Ухвала

від 25.11.2024 по справі 910/13173/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13173/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної інспекції архітектури та містобудування України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ЛТД" (далі - ТОВ "Олімп-ЛТД")

до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ)

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення 30 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. ТОВ "Олімп-ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДІАМ про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації ТОВ "Олімп-ЛТД" інформацію, поширену ДІАМ на інформаційних ресурсах, зобов`язання ДІАМ спростувати недостовірну інформацію та стягнення 30 000,00 грн моральної шкоди.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, позовні вимоги ТОВ "Олімп-ЛТД" задовольнив частково: визнав недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право та недоторканість ділової репутації ТОВ "Олімп-ЛТД" інформацію, поширену ДІАМ на власному інформаційному ресурсі (веб-сайті) https://diam.gov.ua/ у мережі Інтернет, у публікації від 05.07.2023, зобов`язав ДІАМ протягом 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на офіційному ресурсі (веб-сайті) https://diam.gov.ua/ та на офіційній сторінці у соціальній мережі "Facebook" вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі, стягнув витрати зі сплати судового збору.

3. 14.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ "Олімп-ЛТД" про розподіл судових витрат у розмірі 24 000,00 грн.

4. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 25.06.2024 клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13173/23 задовольнив, стягнув з ДІАМ на користь ТОВ "Олімп-ЛТД" 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.10.2024 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 скасував в частині стягнення з ДІАМ на користь ТОВ "Олімп-ЛТД" 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, додаткове рішення в частині стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишив без змін; виклав резолютивну частину додаткового рішення в такій редакції: "1. Клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13173/23 задовольнити частково. 2. Стягнути з ДІАМ на користь ТОВ "Олімп-ЛТД" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".

6. 19.11.2024 ДІАМ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Олімп-ЛТД" про ухвалення додаткового рішення.

7. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

9. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

11. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

12. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

13. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

14. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

15. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

16. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

17. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

18. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

19. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

20. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

21. У касаційній скарзі ДІАМ зазначає таке:

- оскаржувані рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18);

- суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності; у ч.5 ст.129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19); подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, у справі №910/16803/19;

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, постанови від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18);

- суд не врахував положень, зазначених у запереченні на клопотання про розподіл судових витрат і не врахував практику Верховного Суду;

- у постанові від 12.04.2023 у справі №127/9918/14 Верховний Суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

22. Втім, ДІАМ не посилається на жодну з підстав касаційного оскарження, що визначені у ч.2 ст.287 ГПК.

23. Крім того, скаржник не зазначає чітко норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), які суди попередніх інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування.

24. У зв`язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно чітко вказати підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 11-20 цієї ухвали.

25. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

26. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

27. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №910/13173/23 залишити без руху.

2. Надати Державній інспекції архітектури та містобудування України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Державній інспекції архітектури та містобудування України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко