Постанова

від 04.04.2024 по справі 240/22946/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22946/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

04 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Надольна М.С.,

представника позивача: Струкової Л.В.,

представника відповідача: Байдали І.Г.,

представника відповідача: Усатенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02.04.2021р., а саме:

- №0005923305, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 419439,49 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104859,88 грн., всього на суму 524299,37 грн.;

- №0005913305, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 34953,30 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8738,33грн., всього на суму 43691,63грн.;

- №0005903305, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 230734,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57683,0грн., всього на суму 288417,00 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 31.12.2019.

За результатами перевірки було складено акт № 88/06-30-33-07/ НОМЕР_1 , у якому контролюючий орган дійшов висновку про допущення позивачем наступних порушень:

- п. 177.2, 177.4.2, п. 177.4.3, пп.177.4.5, п.п.177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, занизивши в періоді з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2330219,4 грн., що призвело до заниження в періоді з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 419439,49 грн.;

- п.181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п,183.10 ст. 183, п.п. "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 ст. 200, п.202.1 ст. 202 ПК України, а саме не реєстрація в обов`язковому порядку з 11.07.2019р. платником податку на додану вартість при перевищенні загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахованого (сплачено) протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.07.2018 по 31.12.2019 на загальну суму 230734,08 грн., в т.ч. за серпень 2018 у сумі 64000,0грн., за вересень 2018 року у сумі 10460,0 грн., за жовтень 2018р. у сумі 7761,28 грн., за січень 2019р. у сумі 1000,0 грн. за лютий 2019р. у сумі 10072,20 грн., за березень 2019р. у сумі 11479,0 грн., за квітень 2019р. у сумі 21917,60 грн., за травень 2019р. у сумі 25000,0 грн., за червень 2019р. у сумі 32552,5 грн., за липень 2019р. у сумі 28163,5 грн., за серпень 2019р. у сумі 18328,0 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме заниження в періоді з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та розміру мінімального страхового внеску, на загальну суму 6168,30 грн., в т.ч. за 2011рік в сумі 979,59 грн., за 2012р. в сумі 3044,58 грн., за 2013р. в сумі 820,66 грн., за 2014р. в сумі 845,30 грн., за 2015р. в сумі 478,17 грн.;

-п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.1 та п.п.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, а саме заниження в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2019 чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2330219,40 грн., що призвело до заниження в даному періоді військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного періоду, в сумі 34953,30грн.

На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Житомирській області було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0005923305, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 419439,49 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104859,88грн., всього на суму 524299,37 грн.;

- №0005913305, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 34953,30 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8738,33грн., всього на суму 43691,63грн.;

- №0005903305, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 230734,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57683,0грн., всього на суму 288417,00 грн.

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно зі ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Досліджуючи обґрунтованість податкового повідомлення рішення від 02.04.2020№0005923305, якимпозивачу донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 524299,37 грн. в т.ч. 419439,49 грн. - донараховане податкове зобов`язання га застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104859,88грн, колегія суддів враховує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем 26.06.2000, номер запису в ЄДРПОУ:23050170000012954.

Основним і єдиним видом діяльності за КВЕД є: вантажний автомобільний транспорт (основний) (49.41).

ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з надання послуг по перевезенню товарів вантажним автомобільним транспортом згідно з договорами із замовниками, а саме:

- договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом №3 від 04.01.2018, №89 від 21.09.2017, №97 від 30.10.2017, №115 від 07.11.2017, №131 від 24.11.2017, №137 від 30.11.2017, №145 від 04.12.2017, №149 від 06.12.2017, №153 від 08.12.2017, №160 від 11.12.2017, №164 від 13.12.2017, №168 від 15.12.2017, №177 від 27.12.2017, №181 від 29.12.2017, з ПП "Імпак";

- договорів про надання транспортних послуг №30 від 20.01.2014 та № 20 від 19.12.2018 з Публічним акціонерним товариством "Житомирський маслозавод" (код ЄДРПОУ:00182863);

- договору про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експетиторське обслуговування №1/10-18 від 01.10.2018р. з ТОВ "БН-Груп" (код ЄДРПОУ: 38287265).

На виконання вказаних договорів ФОП ОСОБА_1 здійснювалося перевезення товарів для замовників власним автотранспортом, а саме сідловим тягачем DAF FT ХТ д.з.н. НОМЕР_2 з причепом, який обладнаний холодильною установкою.

В підтвердження наданих послуг ФОП ОСОБА_1 складено акти виконаних робіт, відповідно до яких з ФОП ОСОБА_1 замовники проводили розрахунки шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок в безготівкій формі.

Згідно з умовами договорів перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 зобов`язувався доставити автомобільним транспортом надані йому замовниками послуг перевезень вантажі згідно з товарно - транспортними накладними з місця відправлення до пункту призначення і передати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовники зобов`язувалися сплатити плату за перевезення вантажу, яка визначалася окремо по кожному маршруту та відображалася в договорі-заявці, що складалися сторонами договору на кожен рейс окремо.

В результаті виконання послуг з перевезення на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшло коштів 2 393 510,4 грн., а саме:

- за 2017 рік - 658 485,00грн.;

- за 2018 рік - 1 022 801,4 грн. ;

- за 2019 рік - 712 224,0 грн.

Згідно з поданими податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2017-2019 роки ФОП ОСОБА_1 до графи 5 "Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції" було включено витрати з придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у господарській діяльності на загальну суму 2 339 863,0грн., в т.ч.:

- у 2017 році - 664 459,0грн.;

- у 2018 році - 966 925,4 грн.;

- у 2019 році-708 479,0 грн.

Придбання дизельного пального та запасних частин для автомобіля, що використувався у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , безпосереднє перевезення вантажів (товарів) підтверджується фіскальними чеками, які ФОП ОСОБА_1 , як кінцевий споживач, отримував на АЗС ТОВ "Окко-Рітейл" та ТОВ "Вест Петрол Маркет", товарно-транспортними накладними, товарними чеками на придбання автозапчастин.

Розрахунок допустимих норм витрат палива за 2017-2019 роки проведений позивачем на підставі наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 за №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" (із змінами та доповненнями) та врегульовано в наказах ФОП ОСОБА_1 "Про норми витрат палива" №1 від 02.01.2017, №1 від 02.01.2018, "Про перехід на зимову норми витрати палива" №3 від 30.10.2017, №2 від 21.03.2018, "Про перехід на літню норму витрати пального" №2 від 21.03.2018, №2 від 27.03.2019.

З наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, які виписувалися на кожне транспортування вантажу за призначенням, та актів виконаних робіт, актів списання товарів №2 від 31.12.2017р., №2 від 31.12.2018р. та №2 від 31.12.2019р. встановлено наступне:

- за 2017 рік пробіг транспортного засобу, що складається з сідлового тягача та напівпричіпу, склав 52553,0 км, в результаті чого було заправлено 23470,0 л дизельного пального, допустима норма витрат на пальне у 2017році становила 22980,0 л, у той час, як було фактично витрачено 22980,0 л;

- за 2018 рік пробіг транспортного засобу склав 63570,0 км, в результаті чого було заправлено 28407,0 л дизельного пального, допустима норма витрат на пальне у 2018році становила 28585,57 л, у той час, як було фактично витрачено 28597,0 л;

- за 2019 рік пробіг транспортного засобу, склав 48250,0 км, в результаті чого було заправлено 21597,0 л дизельного пального, допустима норма витрат на пальне у 2019 році становила 20951,0 л, у той час, як було фактично витрачено 20946,03 л.

В актах виконаних робіт, які виписувались до кожної ТТН, відображено кілометраж, який було виконано, та підтверджено, що пального було витрачено в межах допустимих норм.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу.

Зокрема, згідно з пунктом138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 138.2 статі 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, надання трудових

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, з врахуванням вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України однією з умов для врахування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) при визначенні оподатковуваного доходу платника є спрямованість таких операцій на одержання доходу (економічної вигоди), на підтвердження економічної доцільності та господарської мети понесених витрат та використання отриманих благ у власній господарській діяльності.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, відповідно до норм податкового законодавства фізична особа-підприємець має право включити до складу витрат відповідні суми, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів та господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, і які підпадають під перелік витрат операційної діяльності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не було надано жодного первинного документу, який підтверджує факт використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Оцінюючи зазначені доводи апелянта, а також додані до матеріалів справи первинні документи (договори, акти виконаних робіт, товарно-транспорті накладні), колегія суддів враховує, що відповідачем не конкретизовано, які саме документи, необхідні для підтвердження витрат, позивач не надав, з урахуванням тих, які були надані контролюючому органу.

При цьому, зауважень до документів, на підставі яких було сформовано валові витрати, надані позивачем при проведенні перевірки, у акті перевірки не зафіксовано.

Оцінюючи доводи відповідача на те, що позивачем не було надано акти списання ПММ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ч.1 ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у редакції чинні на час здійснення позивачем господарських операцій у 2017-2019 роках визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

При цьому п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже, дія цього Закону не поширюється на таку категорію суб`єктів господарювання як фізичні особи - підприємці.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов обгрнтованого висновку про те, що у позивача відсутній обов`язок складати акти списання ПММ за кожною господарською операцією з перевезення.

Крім того, позивачем фактично було складено річні акти на списання ПММ, що підтверджується наявними у матеріалах справи їх копіями (том 1 а.с.110-112, том 7 а.с.204-205).

Використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності підтверджується копіями документів, долучених до матеріалів справи, зокрема: товарно-транспортні накладні; акти на списання запасних частин та ПММ; акти виконаних робіт, наявності автопарку в платника, рухом коштів по рахунках.

Враховуючи вказані обставини, відповідачем не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки щодо відсутності законних підстав для включення позивачем до валових витрат використання ТМЦ в сумі 2330219,40 грн за 2017-2019 роки.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне донарахування контролюючим органом суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 419439,49 грн. та застосування штрафної (фінансову) санкції в сумі 104859,88 грн., всього на суму 524299,37 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0005923305.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005913305, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 34953,30 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8738,33 грн., всього на суму 43691,63 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами п.16.1, підрозділу 10, розділу XX ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об`єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Так, висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства щодо сплати військового збору в сумі 34953,30 грн. ґрунтуються на висновках про завищення позивачем валових витрат.

Оскільки суд визнав необґрунтованим висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат в сумі 2330219,40 грн, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 було збільшено чистий оподатковуваний дохід, тому нарахування позивачу суми військового збору згідно з податковим повідомленням-рішенням №0005913305 є протиправним.

Оцінюючи законність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0005903305, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 288417,00 грн. в т.ч. 230734,00 гри. донараховане податкове зобов`язання та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57683,00 грн, колегія суддів враховує наступне.

ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період не був зареєстрований платником ПДВ.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно п. 183.1 ст. 183 ПКУ будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Згідно з п.183.4 ст.183 ПКУ у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182 1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Згідно з пп. "а" п.185.1. ст. 185 ПКУ об`єктом оподаткування є операції платників податку з а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у т.ч. операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту; а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу орендарю.

Так, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0005903305 є висновки податкового органу про те, що в період з 01.01.2017 до 31.12.2019 позивачем здійснено розрахунки з покупцями (замовниками) послуг у безготівковій формі через розрахункові рахунки, відкриті у банківських установах, всього на суму 2 468 224,40 грн., загальна сума доходу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахована (сплачена) протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість) та становила 2 468 224,40 грн.

В обґрунтування висновків акту перевірки відповідач зазначає, що згідно з банківськими виписками по поточному рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (МФО 300335), обсяг отриманих доходів у вигляді оплати за надані послуги за останні 12 місяців був перевищений ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2017 по 30.06.2018 та становив 1 005 454.00 грн, тому відповідно до положень п.181.1 ст. 181 ПКУ позивач зобов`язаний був зареєструватись як платник платник податку на додану ватрість.

Спростовуючи висновки податкового органу позивач зазначає, що відповідачем помилково було враховано до складу сукупного оподатковуваного доходу кошти, які були повернені банком на рахунок позивача у зв`язку з відмінами транзакцій по видачі готівки через технічні збої в банківській системі, в підтвердження чого позивач надав виписки з банківського рахунку за період 2017-2019 років та витяги з історії по картковому рахунку, які деталізують суть транзакцій.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів враховує, що висновки контролюючого органу за результатами планової виїзної документальної перевірки повинні бути обґрунтовані та підтверджені доказами, отриманими шляхом проведення безпосереднього дослідження матеріалів перевірки.

В розумінні частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу положень частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, зі змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача ОСОБА_3 встановлено, що висновки акту перевірки про перевищення доходу позивача 1 000 000 грн грунтуються на даних з банківських виписок, зокрема, графи "Призначення платежу". Водночас, під час проведення перевірки ревізором не було враховано, що у банківських виписках за період, який підлягав перевірці, двічі відображено однакові суми коштів, які, як зазначає позивач, були відображені у банківській виписці по рахунку у зв`язку з відхиленням операції зі зняття готівкових коштів.

Посилання апелянта на ненадання позивачем первинних документів, які б підтверджували відображення у банківській виписці відхилення банком операції зі зняття готівкових коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не зазначає, якими саме первинними документами, окрім банківської виписки по рахунку клієнта, підтверджується рух коштів та проведення будь-яких фінансових операцій на розрахунковому рахунку особи. При цьому, історія по картковому рахунку, як зазначає представник відповідача, не є первинним документом в розумінні податкового законодавства.

Так, відповідно до змісту акту перевірки в період з липня 2017 року по червень 2018 року включно сукупний дохід ФОП ОСОБА_1 становив 1 005 524 грн. Водночас, з історії карткового рахунку, яка відображає деталі транзакцій по рахунку особи, судом встановлено, що в зазначений період транзакції на суму 14 000 грн (09.07.2021) та на суму 6000 грн (25.09.2017) відображено двічі, зокрема, як "зняття готівки" та "зняття готівки анульовано". Відповідно до пояснень представника відповідача під час перевірки зазначені суми коштів були враховані до загального доходу позивача, що зумовило його первишення 1 000 000 грн.

Таким чином, колегія суддів встановила, що відповідач під час проведення перевірки дійшов помилкового висновку про перевищення доходу ФОП ОСОБА_1 1 000 000 грн в період з липня 2017 року по червень 2018 року

Крім того, враховуючи, що висновки акту перевірки ґрунтуються на даних з банківської виписки позивача, акт перевірки не містить доказів встановлення перевіряючими особами залишку коштів на рахунку ФОП ОСОБА_1 станом на 01.07.2017 з метою визначення доходу позивача за вказаний період та встановлення факту перевищення доходу 1 000 000 грн, що свідчить про недостовірність проведених контролюючими особами розрахунків.

Оцінюючи доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючий орган у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання вимог частини другої статті 19 Конституції України, а також не надав суду доказів, які б підтверджували порушення позивачем положень п. 181.1 ст. 181 ПКУ.

Згідно з положеннями ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи встановлені у справі обставини та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.04.2020 №0005903305, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 288417,00 грн, не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 квітня 2024 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.