Ухвала

від 06.09.2024 по справі 758/6757/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

06 вересня 2024 року м. Київ

Справа №758/6757/2024

Апеляційне провадження №23-з/824/31/2024

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 758/6757/23,

В С Т А Н О В И В

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника Енергетичної митниці Державної митної служби України Гереги К.М. задоволено.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2023 року скасовано.

Визнано ОСОБА_1 винною у порушенні митних правил, передбачених ст. 472 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил у сумі 884211 грн 35 коп. із стягненням вартості товару у розмірі 884211 грн 35 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536 грн 80 коп.

19 червня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі №758/6757/23, в якій вона просить:

зупинити дію (виконання) постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 758/6757/23 до остаточного розгляду даної заяви та прийняття Київським апеляційним судом остаточного рішення по даній справі (заяві);

заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 758/6757/23 за нововиявленими обставинами - задовольнити;

постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 758/6757/23 - скасувати та прийняту нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Перевіривши заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, які узгоджуються із приписами ст. 55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас, право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів.

Главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який є вихідною гарантією захисту прав учасників провадження.

Статтею 294 КУпАП передбачена можливість перегляду постанови суду у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку.

Главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (в тому числі за нововиявленими обставинами) чинним законодавством не передбачено. Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ апеляційний суд не наділений.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) від 21 червня 2007 року, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року вбачається, що лише ті адміністративні правопорушення, санкція яких передбачає стягнення у вигляді позбавлення волі (зокрема, адміністративний арешт), вважаються по суті, кримінальним, а тому таким, що вимагає забезпечення всіх гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України» від 08 квітня 2010 року, «Корнєв і Карпенко проти України» від 21 жовтня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року, «Зайцев проти Латвії» заява № 65022/01, пп. 55 та 56, ECHR 2007-ІХ). Питанням визначення критеріїв, згідно з якими правопорушення можна вважати незначним, присвячена пояснювальна записка до Протоколу № 7 ЄСПЛ (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), в якій зазначено, що при вирішенні питання про визнання правопорушення незначним важливим критерієм є те, чи карається воно позбавленням волі чи ні (пункт 21 Пояснювальної доповіді до Протоколу № 7 до Конвенції).

При цьому, санкцією ст. 472 МК України не передбачено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 в заяві на те, що до будь-якого провадження в порядку КУпАП можна застосовувати процедуру, що визначена КПК України, зокрема положення ст. 459 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки положення вказаної норми стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, а діюча норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП чи МК України.

На потребу в розмежуванні на законодавчому рівні злочинів, адміністративних та дисциплінарних правопорушень за чіткими критеріями, звернув увагу законодавця і Конституційний Суд України в рішенні № 5-р(ІІ)/2021 від 21.07.2021 у справі № 3-173/2018(1186/18,77/19), оскільки це безпосередньо випливає з припису п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України та зобов'язань України як держави-учасниці Конвенції.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що за приписами ст. 294 КУпАП встановлено апеляційний перегляд у разі оскарження постанови судді у справах про адміністративне правопорушення, в рамках чого можливим є як розгляд суті справи, так і виправлення допущених судом нижчої інстанції процесуальних помилок, тобто забезпечення перевірки як законності застосування адміністративних санкцій (стягнень), так і суті справи.

Отже, законодавець, унормовуючи в ст. 294 КУпАП питання інстанційного перегляду/оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, керуючись приписами п. 14 ч. 1 ст. 92, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та свободою розсуду в рамках «широкого простору обдумування», забезпечив право на апеляційний перегляд справ про адміністративні правопорушення, проте не встановив права на касаційне оскарження судового рішення в цих справах.

Оскільки ж було забезпечено право на судовий розгляд справ суддею суду першої інстанції та на повний перегляд цих справ судом апеляційної інстанції, Конституційний Суд України констатував, що застосування припису ч. 10 ст. 294 КУпАП не призводить до порушення такої засади судочинства, як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення, права на судовий захист, а отже, цей припис узгоджується з принципом «верховенства права» (правовладдя), а тому Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), припис ч. 10 ст. 294 КУпАП, оскільки він не суперечить ч. 1 ст. 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Верховний Суд в ухвалі від 15 жовтня 2019 року (провадження № 51-4998ска19) зробив висновок, що нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, ані можливість перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими обставинами. Так само нормами КПК не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування аналогії права в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду за нововиявленими обставинами не відповідає нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у вищезазначених рішеннях ЄСПЛ, а тому така заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 7, 287, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 758/6757/23 - повернути особі, яка її подала.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.