Постанова

від 27.03.2024 по справі 461/5648/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 461/5648/22

провадження № 61-15732св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державне підприємство «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект»,

третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 вересня

2022 року № 476-к, яким 20 вересня 2022 року звільнено ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект»;

- поновити ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» з 20 вересня 2022 року;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2022 року по день ухвалення рішення;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі контракту з керівником Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» (далі - ДП «Львівхарчопроект») від 13 жовтня 2017 року № 28 він призначений на посаду директора ДП «Львівхарчопроект» на термін з 13 жовтня

2017 року до 12 жовтня 2022 року.

Згідно із пунктом 2.3. Контракту керівник, з яким укладено цей контракт, подає в установленому порядку Уповноваженому органу управління квартальну та річну фінансову звітність підприємства, а також квартальний та річний звіти про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності.

Пунктом 2.6. Контракту погоджено, що керівник, з яким укладено цей контракт, подає щокварталу до 25 числа місяця, що настає за звітним періодом, Уповноваженому органу управління звіти про результати виконання показників, передбачених контрактом, за встановленою формою. Річний звіт про виконання зазначених показників подається до 28 лютого року, що настає за звітним.

Відповідно до підпункту «ї» пункту 5.3. Контракту від 13 жовтня 2017 року № 28 керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, у разі не виконання наказів Уповноваженого органу управління.

Відповідно до пункту 7.2. Контракту № 28 уповноваженим органом управління є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Згідно висновку робочої групи, утвореної наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба) від 31 серпня 2022 року № 341 «Про проведення моніторингу фінансової діяльності» з метою здійснення робочою групою зазначеного моніторингу фінансової діяльності, відповідно до пункту 3 наказу, директору ДП «Львівхарчопроект» ОСОБА_2 у термін до 07 вересня 2022 року необхідно було надати до Держпродспоживслужби передбачену контрактом інформацію та документи (з обов`язковим надсиланням на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1), однак встановлено, що станом на 09 вересня 2022 року зазначені документи надані не були.

Таким чином, робоча група дійшла висновків та запропонувала, враховуючи невиконання наказу Держпродспоживслужби, як Уповноваженого органу управління, неподання Держпродспоживслужбі квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства, розглянути питання щодо вжиття відповідних заходів до директора ДП «Львівхарчопроект» ОСОБА_2 .

Наказом т.в.о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 вересня 2022 року з 20 вересня 2022 року

№ 476-к позивач був звільнений з посади директора ДП «Львівхарчопроект» у зв`язку із порушенням підпункту «ї» пункту 5.3. Контракту від 13 жовтня 2017 року № 28, відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Стверджує, що його звільнення є незаконним, оскільки відсутні правові підстави для звільнення на підставі підпункту «ї» пункту 5.3. Контракту від 13 жовтня 2017 року № 28, які передбачають його розірвання у разі невиконання наказів Уповноваженого органу управління.

Вказує, що перебував у відпустці з 04 серпня 2022 року по 25 серпня 2022 року під час якої, у період часу з 20 серпня 2022 року до 23 вересня 2022 року наступила його тимчасова непрацездатність, а тому вважає, що він повинен бути поновлений на роботі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Галицький районний суд м. Львова рішенням від 19 грудня 2022 року під головуванням судді Волоско І. Р. у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивач не виконав пункт 3 наказу Уповноваженого органу управління № 341 та не подав в термін до 07 вересня 2022 року Держпродспоживслужбі копії річних фінансових звітів та звітів про виконання фінансових планів за 2020-2021 роки, 1

та 2 квартали 2022 року, копію затвердженого фінансового плану на 2023 рік, проєкт фінансового плану на 2023 рік, інформацію за останні 12 місяців про виплати директору премій та матеріальних винагород, розрахунково-платіжну відомість, інформацію щодо заборгованості із заробітної плати працівників за останні

12 місяців.

Місцевий суд також вказував, що на час прийняття наказу від 19 вересня 2022 року № 476-к «Про звільнення ОСОБА_2 », у Держпродспоживслужби була відсутня інформація про тимчасову втрату позивачем працездатності, оскільки він, всупереч підпункту 3 пункту 2.9 Контракту, не повідомив Уповноважений орган управління про тимчасову втрату працездатності. Вважав, що лише сам факт звільнення позивача у період тимчасової втрати ним працездатності не є достатньою підставою для його поновлення на роботі. У такому випадку слід змінити дату звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.

Львівський апеляційний суд постановою від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав незаконним та скасував наказ т.в.о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 вересня

2022 року № 476-к про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ДП «Львівхарчопроект».

Поновив ОСОБА_2 на посаді директора ДП «Львівхарчопроект».

Стягнув з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2022 року до 21 вересня 2023 року в розмірі

82 121, 91 грн та 10 000 грн моральної шкоди, а всього 92 121, 91 грн.

Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДП «Львівхарчопроект» та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 6 500 грн (без урахування податків та зборів).

Приймаючи оскаржену постанову апеляційний суд встановив, що достовірні докази того, що запити роботодавця були доставлені на електронну адресу ДП «Львівхарчопроект» та доведені до позивача, який перебував у відпустці та був непрацездатним відсутні, а тому вважав, що вимога про поновлення позивача на посаді підлягає задоволенню.

Вказував, що невиконання вимог роботодавця у зазначений період не могло бути підставою для звільнення позивача на підставі підпункту «ї» пункту 5.3. Контракту

від 13 жовтня 2017 року № 28, оскільки ОСОБА_2 з об`єктивних причин був позбавлений можливості виконати наказ Держпродспоживслужби від 31 серпня

2022 року № 341, так як під час відпустки наступила його непрацездатність, що унеможливлювало виконання ним посадових обов`язків директора підприємства, зокрема, він був позбавлений можливості одержати листи роботодавця та виконати їх вимоги.

Апеляційний суд встановив, що в період часу з 20 серпня 2022 року по 23 вересня 2022 року ОСОБА_2 був непрацездатним та не виконував своїх посадових обов`язків.

У статуті, чинному на 20 серпня 2022 року (день настання непрацездатності позивача), Уповноваженим органом управління було визначено Міністерство економіки. Відтак, у ОСОБА_2 на момент тимчасової втрати працездатності був відсутній обов`язок щодо повідомлення саме Держпродспоживслужби про тимчасову втрату працездатності.

Суд апеляційної інстанції також зазначав, що роботодавцю було відомо про тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 , адже його тимчасова непрацездатність підтверджується електронними листками непрацездатності, які відображаються в кабінеті працівника на порталі Пенсійного фонду України і в кабінетах роботодавців, з якими працівник перебуває у трудових відносинах.

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд врахував, що відповідно до розрахунку середнього заробітку заробітна плата позивача становила у червні і липні 2022 року по 6 500 грн на місяць. Середньоденний заробіток позивача становить 317,073 грн. Вимушений прогул тривав 259 днів. Відтак, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить

82 121, 91 грн (317,073х259).

Також апеляційний суд вказував, що, оскільки встановлено порушення прав позивача у сфері трудових відносин, то він має право на відшкодування моральної шкоди.

Врахувавши характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення його права, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн моральної шкоди, що відповідатиме розумності та достатності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року представник Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 761/4523/16-ц та від 13 січня

2021 року у справі № 326/1012/16-ц.

Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача обов`язку повідомлення Держпродспоживслужби про свою тимчасову непрацездатність неправильний, адже відповідно до підпункту 3 пункту 2.9. Контракту керівник зобов`язаний забезпечувати невідкладне повідомлення Уповноваженому органу управління про свою тимчасову втрату працездатності. Розпорядженням Кабінету Міністрів України єдиний майновий комплекс ДП «Львівхарчопроект» переданий із сфери управління Міністерства економіки до сфери Держпродспоживслужби, отже Держпродспоживслужба набула право управління ДП «Львівхарчопроект».

Аргументом касаційної скарги також є те, що на думку представника заявника, позивач був належним чином повідомлений про видачу Уповноваженим органом управління наказу № 341, проте жодних дій щодо його виконання не вчинив.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Галицького районного суду м. Львова.

31 січня 2023 року справа № 761/5648/22 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2024 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Держпродспоживслужба наказом від 23 серпня 2022 року затвердила Статут ДП «Львівхарчопроект».

Відповідно до пункту 1.1. Статуту ДП «Львівхарчопроект» засноване на державній власності, належить до сфери управління Держпродспоживслужби та є державним комерційним підприємством.

Згідно з пунктом 1.2. Статуту підприємство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, іншими державними органами, а також Статутом.

Пунктом 5.4. Статуту встановлено зобов`язання ДП «Львівхарчопроект» надавати Уповноваженому органу управління інформацію про фінансову, господарську діяльність підприємства, у тому числі фінансову звітність (річну та проміжну), звіт про виконання річного та з поквартальною розбивкою фінансового плану, стан об`єктів державної власності, у тому числі корпоративних прав, ефективність управління державним майном.

За приписами пункту 9.2. Статуту Уповноважений орган управління реалізує свої права щодо управління підприємством через директора, який підзвітній Уповноваженому органу управління.

Відповідно до пункту 9.3. Статуту управління підприємством відповідно до повноважень, визначених законодавством та цим Статутом, здійснюється його директором, який призначається на посаду Уповноваженим органом управління шляхом укладення контракту, у якому визначається строк найму, права, обов`язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, звільнення з посади та інші умови найму за погодженням сторін.

Контракт з директором підприємства може бути розірваний на підставах, установлених законодавством, а також передбачених у контракті.

Наслідком прийняття Уповноваженим органом управління підприємства рішення про звільнення директора є розірвання з ним контракту.

Пунктом 9.4. Статуту передбачено, що директор несе персональну відповідальність за вчасне та належне виконання рішень та інших доручень Уповноваженого органу управління, подає Уповноваженому органу управління інформацію про фінансово - господарську діяльність підприємства.

На підставі контракту з керівником ДП «Львівхарчопроект» від 13 жовтня 2017 року № 28 ОСОБА_2 був призначений на посаду директора ДП «Львівхарчопроект» на термін з 13 жовтня 2017 року до 12 жовтня 2022 року.

Відповідно до пункту 1.1. Контракту, керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його діяльність відповідно до фінансового плану, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Уповноважений орган управління зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

Пунктом 1.2. Контракту передбачено, що на підставі контракту виникають трудові відносини між керівництвом підприємства та уповноваженим органом.

Згідно із пунктом 1.5. Контракту керівник підзвітній Уповноваженому органу управління у межах, встановлених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.

Пунктом 2.1. Контракту передбачено, що керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.

Відповідно до пункту 2.2. Контракту керівник, з яким укладено цей контракт, забезпечує складання в установленому порядку річного (з поквартальною розбивкою) фінансового плану підприємства на кожний наступний рік і подає його для затвердження або погодження Уповноваженому органу.

Згідно із пунктом 2.3. Контракту керівник, з яким укладено цей контракт, подає в установленому порядку Уповноваженому органу управління квартальну та річну фінансову звітність підприємства, а також квартальний та річний звіти про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності.

Пунктом 2.6. Контракту визначено, що керівник, з яким укладено цей контракт, подає щокварталу до 25 числа місяця, який настає за звітним періодом, Уповноваженому органу управління звіти про результати виконання показників, передбачених контрактом за встановленою формою.

Річний звіт про виконання зазначених показників подається до 28 лютого року, що настає за звітним.

Згідно з пунктом 2.13. Контракту Уповноважений орган управління приймає рішення щодо покладення обов`язків керівника у разі його тимчасової відсутності.

Внесення змін та доповнень до цього контракту здійснюється шляхом підписання додаткових угод (пункт 5.1. цього Контракту).

Відповідно до підпункту «ї» пункту 5.3. Контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі невиконання наказів Уповноваженого органу управління.

Відповідно до пункту 6.3. Контракту, умови контракту можуть бути змінені лише за угодою сторін у письмовій формі.

Згідно із пунктом 7.2. Контракту Уповноваженим органом управління є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 628-р єдиний майновий комплекс ДП «Львівхарчпроект» переданий із сфери управління Міністерства економіки до сфери управління Держпродспоживслужби.

Листом Держпродспоживслужби від 24 серпня 2022 року № 21.1-7/11424 за підписом т.в.о. голови Лордкіпанідзе А. електронною поштою на e-mail ДП «Львівхарчопроект» ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано запит щодо надання Уповноваженому органу копій річних фінансових звітів та звітів фінансових планів за 2021 рік, І та II квартали 2022 року, копії затвердженого фінансового плану на 2022 рік, проекту фінансового плану на 2023 рік. З електронної скриньки отримувача надійшло повідомлення, що лист Держпродспоживслужби потрапив до карантину.

Уповноважений орган управління Держпродспоживслужби видав наказ від 31 серпня 2022 року № 341 «Про проведення моніторингу фінансової діяльності».

Наказ надісланий на адресу ДП «Львівхарчопроект» рекомендованим листом.

На підставі зазначеного наказу, утворено робочу групу з питань проведення моніторингу фінансової діяльності ДП «Львівхарчпроект», якій доручено провести моніторинг фінансової діяльності ДП «Львівхарчпроект» та до 16 вересня 2022 надати висновок щодо фінансової діяльності.

З висновку робочої групи, утвореної наказом Держпродспоживслужби від 31 серпня 2022 року № 341, встановлено, що ОСОБА_2 у термін до 07 вересня 2022 року необхідно було надати до Держпродспоживслужби наступну інформацію та документи (з обов`язковим надсиланням на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1): копії річних фінансових звітів та звітів про виконання фінансових планів за

2020 - 2021 роки, І та II квартали 2022 року; копію затвердженого фінансового плану на 2022 рік; про виплати ОСОБА_2 премій та матеріальних винагород, а також надати погодження Уповноваженого органу управління на такі виплати; розрахунково-платіжну відомість (відомість нарахування заробітної плати) за останні 12 місяців ОСОБА_2 ; інформацію щодо заборгованості із заробітної плати працівників за останні 12 місяців.

Держпродспоживслужба рекомендованим листом від 31 серпня 2022 року

№ 21.1-7/12007 повторно звернулася до директора ДП «Львівхарчопроект» з метою отримання зазначених документів у термін до 05 вересня 2022 року.

Станом на 09 вересня 2022 року зазначені документи надані не були.

Робоча група дійшла висновку, що листи отримані одержувачем. Станом

на 09 вересня 2022 року запитувані документи Уповноваженому органу управління не надані.

На підставі цього, робоча група дійшла висновків та запропонувала, враховуючи невиконання наказу Держпродспоживслужби, як Уповноваженого органу управління, розглянути питання щодо вжиття відповідних заходів до директора ДП «Львівхарчопроект» ОСОБА_2 .

Апеляційний суд встановив, що на підтвердження виконання керівником свого обов`язку щодо скерування річних та квартальних звітів, позивач долучив річний фінансовий звіт за 2021 рік, квартальні фінансові звіти за І, ІІ, ІІІ, IV квартали

2021 року, квартальні звіти за І, ІІ квартали 2022 року, фінансовий план на 2023 рік та підтвердження їх направлення Уповноваженого органу управління у встановлені строки.

Через обмеження функціоналу програмного забезпечення, з допомогою якого створювалась вказана фінзвітність, ОСОБА_2 , відповідно до покладених на нього статутом та контрактом обов`язків керівника, скеровувались річні та квартальні звіти Уповноваженому органу управління пакетами документів на паперових носіях шляхом надсилання через АТ «Укрпошта» та пакетами документів на електронних носіях шляхом надсилання на електронну пошту.

Згідно із листами ДП «Львівхарчопроект» від 04 травня 2022 року № 01/05 та

від 21 жовтня 2021 року № 02/10 до Міністерства економіки України вперше, відповідно до наказу Міністерства економіки та розвитку України від 02 березня

2015 року № 205 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 жовтня

2019 року № 954, подано фінансову звітність за 12 місяців 2021 року та за І квартал 2022 року, згідно встановленої форми з відповідними додатками SD 300101;

SD 300201; SD 300303; SD 300401; SM 100603; SM 100703; SM 100805; SM 100913;

SM 100923; SM 100933; SS 110013; S3000309, а також проект фінансового плану на 2023 рік.

Вказана фінзвітність скеровувалась до Уповноваженого органу управління, яким на той час були Міністерство аграрної політики та продовольства України і Міністерство економіки.

Т.в.о. голови Держпродспоживслужби наказом від 19 вересня 2022 року № 476-к звільнив позивача з 20 вересня 2022 року з посади директора ДП «Львівхарчопроект» у зв`язку із порушенням підпункту «ї» пункту 5.3. Контракту від 13 жовтня 2017 року

№ 28, відповідно до підпункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

З 04 по 25 серпня 2022 року ОСОБА_2 перебував у черговій відпустці, яка була надана роботодавцем.

20 серпня 2022 року (під час відпустки) наступила непрацездатність позивача.

Апеляційний суд встановив, що з 20 серпня 2022 року по 23 вересня 2022 року

ОСОБА_2 був непрацездатним та перебував на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності № 4895755-20094181842-1, виданим Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр», та листками непрацездатності №№ 4982733- 2009579240-1, 4982733-2009659414 1, 4982733-2009768232-1, 4982733-2009864736-1, виданими Комунальним некомерційним підприємством «5-А міська клінічна поліклініка м. Львова».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, що передбачені контрактом.

Відповідно до статті 31 КЗпП України роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України (з передбачених контрактом підстав), суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті про його розірвання.

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).

Нормами статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства.

Суд апеляційної інстанції встановив, що з 04 по 25 серпня 2022 року ОСОБА_2 перебував у черговій відпустці, яка надана роботодавцем.

20 серпня 2022 року (під час відпустки) настала тимчасова непрацездатність позивача, яка тривала до 23 вересня 2022 року.

Тимчасова втрата працездатності ОСОБА_2 підтверджується електронними листками непрацездатності.

З пункту 3 наказу Держпродспоживслужби від 31 серпня 2022 року № 341 вбачається, що ОСОБА_2 було зобов`язано до 07 березня 2022 року подати копії річних фінансових звітів та звітів про виконання фінансових планів за 2020-2021 роки, І та II квартали 2022 року.

Достовірні докази того, що запити роботодавця були доставлені на електронну адресу ДП «Львівхарчопроект» та доведені до позивача, який перебував у відпустці та був непрацездатним, відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що звільнення позивача відбулось неправомірно, адже судом встановлено, що звільнення мало місце під час тимчасової непрацездатності позивача, а докази того, що він був обізнаний з обов`язком надати Держпродспоживслужбі на підставі наказу від 31 серпня 2022 року № 341 запитувану інформацію матеріали справи не містять.

З огляду на вказане колегія суддів відхиляє аналогічні за змістом аргументи касаційної скарги, оскільки вони спростовуються встановленими апеляційним судом фактичними обставинами у справі.

Відповідно до статті 235 КЗпП України працівник, звільнений без законної підстави, повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Одночасно стаття 23 КЗпП України визначає, що трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому умови, у тому числі щодо строку його дії, встановлюються за угодою сторін.

Закінчення строку дії контракту є підставою для припинення трудових відносин (стаття 36 КЗпП України).

Таким чином, підписуючи строковий трудовий договір, працівник надає згоду на роботу на певній посаді на визначений строк і погоджується на припинення такого договору після закінчення строку, на який його укладено.

Вирішуючи питання про поновлення працівника, який працював за строковим трудовим договором, необхідно враховувати відсутність підстав для поновлення на роботі такого працівника у разі, якщо на момент ухвалення судом рішення у справі строк трудового договору закінчився. У такому разі суд може змінити дату звільнення на пізнішу - ту, що відповідає даті закінчення трудового договору, а також формулювання підстави звільнення - на пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

Суди встановили, що контракт від 13 жовтня 2017 року № 28 укладений на строк до до 12 жовтня 2022 року.

Звільнення позивача мало місце 20 вересня 2022 року.

Положення цього контракту не передбачають автоматичного продовження його дії. Згідно з пунктом 5.2 Контракту цей контракт припиняється: а) після закінчення терміну дії контракту; б) за згодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3. і 5.4. цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Оскільки для продовження дії трудового договору, укладеного на певний строк, вимагається волевиявлення на продовження трудових відносин як роботодавця, так і працівника; у цій справі сторони визначені контрактом дії не вчинили і згоди щодо продовження його дії чи переукладення на новий строк не дійшли, а судове рішення не може замінювати визначену контрактом від 13 жовтня 2017 року № 28 процедуру, касаційний суд дійшов висновку про те, що правові підстави для поновлення позивача на роботі за встановлених обставин відсутні.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 761/4523/16-ц та від 13 січня

2021 року у справі № 326/1012/16-ц, на які міститься посилання у касаційній скарзі.

Вказане свідчить, що постанова апеляційного суду в частині поновлення позивача на роботі прийнята з порушенням положень законодавства про працю, тому не може вважатись законною та обґрунтованою.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на вищенаведене, постанова апеляційного суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДП «Львівхарчопроект» підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні вимоги про поновлення на роботі. Також підлягає зміні дата його звільнення

з 20 вересня 2022 року на 12 жовтня 2022 року і підстава звільнення з «підстава, передбачена контрактом, пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України» на «у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України».

Також постанова апеляційного суду підлягає скасуванню і в частині вирішення питання про допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді директора ДП «Львівхарчопроект» та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 6 500 грн (без урахування податків та зборів).

Щодо стягнення середнього заробітку

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе частково задовольнити позовні вимоги і стягнути на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 259 робочих днів у період з 20 вересня 2022 року до 21 вересня 2023 року, тобто до дати прийняття постанови у справі.

Проте з такими висновками колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 607/2071/17 (провадження № 61-2752св19) зазначено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з Порядком № 100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати відпусток, призначення пенсії, відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному разі незаконному звільненню, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи). Для працівників з відрядною оплатою праці за відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може змінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду. З розрахункового періоду виключається лише час, протягом якого працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період».

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватися виходячи з виплат за 12 календарних місяців. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану (абзац третій пункту 2 Порядку № 100).

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (пункт 3 Порядку № 100).

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку Постановою № 100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (пункт 8 Порядку № 100).

У цій справі період вимушеного прогулу (з 20 вересня 2022 року до 12 жовтня

2017 року) складає 17 робочих днів.

Натомість при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції врахував, що відповідно до розрахунку середнього заробітку заробітна плата позивача становила у червні і липні 2022 року по 6 500 грн на місяць, а тому середньоденний заробіток позивача становить 317,073 грн. Вимушений прогул тривав 259 днів.

Разом із тим апеляційний суд не звернув уваги на ту обставину, що за приписами Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для визначення середньоденної заробітної плати середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата (дню звільнення працівника з роботи).

В цьому випадку розрахунок повинен був проводитись з урахуванням виплат за липень та серпень 2022 року, оскільки ОСОБА_2 у серпні 2022 року працював, а звільнення відбулось у вересні 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що на аркуші справи № 15 у томі 1 цивільної справи міститься копія довідки про доходи ОСОБА_2 № 1/10 датована жовтнем 2022 року.

Зі змісту цієї копії цієї довідки вбачається, що за серпень 2022 року позивачу нараховано 19 361,46 грн заробітної плати, а за вересень 2022 року 31 294,60 грн заробітної плати, з яких обчислено 844,27 грн середньоденної заробітної плати, яка обрахована за 60 днів.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 100, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абзац другий пункту 8), крім того із змісту довідки неможливо встановити, чи входять до суми нарахованої позивачу за серпень заробітної плати суми, які згідно з пунктом 4 Порядку № 100 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати Верховний Суд позбавлений можливості самостійно обрахувати розмір заробітку, який повинен бути стягнутий на користь позивача за час вимушеного прогулу.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судам необхідно врахувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд апеляційної інстанції, виходячи із встановлених обставин справи, які підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя), дійшов обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди повинен становити 10 000 грн, що буде відповідати принципам розумності та справедливості і є достатнім для відновлення попереднього стану.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки оскаржуване судове рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування постанови в цій частині відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права при визначенні розміру середньоденного заробітку

ОСОБА_2 оскаржена постанова в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що апеляційний суд припустився помилки в частині поновлення

ОСОБА_2 на посаді на посаді директора ДП «Львівхарчопроект», то це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у позові із зміною дати та підстави звільнення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа частково направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Вирішення питання про поновлення виконання оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2023 року зупинив виконання постанови Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що перевищує виплати за один місяць і моральної шкоди до закінчення касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційна скарга Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів підлягає частковому задоволенню, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання оскаржених рішень у незмінених після касаційного перегляду частинах.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині задоволення позову про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» про поновлення на посаді директора Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» з 20 вересня 2022 року на 12 жовтня 2022 року і формулювання підстави звільнення з «підстава, передбачена контрактом, пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України» на «у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України».

Постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині вирішення питання про допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі

6 500 грн (без урахування податків та зборів) та в частині розподілу судових витрат скасувати.

Постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 21 вересня

2023 року в частині стягнення моральної шкоди.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Пророк

О. М. Ситнік