Ухвала

від 30.05.2024 по справі 758/6757/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/6757/23 Суддя апеляційної інстанції: ОСОБА_3

Провадження № 23-з/824/17/2024

Категорія: ст. 472 МК України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_3, розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 758/6757/23, -

В С Т А Н О В И Л А:

12 та 19 квітня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшли заяви ОСОБА_1 від 12.04.2024 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023 у справі № 758/6757/23, що надійшла у провадження судді-доповідача - 28.05.2024, у якій заявник просить: зупинити дію (виконання) постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023 у справі № 758/6757/23 до остаточного розгляду даної заяви та прийняття Київським апеляційним судом остаточного рішення по даній справі (заяві); заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023 у справі № 758/6757/23 за нововиявленими обставинами - задовольнити; постанову Київського апеляційного суду від 20.12.2023 у справі № 758/6757/23 - скасувати та прийняту нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо розгляду заяв про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 послалася на:

- "ч. 1 ст. 55 Конституції України, якою передбачено право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Вказана норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутностів законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до ст. 64 Конституції України не може бути обмеженим;

- ЗУ "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи №№ 2, 4, 7 та II до Конвенції" від 17.07.1997, Україна визнає на своїй території дію ст. 25 Конвенції про визнання компетенції Європейської комісії з прав людини в усіх питаннях та ст. 46 Конвенції про визнання обов`язковою без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції;

- порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права;

- те, що Європейський суд з прав людини поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто норми кримінального процесуального законодавства. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер стягнень законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням". У справі "Маліге проти Франції" ("Malige v. France", заява № 27812/95, рішення від 23.09.1998) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91)".

Як далі викладено в заяві, право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами належно не врегульовано КУпАП, як і не передбачено положеннями КУпАП прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами. Оскільки на провадження у справах про адміністративне правопорушення ЄСПЛ у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розповсюджує критерії, встановлені для кримінального судочинства, з точки зору суду ненадання особі можливості для користування гарантіями, встановленим кримінально-процесуальним законом (в даному випадку - правом на оскарження судового рішення за нововиявленими обставинами) призведе до порушення права особи на "справедливий суд, що є неприпустимим.

З огляду на викладене, як вказує ОСОБА_1 , реалізація права на судовий захист шляхом подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону, відтак подана заява про перегляд постанови за нововиявними обставинами на думку заявниці - підлягає прийняттю до розгляду.

Тобто, ОСОБА_1 , що посилається на себе в заяві як на третю особу, вважає, що до будь-якого рішення, що ухвалено в порядку КУпАП, можуть застосовуватися положення іншого закону, зокрема - кримінального процесуального (далі - КПК України).

Проте, дані твердження ОСОБА_1 не є беззаперечними, а тому, вирішуючи питання щодо прийняття її заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023 у справі № 758/6757/23 за нововиявленими обставинами, слід дійти наступного висновку.

Так, до заяви ОСОБА_1 судових рішень у справі № 758/6757/23 не долучено, зокрема і постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023, що підлягає, за її заявою, необхідному перегляду за нововиявленими обставинами.

Не заявлено нею і клопотання про витребування провадження у справі № 758/6757/23.

Водночас, згідно судових рішень, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі № 758/6757/23, встановлено таке.

Так,постановою Подільського районного суду міста Києва від 10.11.2023 закрито провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2023, на задоволення апеляційної скарги представника Енергитичної митниці Державної митної служби України, скасовано постанову Подільського районного суду міста Києва від 10.11.2023, ОСОБА_1 визнано винною в порушенні митних правил, передбачених ст. 472 МК України, та на неї за цим законом накладено стягнення у виді штрафу у сумі 884.211,35 грн. з стягнення вартості товару в такій же сумі.

За приписами ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Між тим, у заяві ОСОБА_1 відсутні будь-які посилання на положення МК України, а тільки вказуються приписи КУпАП, хоча постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена, зокрема у порядку КУпАП, як наголошується в ч. 5 ст. 529 МК України.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням за змістом ст. 458 МК України.

Доводи ОСОБА_1 про те, що до будь-якого провадження в порядку КУпАП можна застосовувати процедуру, що визначена КПК України, - не є переконливими, бо Європейський суд з прав людини (чи ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що конвенційні поняття "кримінальне обвинувачення", "кримінальне правопорушення" мають саме "автономне значення", а не загальне для всіх проваджень.

Тобто, Європейський суд з прав людини щоразу, відповідно до сформованих критеріїв, самостійно визначає, чи належить те або інше діяння до кримінального правопорушення, чи не належить.

У практиці ЄСПЛ, на підставі яких установлюється, чи має застосовуватися кримінальний аспект ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), є:

1) юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві (тобто з`ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: кримінальне правопорушення (злочин), адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо);

2) природа правопорушення;

3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи (рішення у справі "Engel and others v. The Netherlands" від 08.06.1976 (заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), § 82, § 83) (далі - "критерії Енгеля").

При цьому перший критерій є лише початковим і не має визначального значення. Водночас, другий та третій критерії є вирішальними для з`ясування того, чи підпадає діяння під "кримінальне правопорушення" в розумінні Конвенції.

Для застосування ст. 6 Конвенції в кримінальній ділянці достатньо, щоб правопорушення за своїм характером вважалось "кримінальним" з погляду Конвенції або щоб за вчинене правопорушення до особи було застосовано покарання, яке за своїм характером і ступенем суворості належало в цілому до "кримінальної" ділянки (рішення у справі "Lutz v. Germany" від 25.08.1987 (заява № 9912/82), § 55).

Європейський суд з прав людини неодноразово виявляв і кримінальний аспект ст. 6 Конвенції, зокрема щодо такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, за вчинення якого встановлено накладення штрафів, обмежень права керування транспортними засобами (рішення у справах "Schmautzer v. Austria" від 23.10.1995 (заява № 15523/89), "Malige v. France" від 23.09.1998 (заява № 27812/95)).

За визначенням ЄСПЛ, такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням (рішення у справах "Engel and others v. The Netherlands" від 08.06.1976 (заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72)," від 06.09.2005 (заява № 61406/00), "A. Menarini Diagnostics S.R.L. v. Italy"1) від 27.09.2011 (заява № 43509/08)).

Крім того ЄСПЛ, розглядаючи справи проти України, визнавав визначені в Кодексіадміністративні правопорушення кримінальними як на підставі природи (характеру) правопорушення, так і характеру й суворості (ступеня тяжкості) адміністративного стягнення.

Останнє, насамперед, стосується значних за розміром штрафів та адміністративного арешту.

Наведене дійсно вказує, що: в законодавстві України бракує розмежування кримінальних та адміністративних правопорушень на підставі чітких критеріїв; накладення певних адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема значних за розміром штрафів, адміністративного арешту, має не лише превентивну мету, а й каральну, яка є характерною для кримінального покарання, а не адміністративного стягнення.

На потребу в розмежуванні на законодавчому рівні злочинів, адміністративних та дисциплінарних правопорушень за чіткими критеріями, звернув увагу законодавця і Конституційний Суд України в рішенні № 5-р(ІІ)/2021 від 21.07.2021 у справі № 3-173/2018(1186/18,77/19), оскільки це безпосередньо випливає з припису п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України та зобов`язань України як держави-учасниці Конвенції.

Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, дійшов висновку, що проблема чинного законодавства про адміністративні правопорушення лежить не в площині процесуального обмеження права на касаційне оскарження постанов суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення (оскільки за своєю сутністю таке обмеження загалом є допустимим та не спричиняє порушення права на судовий захист), а в унормуванні в законодавстві про адміністративні правопорушення великої кількості правопорушень, які за своєю природою або характером і ступенем суворості стягнення належать до кримінальних правопорушень.

Розв`язання зазначеного питання, на думку Конституційного Суду України, має бути здійснено Верховною Радою України системно та невідкладно. Парламентові слід забезпечити законодавче регулювання цього питання таким чином, щоб адміністративні правопорушення було відмежовано від кримінальних на підставі чітких критеріїв, зокрема, з огляду на відмінність природи адміністративних та кримінальних правопорушень, характеру й суворості санкції, що її може бути застосовано до правопорушника за вчинення відповідно адміністративного або кримінального правопорушення.

Водночас, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за приписами ст. 294 КУпАП встановлено апеляційний перегляд у разі оскарження постанови судді у справах про адміністративне правопорушення, в рамках чого можливим є як розгляд суті справи, так і виправлення допущених судом нижчої інстанції процесуальних помилок, тобто забезпечення перевірки як законності застосування адміністративних санкцій (стягнень), так і суті справи.

Отже, законодавець, унормовуючи в ст. 294 КУпАП питання інстанційного перегляду/оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, керуючись приписами п. 14 ч. 1 ст. 92, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та свободою розсуду в рамках "широкого простору обдумування", забезпечив право на апеляційний перегляд справ про адміністративні правопорушення, проте не встановив права на касаційне оскарження судового рішення в цих справах.

Оскільки ж було забезпечено право на судовий розгляд справ суддею суду першої інстанції та на повний перегляд цих справ судом апеляційної інстанції, Конституційний Суд України констатує, що застосування припису ч. 10 ст. 294 КУпАП не призводить до порушення такої засади судочинства, як забезпечення у визначених законом випадках права на касаційне оскарження судового рішення, права на судовий захист, а отже, цей припис узгоджується з принципом "верховенства права" (правовладдя), а тому Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), припис ч. 10 ст. 294 КУпАП, оскільки він не суперечить ч. 1 ст. 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На підставі положень ч. 10 ст. 294 КУпАП, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Водночас, главою 24-1 КУпАП передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов?язань при вирішенні справи судом.

Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, в тому числі за "нововиявленими обставинами" - дійсно чинним КУпАП не передбачено.

Проте, виходячи з того, що на ОСОБА_1 постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2023 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 884.211,35 грн. з стягненням вартості товару в такій же сумі, його у справі № 758/6757/23 можна вважати співмірним з кримінальним покаранням у змісті рішень ЄСПЛ, до якого може бути застосована процедура, передбачена кримінальним процесуальним законом.

Приписами ст. 459 КПК України, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві, дійсно передбачені підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Проте, навіть і в заяві ОСОБА_1 не має посилань на нововиявлені обставини у змісті ч. 2 ст. 459 КПК України, якими визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

{Пункт 2 частини другої статті 459 виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017}

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

{Пункт 4 частини другої статті 459 в редакції Законів № 2136-VIII від 13.07.2017, № 2147-VIII від 03.10.2017}

{Пункт 5 частини другої статті 459 виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017}.

Нововиявленими обставинами у змісті цього закону є встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, юридичні факти, що перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у провадженні і спростовують через їх невідомість і істотність висновки, які містяться у судовому рішенні/постанові, що набрала законної сили, як ті, що не відповідають об`єктивній дійсності.

Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками як:

- невідомість їх суду з причин, які від нього не залежать;

- істотність цих обставин для справи;

- наявність нововиявлених обставин в об`єктивній дійсності до постановлення судового рішення;

- неможливість обліку цих обставин під час провадження в справі і ухвалення постанов у зв`язку з тим, що вони не відомі суду;

- відкриття нових обставин тільки після набрання постанови законної сили.

Отже, обов`язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як привід для відновлення провадження, мають бути абсолютно новими, раніше не відомими учасникам провадження за належного використання ними своїх процесуальних прав та обов`язків і суду.

Відновленню провадження за такими нововиявленими обставинами обов`язково має передувати притягнення до кримінальної відповідальності і засудження осіб, винних у зловживанні своїми повноваженнями під час провадження.

Водночас, твердження ОСОБА_1 про штучне створення та підроблення доказів, а також на наявність інших обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність постанови, що належить переглянути, - є узагальнюючими, з оцінкою доказів у провадженні, без підтвердження у визначеного законом порядку щодо визнання штучного створення та підроблення доказів в справі, без посилання на те, що перешкодило стороні захисту, зокрема захиснику Коковіну Д.І., який брав участь у розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - надати докази під час судового розгляду з урахуванням обраної позиції захисту ОСОБА_1 , які адвокат може отримати в порядку Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", чим він і користувався на власний розсуд, або ж звернутися до суду з ґрунтовними клопотаннями щодо отримання таких доказів.

Тобто, у даному провадженні за протоколом про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 виконано положення ст. 13 Конвенції щодо права особи на ефективний засіб юридичного захисту за відсутності інших відомостей.

При цьому необхідно зауважити, що у даному провадженні був дотриманий і принцип змагальності сторін у наданні ними доказів та обстоювання своєї правової позиції у справі.

Отже, слід дійти висновку, що у заяві ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023 щодо неї фактично ставиться питання про повторне апеляційне провадження, що порушує загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності, який знайшов своє відображення у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 (№ 3236/03) у справі "Пономарьов проти України", згідно якого жодна з сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов?язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення - фактично залишити без змін постанову Подільського районного суду міста Києва від 10.11.2023 стосовно ОСОБА_1 .

Не можна не послатися на те, що вимоги заяви ОСОБА_1 щодо перегляду постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023 щодо неї за "нововиявленими обставинами" фактично стосуються надання іншої оцінки доказам, отриманих стороною захисту до ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 20.12.2023:

- атестат про акредитацію № 20710 від 30.07.2007;

- сертифікат аудитора від 29.09.2020 № UА 003.ТР.173-20;

- сертифікат аудитора від 29.08.2022 № UА 003.ПР.080-22;

- атестат про Акредитацію № 10403 від 20.07.2021;

- флеш-носій (ШВ) із відеофіксацією отримання контрольної проби від 23.03.2023;

- протокол випробувань № 444/23КР від 24.03.2023;

- експертний висновок № 02/2023 від 27.03.2023

- лист ОРЛЕН ЛЕТУВА від 06.11.2023;

так і надання оцінки доказам, що отримані після ухвалення рішення:

- лист СЛЕД Держмитслужби від 26.12.2023;

- лист Орлен Летува від 03.01.2024 (з нот.перекладом);

- лист Енергетичної митниці від 12.01.2024;

- лист Постачальника.

саме у спосіб, який вважає за необхідне сторона захисту, що є неприпустимим з огляду на міжнародне та національне законодавство щодо визначення незалежності суду/судді при здійсненні правосуддя.

За викладеним, заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20.12.2023 щодо неї у справі № 758/6757/23 необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року щодо неї у справі № 758/6757/23 - повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_3