Ухвала

від 29.04.2024 по справі 910/13173/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13173/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД" (далі - ТОВ "Олімп-ЛТД")

до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - Інспекція)

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення 30 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. ТОВ "Олімп-ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Інспекції про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації відповідача інформацію, поширену Інспекцією на інформаційних ресурсах, а також про зобов`язання Інспекції спростувати недостовірну інформацію та стягнення 30 000,00 грн моральної шкоди.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, позовні вимоги задовольнив частково; визнав недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації позивача інформацію, поширену Інспекцією на власному інформаційному ресурсі (вебсайті); зобов`язав Інспекцію протягом 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану недостовірну інформацію; стягнув з Інспекції на користь ТОВ "Олімп-ЛТД" 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

3. 09.04.2024 Інспекція через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, в якій просить скасувати їх скасувати.

4. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

6. Відповідно до п.3 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

7. Однак таких відомостей касаційна скарга не містить, натомість у ній лише зазначено відомості щодо скаржника та його представника.

8. Відповідно до п.6 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

9. Скаржник у прохальній частині скарги просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, однак не вказує, яке рішення Верховний Суд повинен ухвалити за результатами перегляду і скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій у відповідності до повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст.308 ГПК.

10. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

11. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, Верховний Суд звертає увагу скаржника на необхідності уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги.

12. Також, відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

13. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

14. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

15. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

16. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

17. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

18. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

19. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

20. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

21. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

22. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

23. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

24. Скаржник у тексті касаційної скарги зазначає, що він не погоджується із постановою Північного апеляційного суду від 11.03.2024, вважаючи що суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги та ухвалення постанови неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №312/262/18, від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 29.11.2021 у справі №296/699/20, від 25.11.2021 у справі №296/684/20, від 16.09.2020 у справі №243/5118/19, від 12.04.2019 у справі №686/10651/18.

25. Також вказує, що підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень є неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки судів не відповідають принципу правової визначеності.

26. Однак скаржник не посилається на відповідні підстави касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК, у зв`язку із чим скаржнику необхідно зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 13-23 цієї ухвали.

27. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

28. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

29. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

30. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

31. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

32. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

33. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

34. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

35. Враховуючи вимоги касаційної скарги (як було зазначено, скаржник просить скасувати (переглянути) рішення судів попередніх інстанцій повністю), скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 588,80 грн, розрахований таким чином:

1) за перегляд судових рішень в частині вимог немайнового характеру: 2 684 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023) х 200% х 0,8 = 4 294,40 грн;

2) за перегляд судових рішень в частині вимог майнового характеру (стягнення 30 000 грн): 2 684 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (оскільки 1,5% від 30 000 грн становить менше, ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб)) х 200% х 0,8 = 4 294,40 грн.

36. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

37. Враховуючи зазначене, Верховний Суд пропонує скаржнику уточнити вимоги касаційної скарги та здійснити оплату судового збору у відповідності до дійсних її вимог, докази чого надати Верховному Суду.

38. Крім того, положеннями ст.291 ГПК передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу.

39. Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (ч.7 ст.42 ГПК).

40. Однак до касаційної скарги не долучено доказів надсилання скаржником іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів.

41. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

42. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

43. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень залишаються без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі №910/13173/23 залишити без руху.

2. Надати Державній інспекції архітектури та містобудування України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Державній інспекції архітектури та містобудування України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко