;

-Банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 ;

-Предмет схожий на пістолет НОМЕР_9 ;

-Дозвіл на зброю № НОМЕР_10 від 17.02.2020 (дійсний до 10.02.2023);

-Предмети схожі на набої у кількості 25 шт.;

-Печатку ПП «ЩУКА» (ЄДРПОУ 36503707);

-Ключі у кількості 17 од.;

-Магнітний ключ у кількості 1 од.;

-Блокнот синього кольору з чорновими записами;

-Заяву-договір про відкриття на обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_11 від 25.12.2023 на 3 арк.;

-Платіжну інструкцію №1 від 25.12.2023 на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб №Y9945681-W на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб №Y9802071-Z на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб №Y9802122-L на 1 арк.;

-Доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб №Y9872183-E на 1 арк.;

-Довіреність №GТ4078174 від 03/2022 на 13 арк.;

-Копію договору купівлі-продажу від 05.10.2022 на 2 арк.;

-Рішення щодо присвоєння номеру соц. Захисту від 04.08.2022 на 1 арк.;

-Квитанцію № 015120002 від 31.10.2022 на 1 арк.;

-Квитанцію № 0151220002 від 31.10.2022 на 1 арк.;

-Заяву на видачу готівки № 15209 від 04.10.2022;

-Заяву на видачу готівки № 57 від 05.10.2022;

-Заяву на видачу готівки № 21385 від 05.10.2022;

-Заяву на видачу готівки № 116 від 04.10.2022;

-14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) доларів США;

-200000 (двісті тисяч) гривень,на підставіп.2ч.1ст.169КПК України, повернути власнику майна ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1