Ухвала

від 03.04.2024 по справі 758/6757/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/6757/23

провадження № 23-з/824/3/2024

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року за нововиявленими обставинами,

в с т а н о в и в :

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 472 МК України у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника Енергетичної митниці Державної митної служби України ОСОБА_3 задоволено.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року скасовано.

Визнано ОСОБА_1 винною у порушенні митних правил, передбачених статтею 472 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил у сумі 884 211 грн 35 коп. із стягненням вартості товару у розмірі 884 211 грн 35 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536 грн 80 коп.

ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Перевіривши указану заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року за нововиявленими обставинами, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно частини 1 статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, які узгоджуються із приписами статті 55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас, право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів.

Главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який є вихідною гарантією захисту прав учасників провадження.

Статтею 294 КУпАП передбачена можливість перегляду постанови суду у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку.

Главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до частини 1 статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

За допомогою чіткого визначення в КУпАП порядку оскарження (перегляду) судових рішень знаходить свою реалізацію конституційний принцип, закріплений у пункті 8 частини 3 статті 129 Конституції України, щодо забезпечення оскарження рішення суду, за виключенням випадків, встановлених законом.

Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (в тому числі за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ апеляційний суд не наділений.

У зв`язку з цим, та виходячи з практики Європейського суду з прав людини у справі (далі ЄСПЛ), суд апеляційної інстанції доходить висновку про неможливість діяти у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто в даному випадку здійснити перегляд судового рішення у порядку, не визначеному КУпАП.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) від 21 червня 2007 року, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року вбачається, що лише ті адміністративні правопорушення, санкція яких передбачає стягнення у вигляді позбавлення волі (зокрема, адміністративний арешт), вважаються по суті, кримінальним, а тому таким, що вимагає забезпечення всіх гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України» від 08 квітня 2010 року, «Корнєв і Карпенко проти України» від 21 жовтня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року, «Зайцев проти Латвії» заява № 65022/01, пп. 55 та 56, ECHR 2007-ІХ). Питанням визначення критеріїв, згідно з якими правопорушення можна вважати незначним, присвячена пояснювальна записка до Протоколу № 7 ЄСПЛ (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), в якій зазначено, що при вирішенні питання про визнання правопорушення незначним важливим критерієм є те, чи карається воно позбавленням волі чи ні (пункт 21 Пояснювальної доповіді до Протоколу № 7 до Конвенції).

При цьому, санкцією статті 472 МК України не передбачено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту.

Статтею 459 КПК України, на яку посилається заявник у своїй заяві, дійсно передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами або виключними обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, а діюча норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП.

Верховний Суд в ухвалі від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19) зробив висновок, що нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, ані можливість перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими обставинами. Так само нормами КПК не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування аналогії права в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду за нововиявленими обставинами не відповідає нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у вищезазначених рішеннях ЄСПЛ, а тому така заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 287, 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року за нововиявленими обставинами повернути особі, яка її подала.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_2