Постанова

від 19.10.2010 по справі 34/176

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.10.2010 р.                                                                       справа №34/176

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Дерев»яненко О.Г. – довір.

від відповідача:

ОСОБА_1 – довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_2 м.Харцизьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

23.09.2010 року

по справі

№34/176

за позовом

Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Харцизьктепломережа» м.Харцизьк

до

Приватного підприємця ОСОБА_2 м.Харцизьк

про

стягнення 6 256 грн. 68 коп

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»в особі виробничої одиниці «Харцизьктепломережа»м.Харцизьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 м.Харцизьк про стягнення 6 256 грн. 68 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.09.2010р. (суддя Кододова О.В.) позовні вимоги задоволені частково, а саме з Приватного підприємця ОСОБА_2 стягнуто  5 510 грн. 00 коп. боргу, інфляційних витрат в сумі 156 грн. 63 коп., 3% річних в сумі 72 грн. 87 коп., пеню в сумі 49 грн. 79 коп.,  державне  мито  в  розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн. 00 коп.

Відповідач - Приватний підприємець ОСОБА_2 м.Харцизьк з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 23.09.2010р.  не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області повністю та провадження у справі припинити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, по-перше, що  він не є споживачем теплової енергії у зв’язку із відсутністю радіаторів в орендуємому приміщенні, про що складено акт б/н від 01.06.2004р.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»в особі виробничої одиниці «Харцизьктепломережа»м.Харцизьк у судовому засіданні 19.10.2010р. не погодився з доводами скаржника, наполягав на залишенні без змін рішення господарського суду Донецької області, а скаргу відповідача –без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 19.10.2010р. усно заявив клопотання про зменшення розміру стягуваних пені, 3 % річних та індексу інфляції та просив розстрочити виконання рішення суду, посилаючись на скрутне фінансове становище відповідача.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував.

У судовому засіданні оговорено клопотання відповідача, яке судовою колегією не задоволено у зв’язку із необґрунтованістю, виходячи з наступного.

Розстрочка означає виконання рішення частками,  встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Як вбачається зі змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України заява про надання розстрочки  виконання рішення суду  повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Заявляючи клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду, заявником не надано жодного документу, які б підтверджували обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не визначено на який саме період він просить розстрочити виконання рішення.  

Разом з тим, апеляційним судом роз’яснено відповідачу порядок звернення  до господарського суду з відповідною заявою в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того,  як вбачається з матеріалів справи, господарським судом у рішенні розглянуто питання щодо зменшення розміру стягуваної пені, який за власною ініціативою зменшив її розмір до 10%.

Що стосується клопотання в частині зменшення розміру стягуваних 3% річних та індексу інфляції суд  виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, індекс інфляції та 3% річних є цивільною відповідальністю за порушення грошового зобов’язання, а не  штрафними санкціями, а тому зменшенню не підлягають.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Між Обласним комунальним підприємством „Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці „Харцизьктепломережа”  (далі - енергопостачальна організація) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - споживач) 15.10.2004р. укладено договір №96 про постачання теплової енергії (далі –договір).

Відповідно до п. 1.2 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, в  потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Судова колегія не приймає довід відповідача, що він не є споживачем теплової енергії, виходячи з наступного.

Згідно п. 10.1 договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2005р.

Пунктом 10.2 договору передбачені випадки припинення дії договору.

Відповідно до п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору не надано.

Таким чином господарський суд дійшов вірного висновку, що договір був пролонгованим, а сторони  на момент виникнення спору перебували у договірних відносинах.

Апеляційна інстанція не приймає як доказ в розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, копію акту № б/н від 01.06.2004р., на який посилається відповідач, де  зафіксовано відсутність двох радіаторів, виходячи з наступного:

-          в матеріалах справи міститься ксерокопія акту, яка не є належним доказом, оскільки не засвідчена належним чином і на вимогу апеляційного суду засвідчена копія або оригінал відповідачем не надані;

-          зазначений акт було складено до укладання договору №96 від 15.10.2004р.

Таким чином, на момент укладання спірного договору, сторонами у жодній з умов договору не зазначено про відсутність 2 радіаторів.

Посилання заявника на  акт від 02.02.2010р. судова колегія апеляційної інстанції визнає безпідставним, оскільки  зазначений акт укладено та підписано без участі представника Виробничої одиниці «Харцизьктепломережа»як теплопостачальної організації і тому господарський суд правомірно не прийняв його як доказ в розумінні належності і допустимості доказів.

Також є недоведеними посилання відповідача на наявність акту, складеного позивачем у серпні 2009р., яким встановлено факт відсутності радіаторів опалювання у займаємому приміщенні.

При таких обставинах господарський суд дійшов вірного висновку, що навіть відключення двох радіаторів не є підставою вважати, що у приміщенні відсутнє опалення, а тому відсутні підстави для оплати послуг за договором.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гаряче водопостачання, технологічні потреби.

Згідно із п. 3.2.2 договору споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії  в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі вартості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

З п. 6.4 договору вбачається, що споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем  не пізніше 25-го числа поточного місяця.

-  у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 6.5 договору оплата береться за опалення загальної площі в місяць в розмірі 180,55грн.

Факт включення опалення на об’єкт споживача підтверджується актом включення теплопостачання від 15.10.2009р., який в установленому порядку відповідачем не спростований.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення 5 510 грн. 00 коп. боргу за спожиту теплову енергію.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 5 510 грн. 00 коп.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.  

На підставі зазначеного пункту договору, позивачем заявлено  до стягнення пеню в розмірі 497 грн. 91 коп.  за період з 25.11.2009р. по 05.07.2010р.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, щодо зменшення розміру стягуваної пені  відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до 10%, що складає 49 грн. 79 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 72 грн. 87 коп. за період з 25.11.2009р. по 05.07.2010р. та індекс інфляції в розмірі 175 грн. 90 коп.  за період з 25.11.2009р. по 05.07.2010р.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними висновки господарського суду щодо стягнення 3% річних в розмірі 72 грн. 87 коп. та помилковості розрахунку заявленого до стягнення індексу інфляції. Після перерахунку, здійсненого з дотриманням положень чинного законодавства, господарським судом Донецької області правомірно та обґрунтовано присуджено до стягнення індекс інфляції в сумі 156 грн. 63 коп.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області  від 23.09.2010р. у справі №34/176 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_2 м.Харцизьк - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються  на заявника –Приватного підприємця ОСОБА_2 м.Харцизьк.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 м.Харцизьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.09.2010р. у справі №34/176 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.09.2010р. у справі №34/176 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий          

Судді:          

Надруковано 6 прим.:

1-2. Позивачу (2 адр.);

3. Відповідачу;

4. У справу,

5. ДАГС,

6. ГСДО