Постанова

від 22.01.2025 по справі 910/13173/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13173/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД" - Заверюха К.О.,

Державної інспекції архітектури та містобудування України - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 (суддя Шкурдова Л.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 (колегія суддів: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., Скрипка І.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД" (далі - ТОВ "Олімп-ЛТД")

до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ)

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення 30 000,00 грн.

Суть спору

1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання правильності застосування судом апеляційної інстанції таких критеріїв як розумність, необхідність, співмірність, реальність при розгляді клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

2. ТОВ "Олімп-ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДІАМ про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації ТОВ "Олімп-ЛТД" інформацію, поширену ДІАМ на інформаційних ресурсах, зобов`язання ДІАМ спростувати недостовірну інформацію та стягнення 30 000,00 грн моральної шкоди.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, позовні вимоги ТОВ "Олімп-ЛТД" задовольнив частково: визнав недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації ТОВ "Олімп-ЛТД" інформацію, поширену ДІАМ на власному інформаційному ресурсі (веб-сайті) https://diam.gov.ua/ у мережі Інтернет, у публікації від 05.07.2023, зобов`язав ДІАМ протягом 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на офіційному ресурсі (веб-сайті) https://diam.gov.ua/ та на офіційній сторінці у соціальній мережі "Facebook" вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі, стягнув витрати зі сплати судового збору.

4. 14.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ "Олімп-ЛТД" про розподіл судових витрат у розмірі 24 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 25.06.2024 клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13173/23 задовольнив, стягнув з ДІАМ на користь ТОВ "Олімп-ЛТД" 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Суд першої інстанції виходив з такого:

- у позові позивач повідомляв, що орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000,00 грн;

- докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані у строк, встановлений ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК);

- на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію додаткового договору від 06.07.2023 до договору про надання правничої допомоги та копію акта приймання-передачі наданих послуг за додатковим договором від 06.07.2023 до договору про надання правничої допомоги від 16.02.2023, укладеним між Адвокатським об`єднанням "Правові технології" (далі - АО "Правові технології") та ТОВ "Олімп-ЛТД" (далі - Договір про ПД);

- відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг АО "Правові технології" надало, а позивач прийняв таку правничу допомогу: складання позовної заяви вартістю 10 000,00 грн; участь у судовому засіданні в суді першої інстанції - 9 000,00 грн; складання відповіді на відзив (заперечень на відзив) вартістю 5 000,00 грн; вартість послуг, є фіксованою та відповідає вартості, визначеній у п.4.5 додаткового договору;

- загальна вартість послуг за додатковим договором від 06.07.2023 становить 24 000,00 грн;

- відповідач не довів неспівмірність витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, тоді як обов`язок доведення неспівмірності покладається на відповідача;

- матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 24 000,00 грн;

- судові витрати ТОВ "Олімп-ЛТД" на професійну правничу допомогу на суму 24 000,00 грн є обґрунтованими та доведеними;

- під час розгляду справи №910/13173/23 суд встановив, що поширена відповідачем спірна інформація є недостовірною і такою, яка принижує ділову репутацію позивача, а відтак спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.10.2024 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 скасував в частині стягнення з ДІАМ на користь ТОВ "Олімп-ЛТД" 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, додаткове рішення в частині стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишив без змін; виклав резолютивну частину додаткового рішення в такій редакції: "1. Клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13173/23 задовольнити частково. 2. Стягнути з ДІАМ на користь ТОВ "Олімп-ЛТД" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "Олімп-ЛТД" колегія суддів враховує, що розгляд справи за позовом ТОВ "Олімп-ЛТД" не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат;

- суд першої інстанції, враховуючи часткове задоволення позову ТОВ "Олімп-ЛТД", залишив поза увагою п.3 ч.4 ст.129 ГПК (судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог); витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами підлягають зменшенню; наявні підстави для стягнення з ДІАМ витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн;

- відсутність в матеріалах справи таких доказів як розрахунок витрат, детальний опис робіт тощо у цьому випадку не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки в укладеному між АО "Правові технології" та ТОВ "Олімп-ЛТД" додатковому договорі від 06.07.2023 до Договору про ПД погоджено фіксовану суму гонорару за надання правових послуг;

- щодо тверджень ДІАМ про порушення позивачем приписів ч.8 ст.129 ГПК, оскільки останній не зробив заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві повідомив, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000,00 грн;

- безпідставними є доводи ДІАМ про те, що відповідне клопотання було подане позивачем поза межами строку, передбаченого ч.8 ст.129 ГПК, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами; суд першої інстанції ухвалив рішення 05.12.2023, ТОВ "Олімп-ЛТД" звернулося з клопотанням про розподіл судових витрат 08.12.2023, подавши його засобами поштового зв`язку, тобто в строк встановлений ч.8 ст.129 ГПК.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

9. 19.11.2024 ДІАМ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Олімп-ЛТД" про ухвалення додаткового рішення.

10. Верховний Суд ухвалою від 25.11.2024 касаційну скаргу залишив без руху. 05.12.2024 до Верховного Суду від скаржника надійшла подана 04.12.2024 заява про усунення недоліків.

11. ДІАМ посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення ч.4 ст.126 та ч.5 ст.129 ГПК без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини), Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 (суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката), від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

12. Також у касаційній скарзі ДІАМ зазначає:

- оскаржувані рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18);

- суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності; у ч.5 ст.129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19); подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, у справі №910/16803/19;

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, постанови від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18);

- суд не врахував положень, зазначених у запереченні на клопотання про розподіл судових витрат, і не врахував практику Верховного Суду;

- у постанові від 12.04.2023 у справі №127/9918/14 Верховний Суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

13. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

14. Верховний Суд ухвалою від 19.12.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДІАМ, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 22.01.2025.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. ДІАМ у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення ч.4 ст.126 та ч.5 ст.129 ГПК без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

16. Однак, у касаційній скарзі скаржник лише цитує загальні висновки Верховного Суду щодо питання відшкодування витрат на правничу допомогу, та не обґрунтовує й не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду.

17. Разом з тим з касаційної скарги можна виокремити такі доводи скаржника:

1) суди попередніх інстанцій проігнорували заперечення ДІАМ щодо відсутності в матеріалах справи доказів понесення судових витрат, зокрема, Договору про ПД, рахунку-фактури, платіжного доручення, детального опису виконаних робіт; скаржник посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 (відсутність документального підтвердження надання правничої допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності), а також наводить висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатися в ці правовідносини), Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 (адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата);

2) не враховані критерії співмірності, реальності та розумності судових витрат: з огляду на предмет та підстави позовних вимог, враховуючи обставини справи та її складність, розмір покладених на ДІАМ судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю цієї справи; суди попередніх інстанцій не здійснили об`єктивний розподіл витрат на правничу допомогу, не дослідили можливості покладення таких витрат на сторону, на користь якої ухвалено рішення; не врахували заперечення ДІАМ на клопотання про розподіл судових витрат; посилається на п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін); додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, постанови від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18 (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір); постанову Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №127/9918/14 (відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу);

3) не враховані критерії, встановлені у ч.5 ст.129 ГПК, якими має керуватися суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу; скаржник наводить висновок, викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, у справі №910/16803/19 (суд з врахуванням частин 5-7, 9 ст.129 ГПК може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення), від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 (суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката).

Щодо доводів про відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу

18. Пунктом 12 ч.3 ст.2 ГПК передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

19. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 ГПК).

20. Згідно положень ч.3 ст.126 ГПК для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

21. Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

22. Скаржник вказує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатися в ці правовідносини (постанова Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19), адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).

23. Верховний Суд у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, на яку посилається скаржник, вказав, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правничої допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

24. З цього вбачається, що перелік доказів, які можуть бути підтвердженням здійснення заявленого розміру витрат на правничу допомогу, не є вичерпним.

25. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію додаткового договору від 06.07.2023 до Договору про ПД та копію акта приймання-передачі наданих послуг за додатковим договором від 06.07.2023 до Договору про ПД.

26. Отже, доводи ДІАМ про те, що ТОВ "Олімп-ЛТД" не надало жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, є помилковими.

27. Крім того, суди встановили, що АО "Правові технології" та ТОВ "Олімп-ЛТД" погодили фіксовану суму гонорару за надання правових послуг.

28. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

29. Таким чином, відсутність в матеріалах справи таких доказів, як розрахунок витрат, детальний опис робіт тощо не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки в додатковому договорі від 06.07.2023 до Договору про ПД АО "Правові технології" та ТОВ "Олімп-ЛТД" погодили фіксовану суму гонорару за надання правових послуг.

30. Крім того, відповідаючи на доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи рахунку-фактури, платіжного доручення, Верховний Суд звертається до постанов Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справах №227/2301/21, №206/4841/20, в яких вказано, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

31. Зазначена правова позиція є усталеною (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2021 у справі №757/29103/20-ц, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21, додаткові постанови Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №904/1711/22, від 07.02.2024 у справі №910/10294/22, від 18.06.2024 у справі №904/2559/23 тощо).

32. Враховуючи зазначене, доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводів про незастосування критеріїв, якими має керуватися суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу

33. За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

34. Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на які посилається скаржник).

35. Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч.4 ст.129 ГПК, згідно з якою у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (крім судового збору), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

36. Згідно з ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

37. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

38. ДІАМ вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили можливість покладення витрат на правничу допомогу на сторону, на користь якої ухвалено рішення (ТОВ "Олімп-ЛТД"). Втім, такі доводи є необґрунтованими.

39. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на яку посилається скаржник, вказав, що у ч.5 ст.129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

40. Водночас скаржник у касаційній скарзі не наводить доводів про неврахування судом критеріїв, визначених у ч.5 ст.129 ГПК, під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу.

41. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, на які посилається скаржник).

42. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, у справі №910/16803/19, на які посилається скаржник.

43. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові врахував доводи ДІАМ щодо неспівмірності витрат, зауваживши, що розгляд справи за позовом ТОВ "Олімп-ЛТД" не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.

44. ДІАМ не обґрунтувало, в чому саме, полягає завищення та неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, які стягнув суд апеляційної інстанції, та не обґрунтувало, в чому саме полягає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування ч.4 ст.126 та ч.5 ст.129 ГПК, викладених у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилається у касаційній скарзі.

45. Скаржник також посилається на п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц щодо необхідності суду виходити з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

46. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04)), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на яку посилається скаржник).

47. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг АО "Правові технології" надало, а ТОВ "Олімп-ЛТД" прийняло таку правничу допомогу: складання позовної заяви, участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, складання відповіді на відзив (заперечень на відзив). Вказане свідчить про те, що заявлені ТОВ "Олімп-ЛТД" витрати були безпосередньо пов`язані із розглядом справи.

48. У касаційній скарзі ДІАМ не обґрунтувало, в чому саме полягає помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо дослідження критерію реальності понесених ТОВ "Олімп-ЛТД" витрат.

49. Відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір (подібні висновки містяться у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, постанови від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18, на які посилається скаржник).

50. Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №127/9918/14, на яку посилається скаржник).

51. Верховний Суд враховує, що суд апеляційної інстанції додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 скасував в частині стягнення з ДІАМ на користь ТОВ "Олімп-ЛТД" 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, додаткове рішення в частині стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишив без змін.

52. Отже, суд апеляційної інстанції більш ніж у 2 рази зменшив суму витрат, яку ТОВ "Олімп-ЛТД" просило стягнути з ДІАМ за результатами розгляду справи.

53. Проте, ДІАМ не вказує, чому, на його думку, стягнення з нього 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є способом надмірного збагачення ТОВ "Олімп-ЛТД".

54. Сама лише незгода скаржника з постановою суду апеляційної інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в ній, не свідчить про її незаконність.

55. Верховний Суд звертає увагу, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

56. Оскільки суд апеляційної інстанції зменшив розмір витрат на правничу допомогу, врахувавши при цьому розумну необхідність витрат для цієї справи, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, то касаційна скарга, що ґрунтується на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК, задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №910/13173/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець