Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/13173/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа №910/13173/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Заверюха К.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД"

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 (повний текст складено 14.12.2023)

у справі №910/13173/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД"

до Державної інспекції архітектури та містобудування України

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення 30 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - Інспекція) про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації відповідача інформацію, поширену Інспекцією на інформаційних ресурсах, а також про зобов`язання Інспекції спростувати недостовірну інформацію та стягнення 30 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/13173/23 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації Товариства інформацію, поширену Інспекцію на власному інформаційному ресурсі (вебсайті) https://diam.gov.ua/ у мережі Інтернет, у публікації від 05.07.2023 у розділі "Новини" під назвою "В результаті позапланової перевірки ДІАМ зупинила будівництво по вул. Хрещатик 23-Б" (https://diam.gov.ua/news/v-rezultati-pozaplanovoi-perevirky-diam-zupynyla-budivnytstvo-po-vul-khreshchatyk-23-b) та на офіційній сторінці ДІАМ y соціальній мережі "Facebook" https://www.facebook.com/DIAM.Ukraine/posts/pfbid02JvzF6FFPBZ2h3NUt

HspBFZDhER5kzoDuYdMuxQwqNrikLfxzcfdcqzbQbifsKBeEl), a саме інформацію, наступного змісту:

- "...ТОВ переоформили павільйон у нежитлову будівлю, отримали на неї право власності, самовільно захопили ще майже 40 кв.м. сусідньої ділянки чужої власності (згідно з рішенням суду), присвоїли будівлі адресу…";

- "...цьогоріч фактично почали зводити п`ятиповерховий торговий центр з трьома "технічними" підземними поверхами...";

- "…при цьому у 2022-2023 роках суд зобов`язав власників повернути будівлю до її первинного вигляду, тобто павільйону та погодити проектну документацію з об`єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку, до якого належать самовільно захоплені майже 40 кв.м. ділянки…";

- "…в межах перевірки головні інспектори ДІАМ встановили, що у замовника будівництва відсутній дозвіл на проведення будівельних робіт на земельній ділянці, яка забудовується, що свідчить про самочинне будівництво…".

Зобов`язано Інспекцію протягом 10 днів, з дня набрання законної сили судовим рішенням, спростувати вищевказану недостовірну інформацію, шляхом розміщення в мережі Інтернет на офіційному ресурсі (вебсайті) https://diam.gov.ua/ та на офіційній сторінці у соціальній мережі "Facebook" вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі таким самим шрифтом як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо замовника будівництва по вул. Хрещатик 23-Б".

Стягнуто з Інспекції на користь Товариства 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Інспекція звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/13173/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 апеляційну скаргу Інспекції у справі №910/13173/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Яковлєв М.Л., Владимиренко С.В.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Інспекції на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/13173/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/13173/23 залишено без змін.

08.03.2024, через систему "Електронний суд", Товариством подано клопотання про стягнення з Інспекції судових витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді судової справи №910/13173/23 у розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 прийнято до розгляду клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13173/23 та вирішено здійснювати його розгляд у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розгляд клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення призначено на 03.04.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., з 01.04.2024 по 14.04.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 справу №910/13173/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 прийнято до провадження клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Інспекції на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/13173/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Яковлєв М.Л.

03.04.2024, через систему "Електронний суд", Інспекцією подано заперечення на клопотання про розподіл судових витрат.

У судове засідання 03.04.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 до його електронного кабінету.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2024 підтримав вимоги та доводи клопотання, просив суд апеляційної інстанції його задовольнити.

Розглянувши клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів встановила наступне.

За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 06.07.2023 між Адвокатським об`єднанням "Правові Технології" (виконавець) та Товариством (клієнт) укладено додатковий договір до договору про надання правничої допомоги 16.02.2023 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором, у зв`язку з опублікуванням 05.07.2023 на офіційному вебсайті Інспекції недостовірної інформації в публікації під назвою "В результаті позапланової перевірки ДІАМ зупинила будівництво по вул. Хрещатик, 23-Б".

Відповідно до пункту 4.2 договору, в редакції додаткового договору №2 від 05.01.2024 до договору, розмір гонорару складає 50 000,00 грн.

Гонорар зазначений у пункті 4.2 договору є оплатою за правничу допомогу у суді першої інстанції. У випадку використання гонорару, він переходить на оплату правничої допомоги у судах апеляційної та касаційної інстанції (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору гонорар має бути сплачений клієнтом на протязі 30 календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі наданих послуг за даним договором.

Перелік та обсяг наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі (пункт 4.6 договору).

07.03.2024 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, підписанням якого сторони підтвердили, що виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу з представництва інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді у справі №910/13173/23 за апеляційною скаргою Інспекції на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 на загальну суму 12 000,00 грн, а саме:

- участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 5 000,00 грн;

- складання відзиву на апеляційну скаргу - 6 000,00 грн;

- письмове пояснення - 1 000,00 грн.

Відповідачем також долучено до матеріалів справи опис від 04.03.2024 наданих послуг у справі, який містить перелік наданих виконавцем послуг.

Клієнт не має жодних претензій до якості наданої виконавцем правничої допомоги (пункт 3 акта).

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

У поданих до суду запереченнях щодо розміру адвокатських витрат відповідач вказав на те, що позивачем не надано детального опису виконаних робіт за договором.

За положенням частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці 2 підпункту 4.1 пункту 4 рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина 3 статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, колегія суддів зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Судова колегія також зауважує, що частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Колегія суддів дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною 4 вказаної статті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в акті приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2024 зазначив, які саме послуги йому були надані виконавцем: участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 5 000,00 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу - 6 000,00 грн; письмове пояснення - 1 000,00 грн.

Також, відповідач заперечує про співмірність витрат на послуги адвоката. При цьому, доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність визначення відповідачем суми витрат на правничу допомогу або неналежність послуг адвоката, відповідачем суду не надано.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Правову позицію щодо обов`язку сторони довести належними доказами обставини неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, які заявлено до розподілу, а не лише заявити про такі обставини, викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Судом апеляційної інстанції враховані надані заявником докази, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, відсутність обґрунтованого клопотання Інспекції про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 2 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та стягнення з Інспекції на користь Товариства 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 44245840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 23-Б; ідентифікаційний код 21586010) 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу №910/13173/23 передати до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано - 15.04.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Шапран