Постанова

від 17.10.2024 по справі 240/22946/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 240/22946/21

адміністративне провадження № К/990/18879/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року (суддя Токарева М.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року (судді: Сапальова Т.В. (головуючий), Ватаманюк Р.В., Капустинський М.М.) у справі № 240/22946/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.04.2020, а саме: № 0005923305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 419 439,49 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104 859,88 грн, всього на суму 524 299,37 грн; № 0005913305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 34 953,30 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8 738,33 грн, всього на суму 43 691,63 грн; № 0005903305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 230 734,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57 683,00 грн, всього на суму 288 417,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.04.2020 № 0005923305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 524 299,37 грн в т.ч. 419 439,49 грн - донараховане податкове зобов`язання та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104 859,88 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.04.2020 № 0005913305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору на суму 43 691,63 грн в т.ч. 34 953,30 грн донараховане податкове зобов`язання та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8 738,33 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 02.04.2020 № 0005903305, згідно якого ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 288 417,00 грн в т.ч. 230 734,00 грн донараховане податкове зобов`язання та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57 683,00 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки за № 88/06-30-33-07/2131005610 від 11.03.2020, на підставі яких відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а також не підтверджені належними доказами наданими контролюючим органом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Житомирській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі № 240/22946/21 та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.11.2011 по 31.12.2019.

За результатами перевірки було складено акт № 88/06-30-33-07/ НОМЕР_1 , у якому контролюючий орган дійшов висновку про допущення позивачем наступних порушень: п. 177.2, 177.4.2, п. 177.4.3, пп. 177.4.5, п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, занизивши в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2019 чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 330 219,40 грн, що призвело до заниження в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2019 податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 419 439,49 грн; п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п.п. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200, п. 202.1 ст. 202 ПК України, а саме: не реєстрація в обов`язковому порядку з 11.07.2019 платником податку на додану вартість при перевищенні загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, нарахованого (сплачено) протягом останніх 12 календарних місяців, 1 000 000,00 грн (без урахування податку на додану вартість), в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.07.2018 по 31.12.2019 на загальну суму 230 734,08 грн, в т.ч. за серпень 2018 року у сумі 64 000,00 грн, за вересень 2018 року у сумі 10 460,00 грн, за жовтень 2018 року у сумі 7 761,28 грн, за січень 2019 року у сумі 1 000,00 грн за лютий 2019 року у сумі 10 072,20 грн, за березень 2019 року у сумі 11 479,00 грн, за квітень 2019 року у сумі 21 917,60 грн, за травень 2019 року у сумі 25 000,00 грн, за червень 2019 року у сумі 32 552,50 грн, за липень 2019 року у сумі 28 163,50 грн, за серпень 2019 року у сумі 18 328,00 грн; п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме заниження в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2019 суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та розміру мінімального страхового внеску, на загальну суму 6 168,30 грн, в т.ч. за 2011 рік в сумі 979,59 грн, за 2012 рік в сумі 3044,58 грн, за 2013 рік в сумі 820,66 грн, за 2014 рік в сумі 845,30 грн, за 2015 рік в сумі 478,17 грн; п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.1 та п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме - заниження в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2019 чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 330 219,40 грн, що призвело до заниження в даному періоді військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного періоду, в сумі 34 953,30 грн.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки ГУ ДПС у Житомирській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 02.04.2020: № 0005923305, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 419 439,49 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 104 859,88 грн, всього на суму 524 299,37 грн; № 0005913305, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 34 953,30 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 8 738,33 грн, всього на суму 43 691,63 грн; № 0005903305, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 230 734,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 57 683,00 грн, всього на суму 288 417,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та порушення норм процесуального права.

Так, відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано/застосовано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо підтвердження належним чином оформленими первинними документами господарських операцій платника податків за період, що перевіряється, обов`язку надання до перевірки таких первинних документів тощо.

Крім того, у касаційній скарзі відповідач наголошує на тому що суди попередніх інстанцій жодним чином не спростовали та не надали належної оцінки доводам контролюючого органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом чим, на думку відповідача, грубо порушили норми процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

Відповідач зазначає, що згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та, з урахуванням правових Верховного Суду у складі судової палати викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, саме положення вказаної статті повинні бути застосовані до спірних правовідносин при вирішенні питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом у справі, що розглядається.

Також, відповідач зазначає, що 27 вересня 2021 року відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду. Контролюючий орган вказує, що в описовій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року відсутні та судом не зазначено підстави визнання поважності причин пропуску строків та мотивів, на підставі яких прийшов до такого висновку, не надано належної оцінки вказаним доводам відповідача.

Контролюючий орган також звертає увагу, що ФОП ОСОБА_2 вже звертався до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 0005903305 у повному обсязі. Так, ухвалою від 08.07.2021 у справі № 240/13175/21 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Однак, позивачем 11.08.2021 було подано заяву про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд розглянувши заяву позивача, дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити та ухвалою від 11.08.2021 адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 0005903305 залишено без розгляду.

Відповідач зазначає, що вказані обставини були залишені без належної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

8. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, Суд зазначає, що з урахуванням вказаних доводів зазначених контролюючим органом у касаційній скарзі, першочергово. є перевірка доводів відповідача саме щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке, як зазначає відповідач, полягає у неналежному дослідженні доказів та обставин справи, які свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року у справі № 380/7418/22.

Суд зазначає, що у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27 січня 2022 року) в продовження зазначених висновків, сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, у вказаній постанові наголошено, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року (у справі № 500/2486/19), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, предметом оскарження у справі, що розглядається є податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС від 02.04.2020 № 0005923305, № 0005913305 та № 0005903305.

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 02.04.2020, які отримав 01.06.2020, лише 10.09.2021.

27 вересня 2021 року відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду встановленим частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, однак ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду повернуто позивачу без розгляду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року суд першої інстанції (вже після відкриття провадження у цій адміністративній справі (ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року)) позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків зазначених у цій ухвалі шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

У вказаній ухвалі судом першої інстанції, з урахуванням вказаних правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, встановлено та зазначено, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.04.2020 № 0005923305, № 0005913305 та № 0005903305 (які отримав 01.06.2020) лише 10.09.2021, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

В ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року судом першої інстанції зазначено, що позивачем було подано до суду заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, яку суд вважає за необхідне вирішити у судовому засіданні.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Суд зазначає, що ані вказані ухвали суду першої інстанції, ані рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі, що розглядається, не містять жодної оцінки доводів контролюючого органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та/або доводів позивача викладених ним у заяві про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Також матеріали справи не містять, а у вказаних ухвалах та рішенні Житомирського окружного адміністративного судом першої інстанції не зазначено, жодних підстав та мотивів з яких виходив суд першої інстанції для поновлення позивачу пропущеного ним шестимісячного строку звернення до адміністративного суду визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (недотримання якого було встановлено та зазначено судом першої інстанції в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року).

При цьому, постанова суду апеляційної інстанції також не містить жодної оцінки доводів контролюючого органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, хоча такі були зазначені в апеляційній скарзі, як і не містить оцінки доводам відповідача, що ФОП ОСОБА_2 вже звертався до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 0005903305 у повному обсязі, яке є предметом розгляду у цій справі.

Суд зазначає, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У справі, що розглядається питання направлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за його податковою адресою та належного їх отримання ФОП ОСОБА_1 не є спірним, оскільки як вже зазначалося, судом першої інстанції встановлено (ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року), що позивачем податкові повідомлення-рішення від 02.04.2020 № 0005923305, № 0005913305 та № 0005903305 були отримані 01.06.2020, що ним не заперечувалось та не спростовувалось.

Таким чином, Суд зазначає, що у справі, що розглядається судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом 02.04.2020, з позовом до суду про визнання таких протиправними та їх скасування позивач звернувся 26 травня 2021 року лише 10.09.2021, тобто з пропуском передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду. При цьому, суд першої інстанції, вказуючи на зазначені обставини не вказав у рішенні (та/або ухвалі) жодної оцінки доводів контролюючого органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та/або доводів позивача викладених ним у заяві про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, або наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, не зазначив жодної поважної причини, яка б зумовила пропущення строку, а також не зазначив висновків цього суду щодо наявності підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду. Постанова ж суду апеляційної інстанції взагалі не містить жодної правової оцінки доводів контролюючого органу про порушення позивачем стоку звернення до суду.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Так, за правилами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

При цьому, Суд зазначає, що оцінка таких обставин, причин та доводів щодо питання дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду визначеного положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є першочерговою для правильного вирішення цієї справи.

12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

13. За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

14. З урахуванням того, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржувані судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі № 240/22946/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва