Постанова

від 03.04.2024 по справі 596/883/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/883/23Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/817/350/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Жук В.М.

та сторін: представника позивача - адвоката Авдєєнка В.В., представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 596/883/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року та додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2024 року, ухвалені суддею Лисюк І.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Гусятинського селищного голови Карпо Степана Олексійовича, третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення Гусятинської районної ради, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В :

у червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Гусятинського селищного голови Карпо Степана Олексійовича, третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Гусятинської районної ради №646 від 19 листопада 2020 року, поновити його на роботі на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що був звільнений з роботи на підставі оскаржуваного рішення без встановлених законодавством підстав.

Вказує, що фактичного поновлення на роботі не відбулось, оскільки його не було допущено до виконання трудових обов`яків, які позивач виконував до свого звільнення.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Гусятинського селищного голови Карпо Степана Олексійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення Гусятинської районної ради, поновлення на роботі - відмовлено.

Також додатковим рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2024 року понесені позивачем ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу покладено на позивача ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Авдєєнко В.В. просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року та додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2024 року у справі № 596/883/23 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, а судові витрати по справі покласти на відповідачів пропорційно до розміру задоволених вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що прийняті Гусятинським районним судом Тернопільської області рішення від 25.01.2024 та додаткове рішення від 06.02.2024 є незаконними, необґрунтованими, які ухвалені з неправильним застосування судом норм матеріального права, не досліджувалися обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а відтак рішення від 25.01.2024 та додаткове рішення від 06.02.2024 є такими, що підлягають скасуванню судом апеляційної інстанції, з таких підстав.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17.08.22 по справі №596/574/22 було частково задоволено позов ОСОБА_2 до Гусятинської селищної ради, третьої особи на стороні відповідача КНП "Гусятинська комунальна лікарня" Гусятинської селищної ради про стягнення середньомісячного заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з мотивувальної частини рішення, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середньомісячного заробітку за період з 19.11.20 по 23.06.22, суд вказав, що рішенням Гусятинської районної ради №646 від 19.11.20 відмовлено ОСОБА_2 в укладенні контракту щодо призначення на посаду директора КРП «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської районної ради та звільнено його з посади головного лікаря Гусятинської ЦКРЛ з тих підстав, що такої посади більше не існує. Вказані рішення є чинними, оскільки позивач не звертався до суду із заявою про визнання протиправними рішень відповідача Гусятинської районної ради.

Таким чином, доводи суду про вичерпання своєї дії рішенням №646 від 19.11.20 суперечать висновкам суду, наведеним тим же складом суду у рішенні суду по справі №596/574/22, а чинність рішення Гусятинської районної ради №646 від 19.11.20 перешкоджає позивачу вимагати відшкодування середньомісячного заробітку за період з 19.11.20 по 23.06.22. Отже, доводи суду про те, що оскаржуване рішення по справі не порушушує прав та охоронюваних законодавством інтересів позивача суперечить фактичним обставинам справи та встановленим обставинам справи в іншій судовій справі.

Крім того, як вбачається з мотивувальної частини рішення, відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення позивача на роботі суд зазначив, що рішенням Чортківського районного суду від 21.12.22 в справі №596/643/22 визнано протиправним та скасовано розпорядження Гусятинського селищного голови №197-ос від 24.06.22 та поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної комунальної лікарні з 18.05.18. Зазначене рішення набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, у визначеному законом порядку. З врахуванням викладеного, повторне поновлення позивача ОСОБА_2 на тій же посаді за умови існування невиконаного рішення суду про його поновлення не є ефективним способом захисту, виходячи з принципів обов`язковості судових рішень і правової визначеності, які серед іншого, вимагають, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Проте, рішення Чортківського районного суду від 21.12.22 по справі 596/643/22 стосується поновлення позивача на роботі внаслідок скасування іншого розпорядчого акту, ніж акт, що оспорюється в межах справи №596/883/23.Таким чином, поновлення незаконно звільненого працівника на роботі є безпосереднім обов`язком суду, який не залежить від наявності інших судових рішень, що не виконані, про поновлення такого працівника на роботі.

Немає сумніву у тому, що рішення Чортківського районного суду від 22.12.22 по справі №596/643/22 є остаточним та має бути виконане. Однак, невиконання вказаного рішення не може перешкоджати позивачу у захисті своїх порушених прав, спричинених іншим розпорядчим актом, що оспорюється у справі 596/883/23, який є відмінним від розпорядчого акту, оспореного у справі 596/643/22 .

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. .

У відповідності до підпункту 3 пункту 6-2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правонаступником Гусятинської районної ради є Чортківська районна рада з дня набуття повноважень. Таким чином Гусятинська селищна рада та Гусятинський селищний голова ОСОБА_3 не є належними відповідачами у даній справі.

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Гусятинської районної ради №646 від 19 листопада 2020 року, Гусятинська районна рада відмовила позивачу в укладенні контракту щодо призначення на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської районної ради та звільнила його з посади головного лікаря Гусятинської ЦКРЛ з тих підстав, що такої посади більше не існує. Рішення Гусятинської районної ради від 19 листопада 2020 року №646 прийняте в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» у відповідності до обставин, що склалися на день прийняття рішення та у відповідності до постанови Тернопільського апеляційного суду від 16.10.2020 року по справі №596/1219/18 і додаткової постанови Тернопільського апеляційного суду від 27.10.2020 року по справі №596/1219/18, а отже є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Авдєєнко В.В. апеляційну скаргу підтримав, з мотивів, викладених в ній та просив її задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи КНП «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0600099575074.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України cудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 596/1219/18, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 3 рішення Гусятинської районної ради № 337 від 15 травня 2018 року та п. 1 наказу заступника головного лікаря Гусятинської комунальної районної ради № 92-к від 18 травня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року. Стягнуто із Гусятинської районної ради в користь ОСОБА_2 349 583,59 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуваннями. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди відмовлено. (а.с.86-91).

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Гусятинської районної ради №645 від 19 листопада 2020 року «Про виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 16.10.2020 року в справі №596/1219/18», скасовано п. 3 рішення Гусятинської районної ради № 337 від 15 травня 2018 року та п. 1 наказу заступника головного лікаря Гусятинської комунальної районної ради № 92-к від 18 травня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року. Гусятинській районній раді провести виплату ОСОБА_2 349 583,59 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуваннями (а.с.77).

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Гусятинської районної ради №646 від 19 листопада 2020 року, відмовлено ОСОБА_2 в укладенні контракту щодо призначення на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської районної ради (далі - КНП «Гусятинська КРЛ») та звільнено його з посади головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні (а.с.3).

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2021 року подання (заяву) державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону у виконавчому провадженні № 63591127, з примусового виконання виконавчого листа № 596/1219/18 від 11 листопада 2020 року, виданого Тернопільським апеляційним судом Тернопільської області про поновлення ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Гусятинської ЦКРЛ з 18 травня 2018 року, а саме: боржника - Гусятинську районну раду, правонаступником - Гусятинською селищною радою.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у справі № 596/1219/18, апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради задоволено. Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Герелевич Олесі Миколаївни про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні № 63591127 із Гусятинської районної ради на Гусятинську селищну раду.

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 596/1219/18 постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 червня 2021 року скасовано, ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2021 року залишено в силі.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2022 року в цивільній справі № 596/643/22 за позовом ОСОБА_2 до Гусятинської селищної ради, ОСОБА_3 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської селищної ради про поновлення на роботі, позов ОСОБА_2 до Гусятинської селищної ради, ОСОБА_3 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської селищної ради про поновлення на роботі, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Гусятинського селищного голови №197-ос від 24.06.22 та поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Гусятинської ЦРЛ. Стягнуто з КНП «Гусятинська районна лікарня» Гусятинської селищної ради на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.06.22 по 21.07.22 включно в сумі 12418 гривень 60 копійок. (а.с.57-61).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі № 596/643/22, апеляційні скарги ОСОБА_2 та Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, задоволено частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області 21 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та визнання протиправною бездіяльності Гусятинського селищного голови скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області в користь ОСОБА_2 5 000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльності Гусятинського селищного голови щодо незабезпечення його фактичного допуску до роботи.

В решті рішення суду та додаткове рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2022 року залишено без змін. (а.с.125-130).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване позивачем рішення Гусятинської районної ради №646 від 19 листопада 2020 року щодо звільнення позивача є актом індивідуальної дії, яке після реалізації вичерпало свою дію. Після переходу прав до правонаступника Гусятинської селищної ради, Гусятинським селищним головою винесено розпорядження від 24.06.2022 року №196-с про поновлення ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18.05.2018 року, тим самим відновивши права позивача. Тому, після винесення цього розпорядження селищним головою про поновлення на роботі, рішення районної ради більше не створює будь-яких правових наслідків та не порушує прав позивача. Рішенням Чортківського районного суду від 21.12.2022 в справі №596/1219/18 визнано протиправним та скасовано розпорядження Гусятинського селищного голови №197-ос від 24.06.22 та поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної комунальної лікарні з 18 травня 2018 року. А, тому повторне поновлення позивача ОСОБА_2 на тій же посаді за умови існування невиконаного рішення суду про його поновлення не є ефективним способом захисту.

Колегія суддів з таким висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вивільнення працівників у цих випадках провадиться відповідно до ст. 49-2 КЗпП України таким способом: про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніш як за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду, та які існували на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КзпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України).

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України.

При вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). Під час вирішення зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

У разі покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №302/207/20.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові ВС від 08 вересня 2021 року в справі №721/910/19.

У справі, яка переглядається, встановлено, що з 23.12.2005 року ОСОБА_2 працював на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні.

Рішенням Гусятинської районної ради № 337 від 15.05.2018 року «Про комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна районна лікарня» здійснено реорганізацію Гусятинської ЦКРЛ шляхом її перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської районної ради.

Рішенням тридцять першої сесії сьомого скликання Гусятинської районної ради № 645 від 19.11.2020 року «Про виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 16.10.2020 року в справі №596/1219/18» ОСОБА_2 поновлюють на посаді головного лікаря Гусятинської центральної районної лікарні з 18 травня 2018 року, хоча матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 було фактично забезпечено доступ до роботи та цього ж дня розпорядженням № 646 від 19.11.2020 року районна рада відмовила ОСОБА_2 в укладенні контракту щодо призначення на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської районної ради (далі - КНП «Гусятинська КРЛ») і звільнила його з посади головного лікаря Гусятинської ЦКРЛ з тих підстав, що такої посади більше не існує.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Отже, враховуючи те, що такої підстави звільнення як "посади більше не існує", слід вважати як звільнення без законної підстави, тому працівник підлягає поновленню.

Відповідач у даному випадку, а саме в разі скорочення (виведення зі штатного розпису) посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду, повинен поновити був працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену (виведену) посаду, що і було б належним виконанням з його боку рішення суду про поновлення працівника на роботі, а не звільняти з тої підстави, що такої посади більше не існує.

Разом з тим слід зауважити, що суд першої інстанції взагалі не дослідив та не дав будь-якої оцінки оскаржуваному рішенню Гусятинської районної ради № 646 від 19 листопада 2020 року, не з`ясував, чи виконав роботодавець належним чином рішення суду про поновлення працівника на роботі, чи звільнення позивача з займаної посади у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (скорочення чисельності та штату працівників) відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, у тому числі, й положень ч.2 ст. 40, ст.42, ч.3 ст. 49-2, КЗпП України.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача, що Гусятинська селищна рада не є правонаступником Гусятинської ради, а тому не є належним відповідачем, оскільки згідно з постановою спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Чортківського району у комунальну власність Гусятинської селищної ради, Копичинецької міської ради, Золотопотіцької селищної ради, Бучацької міської ради бюджетних установ- юридичних осіб" з 01.01.21 передано бюджетну установу - юридичну особу КНП "Гусятинська КРЛ" у комунальну власність Гусятинської селищної ради. Рішенням від 26.01.21 Гусятинська селищна рада прийняла права засновника КНП "Гусятинська КРЛ" та прийняла зазначену лікарню у комунальну власність територіальної громади Гусятинської селищної ради разом з майном. За наведених обставин Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 596/1219/18 прийшов до висновку, що Гусятинська селищна рада є правонаступником Гусятинської районної ради щодо майна, прав та обов`язків КНП "Гусятинська КРЛ" перед ОСОБА_2 у спірних правовідносинах щодо поновлення його на роботі.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2024 року, то колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2023 року між замовником ОСОБА_2 та адвокатом Авдєєнком В.В. було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надати Замовнику професійну правничу допомогу. А саме в підготовці, підписанні та поданні позовної заяви про поновлення на роботі та визнання протиправним та скасування рішення Гусятинської районної ради та представництів інтересів Замовника у вказаній справі в Гусятинському районному суді (п.1.1). Вартість послуг за даним договором становить 15 000 гривень, що пвдлягають оплаті на першу вимогу Виконавця (п.3.1).

Також із звіту про надану правничу допомогу від 28.01.2024 вбачається, що адокат ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 послуги з правової допомоги на загальну суму 15 000 гривень

У вказаному звіті зазначено перелік, об`єм та вартість наданих послуг, а саме: підготовка позовної заяви 3 години - 7500 гривень; підготовка відповіді на відзив 1 година - 2500 гривень; участь у судових засіданнях 2 години - 5000 гривень.

Таким чином, витрати позивача в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.

Заяви від відповідача про зменшення витрат на правову допомогу до суду не поступало.

Отже, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви представника заявника - адвоката Авдєєнка В.В. та стягнення в його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича, слід задовольнити. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Гусятинського селищного голови Карпо Степана Олексійовича, третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення Гусятинської районної ради, поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Гусятинської районної ради №646 від 19 листопада 2020 року. Поновити ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні.

Додаткове рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області в користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір за суд першої інстанції в розмірі 1073,60 грн та за суд апеляційної інстанції - 1610,40 грн слід стягнути з відповідача в користь держави.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича - задовольнити.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Гусятинського селищного голови Карпо Степана Олексійовича, третя особа: комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення Гусятинської районної ради, поновлення на роботі - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Гусятинської районної ради №646 від 19 листопада 2020 року. Поновити ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні.

Додаткове рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (пров. Героїв Майдану, 1, смт. Гусятин, Чортківський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ 04396391) в користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.

Стягнути з Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (пров. Героїв Майдану, 1, смт. Гусятин, Чортківський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ 04396391), судовий збір за суд першої інстанції в розмірі 1073 грн (одну тисячу сімдесят три) гривень 60 копійок та за суд апеляційної інстанції в розмірі 1610 грн (одну тисячу шістсот десять) гривень 40 копійок в користь держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 квітня 2024 року.

Головуючий: Н. М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома